Справа № 738/2797/25
№ провадження 2/738/114/2026
11 лютого 2026 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі:
суддi - Волошиної Н.В.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
за участі:
секретаря судового засідання - Шугалій А.С.
І. Зміст позовних вимог.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, яку мотивує тим, що відповідач є батьком її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2022 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Підставою звернення з даним позовом зазначає понесення нею додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, а саме хворобою дитини, оскільки аліменти не покривають витрат на її утримання. На даний час дитина продовжує хворіти, перебуває на «Д» обліку у Менському центрі ПМСД, нею були понесені витрати на придбання ортопедичного взуття на загальну суму 3780,00 гривень, 1200 грн на оплату консультацій дитячого ортопеда та алерголога у ПП «Тесла», а також на придбання ліків на суму 1217,90 у зв'язку з перебуванням дитини на амбулаторному лікуванні з 30 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року. Окрім того, відповідно до договору про надання освітніх послуг закладом фахової перед вищої освіти №267/24 від 16 серпня 2024 року ОСОБА_4 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» з 01 вересня 2024 року на денній формі за рахунок коштів фізичних осіб, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання станом на 01 вересня 2024 року становить 86400,00 гривень. Згідно з договором найму житлового приміщення у студентському гуртожитку від 28 серпня 2024 року навчальний заклад надав ОСОБА_4 у користування житлове приміщення, що являє собою ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 . За період з 17 вересня 2024 року по 13 жовтня 2025 року, нею були понесені додаткові витрати на дитину за навчання та проживання у гуртожитку на загальну суму 41397,90 гривень.
Позивач, посилаючись на ст.180, 185 СК України, ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на неповнолітню дитину в розмірі частини понесених нею витрат за період з 17 вересня 2024 року по 13 жовтня 2025 року, в розмірі 20698,95 грн..
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні на 13 січня 2026 року, судове засідання було відкладено на 11 лютого 2026 року.
12 січня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він не заперечує факту захворювання дитини та необхідності понесення витрат на лікування, зокрема, на ортопедичне взуття та консультації лікарів, але вважає, що дані витрати не були попередньо узгоджені з ним, адже розмір понесених витрат має бути співмірним фінансовим можливостям обох батьків і в даному випадку його участь у таких витратах має визначатися пропорційно його доходу, а не шляхом покладення половини загальної суми автоматично. На думку відповідача, витрати, пов'язані з навчанням дитини, не можуть безумовно вважатися додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України оскільки навчання у коледжі є формою здобуття освіти, рішення про форму навчання, навчальний заклад та пов'язані з цим витрати було прийнято без урахування матеріального стану відповідача, вважає, що аліменти вже призначені для забезпечення повсякденних потреб дитини, у тому числі освітніх. Відповідач зазначає, що він є особою похилого віку, отримує виключно пенсію, іншого доходу немає, має хронічні захворювання та несе постійні витрати на власне лікування, харчування, а тому сплата додаткових витрат у заявленому розмірі є для нього надмірним фінансовим навантаженням та фактично позбавляє його засобів до існування.
Позивач відповідь на відзив не подавала.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Позивач, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, у позовній заяві зазначала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву зазначив про розгляд справи без його участі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що справу можливо розглянути без учасників справи за наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 02 червня 2009 року виконкомом Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.11).
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2022 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуто аліменти на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до свідоцтва про зміну імені, виданого Менським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30 липня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив ім'я на ОСОБА_5 (а.с.12).
Неповнолітній ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2025 року, виданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області (а.с.13).
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №502/41 від 07 листопада 2024 року ОСОБА_4 рекомендовано, зокрема, санаторно-курортне лікування один раз на рік, медичне спостереження сімейним лікарем, ортопедом-травматологом, консультування психолога, лікувальний масаж та фізкультура, ортопедичне взуття (а.с.14-17).
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду копії Договору про надання освітніх послуг між закладом фахової передвищої освіти та фізичною особою № 257/24 від 16 серпня 2024 року; Договір найму житлового приміщення у студентському гуртожитку від 28 серпня 2024 року, Додаткову угоду №1 до Договору про надання освітніх послуг між закладом фахової передвищої освіти та фізичною особою від 16 серпня 2024 року № 2168/24-ОП від 15 серпня 2025 року; Додаткову угоду №2 до Договору про надання освітніх послуг між закладом фахової перед вищої освіти та фізичною особою від 16 серпня 2024 року № 2167/24 від 15 серпня 2025 року; Додаткову угоду до Договору про надання освітніх послуг між закладом фахової перед вищої освіти та фізичною особою від 16 серпня 2024 року № 267/24 від 01 лютого 2025 року; товарний чек від 26 грудня 2024 року про придбання ортопедичного взуття та підп'ятника компенсаторного на суму 3860,00 гривень; товарний чек від 26 квітня 2024 року про придбання ортопедичного взуття та підп'ятника ортопедичного на суму 4560,00 гривень; товарний чек від 21 травня 2025 року про придбання ортопедичного взуття та підп'ятника на суму 3780,00 гривень; Консультативний висновок ортопеда дитячого СК «Тесла» від 19 липня 2025 року та фіскальний чек від 19 липня 2025 року на оплату медичних послуг на суму 600 грн; Консультативний висновок алерголога СК «Тесла» від 12 серпня 2025 року та фіскальний чек від 12 серпня 2025 року на оплату медичних послуг на суму 600 грн; довідку №172 про тимчасову непрацездатність студента від 30 грудня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 , фіскальний чек від 30 грудня 2024 року про придбання медичних препаратів на суму 1217,90 гривень; квитанції Приватбанку про оплату за навчання та проживання у гуртожитку на загальну суму 26780,00 гривень.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР№ 789-ХIIвід 27.02.1991року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України № 789 від 27лютого 1991рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Статтями 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому, за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ст.ст. 180-181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у разі недосягнення згоди між батьками щодо їх участі у витратах на утримання дитини, суд своїм рішенням визначає розмір аліментів на утримання дитини.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Аналіз указаної норми закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові, які зобов'язані нести обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків, незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).
Тобто, суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181,182 СК України.
Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19(провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо.
Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.
Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов'язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
В разі лікування, протезування, санаторно-курортного лікування розмір додаткових витрат з огляду на судову практику, може обґрунтовуватися медичними документами, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини: виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативні висновки тощо.
На підтвердження понесених витрат на лікування дитини - долучаються до позовної заяви акти про надані медичні послуги, рахунки, квитанції та чеки про оплату наданих послуг та придбаних ліків згідно з рекомендаціями лікарів.
Таким чином, періодична, постійна виплата додаткових витрат присуджується, зазвичай, у разі, якщо дитина має хронічні захворювання, потребує постійного лікування, специфічного догляду.
Разом з тим, не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини,
вартість придбаних медикаментів першої необхідності (без надання доказів наявності потреби в такому лікуванні) (постанова Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 720/1119/17 (провадження № 61-3891св18).
Для задоволення даної категорії спорів особливо важливим є те, щоб сторона надала неззаперечні докази на підтвердження додаткових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані її хворобою (каліцтвом), позивач ОСОБА_1 мотивувала їх тим, що додаткові витрати були понесені нею у зв'язку з лікуванням їх спільного з відповідачем сина ОСОБА_3 та на придбання для нього ортопедичного взуття. У якості доказів, що підтверджують понесення додаткових витрат, позивач надала суду товарний чек від 26 грудня 2024 року про придбання ортопедичного взуття на суму 3860,00 гривень; товарний чек від 26 квітня 2024 року про придбання ортопедичного взуття на суму 4560,00 гривень; товарний чек від 21 травня 2025 року про придбання ортопедичного взуття на суму 3780,00 гривень; Консультативний висновок ортопеда дитячого СК «Тесла» від 19 липня 2025 року та фіскальний чек від 19 липня 2025 року на оплату медичних послуг на суму 600 грн; та Консультативний висновок алерголога СК «Тесла» від 12 серпня 2025 року з фіскальним чеком від 12 серпня 2025 року на оплату медичних послуг на суму 600 грн; довідку №172 про тимчасову непрацездатність студента від 30 грудня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 , фіскальний чек від 30 грудня 2024 року про придбання медичних препаратів на суму 1217,90 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Досліджуючи вказані докази та беручи до уваги предмет позову, суд при визначенні розміру понесених витрат не бере до уваги довідку №172 про тимчасову непрацездатність студента від 30 грудня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 та фіскальний чек від 30 грудня 2024 року про придбання медичних препаратів на суму 1217,90 гривень від застуди, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) хронічного та системного захворювання, при лікуванні якого за рекомендацією лікаря було призначене відповідне лікування.
На підставі викладеного та враховуючи, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини та зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, відсутність відомостей про майновий стан сторін у справі, та зважає на те, що матеріалами справи документально підтверджено придбання позивачем ортопедичного взуття для неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , яке узгоджується з індивідуальною програмою його реабілітації, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з її хворобою (каліцтвом), в розмірі 1/2 частини понесених витрат, що становить 6700 (шість тисяч сімсот) гривень.
Стосовно додаткових витрат на навчання сина та проживання у гуртожитку, то суд виходить з того, що витрати на оплату навчання в закладі вищої освіти не вважаються додатковими, оскільки не викликані особливими обставинами.
І така позиція підтверджується численними постановами Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, адже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 серпня 2019 року в справі № 405/8423/16-ц чинним законодавством не передбачено стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
У постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 521/16268/18 Верховний Суд зазначив, що навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 638/13860/16-ц зазначено, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовної вимоги про стягнення додаткових витрат, оскільки навчання дитини у вищому навчальному закладі для здобуття відповідної освіти не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат згідно зі статтею 185 Сімейного кодексу України.
В даному випадку витрати на навчання дитини викликані не особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, а у зв'язку зі здобуттям дитиною освітньо-кваліфікаційного рівня. При цьому позивачем не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність навчання дитини на комерційній основі при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти за державним замовленням (на бюджетній формі навчання), не наведено мотивів вибору вказаного освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також безпосереднього погодження такого вибору з батьком дитини та узгодження з ним питань фінансового характеру щодо навчання дитини у обраному закладі на контрактній формі навчання. Позивачка не довела, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував та сплачує відповідач на дитину. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, а саме позивача.
За таких обставин, на відповідача не може бути покладено обов'язок по оплаті витрат на навчання, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.
Враховуючи положення статей 4, 5 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 387,58 грн.
Керуючись статтями 180, 181, 185 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини понесених витрат, що становить 6700,00 (шість тисяч сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави 387 (триста вісімдесят сім) гривень 58 копійок судового збору, який підлягає сплаті за реквізитами: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, р/р UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, з призначенням платежу «зарахування судового збору на користь держави».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Позивач:
ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Менським РВ УМВС України в Чернігівській області 31 жовтня 2002 року.
Суддя Н.В.Волошина