справа № 375/2069/25 головуючий у суді І інстанції Антипенко В.П.
провадження № 22-ц/824/4189/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
10лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» поданою представницею - Рурою Наталією Вікторівною на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у серпні 2025 року представниця АТ КБ «ПриватБанк» - адвокатка Хуторна О.В. звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просила:
стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 жовтня 2021 року у розмірі 41 946,99 грн, що складається з: 33 714,17 грн - заборгованості за тілом кредита; 8 232,82 грн заборгованості за відсотками; а також судовий збір.
В обґрунтування позову зазначила, що 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору);
Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку тип - «Універсальна».
У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 29 липня 2025 року має заборгованість у сумі 41 946,99 грн, у тому числі: 33 714,17 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 332,82 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути із відповідача.
Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2021 року у сумі 33 814,12 грн, що складається із: 25 481,3 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 332,82 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також 1 952,45 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» - адвокатка Рура Наталія Вікторівна 05 листопада 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних у розмірі 8 232,87 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Підтримавши доводи позовної заяви зазначила, що суд першої інстанції не дослідив умови договору, зокрема п. 2.1.1.3.3, 2.1.1.3.5, якими визначено порядок нарахування процентів та погашення заборгованості у випадку порушення зобов'язання, у зв'язку з чим безпідставно зменшив розмір заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до 2.1.1.3.3. умов договору нарахування процентів здійснюється в останній календарний день місяця. Розрахунок процентів здійснюється щодня на суму трат, здійснених за рахунок кредиту: для карток «Універсальна», «Універсальна Gold» за методом «факт/факт»: для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році. День повернення кредиту враховується в часовий інтервал нарахування процентів; для карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature за методом «факт/360»: для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів. День повернення кредиту враховується в часовий інтервал нарахування процентів.
Відповідно до 2.1.1.3.5. умов договору сторони узгодили, що в разі порушення Клієнтом зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором в повному обсязі.
До 31 грудня 2024 року відповідач не вніс черговий мінімальний обов'язковий платіж, який передбачено умовами договору, у зв'язку з чим з 01 січня 2025 року за кредитним договором виникла прострочена заборгованість.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33 714,17 грн (з урахуванням погашення) за платежами, які здійснені відповідачем за рахунок кредитних коштів у період з 27 серпня 2024 року по 26 грудня 2024 року.
Згідно із розрахунком заборгованості за договором №б/н від 19 жовтня 2021 року заборгованість відповідача за тілом кредиту складалась із поточної заборгованості (графа «Тіло кредиту поточне») в сумі 30 272,61 грн та простроченої заборгованості (графа «Тіло кредиту прострочене») в сумі 3 441,56 грн і 01 липня 2025 року була об'єднана позивачем у прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 33 714,17 грн, оскільки строк всіх обов'язкових щомісячних платежів за кредитним договором станом на цю дату настав.
Тобто, як видно з розрахунку заборгованості, графа «Тіло кредиту поточне» та графа «Тіло кредиту прострочене», а також виписки по рахунку, заборгованість за тілом кредиту не збільшувалась за рахунок процентів, зокрема і в період з 01 січня 2025 року по 01 липня 2025 року, а відповідає сумі використаних відповідачем кредитних коштів.
Суд першої інстанції не дослідив виписку по договору, з якої чітко видно, що у період з 01 січня 2025 року по 01 липня 2025 року банком нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 8 232,82 грн за процентною ставкою 3,5% відповідно до умов договору та за період, визначений п. 2.1.1.3.5 умов договору. У вказаний період погашення заборгованості не здійснювалось, зокрема і в порядку договірного списання.
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по договору, заборгованість відповідача перед позивачем розрахована відповідно до умов договору від 19 жовтня 2021 року, який погоджений сторонами, та не є розірваним, припиненим, не визнаний в судовому порядку недійсним, а отже, його дійсність презюмується.
Суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема розрахунку заборгованості, виписці по договору, заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19 жовтня 2021 року в їх сукупності та взаємозв'язку, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту на суму 8 232,87 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» поданою представницею - Рурою Наталією Вікторівною на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 жовтня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У Заяві зазначено, що за умовами договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на строк 12 місяців (п.1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що процентна ставка становить для карти Універсальна становить 42,0% річних.
Відповідно до п. 1.4 повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта.
Відповідно до п. 2.1.1.3.1. сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України визначили цим договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. Погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: - клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта за цим договором (здійснювати договірне списання).
В разі, якщо у Клієнта повністю використаний кредитний ліміт та / або в разі виникнення у клієнта прострочених зобов'язань за договором, доручення Клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується. - крім погашення процентів в порядку та на умовах, визначених абзацом другим п.2.1.1.3.1., погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту.
Згідно виписки клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , останньому 18 вересня 2023 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 000, 00 грн., який 19 серпня 2024 року збільшено до 35 000,00 грн, а 06 березня 2025 року - зменшено до 0,00 грн.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» кредитну картку № НОМЕР_1 «Універсальна», видану ОСОБА_1 , випущено 19 жовтня 2021 року до 10/25; кредитну картку № НОМЕР_2 , видану ОСОБА_1 , випущено 19 серпня 2024 року до 11/28.
Як встановлено з виписки клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , відповідач протягом 2021-2025 років неодноразово вчиняв транзакції за кредитною карткою; з 01 жовтня 2024 року йому нараховуються відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5%; станом на 01 липня 2025 року баланс за карткою є від'ємним та становить -41 946,99 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 29 липня 2025 року має заборгованість у розмірі 41 204,96 грн, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 33 072,42 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 8 132,54 грн.
Вирішуючи спір у справі, місцевий суд встановив доведеним, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач належним чином умови укладеного кредитного договору щодо вчасного і у повному розмірі погашення кредитних коштів не виконував. Проте, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, суд встановив, що банк у порушення досягнутих домовленостей, за наявності прострочених зобов'язань по поверненню кредитних коштів, самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача відсотків та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до безпідставного, штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту. За період з 01 січня 2025 року (згідно розрахунку заборгованості саме з цієї дати зафіксовано списання відсотків), по 01 липня 2025 року заборгованість за тілом кредиту була збільшена за рахунок погашення відсотків на 8 232,87 грн. Суд вважав таке збільшення заборгованості безпідставним та таким, що не відповідає умовам кредитного договору, а тому у стягненні цієї суми тіла кредиту слід відмовити. За умовами договору, зайво утримана з тіла кредиту сума відсотків (8232,87 грн), мала би бути включена до заборгованості за відсотками. Однак, вказана сума, хоча і перебуває у межах ціни позову, але виходить за межі позовних вимог у розрізі сум стягнення (стягнення відсотків), у бік збільшення, що позбавляє суд можливості вийти за ці межі. З цих підстав, суд стягнув з відповідача 33814,12 грн, з яких: (33714,17-8232,87) 25481,3 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8332,82 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що між позивачем та відповідачем було підписано Кредитний договір б/н від 19 жовтня 2021 року про надання кредитних коштів у розмірі кредитного ліміту.
З урахуванням інформації про видачу відповідачу кредитної картки «Універсальна», сторони у договорів погодили наступні умови: розмір кредитного ліміту не перевищує - 200 000 грн, строк кредитування - на 12 місяців з можливістю пролонгації, зі сплатою відсотків: 42% річних. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 84% річних.
Таким чином, сторони погодили тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, фіксована, змінюваної ставки немає, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення та/або невиконання зобов'язань за договором.
У п. 2.1.1.3 Договору, сторони також узгодили порядок повернення кредиту та на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України визначили цим договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. Погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: - клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта за цим договором (здійснювати договірне списання). В разі, якщо у Клієнта повністю використаний кредитний ліміт та / або в разі виникнення у клієнта прострочених зобов'язань за договором, доручення Клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується. - крім погашення процентів в порядку та на умовах, визначених абзацом другим п.2.1.1.3.1., погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту. При цьому, якщо до 20 числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, клієнт самостійно не здійснить платіж в готівковій або безготівковій формі у розмірі мінімального платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, клієнт доручає банку при настанні термінів платежів здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків клієнта, відкритих в Банку, та рахунків, що будуть відкриті клієнтом банку у майбутньому у розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті банку за цим договором (здійснювати договірне списання). В разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими. При цьому сторони, на підставі ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» узгодили, що доручаючи Банку здійснити договірне списання на оплату відсотків за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме - здійснює трату на оплату послуг банку за цим договором.
При цьому, у п. 2.1.1.3.4 Договору, сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту (в т.ч в іноземній валюті), що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого банком кредитного ліміту, що обмовлений договором із банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість погашення кредиту змінюється.
Згідно виписки клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , останньому 19 серпня 2024 року збільшено кредитний ліміт до 35 000,00 грн, тобто заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту у 33 714,17 грн знаходиться в його межах.
Крім того, з банківської виписки встановлено, що списання відсотків за використання кредитного ліміту банк почав 01 жовтня 2024 року коли заборгованість відповідача становила - 34 976,13 грн, тобто не перевищувала максимального кредитного ліміту. Такі дії банку повністю відповідають умовам укладеного між сторонами договору та спростовують висновки суду першої інстанції щодо збільшення тіла заборгованості за рахунок погашення відсотків.
Навпаки, відображена у виписці заборгованість відповідача станом на 01 липня 2025 року у розмірі 41 946,99 грн є тотожною заявленій до стягнення і, як зазначено вище, сума заборгованості за тілом кредиту у 33 714,17 грн не перевищує максимально встановлений відповідачу розмір кредитного ліміту.
Суд першої інстанції належним чином обставини справи не з'ясував, не звернув уваги на те, що сторони погодили істотні умови договору, в зв'язку із чим дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у оскаржуваній частині.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позовні вимоги у оскаржуваній частині підлягають задоволенню повністю, слід достягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 469,95 грн та стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 4 103,55 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» подану представницею - адвокаткою Рурою Наталією Вікторівною - задовольнити.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 232,87 грн - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 232 (вісім тисяч двісті тридцять дві) грн 87 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір подання позовної заяви у розмірі 469,95 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 4 103 (чотири тисячі сто три) грн 55 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова