П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21422/25
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2023р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача за період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2023р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у 6 ДПРЗ та на теперішній час він виключений зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
Позивач вказує, що у період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. індексацію грошового забезпечення не було виплачена в повному обсязі, у зв'язку із чим він звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період з визначенням базового місяця січень 2008 року.
Однак, листом від 9.04.2025р. відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. включно.
Зобов'язано 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду з прийняттям по справі нового рішення про залишення позову без розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. у період дії п.5 Порядку №1078 (в редакції від 1.12.2015р.), останнє підвищення посадового окладу військовослужбовців було у січні 2008 року, саме січень 2008 року має бути базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний період.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо визначення базового місяця січень 2008 року за період з 14.04.2017р. по 28.02.2018р. є правомірними
Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує, приймає по справі нове рішення про залишання адміністративного позову без розгляду, з наступних підстав.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.п.1 та 2 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Частинами 1 та 2 ст.160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Колегією суддів встановлено, що 2.07.2025р. представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. подала до Одеського окружного адміністративного суду нарочно в інтересах ОСОБА_1 позовну заяву до 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до ЗУ «Про безоплатну правничу допомогу».
За правилами ч.ч.1,2 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, може бути ордер.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що одним із належних документів, який підтверджує наявність у адвоката права на представництво в суді інтересів фізичної особи є ордер, виданий у відповідності до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Судова колегія зазначає, що при поданні адміністративного позову адвокатом в інтересах позивача, позовна заява має містити у своїх додатках документ, що підтверджує повноваження такого адвоката на звернення до суду та підпис цієї позовної заяви.
Як вбачається із матеріалів справи, що позовну заяву у даній справі подано адвокатом Єрьоміною В.А. та в переліку додатків до цієї позовної заяви зазначено про наявність ордеру адвоката.
Разом з тим, під час дослідження матеріалів справи судовою колегією встановлено факт відсутності будь-якого ордеру на підтвердження повноважень адвоката Єрьоміної В.А. на представництво інтересів позивача у справі - Мазураса Ю.В., що у свою чергу свідчить про відсутність повноважень адвоката на підпис даної позовної заяви.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема, права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2019р. у справі №9901/847/18, провадження №11-44заі19, звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність ордера, який може підтвердити повноваження адвоката Єрьоміної В.А. на підписання та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.59 КАС України.
Відтак, до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Єрьоміній В.А. щодо його представництва та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду. Викладене, у свою чергу свідчить, що у адвоката Єрьоміної В.А. були відсутні повноваження на підписання та подання позовної заяви, а також представлення інтересів ОСОБА_1 в Одеському окружному адміністративному суді у справі №420/21422/25.
Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин при відкритті адміністративного провадження, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6.09.2005р.; п.89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006р.; п.23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010р.; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 9.12.1994р., п.29).
Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладені обставини справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,319,321,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025р. скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко