03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/456/2026
09 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 755/6243/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Катющенко В.П.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,
встановив:
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчатися, у розмірі частини від його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до закінчення навчання, тобто до 30.06.2025, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х річного віку.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16.11.2015 року. Від шлюбу з відповідачем мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька проживає з нею та перебуває на її утриманні. Донька досягла повноліття та стягнення аліментів, які були присуджені рішенням суду до досягнення нею повноліття - припинено. Натепер донька є студенткою 3 курсу та навчається на денній формі за контрактом за спеціальністю «026 Сценічне мистецтво» з 01.09.2021 по 30.06.2025.
Фінансування навчання здійснюється за рахунок фізичної особи. При цьому, у зв'язку із навчанням донька потребує матеріального утримання, оскільки навчається на денній формі та на період навчання не працює, ніяких джерел доходів не має. Навчання позбавляє дитину можливості працевлаштуватися та отримувати дохід. Відповідач не надає дитині грошової допомоги, добровільно сплачувати аліменти не бажає. Вважає, що відповідач як батько дитини повинен брати участь у витратах на навчання спільної доньки. Відповідач працевлаштований, відтак може брати участь в утриманні спільної повнолітньої доньки, проте домовленостей досягнуто не було, у зв'язку з чим звертається до суду.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09.04.2024, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23-річного віку. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення в частині розміру аліментів з 1/4 частини до 1/16, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що суд розглянув справу без належного повідомлення відповідача, чим порушив його право надати докази на спростування позовних вимог.
Стверджує, що дочка з 24 лютого 2022 року перебуває в Республіці Німеччина та отримує виплати у розмірі 500 євро щомісячно, а тому твердження позивача про відсутність джерела доходів у дитини не відповідають дійсності.
Відповідач також має на утриманні неповнолітню дочку від другого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дружину ОСОБА_5 , яка не працює, а займається вихованням дитини. Також має на частковому утриманні батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки розмір пенсії є невеликим та недостатнім для оплати житлово-комунальних послуг, купівлі лікарських засобів та продуктів харчування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, рішення суду - залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, враховуючи усі обставини справи та докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Встановивши, що відповідач є батьком повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та має змогу надавати матеріальну допомогу, якої потребує донька, за відсутності доказів на підтвердження зворотного, суд дійшов висновку, що в силу положень Сімейного кодексу України відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею двадцяти трьох років.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня донька сторін навчається в Київському національному університеті технологій та дизайну на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги батька, зокрема, на витрати, пов'язанні з навчанням. Відповідач ОСОБА_1 є особою працездатного віку, має офіційну роботу та стабільний заробіток, а отже має об'єктивну можливість виплачувати аліменти.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків на повнолітню дочку, сина, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту даних норм, порядок виконання обов'язку матері, батька утримувати дитину до її повноліття та правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовані різними нормами Сімейного кодексу України, виходячи із різного правового статусу дитини (особи, яка не досягла 18 років) та дочки, сина, які досягли повноліття.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 1141.
Відповідно до договору про навчання у Київському національному університеті технологій та дизайну від 12 серпня 2021 року № БАМП-25/21, ОСОБА_3 зарахована на навчання до 1 курсу на денну форму здобуття освіти за спеціальністю 026 «Сценічне мистецтво». Фінансування здійснюється за рахунок фізичної особи (а.с. 14-16).
Згідно з довідкою Київського національного університету технологій та дизайну від 23 серпня 2023 року № 1/0300, ОСОБА_3 є здобувачем освіти у групі БАМП-1-21, 3 курсу, першого рівня вищої освіти денної форми навчання. Навчається з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року. Довідка видана для пред'явлення в Staatliche Hochschule fur Musik und Darstellende Kunst Stuttgart (а.с.8).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області, ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2024 року має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 76 285 грн. 92 коп. (а.с. 35).
Відповідач ОСОБА_1 має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 986 (а.с.92).
Батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є пенсіонерами, що підтверджується пенсійними посвідченнями № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (а.с. 93-94).
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , яке видане відділом персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 23 вересня 2023 року (а.с.95).
Встановивши, що ОСОБА_3 , є донькою відповідача ОСОБА_1 , проходить навчання за денною формою в Київському національному університеті Технологій та дизайну з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько повнолітньої доньки, повинен матеріально її утримувати, і має змогу надавати утримання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування статті 199 СК України та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, позивачем не було обґрунтовано розміру матеріальної допомоги, якої вона потребує у зв'язку з утриманням повнолітньої дочки, що продовжує навчання, на підтвердження розміру щомісячних витрат на її утримання не надано відповідних доказів.
З аналізу змісту наведеної норми ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в справі № 635/1139/17 від 20 травня 2020 року, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов'язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).
У цій постанові Верховного Суду в справі № 635/1139/17 від 20 травня 2020 року зазначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Таким чином, лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог у розмірі, заявленому позивачем.
Разом з тим, позивачем не наведено у позовній заяві розрахунку щомісячних витрат на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання.
Позивачем надано лише копію договору про навчання у Київському національному університеті технологій та дизайну від 12 серпня 2021 року № БАМП-25/21, що був укладений з ОСОБА_2 як законним представником ОСОБА_3 , з якого вбачається, що фінансування навчання здійснюється за рахунок фізичної особи. Проте доказів вартості навчання позивачем не надано.
При цьому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_3 перебуває у Німеччині, підтверджується змістом довідки, наданої позивачем до позовної заяви, яка була видана Київським національним університетом технологій та дизайну від 23 серпня 2023 року № 1/0300 для пред'явлення в Staatliche Hochschule fur Musik und Darstellende Kunst Stuttgart, тобто до Штутгартської вищої школи музики і театру, яка знаходиться в Німеччині.
Також колегія суддів враховує наданий відповідачем доказ про наявність у нього на утриманні малолітньої дочки від другого шлюбу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на те, що розгляд даної справи судом першої інстанції здійснювався у спрощеному провадженні, без виклику учасників справи, копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками відповідач не отримував, що позбавило його можливості подати вказані докази та свої заперечення до суду першої інстанції.
Однак, доводи апеляційної скарги відповідача про неналежне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки справа була розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, тобто до розгляду у судове засідання справа не призначалась, тоді як частина 3 ст. 376 ЦПК України визначає обов'язковою підставою для скасування судового рішення - розгляд справи за відсутності учасника справи, не повідомленого про дату, час і місце засідання суду.
Разом з тим, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання явки ОСОБА_3 , 2004 р.н., у судове засідання обов'язковою, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в тому числі справи про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до справи, а у разі неможливості надати самостійно - не заявлено клопотання про витребування, доказів, що підтверджують розмір щомісячного доходу відповідача ОСОБА_1 , який відповідно до постанови державного виконавця Малинського відділу ДВС у Коростенському районі Житомирської області від 11.12.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, отримує дохід у ВЧ НОМЕР_7 .
До апеляційної скарги відповідачем також не надано довідки про розмір щомісячного доходу, при цьому в апеляційній скарзі зазначено, що відповідач отримує заробітну плату близько 50 000 грн. щомісячно.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо часткового утримання своїх батьків пенсіонерів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів утримання відповідачем матері і батька та розміру щомісячних витрат на їх утримання.
Доводи відповідача про те, що донька з 24 лютого 2022 року перебуває у Республіці Німеччина та отримує щомісячну матеріальну допомогу у розмірі 500 євро, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання такої допомоги. Крім того, перебування доньки відповідача за кордоном не спростовує факту проходження навчання ОСОБА_3 у Київському національному університеті технологій та дизайну.
Отже, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, колегія суддів приймає до уваги обставини, зазначені у статті 182 СК України та, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, враховує правомірні очікування позивача на отримання аліментів, оскільки вона здійснює оплату за навчання повнолітньої дочки, утримує її у зв'язку з неможливістю дочки працевлаштуватися та отримувати дохід, а також ті обставини, що відповідач не заперечував проти стягнення з нього 1/16 частини від доходу аліментів, проте не надав доказів на підтвердження обставин його участі в утриманні повнолітньої дочки, що продовжує навчання, наявність у відповідача на утриманні малолітньої дочки, 2020 року народження.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, тому вважає за можливе визначити до стягнення аліменти у розмірі 1/8 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 09 квітня 2024 року та до закінчення навчання ОСОБА_3 , 2004 року народження, але не більш ніж до досягнення 23-річного віку, змінивши рішення суду в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року - змінити, зменшити розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з 09 квітня 2024 року до закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не більше ніж до досягнення 23-х річного віку.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.