11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/9750/24 пров. № А/857/4677/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року (судді Каленюк Ж.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі № 140/9750/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці в якому просить про визнання протиправною та скасування постанови від 22 серпня 2024 року №ЗХ/ВЛ/14601/03-20-07-05/2404714346-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю у розмірі 80000,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що встановлено порушення ч. 4 ст. 24 КЗпП України, де вказано, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Міжрегіональне управління зауважує, що факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДПС працівника ОСОБА_2 , підтверджується документами та встановленими під час інспектування фактами в сукупності, а саме: актом фактичної перевірки від 04.06.2024 року №14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , складеним та підписаним посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області, в якому зафіксовано наявність в діях ФОП ОСОБА_1 порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України; поясненнями особи ОСОБА_2 ; відсутністю на момент відвідування наказу про прийняття на роботу вищезазначеної особи та повідомлення про прийняття на роботу працівника до територіального органу ДПС. Відтак, приймаючи оскаржувану постанову від 22.08.2024 уповноважена особа Міжрегіонального управління діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в яких заперечує доводи апеляційної скарги.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23 вересня 2021 року; основний вид діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.16-18).
04 червня 2024 року посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 03 червня 2024 року №2059-П, направлень від 04 червня 2024 року №3002, №3013 (а.с.72) проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності магазину по АДРЕСА_1 , зокрема, і з питань дотримання роботодавцем КЗпП України, Закону України «Про оплату праці».
Як встановлено пунктом 2.2.19 акта фактичної перевірки від 04 червня 2024 року №14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (бланк №002934), продавець ОСОБА_2 , яка здійснила реалізацію товару, працює в магазині з 04 травня 2024 року без належного оформлення трудових відносин; до перевірки не надано оформленого трудового договору ні наказу, ні повідомлення податкового органу про працевлаштування, що за змістом пункту 3.1 акта перевірки є порушенням статті 24 КЗпП України.
Акт перевірки від 04 червня 2024 року №14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 з долученими до нього матеріалами листом ГУ ДПС у Волинській області від 04 липня 2024 року №6143/5/03-20-07-05-05 надіслано до Західного міжрегіонального управління Держпраці для розгляду та вжиття відповідних заходів в межах компетенції (а.с.80).
Розглянувши акт перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 04 червня 2024 року №14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано допуск до виконання трудових обов'язків продавця ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, заступник начальника Західного міжрегіонального управління Держпраці виніс рішення від 11 липня 2024 року №ЗХ/ВЛ/ДПС-14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 про розгляд 15 серпня 2024 року справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (а.с.92), про що листом від 12 липня 2024 року №ЗХ/3.1./11002-24 повідомлено суб'єкта господарювання (а.с.85).
Також листом від 15 серпня 2024 року №ЗХ/3.2/12678-24 Західне міжрегіональне управління Держпраці просило ГУ ДПС у Волинській області надати докази, які підтверджують порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, зокрема інформацію щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 (а.с.81), а листом від 15 серпня 2024 року №ЗХ/3.2/12679-24 позивача повідомлено про перенесення розгляду справи про накладення штрафу на 22 серпня 2024 року (а.с.87).
Листом ГУ ДПС у Волинській області від 20 серпня 2024 року №7640/5/03-20-07-05-05 (вх. від 23 серпня 2024 року №10897/3Х/1-24) Управлінню надано інформацію щодо сплати єдиного внеску за ОСОБА_2 , повідомлення про прийняття на роботу та квитанцію №2 про отримання податковим органом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (а.с.82-84).
21 серпня 22024 року до Західного міжрегіонального управління Держпраці надійшли письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 на рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 11 липня 2024 року №ЗХ/ВЛ/ДПС-14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (вх. №10741/ЗХ/1-24) (а.с.90-91).
Уповноваженою особою Управління за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 04 червня 2024 року №14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , у зв'язку із порушенням ФОП ОСОБА_1 вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України та Постанови №413, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України винесено постанову про порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22 серпня 2024 року №ЗХ/ВЛ/03-20-07-05/2404714346-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 80000,00 грн (а.с.89).
Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України в редакції, чинній на ас виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96), встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення №96).
Як визначено у пункті 7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Західне міжрегіональне управління є територіальним органом Держпраці та йому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
З наведеної норми слідує, що законодавець установив відповідальність юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу, зокрема, за факт недопуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Між тим суб'єкти господарювання, які є платниками єдиного податку першої третьої групи, за таке порушення притягуються до відповідальності у вигляді попередження.
За змістом приписів частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначає Порядок №509.
Відповідно до пункти 2 Порядку №509 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі Постанова №823) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Однією з підстав, визначених пунктом 2 Порядку №509 для накладення штрафів уповноваженою посадовою особою, є акти перевірок ДПС, її територіальних органів, у ході яких виявлені порушення законодавства про працю.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №560/3981/23 зазначив, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акта, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки вони належать вказаним суб'єктам владних повноважень відповідно до закону. В силу приписів частини третьої статті 7 КАС України ( відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України) Верховний Суд вважає правильним застосування норм закону, який має вищу юридичну силу та у спірних правовідносинах передбачав наявність у відповідача повноважень стосовно накладення штрафу на суб'єктів господарювання - фізичних осіб-підприємців за порушення ними вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, і які виявлені податковим органом в ході фактичної перевірки та зафіксовані цим органом в акті, складеному за результатом такого заходу державного контролю.
Також частиною восьмою статті 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з частиною першою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Частиною четвертою статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого частини п5 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Постановою №413 (в редакції, чинній на момент проведення фактичної перевірки) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Пунктом 2 розділу ХІХ КЗпП України також обумовлено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, чинний з 24 березня 2022 року установлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України (частина друга статті 1 Закону).
Статтею 2 Закону №2136-ІХ передбачено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
Відповідно до статті 16 Закону №2136-ІХ, у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 31 травня 2024 року видала наказ №2 про прийняття на посаду продавця ОСОБА_2 з випробувальним терміном два місяці з 01 червня 2024 року; підстава заява від 31 травня 2024 року (а.с.19, 20); копія трудового договору від 31 травня 2024 року №2 (а.с.21-22), згідно з яким початком роботи ОСОБА_2 є 01 червня 2024 року. Цим договором визначено умови праці та відпочинку, умови оплати праці. З відомості на виплату готівки заробітної плати №11 за червень 2024 року слідує, що найманим працівникам, зокрема, ОСОБА_2 17 червня 2024 року виплачено аванс (а.с.23), а відомість від 01 липня 2024 року вказує на виплату заробітної плати відповідно до умов трудового договору та табелю обліку робочого часу у повному обсязі (а.с.24, 26).
22 липня 2024 року позивачка подала до органу ДПС податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Податковий розрахунок) за другий квартал 2024 року, що підтверджено квитанцією №2 (а.с.27-40). Відомостями про суми доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (за червень 2024 року) (а.с.36-37) підтверджено нарахування та сплату на суму заробітної плати ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб, військового збору (дата прийняття на роботу 01 червня 2024 року). В додатку 5 до Податкового розрахунку наявні відомості про трудові відносини осіб із ОСОБА_2 з 01 червня 2024 року на підставі наказу від 31 травня 2024 року №2 (а.с.38-39).
Сплата єдиного внеску нараховану та виплачену ОСОБА_2 заробітну плату у червні 2024 року підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с.41-44).
02 серпня 2024 року повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту стосовно ОСОБА_2 (з 01 червня 2024 року) позивач подала до податкового органу (а.с.45-46).
Акт фактичної перевірки не містить відомостей про наказ від 31 травня 2024 року №2, трудовий договір від 31 травня 2024 року №2 про прийому на роботу на посаду продавця ОСОБА_2 з 01 червня 2024 року з випробувальним терміном. Разом з тим не підтверджено жодними доказами твердження в акті перевірки про допуск до роботи продавця ОСОБА_2 з 04 травня 2024 року. При цьому у письмових поясненнях ОСОБА_2 , наданих інспектору під час фактичної перевірки, не вказано таких відомостей (а.с.74).
На час прийняття постанови від 22 серпня 2024 року №ЗХ/ВЛ/03-20-07-05/2404714346-ФС у відповідача були відсутні докази вчинення порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема, інформація щодо сплати єдиного внеску на ОСОБА_2 , про надання яких до ГУ ДПС у Волинській області був скерований лист від 15 серпня 2024 року №ЗХ/3.2/12678-24 (а.с.81). Відповідь ГУ ДПС у Волинській області від 20 серпня 2024 року №7640/5/03-20-07-05-05 зареєстрована відповідачем 23 серпня 2024 року за №10897/3Х/1-24 (а.с.82-84).
Однак не є спірною та обставина, що відповідачу для розгляду справи разом з письмовими поясненнями (вх. від 21 серпня 2024 року №10741/ЗХ/1-24) позивач надала копії наказу від 31 травня 2024 року №2 про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду продавця продовольчих товарів з 01 червня 2024 року, трудового договору від 31 травня 2024 року №2, повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу з квитанцією від 01 серпня 2024 року №4, відомості про виплату заробітної плати, Податковий розрахунок (а.с.90-91).
Частинами першою, другою статті 8 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» установлено обов'язок адміністративного органу забезпечити належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо дослідити докази та інші матеріали справи та під час здійснення адміністративного провадження врахувати всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів оцінюючи доводи апелянта та висновки суду першої інстанції дійшла висновку, що відповідач, розглядаючи справу, не надав оцінку усім обставинам, які мають значення для прийняття об'єктивного рішення у справі про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області. Зокрема, не з'ясував питання про наявність розбіжностей між відомостями акта фактичної перевірки від 04 червня 2024 року №14601/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (під час якої ФОП ОСОБА_1 не була присутня) та документами, які надала позивач на розгляд справи.
Як вже вказано судом стаття 16 Закону №2136-ІХ регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану. Так у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті б Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 01 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.
При цьому слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (набрала чинності 17 березня 2022 року) вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».
З огляду на наведене норми статті 16 Закону №2136-ІХ не варто тлумачити буквально, а до вказаної норми необхідно застосовувати ширше тлумачення, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені статті 265 КЗпП України не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Верховний Суд в ухвалі від 05.06.2024 у справі № 260/8340/23 зазначив: «що станом на дату розгляду Управлінням питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (24.08.2023), виявлене під час перевірки, порушення було повністю усунуто. У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.».
Колегія суддів враховує, що як встановлено з обставин справи на час прийняття 22 серпня 2024 року постанови про накладення штрафу повідомлення до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку платника єдиного внеску було подано (02 серпня 2024 року), а ще раніше (22 липня 2024 року) позивач подала Податковий розрахунок, який засвідчує сплату податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок на нараховану ОСОБА_2 заробітну плату за червень 2024 року, що свідчить про усунення порушень частини четвертої статті 24 КЗпП України, Постанови №413 до розгляду справи відповідачем, тому у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивачки до відповідальності за порушення статті 24 КЗпП України, на що вказує частина третя статті 16 Закону №2136-ІХ.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позов про визнання протиправною та скасування спірної постанови задоволено правильно, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі №140/9750/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повне судове рішення складено 11.02.26