Справа № 753/15797/25 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3165/2026 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
02 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12025100020002186 від 03.06.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року до ОСОБА_7 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Вказане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що дослідженими під час судового розгляду доказами доведено вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а оскільки вказане суспільно небезпечне діяння ОСОБА_7 вчинив у стані неосудності, що виключає застосування до нього покарання, то до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого суспільно-небезпечного діяння та ступінь небезпечності ОСОБА_7 для себе або інших осіб.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вказав про незаконність ухвали в частині визначення ОСОБА_7 госпіталізації до закладу із суворим, а не посиленим наглядом. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про те, що в судовому засіданні він просив застосувати до ОСОБА_7 госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом, оскільки саме в таких закладах у примусовому порядку проходять курс лікування психічно хворі, які потребують постійного нагляду з більшим обсягом лікувально-реабілітаційних заходів, психотерапії та трудотерапії, а з огляду на те, що ОСОБА_7 все життя працював, виключно позитивно характеризувався, висловлює намір не тільки лікуватися, а й займатися суспільно-корисною працею, і саме втрата роботи стала однією із причин погіршення його психічного стану та розвитку хвороби (крім спадковості), то лише при госпіталізації до закладу з посиленим наглядом він матиме таку можливість. Просив оскаржувану ухвалу змінити, призначивши ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиноюцього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Частиною 5 ст. 92 КК України передбачено, що госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Як вбачається з ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року, судом встановлено, що ОСОБА_7 , маючи хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії, галюцінаторно-параноїдного синдрому (згідно з МКХ-10:F20.09) 03.06.2025 року приблизно о 17-30 год., перебуваючи біля під'їзду будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту, який виник між ним та жителькою цього ж будинку ОСОБА_9 на побутовому ґрунті, перебуваючи у стані, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, вихопив з рук ОСОБА_10 милиці, за допомогою яких остання пересувалася, та став наносити удари по тулубу, руках та ногах потерпілої, після чого ОСОБА_9 втратила рівновагу та впала на бетонне покриття, а ОСОБА_7 , перебуваючи у стані, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, взяв до рук сміттєву бетонну урну, яка була поруч та наніс кілька ударів в ділянку голови та тулуба потерпілої, спричинивши останній тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_10 померла в лікарні швидкої медичної допомоги 04.06.2025 року.
Вищевказані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано як вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1058 від 17.07.2025 року, який міститься в матеріалах провадження, ОСОБА_7 , враховуючи клінічний перебіг наявних у нього психічних порушень по шизофренічному типу (психотичний рівень психічних порушень) та відсутністю критики до свого стану, становить суспільну небезпеку та потребує поміщення його в спеціальний заклад для надання стаціонарної психіатричної допомоги, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь (відповідно до ст. 92 КК України).
Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя іншої особи, та відповідно до висновку судово-психіатричного експертаза своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить суспільну небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги, висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про необхідність госпіталізації ОСОБА_7 до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом, оскільки саме в таких закладах він матиме можливість працювати, колегія суддів не сприймає, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 92 КК Українигоспіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також до психічно хворого, який за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, що не ґрунтується на матеріалах провадження.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до п. 14, 15 Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 992 від 31.08.2017 року, передбачено можливість зміни виду спеціального закладу з надання психіатричної допомоги або навіть припинення примусових заходів медичного характеру, що здійснюються судом в порядку, передбаченому КК та КПК України, за заявою представника закладу або за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника у разі, якщо уповноважена особа закладу з надання психіатричної допомогиприйде до висновку про надання ОСОБА_11 можливості працювати задля покращення його психологічного стану, то вона зможе ініціювати таке питання перед судом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року, якою до ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, відповідає вимогам закону, підстав для скасування або зміни вказаної ухвали колегія суддів не вбачає, а тому вважає за необхідне залишити вказану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 508 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року, якою до ОСОБА_7 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом - залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4