про залишення позовної заяви без руху
10 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/1496/26
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Генпостач» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Генпостач» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2025 року №UA205140/2025/000094/2, від 02 квітня 2025 року №UA205140/2025/000145/2, №UA205140/2025/000146/2, від 03 квітня 2025 року №UA205140/2025/000149/2, від 25 квітня 2025 року №UA205140/2025/000165/2, від 04 серпня 2025 року №UA205140/2025/000228/2.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України установлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як визначено частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом із позовною заявою позивач подав копії рішень про коригування митної вартості, які оскаржує, та митних декларацій, а також пояснення на повідомлення митного органу про надання додаткових документів.
Позивач у тексті позовної заяви заявив клопотання про витребування судом усіх документів, які подавалися ним для митного оформлення імпортованого товару, щодо митної вартості якого прийняті спірні рішення. Однак обов'язок надати докази, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, покладається в однаковій мірі на позивача.
Такий обов'язок встановлений у частині четвертій статті 161 КАС України, відповідно до якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Ці вимоги узгоджуються із частиною другою статті 79 КАС України, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Наведені норми спрямовані на реалізацію положень частини першої статті 9 КАС України, за змістом якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Процесуальна добросовісність означає неухильне виконання процесуальних обов'язків учасниками справи, зокрема, подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом (пункт 4 частини п'ятої статті 44 КАС України).
Натомість умови для витребування судом доказів установлені у статті 80 КАС України. Зокрема, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Позивач указаних вимог не дотримався та разом із позовною заявою не надав докази, які мають бути у його розпорядженні (подавалися для митного оформлення оцінюваного товару), чим не дотримав приписів частини четвертої статті 161 КАС України, а також пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, оскільки у позовній заяві відсутній виклад фактичних обставин за кожним митним оформленням товару, які призвели до цього спору, як і зазначення таких доказів.
При цьому необхідно зауважити, що саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 160 КАС України). Однак позивач обґрунтування щодо кожного рішення у позовній заяві не наводить, а їх виклад у будь-якому іншому документі не може вважатися виконанням вимог пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Крім того, за приписами частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна» слід тлумачити хоч як і не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав, проте в усіх випадках - як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Встановлений законодавцем строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів обумовлений метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2025 року №UA205140/2025/000094/2, від 02 квітня 2025 року №UA205140/2025/000145/2, №UA205140/2025/000146/2, від 03 квітня 2025 року №UA205140/2025/000149/2, від 25 квітня 2025 року №UA205140/2025/000165/2, тоді як позовну заяву подано 03 лютого 2026 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України (закінчив перебіг 11 вересня 2025 року, 02 жовтня 2025 року, 03 жовтня 2025 року, 25 жовтня 2025 року відповідно).
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача просив поновити цей строк з тих підстав, що запровадження воєнного стану суттєво ускладнило операційну діяльність товариства (порушення ланцюгів постачань через обстріли інфраструктури, обмеження в переміщенні персоналу, дефіцит кадрів, фінансові труднощі, пов'язані з інфляцією та валютними коливаннями). Коригування митної вартості за спірними деклараціями призвело до додаткового нарахування та сплати 800000,00 грн митних платежів, що спричинило дефіцит фінансових ресурсів підприємства, неможливість оплатити послуги кваліфікованих юристів, перекладачів, митних брокерів та експертів для підготовки позовної заяви.
У постанові від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №686/22156/23 зазначено, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Отже, позивач має довести, що саме обставини війни створили фізичні чи юридичні перешкоди, які були непереборними. Однак суду не надано доказів існування обставин, які об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду із цим позовом в межах встановленого строку з огляду на фінансові труднощі та дефіцит кадрів. Між такі обставини не є непереборними перешкодами для юридичної особи, від імені якої діє керівник.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки поважність пропущення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень від 11 березня 2025 року №UA205140/2025/000094/2, від 02 квітня 2025 року №UA205140/2025/000145/2, №UA205140/2025/000146/2, від 03 квітня 2025 року №UA205140/2025/000149/2, від 25 квітня 2025 року №UA205140/2025/000165/2 не доведено, то нема підстав поновлювати пропущений строк, а також зважаючи на те, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву на підставі статей 169, 123 КАС України необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків у спосіб подання нової редакції позовної заяви (копію - для іншої сторони), у якій щодо кожного з рішень викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; надання доказів, які ці обставини підтверджують, та заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, надавши відповідні докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Генпостач» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу без розгляду. Якщо вказані позивачем інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву в частині позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк