11 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/792/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Рогов М.О.,
Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса - Кудрявцев С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 (суддя Цісельський О.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 (колегія суддів: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф., Ярош А.І.)
у справі за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Одеська філія ДП "АМПУ")
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (далі - КЕВ міста Одеса)
про стягнення 4 087 612,94 грн.
Суть спору
1. У 2023 році Одеська філія ДП "АМПУ" та КЕВ міста Одеса уклали договір про відшкодування витрат з електропостачання, за умовами якого Одеська філія ДП "АМПУ" забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії, а КЕВ міста Одеса своєчасно здійснює плату за надані йому послуги з електропостачання.
2. Одеська філія ДП "АМПУ" здійснила передачу електричної енергії КЕВ міста Одеса, за яку станом на 01.01.2024 останнє мало заборгованість в сумі 2,8 млн грн.
3. Одеська філія ДП "АМПУ" неодноразово зверталася до КЕВ міста Одеса з проханнями відшкодувати заборгованість, однак ці листи залишилися без задоволення.
4. Одеська філія ДП "АМПУ" звернулася до суду з позовом до КЕВ міста Одеса про стягнення заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
5. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: стягнув у заявленому позивачем обсязі суму заборгованості та інфляційних втрат, а розмір заявлених позивачем 3% річних та пені зменшив на 95%.
6. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 45 030,41 грн та ухвалив в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
7. Одеська філія ДП "АМПУ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
8. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості зменшення розміру пені (застосування ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України).
9. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 03.04.2023 Одеська філія ДП "АМПУ" (адміністрація Одеського морського порту) (як виконавець) та КЕВ міста Одеса (як замовник) уклали договір №3976-П-ОДФ-23 (далі - Договір) про відшкодування витрат з електропостачання, за умовами якого:
- виконавець забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії для потреб наступних об'єктів: стоянки на причалах порту кораблів, катерів та суден військової частини НОМЕР_1 ВМС ЗС України (п.1.1);
- замовник своєчасно відшкодовує за надані йому послуги з електропостачання, забезпечує належну експлуатацію своїх електричних мереж, приладів і пристроїв на них у відповідності з Правилами, перерахованими в п.2.1. цього договору та діючого законодавства; загальна сума договору на 2023 рік складає 5 000 000,00 грн в тому числі ПДВ в сумі 833 333,33 грн; загальна сума договору може бути зменшена або збільшена в залежності від фактично спожитої електричної енергії та зміни розміру відшкодування витрат; зміни у договір вносяться та оформлюються додатковою угодою (пункти 1.2-1.4);
- на виконавця покладений обов'язок щомісяця до 05 числа наступного за розрахунковим місяцем надавати замовнику рахунок на оплату за спожиту електричну енергію та три примірника "акта відшкодування витрат", оформлених з боку виконавця, на узгодження замовнику; замовник у впродовж п'яти робочих днів зобов'язується повернути погоджений "акт відшкодування витрат"; у разі ненадання погодження "акта відшкодування витрат" у встановлений термін замовником, виконавець складає додатковий "акт відшкодування витрат", який вважається дійсним при підписанні його трьома уповноваженими представниками виконавця, та направляється замовнику на його фактичну адресу вказану в договорі (п.2.2.3);
- виконавець має право вимагати своєчасної та повної оплати послуг, наданих замовнику (п.2.3.1), а замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі відшкодувати витрати за використану електричну енергію (п.2.4.1);
- облік спожитої електричної енергії на об'єктах замовника розраховується таким: причали порту за встановленою потужністю на підставі контрольних замірів кораблів, суден, катерів або встановлених розрахункових приладів обліку; відшкодування за надані послуги з електропостачання здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого "акта відшкодування витрат" та виставленого виконавцем рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок виконавця; замовник впродовж п'яти календарних днів зобов'язується повернути погоджений "акт відшкодування витрат" (пункти 3.1-3.2);
- розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця; рахунки направляються замовнику на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням вказаним в договорі або надаються уповноваженому представнику замовника під підпис; замовник зобов'язаний письмово довести до відома виконавця про неотримання рахунка за надані послуги електрозабезпечення (пункти 3.4-3.6);
- у разі несвоєчасного відшкодування за надані послуги електропостачання замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п.4.1);
- договір вступає в силу з моменту підписання, скріплення печатками сторін (за наявністю) та діє до 31.12.2023 включно в частині надання послуг, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; згідно із ст.631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) умови цього договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладання, а саме з 01.01.2023 (п.7.4).
11. 27.06.2023 Одеська філія ДП "АМПУ" та КЕВ міста Одеса уклали додаткову угоду №1 до Договору, якою, у зв'язку переформуванням КЕВ міста Одеса в Одеське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Одеське КЕУ) на підставі Директиви від 04.04.2023 №Д-7/ДСК "Про проведення додаткових заходів у військових частинах (установах) Сил логістики Збройних Сил України в 2023 році" та зі зміною найменування сторони, погодили змінити у всіх відмінках в тексті договору та додатках до нього найменування відповідача та внести відповідні зміни у розд.8 "Юридичні адреси і реквізити сторін".
12. 16.08.2023 Одеська філія ДП "АМПУ" та Одеське КЕУ уклали додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої:
- сторони прийшли до згоди внести наступні зміни у Договір, а саме п.1.1. викласти у такій редакції: "1.1. Виконавець забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії для потреб наступних об'єктів: літ. "Ш", інв. №079816, захисна споруда №6, загальною площею 170,2 кв. м, вул. Гефта, 1а; літ "П1", інв. 084508, захисна споруда №7, №8, загальною площею 290,7 кв. м; пл. Митна, 1/2; літ. "XVII", інв. 100167, захисна споруда №11, загальною площею 110,1 кв. м, вул. Гефта, 3; літ. "XVIIІ", інв. 100159, захисна споруда №12, загальною площею 505,7 кв. м, вул. Гефта, 3; "XIIІ", інв. 100168, захисна споруда №13, загальною площею 176,4 кв. м, вул. Гефта, 3; стоянки на причалах порту кораблів, катерів та суден Збройних Сил України" (п.1);
- сторони погодили внести зміни в п.1.4. Договору та визначили, що загальна сума Договору на 2023 рік складає 7 000 000,00 грн в тому числі ПДВ в сумі 1 166 666,67 грн (п.2).
13. 14.12.2023 Одеська філія ДП "АМПУ" та Одеське КЕУ уклали додаткову угоду №3 до Договору, в якій встановили, що загальна сума Договору на 2023 рік складає 10 327 618,42 грн, в тому числі ПДВ в сумі 1 721 269,74 грн.
14. На виконання Договору Одеська філія ДП "АМПУ" (адміністрація Одеського морського порту) склала та підписала Акт №2039 від 30.11.2023 про відшкодування витрат на електрозабезпечення у кількості 390 637 кВт/год на загальну суму 2 846 215,56 грн.
15. Одеська філія ДП "АМПУ" склала рахунок №560875 від 30.11.2023 для здійснення оплати Одеським КЕУ послуг з відшкодування витрат на електрозабезпечення в загальному розмірі 2 846 215,56 грн.
16. Акт №2039 та рахунок на оплату №560875 від 30.11.2023 представником Одеського КЕУ отримав 12.12.2023 під власноручний підпис, про що свідчать викопіювання з наданого позивачем журналу реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ.
17. 07.12.2023 Одеське КЕУ звернулось із листом №3210 до Одеської філії ДП "АМПУ", яким просило збільшити суму Договору на 2023 рік про відшкодування витрат за електричну енергію на суму 2 846 215,56 грн для можливості оплати за Договором за листопад місяць 2023 року.
18. В матеріалах справи наявна додаткова угода №4 до Договору, яка не підписана жодною стороною. За умовами цієї додаткової угоди загальна сума Договору на 2023 рік складає 13 173 833,98 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ в сумі 2 195 639,00 грн. З журналу реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ вбачається, що 12.12.2023 представник Одеського КЕУ під власноручний підпис отримав додаткову угоду №4.
19. Актом звірки взаємних рахунків за період 01.01.2023-31.12.2023, підписаним представниками Одеської філії ДП "АМПУ" та Одеського КЕУ, а також скріпленим печатками підприємств, підтверджено факт наявності станом на 01.01.2024 заборгованості за Договором в сумі 2 846 215,56 грн.
20. 24.04.2024 Одеська філія ДП "АМПУ" листом №794/19-06-04/Вих просила Одеське КЕУ вжити термінових заходів щодо погашення дебіторської заборгованості за спірним Договором із відшкодування витрат з електрозабезпечення шляхом оплати 2 846 215,56 грн на рахунок адміністрації Одеського морського порту, в тому числі передбачити у фінансових планах/кошторисах установи, у разі необхідності, кошти для оплати отриманих в 2023 році послуг. Цей лист був направлений на адресу Одеського КЕУ засобами поштового зв'язку та отриманий останнім 04.05.2024, про що свідчить дані наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відповідна роздруківка відстеження відправлення за трек-номером.
21. 07.05.2024 у відповідь на цей лист Одеське КЕУ листом №2088 зазначило, що для сплати коштів за рахунком №560875 від 30.11.2023 необхідно було підписати додаткову угоду на збільшення суми Договору, що у Одеської філії ДП "АМПУ" займає дуже тривалий час. Також Одеське КЕУ зауважило, що станом на 07.05.2024 між ним та Одеською філією ДП "АМПУ" не укладено договір на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуг з розподілу електричної енергії на поточний рік, а також, у зв'язку зі зміною концепції укладання договорів, разом із договором необхідно надати документи, підтверджуючі нарахування за спожиту електричну енергію.
22. 03.09.2024 три представники Одеської філії ДП "АМПУ" склали додатковий "акт відшкодування витрат", у зв'язку з ненаданням погодженого "акта відшкодування витрат", про те, що виконавець у листопаді 2023 року забезпечив технічну можливість передачі електричної енергії, а замовник - спожив електричну енергію на суму 2 846 215,56 грн.
23. 04.09.2024 Одеська філія ДП "АМПУ" направила Одеському КЕУ лист №1686/19-06-04/Вих, яким наголосила, що станом на 31.08.2024 за Одеським КЕУ рахується заборгованість в розмірі 2 846 215,56 грн та у разі непогашення дебіторської заборгованості адміністрація Одеського морського порту вимушена нараховувати штрафні санкції. Цей лист разом з додатковим актом до акта відшкодування витрат були 17.09.2024 направлені на адресу Одеського КЕУ та отримані останнім 20.09.2024, про що свідчать відомості наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
24. 16.10.2024 Одеська філія ДП "АМПУ" звернулася до Одеського КЕУ з претензією №2003/19-06-04/Вих, якою, для запобігання зверненню до господарського суду з вимогами про примусове стягнення заборгованості за Договором, суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, просила перерахувати на розрахунковий рахунок адміністрації Одеського морського порту суму заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 3 605 215,56 грн. Одеське КЕУ отримало цю претензію 18.10.2024, що вбачається з кур'єрської накладної №2242033.
25. Доказів здійснення Одеським КЕУ оплати вищевказаного рахунку матеріали справи не містять.
Короткий зміст позовних вимог
26. У березні 2025 року Одеська філія ДП "АМПУ" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до КЕВ міста Одеса, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4 087 612,94 грн, з яких: сума основної заборгованості - 2 846 215,56 грн, інфляційні втрати - 329 002,16 грн, 3% річних - 90 060,82 грн та пеня - 822 334,40 грн.
27. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині здійснення оплати спожитої відповідачем електричної енергії у листопаді 2023 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
28. Господарський суд Одеської області рішенням від 19.06.2025 позов задовольнив частково; стягнув з КЕВ міста Одеса на користь Одеської філії ДП "АМПУ" суму основної заборгованості в розмірі 2 846 215,56 грн, пеню в розмірі 41 116,72 грн, 3% річних в розмірі 45 030,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 329 002,16 грн; в задоволені решти позовних вимог відмовив.
29. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване, зокрема, таким:
- частково відмовляючи у стягненні 3% річних та пені, суд взяв до уваги ступінь виконання зобов'язань за Договором, причини прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з електрозабезпечення (процедурою бюджетного фінансування), з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України, те, що відповідач є бюджетною установою, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним житлом, враховуючи, що кошти з Державного бюджету України на цей час переважно спрямовуються на підтримку Збройних Сил України для боротьби із військовою агресією російської федерації проти України, а також те, що позивач не зазнав збитків у зв'язку із таким простроченням, зважаючи на суму заявлених штрафних санкцій та її співрозмірність із наслідками порушення у цьому випадку, керуючись положеннями ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК) та ст.551 ЦК, суд вважав за необхідне при вирішенні цього спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшив розмір пені на 95%;
- беручи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача - бюджетної установи, яка входить до складу Збройних Сил України, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суд дійшов висновку про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних на 50% до 45 030,41 грн, тобто 50% від заявленої позивачем суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості електроенергії.
- суд, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані позивачем послуги з електрозабезпечення у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 846 215,56 грн основного боргу, 41 116,72 грн пені, 329 002,16 грн інфляційних втрат та 45 030,41 грн 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
- позовні вимоги в частині стягнення 781 217,68 грн пені та 45 030,41 грн 3% річних, хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням зменшення нарахованих сум задоволенню не підлягають.
30. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.11.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 45 030,41 грн 3% річних, позовні вимоги в цій частині задовольнив, а в іншій частині рішення залишив без змін, виклавши його резолютивну частину у відповідній редакції.
31. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- КЕВ міста Одеса є військовою державною неприбутковою установою, призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Міністерства оборони України, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, а також на КЕВ покладено обов'язок забезпечення оборони Держави Україна і забезпечення функціонування військових частин Міністерства оборони України на території, зокрема, міста Одеса;
- нарахування і стягнення з відповідача, який є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, штрафних санкцій, на оплату яких він не має бюджетних асигнувань, призведе до нестачі коштів для виконання основних функціональних обов'язків;
- суд враховує очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- штрафні санкції не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 329 002,16 грн інфляційних витрат;
- рішення суду першої інстанції в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 95% є цілком обґрунтованим та правомірним, прийнятим з урахуванням дискреційних повноважень суду;
- в наявних матеріалах справи відсутні, а позивач не надав доказів на підтвердження понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з відшкодування вартості електроенергії за Договором; відсутні й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
- щодо стягнення 3% річних: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних не підлягає зменшенню судом; подані позивачем нарахування 3% річних у повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, проте їх розмір за розрахунками суду становить 93 340,27 грн; під час обрахунку 3% річних позивач не врахував, що кількість днів у 2023 році - 365, а за період з 01.01.2024 до 23.01.2025 допущені арифметичні помилки в обрахунку; оскільки суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то 3% річних підлягають стягненню у визначеному позивачем розмірі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
32. 25.11.2025 Одеської філії ДП "АМПУ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 781 217,68 грн пені та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
33. Одеська філія ДП "АМПУ" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та процесуального права - статті 546, 549, 551 та 611 ЦК, статті 231-233 ГК, статті 236, 237 ГПК та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (п.8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 27.02.2024 у справі №916/2239/22, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, від 13.07.2023 у справі №904/221/22, від 10.06.2021 у справі №914/416/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19.
34. 25.12.2025 надійшов відзив КЕВ міста Одеса, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
35. У відзиві КЕВ міста Одеса зазначає, зокрема, таке:
- КЕВ міста Одеса мало намір сплатити кошти за рахунком №560875 на суму 2 846 215,56 грн; для цього відповідач звертався до позивача з листом про необхідність підписати додаткову угоду на збільшення суми договору, втім це процедурне питання зайняло дуже тривалий час, внаслідок чого додаткова угода надіслана на адресу Одеського КЕУ лише 24.04.2024; з цих причин відповідач не мав змоги сплатити заборгованість в 2023 році;
- з огляду на те, що за 2023 рік було значно недофінансовано з державного бюджету коштів на компенсацію вартості електричної енергії, що використовується для забезпечення потреб військових частин, невчасне реагування позивача на підписання додаткової угоди на збільшення суми договору та з урахуванням тих обставин, що бюджетний період 2023 року закінчився 31.12.2023, КЕВ міста Одеса не мало законних підстав у розумінні Бюджетного Кодексу України для компенсації коштів за спожиту електричну енергію в 2025 році, яка фактично була спожита у 2023 році;
- стягнення з КЕВ міста Одеса 3% річних, інфляційних втрат та пені, додатково до досить значної суми основної заборгованості, безумовно призведе до покладення додаткового, надмірного тягаря на відповідача фінансування якого, здійснюється з державного бюджету м. Одеси;
- в умовах військової агресії російської федерації проти України через необхідність нагального вирішення найбільш актуальних для держави питань, відповідач не перебуває в кращому становищі порівняно з позивачем, з огляду на запровадження на території України воєнного стану;
- заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій складає маже 50 відсотків від суму основного боргу;
- з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, 3 % річних і втрат від інфляції, стягнуті судами попередніх інстанцій суми є справедливими, пропорційними і таким, що відповідають обставинам цієї справи.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
36. Верховний Суд ухвалою від 15.12.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської філії ДП "АМПУ", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 21.01.2026.
37. Судове засідання, призначене на 21.01.2026, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Кібенко О.Р. на лікарняному. Верховний Суд ухвалою від 26.01.2026 повідомив учасників справи, що її розгляд відбудеться 11.02.2026.
38. Суд першої інстанції стягнув з КЕВ міста Одеса на користь Одеської філії ДП "АМПУ" суму пені, зменшивши її на 95%. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення
39. Позиція Одеської філії ДП "АМПУ", викладена у касаційній сказі, зводиться до того, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, взяли до уваги виключно становище відповідача як бюджетної установи, водночас усі інші обставини та факти, встановлені судами та підтверджені матеріалами справи, залишилися без оцінки, зокрема, те, що численні ворожі обстріли призвели до значних пошкоджень портової інфраструктури, внаслідок чого ДП "АМПУ" вимушена постійно оперативно вживати заходи для відновлення пошкодженої інфраструктури та забезпечення безперебійної роботи порту, витрачаючи виключно власні кошти підприємства без отримання додаткових асигнувань. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували низку висновків Верховного Суду щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК.
40. Верховний Суд щодо питання обґрунтованості зменшення розміру пені зазначає таке.
41. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК).
42. Суди попередніх інстанцій встановили, що КЕВ міста Одеса порушило умови Договору щодо здійснення оплати спожитої відповідачем електричної енергії.
43. Згідно із статтями 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
44. За наслідком невиконання відповідачем зобов'язань за Договором позивач нарахував пеню у розмірі 822 334,40 грн.
45. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК).
46. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК).
47. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що він є правильним.
48. Відповідно до ст.233 ГК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; станом на дату ухвалення постанови ГК втратив чинність на підставі Закону №4196-IX від 09.01.2025) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
49. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
50. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).
51. Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
52. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник).
53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
54. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
55. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
56. Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). Аналогічну за змістом позицію застосував і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
57. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об'єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, на яку посилається скаржник, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
58. Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст.233 ГК та ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду.
59. При цьому, Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені на 90%, зауваживши, що зменшення заявленої до стягнення пені залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
60. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені не взяли до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, а також інтереси обох сторін, вказує, що Верховний Суд у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (п.8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 вважав, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
61. Також, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.611 ЦК, яка визначає правові наслідки порушення зобов'язань, оскільки стягнення пені в розмірі 5% від заявленої суми при значному простроченні, недобросовісності боржника та його повній бездіяльності, суперечить вимогам ст.611 ЦК (посилається на постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
62. Верховний Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
63. Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, на яку посилається скаржник, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, не вбачала підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22, щодо застосування ч.3 ст.551 ЦК із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін. Суди попередніх інстанцій врахували таку позицію Об'єднаної палати.
64. Крім того, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, врахували:
- нарахування і стягнення з відповідача, який є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, штрафних санкцій, на оплату яких він не має бюджетних асигнувань, призведе до нестачі коштів для виконання основних функціональних обов'язків;
- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- штрафні санкції не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 329 002,16 грн інфляційних витрат;
- у цьому спорі крім пені в розмірі 41 116,72 грн з відповідача на користь позивача також стягнуто три проценти річних та інфляційні втрати, а тому негативні для позивача наслідки у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з відшкодування вартості електроенергії були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
65. Отже, суди врахували інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, зокрема і її військову спрямованість, а також керувалися загальними засадами, встановленими у ст.3 ЦК.
66. Визначення конкретного розміру, на який зменшується належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду (постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20 та від 10.11.2022 у справі №910/15705/21).
67. Одеська філія ДП "АМПУ" у касаційній скарзі наголошує, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
68. Як вже було зазначено, наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки залежить від фактичних обставин, які встановлені судами у справі.
69. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК, та оцінили за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі.
70. Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі №910/12371/22 вказав, що застосоване у ч.3 ст.551 ЦК та ст.233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
71. Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК, викладеним у постановах Верховного Суду, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.
72. З огляду на це, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мають бути залишені без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
74. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
76. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі №916/792/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець