10 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/13668/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 05.08.2025 №907640826975;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести з 28.07.2025 на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах виконавчої влади та державної податкової служби з 14.10.1986 по 22.07.2025 та врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок Головного управління ДПС у Волинській області від 24.07.2025 №184/д/03-20-10-02-12 та №185/д/03-20-10-02-12, і здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 23.02.2015 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії по інвалідності (2 група) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а з 30.07.2019 переведена на пенсію за віком.
28.07.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII та ст.37 Закону №3723-ХІІ у зв'язку із припиненням державної служби та звільненням з посади начальника Луцької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Волинській області та досягненням 65-річного віку, надавши документи за переліком, згідно з розпискою-повідомленням, у т.ч. довідку про стаж державної служби станом на 22.07.2025 (дату припинення державної служби та звільнення з посади) - 38 років 09 місяців 09 днів, а також довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.07.2025 №184/д/03-20-10-02-12 та №185/д/03-20-10-02-12.
Листом №0300-0210-8/52058 від 12.08.2025 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивачку про те, що заява від 28.07.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до екстериторіального принципу надійшла до розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням відповідача1 від 05.08.2025 №907640826975 позивачці відмовлено в проведенні перерахунку пенсії та переході на пенсію по віку відповідно до Закону №889-VIII у зв'язку з відсутністю станом на 01.05.2016 необхідного 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України на підставі проведеного ним обрахунку.
Згідно проведеного аналізу трудової книжки від 21.08.1975 та вкладишу до неї НОМЕР_1 від 01.06.1999, на думку ГУ ПФУ в Полтавській області, стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 12 років 07 місяців 9 днів. Також зазначено, що надані позивачкою довідки про заробітну плату не відповідають вимогам Постанови №622. ГУ ПФУ в Полтавській області при обрахунку стажу на посадах державної служби не було враховано набутий позивачкою стаж з 01.06.1999 по 30.05.2007 та період роботи в державній податковій інспекції з 30.05.2007 по 01.05.2016 у зв'язку з відсутністю даних про присвоєння рангу державного службовця.
Позивачка не погоджується з рішенням відповідача1 та вважає його протиправним, оскільки її стаж державної служби станом на 01.05.2016 становить 29 років 06 місяців 18 днів, загальний стаж державної служби 38 років 09 місяців 09 днів станом на 22.07.2025 - дату звільнення. Також позивачка посилається на те, що за час роботи в органах державної виконавчої влади та державних податкових органах їй присвоєно ранги державного службовця та спеціальні звання, а тому період роботи з 14.10.1986 по 22.07.2025 підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.69).
У відзиві на позов (а.с.74-76) відповідач1 позовних вимог ОСОБА_1 не визнав, вважає позов необґрунтованим і безпідставним та просить відмовити в його задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач звернулася 28.07.2025 із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII.
До звернення додано довідки:
- №185/Д/03-20-10-02-12 від 24.07.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провили класифікацію посад станом на червень 2025 року (середні розміри надбавок, премій та інших виплат);
- №184/Д/03-20-10-02-12 від 24.07.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не проводили класифікацію посад державної служби станом на липень 2025 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- №182/Д/03-20-10-02-12 від 22.07.2025 про заробітну плату за період з 05 січня 2025 по 22 липня 2025;
- 14664/6/03-20-11-06 від 23.07.2025 про стаж державної служби.
Надані довідки про заробітну плату не відповідають вимогам Постанови №622.
Згідно даних трудової книжки стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 12 років 07 місяців 9 днів. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_2 не займала посаду державної служби. До стажу державної служби не враховано періоди роботи в державній податковій інспекції з 30.05.2007 по 01.05.2016 у зв'язку з відсутністю даних про присвоєння рангу державного службовця.
ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 05.08.2025 №907640826975 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно Закону №889-VIII у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
У відзиві на позовну заяву відповідач2 просив відмовити з підстав, аналогічним тим, про які зазначив відповідач1. Доводи ГУ ПФУ у Волинській області зводяться до того, що станом на 01.05.2016 позивач не працювала у державному органі на посаді державної служби та не має 20 років стажу на посадах віднесених до державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ. Звертає увагу суду, що Верховний Суд у постанові від 12.12.2023 у справі №560/8328/22, де предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Таким чином довідки, що видані позивачу про заробітну плату станом, не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії (а.с.105-108).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинської області та з 23.02.2015 отримувала пенсію по інвалідності, а з 30.07.2019 - пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Позивач звернулася до відповідача2 із заявою від 28.07.2025, в якій просила перерахувати пенсію по Закону №889-VIII, до якої долучила довідки про складові заробітної плати, видані Головним управлінням ДПС у Волинській області (а.с.48-49, 50-51).
05.08.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області прийняло рішення №907640826975, у якому зазначено, що згідно даних трудової книжки стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 12 років 07 місяців 9 днів. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_2 не займала посаду державної служби. До стажу державної служби не враховано періоди роботи в державній податковій інспекції з 30.05.2007 по 01.05.2016 у зв'язку з відсутністю даних про присвоєння рангу державного службовця. Надані довідки про заробітну плату не відповідають вимогам Постанови №622. Управлінням прийнято рішення, відмовити ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України №Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. (а.с.53-54).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.10.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пункти 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно, для обрахунку стажу державної служби за строк, що передує дню набрання чинності Законом №889-VIII, застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) та додаток до нього (були чинними до 01.05.2016).
Згідно з пунктом 1 Порядку №283 передбачалось, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Також у додатку до Порядку обчислення стажу державної служби наведено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Так, до вказаного Переліку включено, зокрема місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Також, частиною 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ було визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо пенсійного забезпечення посадових осіб в органах державної податкової в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Законом №509-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. При цьому відповідач в рішенні зазначив, що стаж державної служби становить 12 років 07 місяців 9 днів, до стажу державної служби не враховано періоди роботи в державній податковій інспекції з 30.05.2007 по 01.05.2016 у зв'язку з відсутністю даних про присвоєння рангу державного службовця.
Так, із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 та її вкладишів (а.с.32-41, 42-47) слідує, що ОСОБА_1 з 01.06.1999 по 22.07.2025 працювала на різних посадах у органах державної податкової служби. При цьому присяга державного службовця прийнята позивачем 21.03.1994 (а.с.29).
Зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, та враховуючи те, що позивач у період з 01.06.1999 по 01.05.2016 безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то вказаний період роботи (служби) ОСОБА_1 підлягає до зарахування до стажу державної служби.
Щодо посилань відповідача на відсутність даних про присвоєння рангу державного службовця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Згідно з записами трудової книжки та її вкладишів серії НОМЕР_1 (а.с.23-47) за період роботи з 30.05.2007 по 01.05.2016 позивачці присвоювались спеціальні звання (записи №32, №35, №37, №39), ранги (№50, №54, №56), що також підтверджується листами ГУ ДПС у Волинській області від 23.07.2025, 15.08.2025, 23.09.2025 (а.с.63-67).
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, в яких колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Підсумовуючи вище наведене суд зазначає, що період роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби 01.06.1999 по 01.05.2016 повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».
Відтак, за умови зарахування періодів роботи позивачки на посадах в органах податкової служби до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становить більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 досягла віку 65 років та її загальний страховий стаж становить 49 років 7 місяці 19 днів (а.с.121).
Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років), що в сукупності дає право на призначення пенсії державного службовця.
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача від 05.08.2025 №907640826975 є необґрунтованим та безпідставним.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до даних Форми РС-право (а.с.121) до стажу державної служби відповідач2 зарахував такі періоди роботи позивачки: з 14.10.1986 по 03.09.1987, з 04.09.1987 по 31.05.1992, з 01.06.1992 по 01.06.1999, з 23.10.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 29.05.2007. Отже, вказані періоди не є спірними, відтак позовні вимоги щодо їх зарахування до стажу державної служби є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Також відсутні правові підстави для врахування до стажу державної служби періоду з 01.05.2016 по 22.07.2025, оскільки за правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ. Набутий після 1 травня 2016 року на посадах державної служби стаж зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
Таким чином, до стажу державної служби позивачки підлягають зарахуванню періоди роботи в органах державної податкової служби, які не враховані пенсійним органом, з 02.06.1999 по 22.10.2001 та з 30.05.2007 по 01.05.2016.
При вирішенні спору суд враховує, що згідно з пунктом 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Пункт 4 Порядку №622 визначає, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Верховний Суд у постанові від 24.09.2025 у справі №560/706/25 зазначив, що згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII та пунктом 4 Порядку №622:
- для осіб, які на момент звернення перебувають на державній службі - пенсія обчислюється у розмірі 60% від фактичної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а до 01.01.2011 - страхові внески на державне пенсійне страхування);
- для осіб, які на момент звернення не є державними службовцями - пенсія призначається у розмірі 60% заробітної плати діючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок.
При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються у розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії; інші виплати (премії, надбавки, матеріальна допомога тощо) визначаються за вибором особи за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд, починаючи з 1 травня 2016 року. У разі відсутності такого періоду - з розрахунку виплат за травень 2016 року як повного місяця.
Постановою №823 від 12.07.2024 (застосовується з 01.01.2024) визначені форми довідок про заробітну плату державних службовців, які видаються для призначення пенсій згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Так, у додатку 4 міститься форма довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), у примітках якої вказано:
*Для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких не було класифіковано, або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, дані про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років зазначаються у розмірах, установлених станом на 31 грудня 2023 року.
** Для державних службовців, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, дані про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років зазначаються у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби.
Видана позивачці довідка від 24.07.2025 №184/д/03-20-10-02-12 відповідає формі, наведеній у додатку 4, та у ній зазначені відомості станом на липень 2025 року, тобто на дату звернення за призначенням пенсії, що відповідає примітці з позначкою **.
Що стосується довідки від 24.07.2025 №185/д/03-20-10-02-12, то така також відповідає встановленій у додатку 6 формі довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, оскільки у ній зазначається середні розміри надбавок, премій та інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення, в даному випадку - за червень 2025 року.
Отже, твердження відповідача1 у спірному рішенні про невідповідність поданих довідок вимогам Порядку №622 є необґрунтованими.
За встановлених обставин слід дійти висновку, що позивачка має право на обрахунок її пенсії з урахуванням вказаних довідок.
Приймаючи рішення у даній справі, суд бере до уваги Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання перевести на пенсію державного службовця є саме ГУ ПФУ в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення про відмову у її переведенні на інший вид пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача від 28.07.2025, не приймало рішення від 05.08.2025 №907640826975, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області в частині переведення на пенсію державного службовця заявлені безпідставно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 05.08.2025 №907640826975, зобов'язання відповідача2 перевести позивачку з 28.07.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 02.06.1999 по 22.10.2001 та з 30.05.2007 по 01.05.2016 та врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки Головного управління ДПС у Волинській області від 24.07.2025 №184/д/03-20-10-02-12 та №185/д/03-20-10-02-12, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.08.2025 №907640826975 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 28.07.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 02.06.1999 по 22.10.2001 та з 30.05.2007 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби та врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки Головного управління ДПС у Волинській області від 24.07.2025 №184/д/03-20-10-02-12 та №185/д/03-20-10-02-12.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927);
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій