12 лютого 2026 року місто Київ
справа № 754/804/25
провадження № 22-ц/824/944/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Галась І.А.-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 в якому зазначила наступне. 31 жовтня 2017 року вони з відповідачем зареєструвала шлюб. Від даного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки подружжя поступово погіршилися та стали вкрай напруженими. Між ними виникли непорозуміння та сварки. Позивач має з чоловіком різні погляди на життя, шлюб та сім'ю, різні цінності й пріоритети. Сторони остаточно втратили почуття любові та взаємоповаги, не підтримують шлюбні відносини (остаточно припинили їх). Кожен з подружжя має принципово різні погляди на сім'ю та шлюб, різні цінності й пріорітети. Надання строку на примирення не виправить стан стосунків подружжя, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між сторонами в минулому не принесли жодних результатів.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд розірвати шлюб з відповідачем.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року, описка в якому виправлена ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 3 квітня 2025 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 31 жовтня 2017 року, актовий запис за № 2506 - розірвано.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 30 квітня 2025 року через засоби поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував інтереси відповідача та інтереси їхнього малолітнього сина. Суд не дослідив, чи буде подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечити інтересам дитини.
Вважає що судом першої інстанції не досліджено та не повністю встановлено фактичні обставини справи, зокрема щодо періоду з якого сторони не підтримують шлюбних відносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також судом не надано час на примирення.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником позивача адвокатом Мариненком О.В. викладені заперечення проти задоволення апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване залишити в силі.
В судове засідання не з'явилися учасники справи, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується конвертом адресованим ОСОБА_2 , який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та звітом про доставку судової повістки до електронного кабінету представника ОСОБА_1 адвоката Мариненка О.А.
Разом з тим від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, однак будь - яких доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав.
Представник позивача ОСОБА_1. направив до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.
Зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися.
Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення ( частина 5 статті 268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 31 жовтня 2017 року, місце реєстрації - Дарницький районний у місті відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».
Від даного шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що шлюб фактично припинився, шлюбні відносини не підтримуються та спільне господарство не ведеться, позивач категорично заперечує проти подальшого перебування в шлюбі з відповідачем.
Враховуючи ці обставини, суд вважав, що сім'я сторін фактично перестала існувати, примирення на теперішній час неможливе, а тому шлюб підлягає розірванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ч. 1 ст. 55 СК України).
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3 та 4 ст. 56 СК України).
За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню ст. 111 СК України та вказано, що "примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
У позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що час на примирення не дасть результатів, оскільки такі спроби уже були. Між сторонами склались напружені відносини, у зв'язку з різними поглядами на сімейні стосунки.
Наявність наміру для примирення лише у одного із подружжя, без згоди на це іншого з подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. Ненадання такого строку для примирення не може бути підставою для скасування судового рішення з огляду на положення ст. 376 ЦПК України. Крім того, обґрунтованість та доцільність залишення заяви про надання строку для примирення подружжя не підлягає переоцінці судом апеляційної інстанції, а викладені доводи в апеляційній скарзі апелянтом, не можуть бути підставою для скасування судового рішення з огляду на положення ст. 376 ЦПК України
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо ненадання сторонам часу на примирення відповідають положенням сімейного законодавства щодо вільної згоди жінки на шлюб. Оскільки позивач висловила категоричне не бажання щодо строку на примирення, суд не може своїм рішення примушувати одного з подружжя до таких дій, а тому доводи апеляційної скарги в цій часині не заслуговують на увагу.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував інтереси відповідача та інтереси їхнього малолітнього сина. Суд не дослідив, чи буде подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечити інтересам дитини.
Однак, в цій справі предметом судового розгляду було тільки питання про розірвання шлюбу. Спору про місце проживання дитини чи інших питань, пов'язаних з участю у житті спільної дитини сторін, позов не містить, а тому судом це питання не досліджувалось.
Щодо посилання апелянта на те, що «судом не досліджено, з якого періоду сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства», суд зазначає, що вказане також не заслуговує на увагу, оскільки період з якого сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства жодним чином не впливає та не змінює обставин, які передували поданню позову про розірвання шлюбу позивачем
Встановивши, що сторони не підтримують шлюбні стосунки, не ведуть спільного господарства, в свою чергу позивач наполягала на розірванні шлюбу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача.
Вирішуючи спір, суд з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, а перебування у шлюбі з відповідачем суперечили б волі позивача, оскільки примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться фактично до незгоди з оскаржуваним рішенням, а тому така не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус