Справа № 757/36715/25-к Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/691/2026 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
04 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
представника заявника (в режимі ВКЗ) - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року,
Адвокат ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів» зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 28.07.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 відмовлено.Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що розгляд заяви було доручено СУ ГУНП у м. Києві, що свідчить про те, що Головне слідче управління Національної поліції України діяло в межах наданих повноважень і на виконання вимог Порядку щодо ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також з урахуванням положень ст. 216, 218 КПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказав про незаконність оскаржуваної ухвали. На обґрунтування своєї позиції зазначив про те, що з огляду на системний аналіз ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, отримавши повідомлення, яке містить достатні відомості про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести такі відомості до ЄРДР навіть, якщо викладені у заяві дані свідчать про те, що кримінальне правопорушення не віднесене до його компетенції, і вже потім відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК України має передати такі матеріали кримінального провадження до уповноваженого органу за рішенням прокурора, тобто лише після внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування ГСУ НПУ, якому подану заяву та який є органом досудового розслідування, має право передати матеріали іншому уповноваженому органу, що кореспондується з постановою ВС від 23.11.2021 у справі № 332/1189/18. Вважає, що дії уповноважених осіб ГСУ НПУ щодо перенаправлення заяви до іншого органу, до початку внесення відомостей до ЄРДР та встановлення відповідних обставин не узгоджуються з вимогами КПК України та є поза процесуальним способом вирішення вказаного питання. Також вказав, що у поданій заяві від 28.07.2025 року наявна вся інформація щодо обставин, які можуть свідчити про можливий факт існування кримінального правопорушення, а зазначених в заяві відомостей достатньо для внесення відомостей до ЄРДР та подальшої їх перевірки. Крім цього, апелянт звернув увагу на те, що відповідно до законодавства електронний примірний судового рішення оприлюднюється шляхом надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень у день його виготовлення, натомість оскаржувану ухвалу, датовану 05.09.2025 року, направлено до Реєстру лише 03.10.2025 року, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу. Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 05.09.2025 року, посилаючись на те, що ухвалу підписано суддею та отримано заявником лише 03.10.2025 року, що унеможливило вчасне її оскарження.
Уповноважена особа Головного слідчого управління Національної поліції України до суду апеляційної інстанції не з'явилась, в поданих до суду письмових поясненнях просила судовий розгляд провести за відсутності представника ГСУ НПУ, а в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 відмовити, посилаючись на те, що на розгляді в ГСУ перебувала заява адвоката ОСОБА_7 , в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів», від 28.07.2025 року, яка містила відомості, що можуть свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення в діях окремих службових осіб. Разом з тим, відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Порядку ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення письмові заяви, що надійшли до центрального органу управління поліцією, у яких є відомості, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації надсилають до органів (підрозділів) нижчого рівня, а тому розгляд вищевказаної заяви та прийняття рішення за нею доручено ГУНП у м. Києві.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката ОСОБА_6 , який вимоги поданої апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити; перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 05 вересня 2025 року підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні заявник присутній не був, з матеріалів судового провадження вбачається, що копію оскаржуваної ухвали суд направив адвокату ОСОБА_7 , однак даних про отримання ним вищевказаної ухвали матеріали судового провадження не містять. Разом з тим, як вбачається з долучених до матеріалів апеляційної скарги додатків, а саме протоколу створення та перевірки електронного підпису (а.с. 77 зворот.), ухвала слідчого судді від 05.09.2025 року підписана ЕЦП ОСОБА_1 03.10.2025 року, а тому доводи апелянта про отримання копії оскаржуваної ухвали лише 03.10.2025 року колегія суддів визнає обґрунтованими. Апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 подав через систему «Електронний суд» 09.10.2025 року. Несвоєчасне отримання копії ухвали слідчого судді та ознайомлення з її змістом є, на думку колегії суддів, поважними причинами пропуску адвокатом ОСОБА_7 строку на її апеляційне оскарження, а тому вказаний строк підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів», на бездіяльність уповноважених посадових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України з приводу невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, слідчий суддя мотивував тим, що розгляд заяви було доручено СУ ГУНП у м. Києві, що свідчить про те, що Головне слідче управління Національної поліції України діяло в межах наданих повноважень і на виконання вимог Порядку щодо ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також з урахуванням положень ст. 216, 218 КПК України.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2025 року адвокат ОСОБА_7 подав до Головного слідчого управління Національної поліції України в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів» заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, за вих. № 07/25/477.
З листа заступника начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_8 № 113114-2025 від 30.07.2025 року вбачається, що розгляд заяви адвоката ОСОБА_9 в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів» було доручено СУ ГУНП у м. Києві.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (в подальшому ЄРДР), розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати те, що приводами для внесення відомостей до ЄРДР є: заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та самостійне виявлення слідчим, дізнавачем чи прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Розглядаючи скаргу на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка проявилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчому судді необхідно з'ясувати те, чи була подана заява про вчинення кримінального правопорушення особі, уповноваженій на внесення відомостей до ЄРДР, а також те, вчинила чи не вчинила ця особа дії, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України. Закон не регламентує вимог до змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також можливості інших висновків слідчого судді, окрім тих, які стосуються предмету доказування при розгляді скарг вказаної категорії.
Враховуючи, що в заяві про кримінальне правопорушення ставилась вимога про внесення відомостей до ЄРДР уповноваженими особами Головного слідчого управління Національної поліції України та відповідно скарга до слідчого судді подана з підстав допущеної Головним слідчим управлінням Національної поліції Українибездіяльності, то слідчий суддя, розглядаючи відповідну скаргу, мав встановити чи подана заява саме до Головного слідчого управління Національної поліції України, чи виник в них обов'язок вчинити дії, передбачені ст. 214 КПК України, і чи вчинені вони ними.
Однак, як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні скарги, не надав оцінки факту бездіяльності посадових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень, що є безпосереднім предметом розгляду скарги слідчим суддею, тобто слідчий суддя в ухвалі не виклав жодного мотиву по суті питання, порушеного в скарзі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що аналіз форми та змісту заяви адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів», про вчинення кримінального правопорушення дає підстави стверджувати те, що вона адресована особі, уповноваженій на внесення відомостей до ЄРДР, містить викладення обставин, які, на думку заявника, указують на вчинення кримінального правопорушення, а також містить посилання на правову кваліфікацію вказаного кримінального правопорушення. Зазначене дає підстави стверджувати про те, що зазначена вище заява є заявою про кримінальне правопорушення, подача якої передбачала необхідність вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України у строк, передбачений цією нормою закону, тобто внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР протягом 24 годин після подачі цієї заяви. Невнесення таких відомостей до ЄРДР вказує на допущену уповноваженою на внесення відомостей в ЄРДР особою Головного слідчого управління Національної поліції України бездіяльність, яка може оскаржуватись в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, тоді як направлення поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення до іншого органу не можна вважати за виконання норм ст. 214 КПК України.
Посилання слідчого судді на положення Порядку щодо ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки положення вказаного Порядку не узгоджуються із відповідними вимогами КПК України, а саме, положеннями ч.1 ст.214 КПК України, відповідно до якої не передбачено можливості відповідними процесуальними органами чи їх службовими особами вчиняти будь-які дії до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після надходження заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, у тому числі і скеровувати цю заяву, повідомлення до іншого органу досудового розслідування. Натомість вимогами ч.7 ст. 214 КПК України, ст. 216 та ст. 218 КПК України передбачене право на вчинення такої дії, проте можливість її вчинення виникає лише після внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Неврахування цих обставин призвело до ухвалення слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів», що не ґрунтується на вимогах закону.
За наявності вказаних порушень закону ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції про задоволення скарги адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів», та зобов'язання уповноваженої посадової особи Головного слідчого управління Національної поліції України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою адвоката ОСОБА_9 від 28.07.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 392, 399, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів» задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів», на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 28.07.2025 року - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції Українивнести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах громадської організації «Центр захисту інвалідів», від 28.07.2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4