Справа № 127/21057/25
Провадження № 22-ц/801/292/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.
Доповідач:Матківська М. В.
11 лютого 2026 рокуСправа № 127/21057/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»
на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішення ухвалив суддя Карнаух Н. П.
Рішення ухвалено без повідомлення (виклику) сторін в м. Калинівка
Дата складання повного тексту рішення - 08 грудня 2025 року,
Встановив:
У липні 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 квітня 2021 року відповідач уклала кредитний договір № 627422453 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, подала заявку на отримання кредитних коштів, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, та уклала кредитний договір.
Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав відповідачу кредит у виді кредитної лінії в розмірі 11 500,00 грн. шляхом зарахування 09 квітня 2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала у заявці.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 627422453.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 627422453.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 627422453.
Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплатила, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 40 905,50 грн., яка складається з 11 500,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 29 405,50 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», поданого від його імені представником - адвокатом Тараненком А. І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року у розмірі 40 905,50 грн. Судові витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 13 056,00 грн. а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. покласти на відповідача.
Зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено факт укладення сторонами кредитного договору та наявність зобов'язань, що виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. Проте, судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позову мотивів нібито недоведення переходу права вимоги.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не враховано, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. 15 червня 2021 року первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 138 до договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 27 151,50 грн.
Зазначене свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов'язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов'язання відповідача перед первинним кредитором.
Таким чином, перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов'язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у первинного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.
Положення національного законодавства України, висновки Верховного Суду чітко підтверджують той факт, що за спірними договорами факторингу до товариства могли перейти права вимоги за кредитним договором - грошові права вимоги до скаржника, які виникли після укладення договорів факторингу.
Таким чином, висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, зокрема те, що всі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог або акту прийому передачі реєстру боржників.
Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на апеляційну скарга не надала, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з апеляційною скаргою одержала в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі заявки відповідача на отримання грошових коштів у кредит 09 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 627422453, за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у виді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 11 500,00 грн. на споживчі цілі на 30 днів (а. с. 13-15, 21 на звороті).
Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV2В6S, який було відправлено відповідачу на номер його мобільного телефону, зазначений у заявці на отримання грошових коштів у кредит - 0635451152, 09 квітня 2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з платіжним дорученням № 4bce7f01-b785-4a37-8c99-bad2cea64671 цього ж дня, 09 квітня 2021 року відбулось перерахування коштів позичальнику відповідно до договору на карту № 4149-49XX-XXXX-7309 (а. с. 31).
Як видно з інформації, наданої листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-251001/29442-БТ від 08 жовтня 2025 року, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було емітовано платіжну картку з відповідним номером, на яку 09 квітня 2025 року зараховано 11 500,00 грн.
У наданих позивачем розрахунках заборгованості та виписці із особового рахунку за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року видно, що заборгованість відповідача перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» становить 40 905,50 грн., яка складається з 11 500,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 29 405,50 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а. с. 74-77).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а. с. 40-43).
Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
15 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано реєстр прав вимоги № 138 про передачу прав вимог, зокрема, за кредитним договором № 627422453, номер запису - 1235 (а. с. 52 на звороті, 53).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а. с. 55-57).
У реєстрі прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року зазначено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 627422453, номер запису - 17693 (а. с. 60 на звороті, 61).
04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлене право грошової вимоги до боржників згідно із реєстром (а. с. 63-67).
У реєстрі боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року зазначено, що позивачу передано право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 627422453, номер запису - 5552 (а. с. 68-69).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 627422453 від 09 квітня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом з одноразовим ідентифікатором № MNV2B6S2 (а. с. 13-15).
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про факт укладення 09 квітня 2021 року кредитного договору № 627422453.
Подібні правові за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не досліджено механізм відступлення права вимоги згідно договорів факторингу та додаткових угод до них, а тому доводи апеляційної скарги є спроможними.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним но момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2664-III), факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У постанові КЦС Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 за подібних обставин зроблено висновок що:
допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до п. 8.6 якого додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до договору факторингу № 28/1118-01, зокрема: № 19 від 28 листопада 2019 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2021 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, відповідно до умов якої строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2023 року, № 32 від 31 грудня 2023 року, згідно якої продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. розділу 2 (договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року), передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог.
Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із відповідачем, підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 15 червня 2021 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 8.6 якого додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року та 30 грудня 2022 року термін дії договору № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року продовжено до 30 грудня 2024 року.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до п.9.3. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2. цього договору, та закінчується 30 жовтня 2026 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Отже, за обставин справи, право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі реєстру прав вимог, які є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід'ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договорів факторингу.
З урахуванням визначених строків дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 753/20537/18 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги № 138 від 15 червня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року; платіжні інструкції щодо сплати фінансування по реєстрам боржників до договору факторингу № 04/06/25 від 04 червня 2025 року, що підтверджують фінансування на кожному етапі переходу права вимоги (а. с. 54, 62 на звороті, 70-73).
Акт звірки взаєморозрахунків є документом, що підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов'язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку та прийняття ними інформації щодо наявності або відсутності заборгованості.
Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги є самостійними та достатніми доказами заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують факт сплати фактором суми фінансування клієнту, що вказує на узгодженість та послідовність правової позиції позивача.
Отже, колегія суддів вважає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги, платіжні інструкції щодо оплати фінансування за відступлення прав вимоги, а також акт звірки взаєморозрахунків є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах і в порядку, визначеному чинним законодавством.
Апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року, а висновки суду першої інстанції повністю спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року, складеним ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за період з 04 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, розмір заборгованості складає 40 905,50 грн., з яких 11 500,00 грн. - прострочене тіло, 29 405,50 грн. - прострочені відсотки (а. с. 77).
Згідно пункту 1.4. договору № 627422453 від 09 квітня 2021 року за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 494,35 процентів річних, що становить 0,54 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 494,35 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на зазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Згідно пункту 1.7. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно пункту 4.3. договору сторони погодились, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в пункті 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, зазначена виписка узгоджується із розрахунками заборгованості кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 74-76), котрі здійснені відповідно до пунктів 1.4-1.7 договору № 627422453 від 09 квітня 2021 року.
Відповідач ОСОБА_1 не спростувала обставин, які стали підставою для звернення до суду з позовом, а подані до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив (а. с. 135-136, 150-151) не містять належного обґрунтування і носять формальний характер.
За таких обставин, з урахуванням того, що кредитні кошти були фактично отримані та використані відповідачем, з умовами щодо сплати процентів за користування кредитом вона погодилась, однак у добровільному порядку отримані кошти не повернула, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим.
Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частини другої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року у сумі 40 905,50 грн., з яких 11 500,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 29 405,50 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б» і «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У частині третій статті 137 ЦПК України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження №61-44217св18) та інших.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При поданні позову до суду першої інстанції ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило 2422,40 грн. судового збору (а. с. 9).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. в суді першої інстанції до позовної заяви долучено у копіях: договір про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року № 05/06/25-01 (а. с. 78-79), додаткову угоду № 25770562281 від 05 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги (а. с. 80), акт прийому-передачі наданих послуг (а. с. 80 на звороті), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 81), довіреність (а. с. 81 на звороті).
При поданні апеляційної скарги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило 3633,60 грн. судового збору (а. с. 212).
З огляду на те, що апеляційна скарга та позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 6 056,00 грн.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 627422453 від 09 квітня 2021 року в сумі 40 905,50 грн., з яких 11 500,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 29 405,50 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 6056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіІ. В. Міхасішин
І. М. Стадник