г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/6713/25
Номер провадження 2/213/545/26
04 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
секретар судового засідання - Куропятник І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №213/6713/25 за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтереси якого представляє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,
за участі:
представника позивача - адвоката Мотуз Олександра Володимировича,
представника відповідача - адвоката Ніколенко Катерини Вікторівни,
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
23 червня 2020 року, внаслідок укладання шлюбу, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 » .
07.01.2025 року в конвеєрній галереї 13РТ/14РТ перевантажувального вузла ПВ-1 Управління дробильно-транспортного комплексу, розташованого на відм. +30,600 м корпусу збагачення Рудозбагачувальної фабрики 2 АТ «ПІВДГЗК» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком, внаслідок якого ОСОБА_5 , виконуючи обов'язки машиніста конвеєра дільниці №2 цеху №1 УДТК АТ «ПІВДГЗК» - загинула.
Актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н1/П, що стався 07.01.2025 року від 19.05.2025 року, затвердженим т.в.о. начальника Південно- Східного міжрегіонального Державної служби з питань праці 21 травня 2025 року встановлено обставини нещасного випадку.
Комісія зі спеціального розслідування одноголосно дійшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом конвеєра дільниці №2 цеху №1 Управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_5 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
Вважає, що відповідач не створив таких умов праці, щоб мати малолітньої ОСОБА_2 могла би виконувати покладені на неї обов'язки безпечно, внаслідок чого ОСОБА_5 загинула під час виконання роботи на робочому місці.
Внаслідок втрати матері, малолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені та в інтересах якої діє її батько - ОСОБА_1 , завдана моральна шкода, яка виявляється у постійному почутті втрати, туги та внутрішньої порожнечі, відчутті душевного болю, самотності, що супроводжується постійною внутрішньою тривогою та страхом, тощо.
Розмір компенсації за моральні страждання Позивач оцінює у сумі 750000,00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Представник відповідача - адвокат Ніколенко К.В. у відзиві на позов в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що доводи представника Позивача, вказані у позовній заяві від 23.12.2025 щодо допущення халатності (недбалості) з боку Відповідача під час організації робочого процесу, в результаті якої 07.01.2025 стався нещасний випадок, є необгрунтованими та повністю спростовуються висновками комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 07.01.2025 о 00 год. 41 хв., викладеними у Акті № 4 від 19.05.2025 (за формою Н-1/П).
Покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди на АТ «ПІВДГЗК» без наявності вини, протиправності поведінки з боку Відповідача, причинного зв'язку між неправомірною поведінкою останнього та завданою шкодою - суперечить нормам чинного законодавства України, а саме: приписам постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 та статті 1167 Цивільного кодексу України.
Додані представником Позивача додатки до позовної заяви від 23.12.2025, не містять достатніх доказів протиправності дій або бездіяльності АТ «ПІВДГЗК», унаслідок яких настав нещасний випадок з машиністом конвеєра ОСОБА_5 . Навпаки, згідно з Актом № 4 від 19.05.2025 (за формою Н-1/П) встановлено, що основною причиною настання нещасного випадку є порушення заборони заходити за огородження конвеєрів при їх роботі або при зупинці, але не знеструмленому приводі.
При обґрунтуванні представником Позивача у позовній заяві від 23.12.2025 по справі № 213/6713/25 причин та обставин, за яких настала смерть машиніста конвеєра ОСОБА_5 , останнім в більшості зазначаються суб'єктивні припущення, які не відповідають реальним фактам, встановленим судом першої інстанції під час оцінки доказів, наявних у матеріалах об'єднаної цивільної справи № 213/3121/25.
Оскільки предметом розгляду обох цивільних справ за №213/3121/25 та № 213/6713/25 є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок загибелі на виробництві машиніста конвеєра ОСОБА_5 під час виконання нею своїх трудових обов'язків, фактичні обставини, які було встановлено Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у рішенні від 30.10.2025 по справі № 213/3121/25 є преюдиційними.
Щодо розміру суми відшкодування моральної шкоди, про яку йдеться у позовній заяві та необхідності врахування судової практики розгляду у подібних спорах, Відповідач вважає, що сума моральної шкоди у розмірі 750000,00 грн. є завищеною та необґрунтованою. Дана обставина зумовлюється тим, що вже існує судова практика (зокрема: рішення судів загальної юрисдикції у аналогічних справах), у якій містяться правові зразки багаторазового застосування і тлумачення правових норм у сфері відшкодування моральної шкоди.
Процесуальні дії у справі.
24.12.2025 позовна заява надійшла до суду через підсистему "Електронний суд".
29.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.01.2026 представник відповідача скористалась правом надання відзиву на позов, одночасно з яким подала клопотання про призначення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
16.01.2026 ухвалою судді задоволено клопотання відповідача та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.01.2026 представник позивача скористався правом надання відповіді на відзив.
27.01.2026 представник відповідача скористалась правом надання заперечення на відповідь на відзив.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви/клопотання.
15.01.2026 у відзиві на позов представник відповідача, керуючись п.2 ч.1 ст. 43, ч.1 ст.93 ЦПК України, з метою з'ясування дійсних обставин, що мають значення для розгляду даної справи, заявила клопотання про винесення судом ухвали, якою зобов'язати ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), надати у формі заяви відповіді на запитання, які вказано у резолютивній частині відзиву. Копію заяви із відповідями на вказані питання, просить надіслати на юридичну адресу АТ «ПІВДГЗК», у встановлений ст. 93 ЦПК України строк.
Стосовно даного клопотання, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Так, згідно ст. 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання.
Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів.
Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:
1) з підстав, визначених статтями 70,71 цього Кодексу;
2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;
3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
При цьому, суд враховує, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.
Аналізуючи вищевикладені норми права, суд приходить до висновку, що представником відповідача поставлені позивачу питання не стосуються обставин, що мають значення для справи, тому правові підстави для задоволення клопотання відсутні.
27.01.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Стосовно витребування доказів, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, із клопотання вбачається, що представник відповідача просить витребувати у позивача актуальні реквізити його банківського рахунку.
Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проте, суд вважає, що інформація, яку просить витребувати відповідач, не містить даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того, слід звернути увагу на те, що представник відповідача просить вирішити питання про витребування доказів, що вплине в подальшому на порядок виконання рішення по справі, при цьому рішення по справі судом ще не прийнято, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання.
В судовому засіданні:
- представник позивача - адвокат Мотуз О.В. позов підтримав повністю, наполягав на його задоволенні;
- представник відповідача - адвокат Ніколенко К.В. заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , є спільною донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Інгулецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
23 червня 2020 року ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 » внаслідок укладання шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №44.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 14.01.2025 було складено актовий запис №76 Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
07.01.2025 року в конвеєрній галереї 13РТ/14РТ перевантажувального вузла ПВ-1 Управління дробильно-транспортного комплексу, розташованого на відм. +30,600 м корпусу збагачення Рудозбагачувальної фабрики 2 Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», де працювала мати малолітньої ОСОБА_2 , стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_5 , виконуючи обов'язки машиніста конвеєра дільниці №2 цеху №1 УДТК АТ «ПІВДГЗК» - загинула.
Актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, що стався 07.01.2025 року від 19.05.2025 року, затвердженим т.в.о. начальника Південно- Східного міжрегіонального Державної служби з питань праці 21 травня 2025 року встановлено обставини нещасного випадку.
Відповідно до вказаного документу участь у засіданнях комісії (спеціальної комісії) брали: ОСОБА_6 (чоловік потерпілої), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (уповноважені особи).
У розділі 7 «Висновок комісії» зазначається, що члени комісії під час засідання спілкувалися з чоловіком потерпілої ОСОБА_6 та його представниками адвокатами АО «Фаворит» Мотузом О.В. та ОСОБА_8 , які були присутні на засіданнях комісії зі спеціального розслідування, з метою надання роз'яснень з питань, які виникли внаслідок нещасного випадку та інформування їх про хід розслідування.
При складенні висновку комісія взяла до уваги висновок експерта судово-медичної експертизи від 08.01.2025 №69 Криворізького районного відділу Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», а також висновок спеціаліста №116 від 01.05.2025 комісійного судово-медичного дослідження Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Комісія зі спеціального розслідування одноголосно дійшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом конвеєра дільниці №2 цеху №1 Управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_5 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
У розділі 8 «Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці» зазначаються дві особи:
ОСОБА_9 - майстер основної виробничої діяльності цеху №1 УДТК АТ «ПІВДГЗК», який порушив вимоги пунктів 2.6, 2.8, та 213 Посадової інструкції майстра основної виробничої дільниці цеху №1 УДТК № 02-0008, затвердженої в.о. заступника Генерального директора з виробництва та інвестиційної діяльності від 01.03.2021, в частині: як особа, відповідальна за забезпечення безпечних та здорових умов праці, виконання правил і норм охорони праці, промислової та пожежної безпеки відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці», стандарту підприємства «Система управління охороною праці на виробничому рівні» не контролював дотримання вимог охорони праці машиністами конвеєра при виконанні робіт;
ОСОБА_5 - машиніст конвеєра дільниці №2 цеху №1 УДТК АТ «ПІВДГЗК», яка порушила вимоги пунктів 2.13 та 2.14. Робочої інструкції № 02-003 машиніста конвеєра цеху №1 УДТК, затвердженої начальником УДТК від 23.09.2024, та вимог абзаців 7 та 13 пункту 3.6 розділу 3 Інструкції з охорони праці № ОП-02-2, для машиністів конвеєра, машиністів конвеєра зайнятого повний робочий день у кар'єрі УДТК, затвердженої наказом АТ «ПІВДГЗК» № 144 від 06.06.2023, в частині: проникнення за захисне огородження стрічкового конвеєра № 14РТ без зупинки та відключення від електроенергії приводу останнього.
Разом з цим, у розділі 5 «Вид події та причини настання нещасного випадку» зазначаються причини:
основна - організаційна: невиконання посадових обов'язків, а саме: пунктів 2.6, 2.8, та 213 Посадової інструкції майстра основної виробничої дільниці цеху №1 УДТК № 02-0008, затвердженої в.о. заступника Генерального директора з виробництва та інвестиційної діяльності від 01.03.2021;
супутні - організаційна: невиконання вимог інструкції з охорони праці, а саме: пунктів 2.13 та 2.14. Робочої інструкції № 02-003 машиніста конвеєра цеху №1 УДТК, затвердженої начальником УДТК від 23.09.2024, та вимог абзаців 7 та 13 пункту 3.6 розділу 3 Інструкції з охорони праці № ОП-02-2, для машиністів конвеєра, машиністів конвеєра зайнятого повний робочий день у кар'єрі УДТК, затвердженої наказом АТ «ПІВДГЗК» № 144 від 06.06.2023.
Підсумовуючи, спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що з огляду на обставини інциденту ОСОБА_5 , в період з 23 год. 50 хв. 06.01.2025 по 00 год. 41 хв. 07.01.2025 під час підрахунку запасів руди перебуваючи біля рудної банки № 2-4, з невідомих причин перетнула захисне перильне огородження висотою 1000мм діючого конвеєру №14РТ та потрапила під дію холостої гілки конвеєрної стрічки, в результаті чого її права рука, разом з лопатою, була затиснута між роликом холостої гілки конвеєра та конвеєрною стрічкою (ст. 13, п. 16 Акта).
Також, відповідно до Акта спеціального розслідування, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було проведено перевірку, під час якої виявлено такі порушення вимог законодавства:
- недостатньо освітлення в технологічному проході між стрічковими конвеєрами №13Т та 87Т в районі роликоопор 9-11 (87);
- під стрічковим конвеєром № 13Т (хвостова частина) не прибрано просипаний матеріал висотою 30 см в районі 15 роликоопори;
- деформована та не закріплена середня смуга перильного огородження сходового маршу до відхиляючого барабану конвеєра №87Т;
- частково зкородоване захисне огородження станції відтяжного барабану стрічкового конвеєра №87Т;
- деформоване перильне огородження отвору бічного розвантаження руди в районі роликоопори 31 конвеєра №13Т;
- деформовані надбаночні грати в районі роликоопори 28 конвеєра №13Т;
- деформоване захисне огородження в районі приводної станції стрічкового конвеєра №14Т.
Водночас вказані порушення не стали причиною та не призвели до настання нещасного випадку зі смертельним наслідком з ОСОБА_5 .
В матеріалах справи міститься також копія висновку експерта судово-медичної експертизи від 08.01.2025 №69 Криворізького районного відділу Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», надана представником відповідача.
Висновок складений на підставі постанови слідчого СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Лошкарьова І.Б.
Судово-медичний діагноз, встановлений судовим експертом:
основне захворювання: геморагічний інфаркт - пневмонія: у нижньому сегменті верхньої частки лівої легені ділянка конусоподібної форми темно-червоного кольору з ущільненою зернистою тканиною, основою звернено до плеври, з чуткою межею між здоровою та патологічно зміненою тканинами легені.
Ускладнення основного: легенево-серцева недостатність.
Супутній: гострий панкреатит.
У підсумках судовий експерт зазначає, що при судово-медичній експертизі виявлено ушкодження (їх характер наводиться), що виникли після настання смерті і не знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті.
Причиною смерті судовим експертом зазначається тромбоз легеневої артерії з геморагічним інфарктом легені, який ускладнився гострою легенево-серцевою недостатністю.
Фактичні обставини настання нещасного випадку, що стався 07.01.2025 з машиністом конвеєра ОСОБА_5 , були предметом доказування та дослідження у цивільній справі №213/3121/25 за позовом ОСОБА_6 (другий чоловік ОСОБА_5 ), який діяв від свого імені, а також від імені та в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до АТ «ПІВДГЗК» про відшкодування моральної шкоди, за результатом розгляду якої Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалене рішення від 30.10.2025, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2025, про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.
Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дружині, дітям, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
На підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження зазначених ними обставин, суд дійшов таких висновків.
Як зазначено вище, фактичні обставини настання нещасного випадку, що стався 07.01.2025 з машиністом конвеєра ОСОБА_5 , були предметом доказування та дослідження у цивільній справі №213/3121/25 за позовом ОСОБА_6 (другий чоловік ОСОБА_5 ), який діяв від свого імені, а також від імені та в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до АТ «ПІВДГЗК» про відшкодування моральної шкоди, за результатом розгляду якої Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалене рішення від 30.10.2025, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2025, про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
У даному рішенні суд дійшов висновку, що обставини завдання моральної шкоди (смерть дружини позивача та матері його дитини) відбулися на підприємстві відповідача та перебувають у взаємозв'язку із невиконанням посадових обов'язків майстром основної виробничої дільниці цеху № 1 при супутній причині - невиконання ОСОБА_5 вимог інструкції з охорони праці в проникнення за захисне огородження стрічкового конвеєра № 14РТ без зупинки та відключення від електроенергії приводу останнього.
Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок загибелі ОСОБА_5 під час виконання нею своїх трудових обов'язків у відповідача, суд першої інстанції враховував, що загибель останньої настала на виробництві, а також у зв'язку з порушенням самою загиблою вимог інструкцій з охорони праці; глибину та тривалість моральних страждань Позивачів, а також інші обставини справи щодо причин настання смерті даного працівника. У зв'язку з цим та враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд першої інстанції вважав, що належною компенсацією, спричиненої малолітній ОСОБА_10 моральної шкоди є сума у розмірі 500000,00 грн.
Отже, фактичні обставини, які було встановлено Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у рішенні від 30.10.2025 по справі № 213/3121/25 є преюдиційними.
Таким чином, судом встановлено, що смерть матері малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, що потягло втрату життєвих зв'язків дитини з рідною людиною - матір'ю, тому суд вважає, що саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати позивачу як законному представнику малолітньої дитини, завдану моральну шкоду.
Сам факт втрати близької людини веде до висновків про наявність моральних страждань, що в свою чергу входить до поняття моральної шкоди.
Факт смерті матері малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,беззаперечно свідчить про те, що остання відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань малолітньої дитини є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої дитині внаслідок загибелі матері під час виконання нею своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача, суд враховує що загибель ОСОБА_5 настала у зв'язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, а також у зв'язку з порушенням самою ОСОБА_5 вимог інструкцій з охорони праці; глибину та тривалість моральних страждань, оскільки смерть матері дитини призвела до того, що донька перебуває у напруженому психічному стані, така втрата є невідворотною; а також дотримується засад розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
З урахуванням вищезазначеного та враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу, який діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , моральної шкоди є сума у розмірі 500 000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що зазнає малолітня дитина у зв'язку з загибеллю матері.
При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.
Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті батька позивача на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, отже зміни внесені до підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, що набрали чинності з 23.05.2020, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок загибелі батька на виробництві, у зв'язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтереси якого представляє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якої діє її законний представник (батько) ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану смертю матері на виробництві у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 коп., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 5000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду, в зв'язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - адвокат Мотуз Олександр Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,місце знаходження: 50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000.
Повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий суддя В.В. Попов