12 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 638/10536/23
Провадження: № 22-ц/824/620/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Павліка Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ївни
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Кордюкової Ж. І.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ївни, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про роз'яснення Голосіївського районного суду міста Києва від 10.04.2024, в якій просила суд роз'яснити чи зобов'язана вона, мати, примушувати дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проти його волі та бажання спілкуватись та зустрічатись з батьком, ОСОБА_2 в місцях масового відпочинку та/або в місцях громадського харчування, які знаходяться на території міста Києва, кожної суботи кожного місяця з 12.00 год. до 16.00 год. у присутності матері.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року відмовлено адвокату Павліку О. М. у роз'ясненні судового рішення.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Павлік О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та роз'яснити її, зокрема, роз'яснити чи зобов'язана мати, ОСОБА_1 , примушувати дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкуватись та зустрічатись з батьком в місцях масового відпочинку та/або в місцях громадського харчування, які знаходяться на території міста Києва, кожної суботи кожного місяця з 12.00 год. до 16.00 год. у присутності матері.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що звернення про роз'яснення не мало на меті зміну змісту ухвали, а було спрямоване виключно на з'ясування порядку її виконання з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Суд, відмовляючи у роз'ясненні, не врахував принцип пріоритету прав та безпеки дитини, неправильно застосував норми процесуального права та не надав оцінки доводам про неможливість виконання ухвали без завдання шкоди психічному здоров'ю малолітнього сина.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
26 грудня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття апеляційного провадження у справі та припинення розгляду справи в цілому, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_2 помер, у зв'язку з чим, на думку заявниці, подальший розгляд справи є неможливим, оскільки спірні правовідносини щодо визначення місця проживання дитини не допускають правонаступництва.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була стороною у справі, за умови, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво можливе лише за наявності матеріального правонаступництва, тобто переходу прав чи обов'язків у спірних матеріальних правовідносинах до іншої особи.
Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права. Спірні правовідносини щодо визначення місця проживання дитини є особистими немайновими та не допускають правонаступництва.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Разом з тим, предметом апеляційного перегляду у даному провадженні є ухвала суду першої інстанції про відмову в роз'ясненні судового рішення, а не вирішення спору по суті щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідно до меж апеляційного перегляду апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість лише того судового рішення, яке оскаржується, та не наділений повноваженнями вирішувати питання закриття провадження у справі по суті, якщо таке питання не є предметом апеляційного оскарження.
З огляду на встановлений факт смерті позивача та відсутність можливості подальшого існування спірних правовідносин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції втратило свій предмет, оскільки подальший апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали є неможливим.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, при цьому питання закриття провадження у справі по суті підлягає вирішенню судом першої інстанції з дотриманням вимог пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Колегія суддів вважає необхідним роз'яснити заявниці право звернутися до суду, у провадженні якого перебуває справа по суті, із відповідною заявою про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 373 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задовольнити частково.
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Павліка Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ївни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура