09 лютого 2026 року м. Київ справа №640/5801/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві до ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод» про стягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві із позовом до ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод», в якому просить суд стягнути з ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві кошти в сумі 279 504,64 грн (двісті сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотири гривні 64 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні аналізу стану розрахунків по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування уповноваженим органом було встановлено, що за відповідачем обліковується борг по сплаті страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та по сплаті страхових коштів від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не погасив, відтак така заборгованість, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/5801/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/5801/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод» зареєстроване як страхувальник по коштах Фонду соціального страхування України в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві за № 800010073314.
З матеріалів справи вбачається, що згідно звіту по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України за 9 місяців 2021 року, розмір загальної заборгованості відповідача становить 279 504,64 грн., а саме: по сплаті страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 38 997,23 та по сплаті страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у сумі 240 507,41 грн.
Судом встановлено, що вказана заборгованість також підтверджується довідкою №74-05 від 06.01.2022 року, виданою Правобережним відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, на обліку якого перебуває відповідач.
Таким чином, з викладеного вище можна встановити, що станом на дату звернення до суду із даним позовом за ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод» рахується заборгованість у загальному розмірі 279 504,64 грн., яка не сплачена страхувальником у добровільному порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (надалі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Частиною 3 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що Фонд соціального страхування України право перевіряти достовірність відомостей, отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду, накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що роботодавець зобов'язаний:
1) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;
2) вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;
3) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
4) подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду;
5) інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;
6) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду;
7) повідомляти працівникам підприємства про адреси та номери телефонів Фонду, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з Фондом обслуговують підприємство;
8) подавати звітність до Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені правлінням Фонду;
9) повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Згідно приписів частин 3-5 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що достовірність зазначених у документах даних перевіряється Фондом. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім'ї реалізувати своє право на матеріальне забезпечення та отримання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Роботодавець несе відповідальність за: 1) порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; 2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; 3) подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду; 4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених цим Законом.
За правилами частини 6 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини 7 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.
Положеннями статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.
Такі самі комісії на тих самих засадах створюються при робочих органах Фонду із залученням представників місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.
Положення про діяльність цих комісій затверджується правлінням Фонду.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом шостим пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 1.2 Постанови правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 28 «Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України» (надалі - Постанова) встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного захворювання, які спричинили втрату працездатності, сум штрафних санкцій. Нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати застосування фінансових санкцій заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних професійних захворювань здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, що діяла на момент виникнення такої заборгованості.
В свою чергу, в ході розгляду судом даної справи було встановлено, що згідно звіту по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України за 9 місяців 2021 року, розмір загальної заборгованості відповідача становить 279 504,64 грн., а саме: по сплаті страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 38 997,23 та по сплаті страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у сумі 240 507,41 грн.
Судом встановлено, що вказана заборгованість також підтверджується довідкою №74-05 від 06.01.2022 року, виданою Правобережним відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.
Докази направлення на адресу відповідача наявної у нього заборгованості по сплаті страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та по сплаті страхових коштів від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, підтверджуються матеріалами справи.
Вказані вище обставини свідчать про повідомлення уповноваженим органом відповідача про наявну у останнього заборгованість, крім того, в ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано до суду доказів щодо оскарження наявної заборгованості, чи сплати такої заборгованості у добровільному порядку.
Таким чином, керуючись викладеними вище обставинами, дослідивши наявні в матеріалах справи документи та матеріали, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог шляхом стягнення з ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві кошти в сумі 279 504,64 грн.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з ПАТ «Джанкойський машинобудівний завод» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві кошти в сумі 279 504,64 грн (двісті сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотири гривні 64 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.