П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/26089/25
Перша інстанція: суддя Ковтун Ю.І.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 3 грудня 2025р. про передачу справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд іншого суду,
У грудні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 3 грудня 2025р. матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та справу направити для подальшого розгляду до Приморського районного суду міста Одеси.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи ухвалу про передачу адміністративної справи до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 не стосуються рішення суб'єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, а спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також з приводу зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Відтак, розгляд спору, за вирішенням якого звернувся позивач, віднесено до предметної юрисдикції окружних адміністративних судів.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про передачу адміністративної справи №522/26089/25 до іншого суду, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із ч.ч.1,3 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст.286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З наведеного слідує, що законодавцем визначена обов'язкова умова для звернення до суду у порядку ст.286 КАС України - наявність відповідного рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, дана стаття встановлює комплексний підхід для вирішення питання щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому включає можливість перевірки дій посадових осіб чи органу, вчинених у межах процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте обов'язковою умовою для її застосування є прийняття рішення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, юрисдикція місцевих загальних судів як адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних осіб про притягнення до адміністративної відповідальності та може включати перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при притягнені особи до адміністративної відповідальності, виключно у разі оскарження таких рішень.
На підтвердження відповідних висновків суду свідчить також визначення спеціального порядку розгляду таких справи та встановлення спеціальних скорочених строків, яких мають дотримуватись суди.
При цьому, вирішення питання правомірності дій суб'єкта владних повноважень, які вчинені ним поза межами процедури накладення адміністративного стягнення не потребують спеціального порядку розгляду та віднесені до юрисдикції окружних адміністративних судів, відповідно до ч.2 ст.20 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є оскарження дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як суб'єкта владних повноважень, щодо внесення до державної інформаційної системи недостовірних, на думку позивача, відомостей при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що порушують його права.
Згідно із ч.5 ст.33 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджено Постановою КМУ від 30 грудня 2022р. №1487, яким, зокрема, регламентовано ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Практика Верховного Суду дає змогу констатувати, що під час розгляду матеріалів Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив підстав для визнання справ про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ТЦК такими, що розглянуті з порушенням предметної підсудності, водночас відмовив у відкритті касаційного провадження або повернув касаційні скарги з інших правових підстав (зокрема, це ухвали від 10.02.2025р. в справі №560/9615/24, від 25.09.2025р. в справі №260/8402/24, від 23.10.2025р. в справі №400/3648/25, від 23.10.2025р. в справі №260/8400/24, від 24.10.2025р. в справі №560/11256/25, від 4.12.2025р. в справі №400/2559/25, від 30.12.2025р. в справі №400/5725/25 та інших).
З огляду на викладене вбачається, що судова практика в справах, предметом спору в яких є визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення громадян до ТЦК як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП; визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення фізичною особою-позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи - відповідача до ТЦК і зобов'язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості у реєстрі, є усталеною.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на предмет позову, слід констатувати, що відсутній факт наявності адміністративної справи відносно позивача, або факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо апелянта, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або накладення адміністративного штрафу, правомірність якого може бути переглянута за особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначеними ст.286 КАС України.
Отже, аналізуючи наведені норми права та враховуючи предмет позовних вимог у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір предметно підсудний Одеському окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду, як зазначає апелянт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для передачі матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 3 грудня 2025р. про передачу справи до іншого суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко