Справа № 752/12996/25 Головуючий в суді І інстанції Первушина О.С.
Провадження № 33/824/1199/2026 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
02 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Хайнацької Оксани Федорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329822 від 14 травня 2025 року вбачається, що 14 травня 2025 року о 00 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Чорних Запорожців (Петра Запорожця) водій ОСОБА_1 своїми діями відмовився віл проходження огляду, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 13 Закону України «Про судовий збір».
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Хайнацька О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 31 грудня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, одночасно із апеляційною скаргою адвокат Хайнацька О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала клопотання, у якому порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисниця ОСОБА_1 - адвокат Хайнацька О.Ф., зазначає, що копію повного тексту оскаржуваної постанови було отримано на її офіційну електронну адресу 23.11.2025 року, що підтверджується долученим до апеляційної скарги знімком екрану із електронної скриньки. 30.12.2025 року вона, як представниця особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у Державному реєстрі судових рішень дізналась про винесену постанову Київського апеляційного суду від 24.12.2025 року про повернення первинної апеляційної скарги, відтак було подано повторну апеляційну скаргу у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків.
Доводи апеляційної скарги адвокат Хайнацька О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , обгрунтовувала тим, що фактично невідповідність адреси, неправильне застосування пункту ПДР, розбіжності у часі зупинки транспортного засобу свідчать про те, що протокол не містить повного та точного опису обставин правопорушення, а рапорт не може вважатись достовірним та належним доказом.
Крім того захисниця ОСОБА_1 - адвокат Хайнацька О.Ф., зауважує, що у протоколі не вказано жодних обов'язкових ознак, які є обов'язковими підставами для направлення водія на огляд.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що момент зупинки транспортного засобу на відеозаписі відсутній.
Також доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки - намагався виконати вимоги поліцейських.
Доводи апеляційної скарги адвокат Хайнацька О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , обгрунтовувала тим, що висновок лікаря є неналежним доказом, адже у ньому не наведено жодної підстави, на якій базується цей висновок, не зазначено жодної ознаки, методу визначення чи параметру, що відповідає критеріям клінічного огляду.
ОСОБА_1 або ж його представниця у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи адвоката Хайнацької О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи, первинна апеляційна скарга була подана адвокатом Хайнацькою О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 03 грудня 2025 року з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було обгрунтоване тим, що копія оскаржуваної постанови від суду першої інстанції надійшла на електронну адресу захисниці 23 листопада 2025 року, що підтверджувалось долученим до апеляційної скарги знімком екрана з електронної скриньки адвоката (а.с. 72-93). Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що адвокатом Хайнацькою О.Ф. в порушення вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП не було надано належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді (а.с. 97-98). Вказану постанову суду апеляційної інстанції було направлено до електронного кабінету адвоката у підсистемі ЄСІТС - «Електронний суд» 29 грудня 2025 року (а.с. 99-100), відтак 31 грудня 2025 року адвокатом Хайнацькою О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , було повторно подано апеляційну скаргу із усунутими недоліками (а.с. 102-128).
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Хайнацькій О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329822 від 14 травня 2025 року - 14 травня 2025 року о 00 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Чорних Запорожців (Петра Запорожця) водій ОСОБА_1 своїми діями відмовився віл проходження огляду, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- у рапорті лейтенанта поліції Ліновицького Олега від 14.05.2025 року, відповідно до змісту якого під час несення служби на КП-508 за адресою: м. Київ, вул. Бродівська, 79, за порушення комендантської години 14.05.2025 року близько 01 год. 40 хв. було зупинено автомобіль «ЗАЗ-DaewooSens» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .. Під час спілкування з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Зі змісту рапорту вбачається, що водій постійно ухилявся від проходження огляду на стан сп'яніння, відтак було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329822, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 5);
- у довідці щодо доопрацювання матеріалів відносно ОСОБА_1 , складеної старшим інспектором з о/д відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Наталією Миколаєнко від 23.09.2025 року (а.с. 43);
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції № 473631, що здійснював оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. Зокрема, на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зафіксовано транспортний засіб «ЗАЗ-Daewoo Sens», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був зупинений на узбіччі автодороги перед стаціонарним блокпостом з увімкненими сигналами аварійної зупинки. На фрагменті відеозапису «329822-1» з 0:26:11 зафіксовано, як ОСОБА_1 двічі намагався пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», однак щоразу він повідомляв про неможливість завершити тестування у зв'язку з нестачею повітря через наявне, зі слів водія, ушкодження легень, на що патрульними поліції було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я у лікаря-нарколога. У медичному закладі водій також не пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, на що лікарем-наркологом було запропоновано ОСОБА_1 здати біологічний матеріал для лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп'яніння. З відеозапису з боді-камери патрульного вбачається, що водій протягом понад двох годин перебував у медичному закладі та повідомляв про намір здати біологічний матеріал для дослідження, однак фактично його не здав. При цьому він зазначав про небажання завдавати шкоду своєму організму, вживаючи значну кількість рідини з метою стимулювання сечовиділення, посилався на індивідуальні особливості організму та стверджував, що може не здійснювати сечовипускання протягом тривалого часу (до однієї доби). Зазначені дії водія працівниками патрульної поліції були розцінені як ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на визначення стану сп'яніння. Крім того, водієві було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (фрагмент відеофайлу «329822-2» з 1:02:04). На долученому до матеріалів справи відеозаписі відображено ознайомлення водіями з матеріалами адміністративного правопорушення під підпис без будь-яких зауважень (а.с. 9).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та ОСОБА_1 ..
Виявлені працівниками поліції 14.05.2025 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння в розумінні п.п. 3-4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, або в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 14 травня 2025 року за участю ОСОБА_1 ..
Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично невідповідність адреси, неправильне застосування пункту ПДР, розбіжності у часі зупинки транспортного засобу свідчать про те, що протокол не містить повного та точного опису обставин правопорушення, а рапорт не може вважатись достовірним та належним доказом, суд апеляційної інстанції відхиляє, як формальні з огляду на наступне.
На долученому до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписі із боді-камери патрульного зафіксовано дату та час зупинки транспортного засобу, а саме: 14.05.2025 року 01 год. 46 хв.. Крім того, на фрагменті відеозапису «329822-1» з 0:26:11 перед початком проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» поліцейським було повідомлено водієві дату та час початку проведення огляду, а саме: 14.05.2025 року о 02 год. 12 хв..
Разом з тим, як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки від 23.09.2025 року щодо доопрацювання матеріалів відносно ОСОБА_1 , складеної на виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2025 року старшим інспектором з о/д відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Наталією Миколаєнко, у графі «місце скоєння та суть адміністративного правопорушення…» не вірно вказана інформація, відтак вірним вважається запис: «м. Київ, вул. Бродівська, 79».
При цьому патрульним поліції у своєму рапорті від 14.05.2025 року також зазначив, що зупинка транспортного засобу відбулась за адресою: м. Київ, вул. Бродівська, 79.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявний у матеріалах справи рапорт патрульного поліції від 14.05.2025 року оцінено у сукупності з іншими вищенаведеними доказами, об'єктивність яких суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів.
Крім того, орфографічні помилки чи описки у протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу та місця зупинки ОСОБА_1 , не спростовують вчинення адміністративного правопорушення, не виправдовують його дії та носять суто технічний характер і ніяк не впливають на суть звинувачення у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адже такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя, зокрема, невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, тому такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження за відсутності у діях складу правопорушення.
Також суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про неправильне застосування пункту ПДР, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено за порушення п. 2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначене узгоджується з долученим до протоколу відеозаписом із нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що дії ОСОБА_1 щодо непроходження огляду на стан сп'яніння були розцінені працівниками поліції як ухилення та відмова водія від проходження огляду.
Зазначення патрульним поліції у своєму рапорті від 15.05.2025 року того, що правильним пунктом порушення Правил дорожнього руху України він вважає п. 2.9а, саме по собі може свідчити про неналежне виконання працівниками поліції своїх службових обов'язків, однак не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не вказано жодних обов'язкових ознак, які є обов'язковими підставами для направлення водія на огляд, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що патрульним поліції було досліджено ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , що і стало підставою для направлення останнього для проходження огляду (фрагмент відеофайлу «329822-1» з 0:28:27).
Під наявністю у особи ознак сп'яніння необхідно розуміти припущення поліцейського про можливу наявність у особи такого стану, яке грунтуються на порівнянні фізичного стану та поведінки особи і із станом та поведінкою, які визначені нормативними документами і указують на наявність такого стану. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп'яніння містить суб'єктивний характер. Із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису із нагрудної камери патрульного вбачається, що поліцейським були виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, що і стало підставою висунути вимогу про необхідність проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що момент зупинки транспортного засобу на відеозаписі відсутній, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , як обов'язкова ознака складу адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджено наявними у справі фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами.
Зокрема, з наявного у матеріалах справи відеозапису з боді-камери вбачається, що за кермом транспортного засобу, який знаходився на узбіччі автодороги перед стаціонарним блок-постом з увімкненим сигналом аварійної зупинки, перебуває ОСОБА_1 , який не заперечував факту керування транспортним засобом ні з моменту зупинки, ні у подальших розмовах з поліцейськими, які неодноразово вказували на його керування транспортним засобом (момент відеофайлу «329822-1» з 0:25:51), а на фрагменті відеофайлу «329822-1» з 0:02:01 ОСОБА_1 почав рух транспортним засобом з метою покинути місце зупинки. Також зафіксовано, що водій просив дозволу у патрульних поліції перепаркувати авто (фрагмент відеофайлу «329822-1» з 0:12:58). Крім того, перебуваючи у закладі охорони здоров'я, лікар-нарколог запитав у водія, чому останній керує транспортним засобом у нічний час, на що останній відповів, що віз свого брата у м. Київ (фрагмент відеофайлу «329822-1» з 1:13:20).
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки - намагався виконати вимоги поліцейських, суд апеляційної інстанції відхиляє, як такі, які спрямовані на ухилення від відповідальності, оскільки із відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції було фактично забезпечено проведення огляду на стан сп'яніння у всіх передбачених законом способах: спочатку із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, а в подальшому - у закладі охорони здоров'я з використанням технічного засобу та шляхом здачі біологічного матеріалу для лабораторного дослідження.
Водночас, незважаючи на формальні заяви про намір пройти огляд, ОСОБА_1 упродовж тривалого часу фактично не забезпечив його проведення, що призвело до непроходження огляду у визначеному законом порядку. За таких обставин поведінка водія обґрунтовано розцінена працівниками поліції як ухилення від проходження огляду, що свідчить про фактичну відмову від проходження огляду у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що долучений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є об'єктивним доказом, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, який забезпечує можливість наочно впевнитись в обставинах справи, а тому є належним та допустимим.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок лікаря є неналежним доказом, адже у ньому не наведено жодної підстави, на якій базується цей висновок, не зазначено жодної ознаки, методу визначення чи параметру, що відповідає критеріям клінічного огляду, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки належного огляду на стан сп'яніння у порядку, визначеному законом, фактично проведено не було, оскільки водій ухилявся від його проходження. Протокол про адміністративне правопорушення складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
За таких обставин обґрунтованість чи повнота клінічного висновку лікаря щодо стану сп'яніння не має вирішального значення для правильності кваліфікації дій особи, оскільки відповідальність у даному випадку пов'язується саме з фактом непроходження огляду у встановленому законом порядку.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга адвоката Хайнацької О.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити адвокату Хайнацькій Оксані Федорівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Хайнацької Оксани Федорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «12» лютого 2026 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко