12 лютого 2026 року справа №200/7978/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Сокирка Ігоря Івановича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року (повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року) у справі № 200/7978/21 (суддя в І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 200/7978/21 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення набрало законної сили 02 вересня 2021 року.
За змістом листа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 24 лютого 2025 року на виконання судового рішення донараховано недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн, але не виплачено.
24 квітня 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача, подану на підставі статті 378 КАС України, про зміну способу виконання рішення суду шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованості з недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн.
Вказана заява обґрунтована невиконанням рішення суду в частині виплати нарахованої суми через відсутність бюджетного фінансування, чим порушено норми закону щодо обов'язковості судових рішень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в задоволенні заяви позивача, поданої на підставі статті 378 КАС України, про зміну способу виконання рішення суду - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно не задовольнив заяву про зміну способу виконання рішення.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. […].
За загальним правилом абзацу 1 частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Разом з тим, абзацом 2 частини третьої статті 378 КАС України передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції зауважив, що матеріалами справи підтверджується неодержання нарахованих виплат стягувачем протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням. Проте за інформацією, наданою боржником, позивач знаходиться під 22 номером у списку № 1 черговості виконання рішень суду станом на 03 жовтня 2025 року. За наведеною статистикою у 2024 році виплачено заборгованість за 66 рішеннями, у 2025 році - за 52 рішеннями, що свідчить про високу ймовірність виконання рішення суду на початку 2026 року.
За інформацією щодо судових рішень, що обліковуються в Державній казначейській службі України за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» станом на 01 жовтня 2025 року, кількість судових рішень 1 черги становить 7 469 на суму 520 470 182 грн, при цьому на виконання бюджетної програми в 2025 році затверджено 100, 00 млн грн.
Суд, не пов'язаний з позицією сторін, оцінивши об'єктивні підстави для зміни способу виконання судового рішення, дійшов висновку, що така зміна буде погіршувати становище стягувача та не забезпечить реальність його виконання, що є підставою для відмови в задоволенні поданої заяви.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд висновує, що безумовною підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили судове рішення не виконано.
Отже, вимоги апеляційної скарги стосовно необхідності задоволення клопотання щодо зміни способу виконання рішення, - є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача Сокирка Ігоря Івановича - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 200/7978/21 - скасувати.
Задовольнити клопотання щодо зміни способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 200/7978/21 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, - шляхом його зміни на: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) гривень».
Повне судове рішення - 12 лютого 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук