Справа № 683/3850/25
2/683/383/2026
29 січня 2026 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.
секретаря Поважнюк Т.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3850/25, 2/683/383/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 4 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №04.04.2025-100002877, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000 грн. строком на 127 днів зі сплатою фіксованої незмінною процентної ставки у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а також неустойки у розмірі 225 грн, що нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та неустойку.
Однак, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів, в зв'язку із чим станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 49800 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 23250 грн заборгованість за процентами,1350 грн комісія та 7500 грн - неустойка.
Вказану заборгованість за кредитним договором №04.04.2025-100002877 від 4 квітня 2025 року в розмірі 49800 грн ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також 2422,40 грн сплаченого при подачі позову судового збору.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності на підставі поданих ним письмових доказів.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. У визначений судом строк відзив на позов не подавав.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 4 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №04.04.2025-100002877, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало йому кредит у розмірі 15000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.
За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 127 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 6 листопада 2025 року. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.
Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою «стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів; у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт». Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, становить 0,84%. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Крім того, сторони передбачили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 255 грн.
ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А933», а ТОВ «Споживчий центр» 4 квітня 2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 15000 грн на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4236.
За інформацією АТ «Укрсиббанк» від 1 січня 2026 року, наданою на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2025 року про витребування доказів, в АТ «Укрсиббанк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 4 квітня 2025 року зараховано грошові кошти в сумі 15000 грн.
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 11 грудня 2025 року (дата подачі позову) розмір заборгованості склав 49800 грн, із яких 15000 грн заборгованість по тілу кредиту, 23250 грн заборгованість по процентах, 1350 грн комісія, 7500 грн неустойка.
Статтею 11ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет
договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03вересня 2015року №675-VIII«Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
За змістом статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «А933»), направленим товариством на телефонний номер відповідача. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідачем кредитний договір не оспорювався.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (15000 грн) на банківський рахунок відповідача, який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.
Відтак, у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти.
Представлений позивачем розрахунок заборгованості за договором кредиту №04.04.2025-100002877 від 4 квітня 2025 року відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно розміру основного боргу (15000 грн), загальної кількості днів користування кредитом (127 днів), періоду нарахування процентів в межах строку дії договору кредиту з 4 квітня 2025 року по 6 листопада 2025 року та розміру процентів, нарахованих та несплачених за цей період в сумі 23250 грн.
Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.
Оскільки між сторонами укладено кредитний договір, відповідач отримав кредитні кошти, проте свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому наявна заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив умови договору кредиту №04.04.2025-100002877 від 4 квітня 2025 року, допустив прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 39600 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23250 грн заборгованість за процентами та 1350 грн комісія.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 7500 грн неустойки.
Згідност.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п.17 кредитного договору сторони передбачили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 50 грн.
Проте, відповідно п.18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 62 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки неустойка в сумі 7500 грн нарахована позивачем у період з 4 квітня по 6 листопада 2025 року (строк дії договору кредиту), і в цей період в Україні діяв воєнний стан, то з урахуванням положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у стягненні цієї неустойки з відповідача слід відмовити.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за договором кредиту №04.04.2025-100002877 від 4 квітня 2025 року в розмірі 39600 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23250 грн заборгованість за процентами та 1350 грн комісія.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 498000 грн, а задоволено на суму 39600 грн, тобто на 79,52% (39600 х 100 : 49800).
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1926,29 грн (2422,40 грн. х 79,52%) судового збору.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.04.2025-100002877 від 4 квітня 2025 року в розмірі 39600 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23250 грн заборгованість за процентами та 1350 грн комісія, а також судовий збір в сумі 1926,29 грн.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Текст рішення складено 9 лютого 2026 року.
Суддя