12 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2981/25 пров. № А/857/25158/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - суддів: Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Шавеля Р. М.,
розглянувши в порядку письмового ровадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про зупинення провадження у справі від 29 травня 2025 року, що ухвалив суддя Бобров Ю.О., у місті Івано-Франківську, у справі № 300/2981/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дії щодо застосування з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/2229/25.
Приймаючи цю ухвалу, суд виходив з того, що ухвалою від 30.01.2025 у справі № 320/2229/25 Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд узяв до уваги, що предметом спору, з яким звернувся позивач до суду, є дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Отже, суд першої інстанції вважав, що предмет судового розгляду у справі № 300/2981/25 пов'язаний з результатами розгляду адміністративної справи № 320/2229/25.
Не погодившись із цією ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу і направити справу на продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що зупинення провадження у справі позбавляє позивача права на ефективний судовий захист та тим, що вказані справи не стосуються одних і тих самих правовідносин.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд встановив, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для зупинення провадження у справі.
Отже, на думку апеляційного суду, суду першої інстанції помилково зупинив провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.
Отже, ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу позивача.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі № 300/2981/25 скасувати, а справу № 300/2981/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель