Єдиний унікальний номер 641/6933/25
Номер провадження 22-ц/818/992/26
12 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова Щепелевої Г.М. від 19 вересня 2025 року по справі № 641/6933/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ПП «Автоентерпрайз», про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та перешкоджає діловій репутації,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ПП «Автоентерпрайз», звернулась до суду із заявою про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та перешкоджає діловій репутації.
Заява мотивована тим, що у квітні 2025 року їй стало відомо про розміщення на вебсайті «Миротворець «Центр дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» за посиланням https://myrotvorets.center/ criminal/ ustafaeva-alyna-elmanovna/ статті з назвою «Фінансування російського агресора. Директор компанії «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» (Харьков). Депутат Харківської міськради 8 скликання від «СЛУГА НАРОДУ», за змістом якої український завод Autoenterprise з 2016 року постачав продукцію до рф, а у 2021 році підприємство розпочало партнерство із кримським бізнесменом, який на базі харківської продукції розбудував мережу заправних станцій в Криму під егідою окупаційної "влади" півострова. Центр «Миротворець» просить правоохоронні органи розглядати цю публікацію як заяву про вчинення громадянином усвідомлених дій проти національної безпеки України, світу, безпеки людства і міжнародного правопорядку.
У вказаній статті містяться дані про неї як заступника директора вказаного підприємства, зазначені ПІБ, дата народження, код РНОКПП, місце народження, посада депутата, які повністю співпадають із її анкетними даними. Крім того, до зазначеної статті долучені її особисті фото.
09 квітня 2025 року вона направила на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 лист щодо недостовірності викладеної стосовно неї та ПП «Автоентерпрайз» інформації, однак відповіді з сайту не надійшло.
Крім того, нею вживались заходи щодо встановлення власника інтернет-ресурсу, на якому викладено оспорювану дискредитуючу інформацію про неї, а також щодо встановлення автора оскаржуваної статті, однак їх встановити не виявилось неможливим.
Так, в реєстраційних даних доменного імені https://myrotvorets.center на сторінках цього сайту не виявлено розміщених свідчень про власника сайту, а контактними даними сайту вказано «Langley, VA, USA Warszawa, Polska official@myrotvorets.center», тобто, зазначений сайт наразі використовується без обмежень та не належить до публічних доменів українського сегменту мережі Інтернет. Також на сайті не виявлено даних про автора статті.
Відповідно отриманої інформації за пошуком у базі даних WHOIS щодо отримання інформації про домен https://myrotvorets.center, інформація про зазначений домен зареєстрована 06 листопада 2015 року, однак детальна інформація про представника реєстранта, контактної особи з технічних питань відсутня. Статус домену зазначений «client transfer prohibited», що в перекладі з англійської означає «передача клієнта заборонена». У вказаному витязі наявна інформація тільки про Cloudflare - це мережа серверів по всьому світу, до якої люди підключають свої сайти, щоб збільшити швидкість їх завантаження і захистити від DDoS-атак. Таким чином, жодної інформації про власника сайту та домену https://myrotvorets.center у загальному доступі немає.
Крім того, вона ознайомилась з низкою справ в ЄДРСР щодо недостовірної інформації на сайті «Миротворець» та з'ясувала, що іншим заявникам також не вдалось встановити власника сайту.
Отже, з огляду на неможливість встановити власника вебсайту і автора статті, єдиним законним способом відновити її порушені права є встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування.
Просила встановити факт, який має юридичне значення, а саме, що інформація, яка розміщена на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «Фінансування російського агресора. Директор компанії «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» (Харьков). Депутат Харківської міськради 8 скликання від «СЛУГА НАРОДУ», опублікована ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та перешкоджає діловій репутації ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Слобідського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Ухвала мотивована тим, що із поданої заяви про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації та її спростування вбачається спір про право між заявницею та власником веб-сайту, доказів неможливості отримання інформації про якого не надано, тому вказана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
На вказане судове рішення 03 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.С. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення вимог норм процесуального права не надав належної правової оцінки доводам заявниці про те, що їй не вдалося встановити автора статті та власника сайту, на якому була розповсюджена інформація, яку вона вважає недостовірною та такою, що підлягає спростуванню, а також не вказав, які ще дії їй слід було вчинити. Жодної інформації про власника сайту та домену https://myrotvorets.center в загальному доступі немає. У результаті пошуку у ЄДРСР заявниця ознайомилась із багатьма справами, де оскаржувалась інформація, викладена на інтернет-сайті «Миротворець», та інші особи-заявники теж не мали змоги встановити достовірні контактні дані цього інтернет-сайту. Доменні імена, за якими зареєстровано вебсайт із оскаржуваною статтею, не належать до українського сегменту мережі Інтернет, таким чином витребувати інформацію щодо власника вебсайту та автора статті неможливо. Посилався на висновок Верховного Суду у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 369/627/23.
30 жовтня 2025 року від ПП «Автоентерпрайз» надійшли письмові пояснення, які стосуються доводів заяви про встановлення факту недостовірної інформації по суті. Вказало, що власник/ адміністратор ресурсу та автор публікації на веб-сайті «Миротворець» офіційно не встановлені та їх встановити неможливо (дані WHOIS не містять контактів власника, технічний контакт обслуговується через сторонній сервіс - Cloudflare, а електронна адреса на сайті не забезпечує зворотного зв'язку), та враховуючи відсутність відповіді на звернення заявниці від 09 квітня 2025 року, єдиним ефективним механізмом усунення порушення є звернення до суду з метою встановлення факту недостовірності інформації та захисту немайнових прав.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 12 лютого 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.
ОСОБА_1 отримала поштою 29 жовтня 2025 року (а.с. 65).
Представник ОСОБА_1 адвокат Мироненко С.С. та ПП «Автоенетерпрайз» отримали в електронних кабінетах 22 жовтня 2025 року (а.с. 61, 62).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 293 ЦПК України зазначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (частина друга статті 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені в частині першій статті 315 ЦПК України.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявами фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 березня 2019 року у справі № 200/18232/18 (провадження № 61-2441св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 373/1890/19 (провадження № 61-6525св20), від 25 вересня 2024 року у справі № 757/19351/22-ц (провадження № 61-1564св23).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить її честь, гідність і ділову репутацію.
Що стосується поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім'я) зобов'язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві.
Якщо ж автор поширеної інформації невідомий або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація має анонімний характер і доступ до сайту є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.
Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України «Окреме провадження». У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23).
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ПП «Автоентерпрайз», звернулась до суду із заявою про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та перешкоджає діловій репутації, в якій просила встановити факт, що інформація, яка розміщена на вебсайті https://myrotvorets.center/ criminal/mustafaeva-alyna-elmanovna/ під назвою Финансирование российского агрессора. Директор компании «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» (Харьков). Депутат Харьковского горсовета 8 созыва от «СЛУГА НАРОДУ», опублікована 07 березня 2024 року, є недостовірною та такою, що порушує її честь, гідність та перешкоджає діловій репутації.
Звертаючись до суду у порядку окремого провадження ОСОБА_1 посилалась на неможливість встановити власника вебсайту «Миротворець» та автора статті.
Як доказ цього заявниця надала результат пошуку в базі даних WHOIS від 15 вересня 2025 року, згідно якого ім'я домену «myrotvorets.center», статус «client transfer prohibited», що в перекладі з англійської означає «передача клієнта заборонена», реєстратор Cloudflare.Inc, пошта для повідомлень ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).
Разом з тим, зазначена інформація не свідчить про неможливість отримання даних щодо власника вебсайту. Встановити власника вебсайту можливо за умови вчинення певних дій, які залежать від ініціативи заявниці, але вона таких дій не здійснила.
Так, дані про реєстранта доменного імені можливо витребувати у реєстратора цього доменного імені, дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення вебсайту на спеціалізованому вебсервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера вебсайту; дані про володільця облікового запису, що використовуються для розміщення вебсайту у мережі Інтернет - у реєстранта доменого імені та/або отримувача послуг хостинга.
Суд першої інстанції, встановивши знеособленість даних про реєстранта доменного імені в службі WHOIS, з метою встановлення власника вебсайту https://myrotvorets.center дійшов правильного висновку про можливість отримати відповідні дані у реєстратора доменного імені Cloudflare, Inc. за адресою електронної пошти.
Також суд обґрунтовано вказав, що матеріали справи не містять доказів вжиття заявницею заходів витребування інформації в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, яким є ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що встановити власника вебсайту і автора оскаржуваної статті немає можливості, а суд не роз'яснив, які саме дії вона має вчинити.
Поширювач інформації, яку заявниця вважає недостовірною, не встановлений саме ОСОБА_1 , а не невідомий взагалі, а тому вона не позбавлена можливості після встановлення власника вебсайту звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження.
Посилання заявниці на судові рішення в інших справах, де заявникам також не вдалось встановити власника вебсайту «Миротворець», судом правомірно відхилені, оскільки ОСОБА_1 не була учасником цих справ і встановлені у них обставини не є преюдиційними для цієї справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою, поданою у порядку окремого провадження на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки цей спір підлягає вирішенню у порядку позовного провадження відповідно до статей 27, 175, 177 ЦПК України.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 953/6430/22, від 21 січня 2025 року у справі № 755/1773/24.
Посилання заявниці в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 369/627/23 колегія суддів вважає помилковим, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, зокрема, заявник посилався на те, що звертався із адвокатським запитом до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів».
За таких обставин, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, як постановлена з додержанням норм процесуального права, залишенню без змін.
Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина