Справа № 461/5042/25 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О. Р.
Провадження № 33/811/1937/25 Доповідач: Белена А. В.
02 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою захисника - адвоката Луки Тараса Миколайовича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року,
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого на АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 12.06.2025 року о 00 год. 50 хв. у м. Львові на площі Святого Юри, 3, керував транспортним засобом RENAUL TRAFIC, н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора Драгер 6820, результат тесту 0,27 ‰. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із вказаною вище постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає, що вона є безпідставною та прйнята не у відповідності із матеріалами справи та фактичними обставинами, тому в інтересах ОСОБА_1 адвокат Лука Т.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП..
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зауважує, що ОСОБА_1 було долучено пояснення по справі, проте такі судом до уваги взяті не були.
Вказує, що в Україні на законодавчому рівні допустимий рівень алкоголю у повітрі взагалі не передбачений тому в даному випадку підлягають застосуванню норми міжнародного права в галузі дорожнього руху.
Зазначає, що у всіх випадках мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння відповідно до норм міжнародного законодавства повинна становити 0,25 мл на літр повітря, яке видихається, що становить згідно з таблицею перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається 0,25 %. При цьому звертає увагу, що похибка приладу Drager Alkotest 6820 в діапазоні від 0,0 до 0,4 ‰ становить ± 0,04 ‰.
Враховуючи наведене, стверджує, що стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 у розмірі 0,27 ‰ є незначним відхиленням від допустимої норми в межах похибки.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать довідки про доставку SMS-повідомлень, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Лука Т.М. у судове засідання не прибули, про поважні причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення справи не подали.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі правопорушника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, враховуючи відсутність клопотання про відкладення судового засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з'явилися.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 359091 від 12 червня 2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
роздруківкою алкотестера «Драгер», відповідно до якої за результатами огляду ОСОБА_1 , такий перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду - 0,27 ‰ (а.с.2);
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого за результатами огляду ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат - 0,27 ‰ . З результатом огляду ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власноручним підписом (а.с. 6);
відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 3);
рапортом інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП Романа Троця від 12.06.2025, відповідно до якого поліцейські зупинили автомобіль RENAUL TRAFIC, н. з. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 , який рухався у комендантську годину. У ході спілкування у водія виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зязку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. Результат тесту - 0,27 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився (а.с. 4).
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Працівниками поліції було дотримано вимоги закону під час проведення огляду та складання процесуальних документів.
Усі зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження захисника про те, що результат 0,27 ‰ не є станом алкогольного сп'яніння відповідно до норм міжнародного права, зокрема Віденської конвенцію про дорожній рух, яка з урахуванням Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» має пріоритет над нормами національного права, не спростовують зазначеного висновку судді з огляду на таке.
Стаття 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року) з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 1 травня 1971 року, містить норму, згідно з якою в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Проте зазначена норма вказаної Конвенції за суттю є рекомендаційною та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп'яніння. При цьому Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші ніж 0,25 ‰ у повітрі. Зокрема, в Україні встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.
Враховуючи наведене, неспроможними також є покликання на похибку приладу Drager Alkotest 6820.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Враховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Луки Тараса Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА