Провадження № 22-ц/803/832/26 Справа № 188/3045/24 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
11 лютого 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Кредитної спілки «Союз Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2025 року,-
11 листопада 2024 року позивач КС «Союз Дніпро» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26 січня 2022 року між КС «Союз Дніпро», як Кредитором , та ОСОБА_1 , як Позичальником, був укладений договір споживчого кредиту №71/22.
Згідно умов договору споживчого кредиту КС «Союз Дніпро» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі - 37000 грн. 00 коп. , строком на 24 місяці, починаючи з 26 січня 2022року по 25 січня 2024 року, а ОСОБА_1 , зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом. Кредит був отриманий ОСОБА_1 26 січня 2022р. , що підтверджується видатковим касовим ордером №18 від 26 січня 2022 року на суму 37000 грн. 00 коп. Відповідно до умов договору споживчого кредиту № 71/22 від 26 січня 2022 року ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість по договору щомісячно у період з "20" по "30" число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом. Кредит мав бути повністю повернутий Відповідачем-1 у строк до 25 січня 2024 року. ОСОБА_1 повинен був повернути 37000,00 грн. - що є сумою кредиту, та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно про своєчасному внесені платежів відповідно п. 6.2. договору споживчого кредиту. Проте ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання по Кредитному договору. Порушення при виконанні зобов'язань виявились у тому, що ОСОБА_1 несвоєчасно здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, тим самим порушив запланований графік повернення кредиту. Тому при несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту нарахування процентів розраховувалось відповідно п.6.6. договору споживчого кредиту за кожен день простроченого платежу.
Строк дії договору споживчого кредиту № 71/22 від 26.01.2022 року закінчився 25.01.2024 року проте кредитна заборгованість не погашена і залишок кредиту складає 29 110,86грн. (37000грн.сума кредиту) - 7889,14 грн.(фактично сплачено кредиту) = 29110,86 грн.
Згідно до договору споживчого кредиту та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 повинен повернути: залишок по кредиту - 29110,86 грн. та проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 39874,11 грн. (54684,97-14810,86=39874,11 грн.)
Тобто заборгованість становить 68 984 грн. 11 коп.
В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед КС «Союз Дніпро» по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сум штрафних санкцій, був укладений Договір поруки №71/22 від 26 січня 2022 року між КС «Союз Дніпро» та ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .
Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання перед КС «Союз Дніпро» відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 визначених Кредитним договором.
У зв'язку із викладеним просили суд: стягнути на користь Кредитної спілки "СОЮЗ-ДНІПРО" солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за Кредитним договором №71/22 від 26 січня 2022 року в загальній сумі 68 984 грн. 11 коп. та судові витрати (а.с.24-25).
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2025 року позовні вимоги Кредитної спілки «Союз Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту - задоволенні.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 71/22 від 26.01.2022 року у загальній сумі 68 984 грн. 11 коп. , з яких: 29110,86 грн. - залишок по кредиту; 39874,11 грн. - проценти за користування кредитом та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 73-78).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно між позивачем КС «Союз Дніпро та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 71/22 від 26.01.2026 року. Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки .
Згідно розрахунку заборгованості, за відповідачем ОСОБА_1 чиститься борг у сумі 68 984 грн. 11 коп.
Відповідно до Договору поруки, поручителем являється відповідач ОСОБА_2 . Згідно цього ж договору, в разі невиконання зобов'язань боржником за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 несе відповідальність перед позивачем як солідарний боржник, при цьому позивач вправі вимагати виконання зобов'язань як від всіх відповідачів разом, так і від кожного з них окремо, як в цілому, так і в частині боргу.
Відповідачем ОСОБА_1 порушено вимоги вищевказаного Кредитного договору.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення боргу виконував неналежним чином, та враховуючи забезпечення цих зобов'язань поруки ОСОБА_2 згідно з договором поруки, є наявні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Узгодженням умов договору поруки № 1515/21 від 17 листопада 2021року сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителів.
Отже, встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок відповідачів, як солідарного боржника, нести відповідальність перед Кредитною спілкою щодо погашення заборгованості по кредиту.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом.
Однак такі доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Метод нарахування процентів за користування кредитними коштами та їх розмір чітко зазначений в договорі споживчого кредиту від 26 січня 2022 року у Розділі 6 «Порядок повернення кредиту та нарахування/сплати процентів (відсотків)».
Пункт 6.1 кредитного договору передбачає, що нарахування процентів (відсотків) за договором здійснюється за строк користування кредитом. Проценти (відсотки) нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту позичальнику (списання відповідної суми з рахунку кредитодавця або видачі готівкою) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою) включно.
Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що порядок обчислення процентів (відсотків) за користування кредитом: процентна ставка за договором нараховується щомісяця.
Підписанням договору споживчого кредиту від 26 січня 2022 року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач частково вносив плату відповідно до умов зазначеного вище договору, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Зміст зобов'язання в наведеному договорі споживчого кредиту від 26 січня 2022 року викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору та наданого Кредитною спілкою розрахунку дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Кредитною спілкою доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був складений договір споживчого кредиту від 26 січня 2022 року та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта, щодо того, що нарахування відсотків відбувалося вже після закінчення дії кредитного договору, оскільки відповідно до п. 4.2 договору, якщо на дату закінчення строку, вказаного в п 4.1 договору, є неповернений залишок кредиту і кредитодавець до закінчення строку не звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором, строк дії цього договору автоматично продовжується на 24 місяці, тобто до 25 січня 2026 року з урахуванням положень п. 4.3 цього договору.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.
Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розмір підтверджується розрахунком заборгованості, що свідчить про те, що судом досліджувались первинні документи.
Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості позичальника перед позивачем.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
Встановлено, позичальник користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед КС «Союз-Дніпро», не довів відсутність заборгованості.
Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання позичальником кредитних коштів, про що свідчать підпис у кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов'язань за договором, а розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку підтверджується факт користування кредитними коштами та вчинення відповідачем дій щодо часткового погашення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів направлення досудових вимог про погашення поточної заборгованості за кредитом, оскільки в матеріалах справи містяться вимоги про погашення поточної заборгованості по кредиту, які направлялися 18.10.2024 року листами за вих. №№ 1460/24,1461/24 боржнику ОСОБА_1 та 19.10.2024 року листами за вих. №№1462/24,1463/24 поручителю ОСОБА_2 , в яких повідомлялося про порушення позичальником ОСОБА_1 умов договору споживчого кредиту, вказувалася сума простроченого боргу на поточну дату та пропонувалося врегулювати вказане питання. Копії цих вимог додавалися разом із позовною заявою.
Порядок направлення вимог договором споживчого кредиту №71/22 від 26 січня 2022 року та договором поруки № 71/22 від 26 січня 2022 року, не передбачений та не встановлений, а тому позивачем було здійснено направлення повідомлення позичальнику та поручителю шляхом направлення письмової вимоги про поточну заборгованість поштовим зв'язком.
У договорі поруки № 71/22 від 26 січня 2022 року між сторонами були погоджені всі істотні його умови та містить підписи кредитора, позичальника та поручителя
Відповідач ОСОБА_2 на час укладення договору поруки не заявляла додаткових вимог щодо його умов, не відкликала своєї згоди на укладення договору поруки, вимоги про визнання його недійсним не заявляла.
А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.
Проте, покладення на відповідачів солідарного зобов'язання щодо сплати судового збору не можна визнати обґрунтованим, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2025 року - скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз Дніпро» судового збору у розмірі 3028,00 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки «Союз Дніпро» (ЄДРПОУ 33274256) судовий збір у розмірі 1 514,00 грн. з кожного.
В іншій частині рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року.
Судді: