12 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12254/25
Провадження № 22-ц/820/109/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 липня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що 23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі - ТОВ «ФК «Кредіплюс») і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №92960 (далі - кредитний договір), за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало ОСОБА_1 кредит у виді кредитної лінії (перший транш - 9 334 грн строком на 252 дні під 240,0% річних), а той, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію. На підставі договору факторингу №28012025 від 28 січня 2025 року (далі - договір факторингу) ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило позивачеві за плату право вимоги до відповідача за кредитним договором. ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на день закінчення строку кредитування виникла заборгованість у розмірі 16 465 грн 99 коп., яка складається з 9 334 грн тіла кредиту, 6 830 грн 99 коп. процентів, 301 грн комісії.
За таких обставин ТОВ «Факторинг Партнерс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 16 465 грн 99 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору, 9 000 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 липня 2025 року, в якому ухвалою від 1 жовтня 2025 року виправлено описку, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 830 грн 99 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 034 грн 92 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 560 грн.
В решті позову відмовлено.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість, яка складається з 7 000 грн неповернутого кредиту та 6 830 грн 99 коп. нарахованих процентів. Умови кредитного договору щодо встановлення та стягнення комісії у розмірі 2 643 грн 50 коп. є нікчемними, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. У зв'язку з розглядом справи ТОВ «Факторинг Партнерс» понесло витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Факторинг Партнерс» не довело належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за кредитним договором. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому відповідно до закону проценти за користування кредитом йому не нараховуються. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки встановленим обставинам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд поклав на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких не відповідає критеріям співмірності та розумності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо неправильності рішення суду в частині відмови у позові про стягнення комісії, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
23 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит у виді кредитної лінії, перший транш - 7 000 грн 05 коп. строком на 252 дні під 240,0% річних (пункти 2.2.2, 2.3, 2.6.1 кредитного договору).
Пунктами 2.1, 2.6 кредитного договору визначено, що ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) - 64 890 грн, загальний строк кредитування за цим договором - 984 дні.
За змістом пункту 2.6.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит (перший транш) і сплатити проценти згідно з графіком платежів, тобто до 1 вересня 2022 року.
Того ж дня, тобто 23 грудня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредіплюс» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 7 000 грн 50 коп. кредитних коштів.
ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на день закінчення строку першого траншу (1 вересня 2022 року) виникла заборгованість у розмірі 16 465 грн 99 коп., із яких 7 000 грн 50 коп. - неповернутий кредит, 6 830 грн 99 коп. - нараховані проценти, 2 634 грн 50 коп. - нарахована комісія.
28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) і ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) укладено договір факторингу, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» за плату відступило позивачу право грошової вимоги до боржників за рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Із пункту 6.2.3 договору факторингу слідує, що права вимоги переходять до фактора у день здійснення фінансування на користь клієнта у повному обсязі в сумі, вказаній в пункті 7.1 цього договору (2 047 654 грн 81 коп.), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до пункту 8.4.2 договору.
Згідно з платіжною інструкцією №0491640000 від 28 січня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «ФК «Кредіплюс» оплату за договором факторингу в сумі 2 047 654 грн 81 коп.
Того ж дня, тобто 28 січня 2025 року, ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ТОВ «Факторинг Партнерс» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 610 ЦК України що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 23 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, на виконання якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 7 000 грн 50 коп. У свою чергу відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному кредитним договором.
Факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору та отримання ним кредитних коштів сторонами не оспорюється.
ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, не повернув кредит і не сплатив проценти.
У подальшому ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за неповернутим кредитом та нарахованими процентами.
Посилання ОСОБА_1 на недоведеність набуття ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором суперечать фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він як військовослужбовець звільнений від сплати процентів за кредитом, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації з 21 березня 2023 року. Відтак у період строку кредитування (з 21 грудня 2021 року до 1 вересня 2022 року) ОСОБА_1 не був військовослужбовцем, а тому він не користується пільгами щодо сплати процентів за кредитом.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.
б) щодо витрат на професійну правничу допомогу
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підставі договору про надання правової допомоги від 2 липня 2024 року №02-07/2024 (а.с. 65-67) Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» (далі - Адвокатське об'єднання) надавало ТОВ «Факторинг Партнерс» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього договору (пункт 4.1). Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатським об'єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому буда надана юридична допомога (пункт 4.3). Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (пункт 4.5).
Із заявки на надання юридичної допомоги №442 від 1 березня 2025 року (а.с. 70) та витягу з акту про надання юридичної допомоги №7 від 31 березня 2025 року (а.с. 71) слідує, що Адвокатське об'єднання надало ТОВ «Факторинг Партнерс» юридичні послуги у виді усної консультації та складання позовної заяви для подачі до суду на суму 9 000 грн.
Визначений Адвокатським бюро і ТОВ «Факторинг Партнерс» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. До того ж, ОСОБА_1 у суді першої інстанції не ставив під сумнів співмірність витрат на правничу допомогу, які має понести позивач, та не заявляв клопотання про зменшення розміру цих витрат.
Врахувавши розмір задоволених позовних вимог, суд першої інстанції правомірно присудив з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 7 560 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи ОСОБА_1 про невідповідність указаних витрат критеріям співмірності та розумності суперечать фактичним обставинам справи.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27