Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7085/25 Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.
Номер провадження №33/4805/267/26
Категорія ч.2 ст.172-15 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
11 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М.,за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Мусевич Алли Іванівни, прокурора - Шпірука Максима Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщеннісуду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Мусевич Алли Іванівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 21 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду неналежно виконав покладені на нього службові обов'язки під час розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 щодо законності призову її чоловіка ОСОБА_3 , на утриманні якого перебувають шестеро неповнолітніх дітей.
Судом першої інстанції встановлено, що після отримання доручення керівництва ОСОБА_1 витребував інформацію у підпорядкованого підрозділу та отримав відповідь про те, що ОСОБА_3 із заявою про надання відстрочки не звертався. Разом з тим, будучи обізнаним про наявність у останнього шести неповнолітніх дітей, він обмежився формальним наданням відповіді та не вжив заходів службового реагування щодо перевірки законності прийнятого рішення про мобілізацію.
За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 свідчать про недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що в умовах особливого періоду утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Мусевич А.І., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права.Зазначає, що протокол складено без дотримання вимог закону, не конкретизовано об'єктивну сторону правопорушення та не визначено, які саме службові обов'язки ОСОБА_1 був зобов'язаний виконати. Вказує, що він не видавав наказ про мобілізацію ОСОБА_3 і не уповноважений на такі дії, як і не уповноважений на його звільнення. Також зазначає, що службове розслідування не має правового значення у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, а дії, за наявності порушень, могли б бути кваліфіковані за ч.7 ст.212-3 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Так, відповідно до ч.2 ст.172-15 КУпАП адміністративна відповідальність настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає з моменту введення воєнного стану та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який на час виникнення спірних правовідносин продовжував діяти, а отже, держава перебувала в умовах особливого періоду.
Відповідно до змісту ст.11 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, додержуватися вимог законодавства та діяти в інтересах служби в межах наданих повноважень.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 43 від 26.06.2025 (а.с.1-13), ОСОБА_1 інкриміновано неналежне виконання службових обов'язків під час розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 щодо законності призову її чоловіка ОСОБА_3 , на утриманні якого перебувають шестеро неповнолітніх дітей, що, на думку органу, який склав протокол, виразилось у формальному реагуванні без належної перевірки законності мобілізації.
До матеріалів справи долучено копію функціональних обов'язків начальника відділу військового обліку та бронювання (а.с.47-49), відповідно до яких ОСОБА_1 як начальник відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язаний перевіряти стан організації та ведення військового обліку у підпорядкованих територіальних центрах, здійснювати аналіз військово-облікової роботи, забезпечувати контроль за веденням військового обліку та бронювання військовозобов'язаних, а також виконувати інші завдання, визначені керівництвом. Зазначені обов'язки передбачають необхідність належного реагування на виявлені порушення та вжиття заходів у межах наданих повноважень.
З копії розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2025 (а.с.34) вбачається, що ОСОБА_1 було доручено опрацювати звернення громадянки ОСОБА_2 щодо законності призову її чоловіка. На виконання цього доручення він витребував інформацію у ІНФОРМАЦІЯ_1 , звідки листом від 02.06.2025 (а.с.35) повідомлено про те, що ОСОБА_3 із письмовою заявою про надання відстрочки від призову не звертався.
Із листа вивчення (а.с.43) та змісту скарги ОСОБА_2 (а.с.46) встановлено, що питання стосувалося призову особи, на утриманні якої перебувають шестеро неповнолітніх дітей, що відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має істотне значення для вирішення питання про законність призову.
Разом з тим, підготовлена та надана ОСОБА_1 відповідь за вих. №1043/19/122/1147 від 03.06.2025 (а.с.50) фактично містила посилання на відсутність заяви про надання відстрочки та не містила правової оцінки законності призову з урахуванням наявності у ОСОБА_3 шести неповнолітніх дітей і положень ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , а також не свідчила про вжиття заходів службового реагування в межах його повноважень.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , маючи реальну можливість діяти в межах наданих повноважень, не забезпечив належного службового реагування на викладені у зверненні обставини, чим неналежно виконав покладені на нього службові обов'язки.
Наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених судом першої інстанції, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення №43 від 26.06.2025 (а.с.1-13);
- актом службового розслідування від 20.06.2025 (а.с.15-18) та наказом про його призначення (а.с.19-20);
- копією функціональних обов'язків (а.с.47-49);
- зверненням ОСОБА_2 та матеріалами його розгляду (а.с.46);
- листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.06.2025 (а.с.35) та відповіддю за вих. №1043/19/122/1147 (а.с.50);
- іншими дослідженими судом письмовими матеріалами справи.
Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не уповноважений видавати чи скасовувати накази про мобілізацію, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, полягає не у виданні чи скасуванні відповідних наказів, а у неналежному виконанні військовою службовою особою покладених на неї службових обов'язків у межах компетенції.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 , був наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо контролю за веденням військового обліку у підпорядкованих підрозділах та реагування на виявлені порушення, що прямо передбачено його функціональними обов'язками (а.с.47-49).
Доводи апеляційної скарги про відсутність конкретизації службових обов'язків є безпідставними, оскільки копія функціональних обов'язків долучена до матеріалів справи, досліджена судом першої інстанції та покладена в основу висновків щодо наявності у ОСОБА_1 відповідних повноважень і обов'язку належного реагування на обставини, викладені у зверненні громадянки ОСОБА_2 .
Твердження захисника про те, що службове розслідування не має правового значення у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновки службового розслідування не є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, проте відповідно до ст.251 КУпАП можуть оцінюватися судом як один із письмових доказів у сукупності з іншими матеріалами справи.
Зазначені у скарзі обставини щодо подальшого звільнення ОСОБА_3 з військової служби також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин, що існували на момент вчинення інкримінованого діяння.
Посилання сторони захисту на можливість кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.7 ст.212-3 КУпАП є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що йому інкриміновано не порушення порядку розгляду звернення, а неналежне виконання службових обов'язків військової службової особи в умовах особливого періоду, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність у ОСОБА_3 шести неповнолітніх дітей, обмежився формальним реагуванням на звернення та не забезпечив належної перевірки законності прийнятого рішення про мобілізацію у межах наданих йому повноважень, що свідчить про неналежне виконання покладених на нього службових обов'язків.
Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи та незгоди з наданою їм правовою оцінкою, однак не спростовують правильності висновків суду та не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушень вимог закону під час розгляду справи судом першої інстанції, які б були підставою для скасування чи зміни постанови, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу адвоката Мусевич Алли Іванівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 21 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Галацевич