02 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/680/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Мостепанюк В.І., Жегулін Ю.М.,
ОСОБА_1 - не з'явився,
ОСОБА_2 - Кобець Р.Ю.,
ОСОБА_3 - не з'явився,
ОСОБА_4 - не з'явився,
ОСОБА_5 - не з'явився,
Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (суддя Ломака В.С.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 (колегія суддів: Сулім В.В., Коротун О.М., Майданевич А.Г.)
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
4) ОСОБА_4 ,
5) ОСОБА_5 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" (далі - ПАТ "Євробанк", Банк)
про стягнення шкоди в сумі 25 113 069,66 грн.
1. Відповідачі, які були членами кредитного комітету Банку, прийняли рішення від 09.04.2015 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн строком на 12 місяців без належного забезпечення повернення такого кредиту.
2. На підставі цього рішення 10.04.2015 Банк та позичальник уклали кредитний договір, до якого в подальшому неодноразово вносили зміни.
3. На виконання умов кредитного договору ПАТ "Євробанк" надало позичальнику кредитні кошти за Договором, однак останній не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення на користь Банку кредиту та нарахованих процентів.
4. 15.06.2016 ПАТ "Євробанк" було віднесено до категорії проблемних, 17.06.2016 - віднесено до категорії неплатоспроможних" та запроваджено тимчасову адміністрацію, 16.08.2016 - відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати Банк; строк ліквідаційної процедури та повноважень уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Євробанк" продовжувався, зокрема, до 16.08.2020 включно.
5. 24.11.2016 Фонд затвердив перелік (реєстр) вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019), а 19.01.2017 - ліквідаційну масу Банку (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення від 11.07.2019).
6. 22.07.2019 під час ліквідаційної процедури на відкритих торгах (аукціоні) було продано активи Банку, зокрема, права вимоги за кредитним договором (в розмірі 25 267 040,99 грн), а 09.09.2019 укладено відповідний договір про відступлення прав вимоги. Ціна за відступлення прав вимоги за кредитним договором склала 153 971,33 грн, відповідно списана у збиток сума становила 25 113 069,66 грн (25 267 040,99 грн - 153 971,33 грн).
7. Відповідачі залишили без задоволення вимогу Фонду від 10.01.2020 про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 25 113 069,66 грн. У січні 2020 року Фонд звернувся з позовом до суду.
8. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін апеляційним господарським судом, позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з відповідачів на користь Фонду заподіяну ПАТ "Євробанк" шкоду в розмірі 14 883 361,58 грн, а у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
9. ОСОБА_3 та Фонд звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду.
10. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи було застосовано правило ділового рішення (business judgment rule) при наданні оцінки діям керівників банку;
- чи впливає на кваліфікацію кредитної операції те, що на момент запровадження тимчасової адміністрації погашення відбувалось відповідно до умов кредитного договору та прострочена заборгованість була відсутня;
- чи пропустив Фонд позовну давність;
- чи обґрунтовано суд відхилив клопотання про витребування копій кредитних заявок;
- яким є порядок обрахунку шкоди, яку завдано окремими діями відповідачів, та чи правильно суд визначив розмір заподіяної шкоди, зокрема, упущеної вигоди.
11. Верховний Суд касаційні скарги залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Відповідно до Положення про кредитний комітет ПАТ "Євробанк" (у редакції, затвердженій рішенням правління від 29.07.2013) (далі - Положення) кредитний комітет Банку - колегіальний орган, створений для управління кредитною та інвестиційною діяльністю Банку, що має право прийняття самостійних рішень у межах своїх повноважень та компетенції.
13. Згідно з п.2.2 Положення персональний склад кредитного комітету повинен бути не меншим ніж п'ять осіб - членів кредитного комітету - з правом одного голосу у кожного, серед яких голова кредитного комітету, заступник голови кредитного комітету, представник структурного підрозділу, що відповідає за кредитні та інвестиційні ризики, представник структурного підрозділу, що відповідає за питання безпеки та представник структурного підрозділу, що відповідає за юридичні питання.
14. Пунктом 2.7 Положення передбачено, що член кредитного комітету - представник структурного підрозділу, що відповідає за кредиті інвестиційні ризики має право "вето" - право в односторонньому порядку відхилити питання, що було винесене на розгляд кредитного комітету, та може голосувати лише "за" або накладати "вето".
15. За умовами пунктів 4.1, 4.2 Положення рішення кредитного комітету, прийняте із додержанням вимог пунктів 2.7 та 2.8 даного Положення, вступає в силу з моменту його прийняття та підписання членами кредитного комітету протоколу. Для структурних підрозділів Банку рішення кредитного комітету є рішенням прямої дії, тобто воно є обов'язковим для виконання та підставою для здійснення необхідних для його реалізації дій.
16. Пунктами 5.1-5.14 Положення до функцій кредитного комітету віднесено:
- розгляд та подання на затвердження спостережній раді пропозицій щодо кредитної політики Банку;
- затвердження процедур, що регламентують кредитну діяльність Банку;
- затвердження нових кредитних продуктів (у вигляді паспорту продукту або аналогічного внутрішнього документу з описом банківського продукту);
- затвердження кредитних заявок на здійснення операцій, що містять кредитний ризик, з позичальниками - юридичними та фізичними особами (у тому числі схвалення розбіжностей умов кредитних заявок та вимог внутрішніх документів Банку щодо кредитування);
- прийняття рішень по операціях з цінними паперами таких, як придбання цінних паперів до одного з портфелів Банку, їх реалізація або переведення з одного портфеля до іншого, авалювання векселів та проведення операцій репо;
- затвердження змін до прийнятих раніше рішень щодо умов здійснення операцій, що містять кредитний ризик;
- прийняття рішень про встановлення лімітів на банки-контрагенти за міжбанківськими операціями;
- прийняття рішень щодо співпраці Банку із страховими компаніями (у тому числі встановлення лімітів страхової відповідальності, за необхідності);
- затвердження категорій ризику активних операцій та розрахунку резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями Банку;
- розгляд та подання на затвердження правлінню Банку пропозицій щодо визнання заборгованості за активними операціями безнадійною та списання безнадійних активів за рахунок резервів;
- розробка та затвердження заходів по роботі з проблемними активами;
- встановлення (за необхідності) загальних лімітів щодо окремих кредитних продуктів, загальних обсягів окремих видів забезпечення, інших обмежень кредитного портфелю Банку;
- затвердження внутрішніх лімітів, нормативів і обмежень, пов'язаних із здійсненням кредитно-інвестиційної діяльності Банку;
- розгляд будь-яких інших питань, що стосуються кредитування, та які буде включено в порядок денний за згодою членів Кредитного комітету.
17. Відповідальність за прийняття рішень несуть члени кредитного комітету у відповідності до чинного законодавства України. Відповідальність за підготовку, повноту та якість матеріалів по питаннях, що розглядалися на кредитному комітеті, несуть ініціатори таких питань (пункти 6.1, 6.2 Положення).
18. За умовами п.3.2.2.1 Положення про кредитну політику ПАТ "Євробанк" (в редакції, затвердженій рішенням спостережної ради від 02.01.2013 №1) (далі - Положення про кредитну політику) перш за все, збирається інформація про клієнта, щодо якого бізнес-підрозділ має намір прийняти кредитний ризик. Окрім того, може збиратися інформація про інші сторони, що є об'єктами кредитних рішень (це, зокрема, може бути третя сторона, що несе юридичну відповідальність).
19. До сторін, щодо яких необхідно отримувати та аналізувати інформацію, належать:
- позичальник;
- власники позичальника (при умові, що позичальник - юридична особа), акціонери/учасники, що фактично керують діяльністю позичальника, або якщо основна діяльність проводиться позичальником через своїх власників, або за їх допомогою, або якщо такі власники мають суттєвий вплив на діяльність позичальника;
- гаранти/поручителі.
20. Фінансові звіти є основними документами, що мають бути отримані від клієнта. Фінансові звіти включають: квартальну звітність - баланс, звіт про фінансові результати, річну звітність - баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни у власному капіталі та всі додатки та примітки.
21. Відповідно до п.3.2.2.2 Положення про кредитну політику кожне рішення про надання кредиту має ґрунтуватися на аналізі мети отримання кредиту та здатності клієнта обслуговувати борг із майбутніх грошових потоків. Основною умовою надання кредиту є економічна обґрунтованість заходів, що фінансуються. Бізнес-підрозділ має перевірити, чи є потенційний кредит таким, що відповідає поточним та прогнозованим обсягам комерційних операцій клієнта. Окрім того, у залежності від специфіки потенційно кредитної операції має проводитися додатковий аналіз. У складних випадках Бізнес-підрозділ може залучати до структурування операції Ризик-менеджмент або зовнішніх спеціалістів у певній сфері.
22. Пунктом 3.2.2.2.3 Положення про кредитну політику передбачено, що оцінка кредитоспроможності позичальника проводиться на систематичній основі. Для кожного позичальника за допомогою внутрішньої системи проводиться оцінка фінансового стану. Оцінка фінансового стану клієнта визначає стандартну вартість ризиків та є значним параметром для управління кредитним портфелем. Перед прийняттям остаточного рішення про кредитування Бізнес-підрозділ Банку проводить подальший детальніший аналіз, повнота якого, зокрема, залежить від оцінки фінансового стану клієнта.
23. Оцінка фінансового стану проводиться (переглядається) у випадках та із періодичністю, визначеними відповідними внутрішньобанківськими нормативними документами.
24. Оцінка фінансового стану позичальника ґрунтується на двох головних модулях:
- кількісний аналіз: відображає кредитоспроможність клієнта згідно з фінансовою інформацією за попередні періоди;
- якісний аналіз: включає нефінансову інформацію щодо поточного та майбутнього розвитку клієнта.
25. Комбінація цих двох модулів визначає оцінку фінансового стану клієнта.
26. Крім оцінки кредитоспроможності за фінансовим станом позичальника, кожне рішення про кредитування вимагає також аналізу здатності клієнта обслуговувати кредит без порушень.
27. Умовами п.3.2.2.3.1 Положення про кредитну політику встановлено, що кредитна заявка документує всю інформацію, що є суттєвою для рішення про надання кредиту.
28. Кредитна заявка має складатися Бізнес-підрозділами відповідно до стандартної форми, що розробляється Ризик-менеджментом та затверджується відповідним нормативним документом Банку.
29. Згідно з п.3.2.3.2 Положення про кредитну політику рішення Банку щодо надання кредиту базується на припущенні, що клієнт має виконувати свої зобов'язання своєчасно, в повному обсязі та за рахунок своїх грошових потоків. Тому Банк відхиляє кредитні заявки, які містять можливість погашення кредиту шляхом реалізації забезпечення; наявність забезпечення не знімає з Бізнес-підрозділу відповідальності за розуміння клієнта та операцій, що фінансуються (спеціальні продукти, такі як операції із грошовим покриттям є винятком).
30. Головною метою забезпечення є зменшення потенційних збитків, пов'язаних з кредитами у випадку невиконання клієнтом своїх зобов'язань. Тому забезпечення є суттєвим елементом угод про надання кредиту, особливо для довгострокових кредитних угод.
31. Забезпечення може також бути призначене не тільки з огляду на його безпосередню матеріальну цінність. Воно може стимулювати клієнта до чіткого виконання його договірних зобов'язань, слугувати для укріплення позицій Банку відносно інших кредиторів та осіб, що реалізують активи банкрута, або для запобігання передачі забезпечення іншим кредиторам. Переважно при кредитуванні юридичних осіб мають бути отримані гарантії від власника основної частки у статутному фонді. Такі випадки визначаються в залежності від того, наскільки бізнес позичальника залежить від діяльності/поведінки засновника.
32. Внутрішнім нормативним документом ПАТ "Євробанк", який на час виникнення спірних правовідносин регламентував загальні принципи кредитування, механізм видачі банком кредитів фізичним особам та суб'єктам господарювання, обслуговування таких кредитів та процес їх погашення, а також відповідальність підрозділів банку в межах кредитного процесу, було Положення про кредитування фізичних осіб та суб'єктів господарювання в ПАТ "Євробанк" (у редакції, затвердженій рішенням правління від 15.01.2014 №1) (далі - Положення про кредитування).
33. Відповідно до п.3.1 Положення про кредитування Банк надає кредити на умовах, передбачених кредитними договорами за умови обов'язкового виконання наступних основних принципів кредитування:
- терміновість - надання кредиту на визначений строк;
- зворотність - передбачає, що кредит підлягає обов'язковому поверненню;
- платність - передбачає, що кредит надається за відповідну плату (у вигляді процентів і комісій);
- забезпеченість - передбачає, що кредит надається під забезпечення (у вигляді застави, неустойки, поруки);
- цільове використання - передбачає, що кредит надається та використовується на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
34. За умовами п.4 Положення про кредитування кредити, що надаються банком фізичним особам та суб'єктам господарювання, класифікуються, зокрема, за способом забезпечення:
- забезпечені:
1) забезпечені заставою - в забезпечення виконання зобов'язань позичальник або третя особа згідно з договором застави встановленої форми надає в заставу банку майно, майнові права, цінні папери, інше майно, що може бути предметом застави відповідно до законодавства України;
2) гарантовані (забезпечені порукою) - виражаються в юридичному оформленні зобов'язання з боку гаранта (поручителя) відшкодувати фактично нанесені збитки банку при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору;
3) забезпечені іншими видами забезпечення, передбаченими діючим законодавством.
- незабезпечені (бланкові). У цьому випадку єдиною формою забезпечення повернення кредиту є неустойка (штрафи, пені), обумовлена кредитним договором.
35. Банк видає кредити і надає гарантії (поручительства, інші боргові інструменти) позичальникам за умов: платоспроможності позичальника; дотримання нормативів НБУ та внутрішніх лімітів банку; надання відповідних документів і наявності інформації, необхідної для оцінки кредитоспроможності позичальника.
36. Банк проводить політику пріоритетності якості суб'єкта кредитування над забезпеченням кредиту.
37. Прийняття рішень щодо прийнятності кредитного ризику банком відноситься до компетенції кредитного комітету.
38. 09.04.2015 кредитний комітет ПАТ "Євробанк", до складу якого входили відповідачі у справі - ОСОБА_1 (голова комітету), ОСОБА_2 (заступник голови комітету), ОСОБА_3 (член комітету), ОСОБА_4 (член комітету), ОСОБА_5 (член комітету), одноголосно прийняв рішення, оформлене протоколом кредитного комітету №447, про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніон Трейдінг Груп" (код ЄДРПОУ 39366876) (далі - ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн строком на 12 місяців.
39. Вказаним рішенням кредитного комітету ПАТ "Євробанк" (у складі відповідачів) також були передбачені наступні умови кредитування:
- графік погашення: тіло кредиту - в кінці терміну кредитування; проценти - щомісячно;
- процентна ставка по кредиту (фіксована), %: 30,0%;
- комісія, од. вал. %: комісія за видачу кредиту не стягується;
- забезпечення: без забезпечення;
- додаткові умови: відсутні;
- відкладальні умови: відсутні;
- клас позичальника: 7;
- стан обслуговування боргу: "високий";
- категорія якості: ІІ;
- признак реструктуризації: ні.
40. При прийнятті наведеного рішення про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" всі члени кредитного комітету (відповідачі у справі) одноголосно голосували "за".
41. Враховуючи вищевказане рішення кредитного комітету, 10.04.2015 ПАТ "Євробанк" (кредитодавець) та ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" (позичальник) уклали Договір кредитної лінії №ЮЛ-58/2015-КЛ (далі - Договір), за умовами якого кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті (далі - кредитна лінія) та після виконання умов п.4.4 цього Договору та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п.1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути кредитодавцю кредит у терміни, встановлені цим Договором.
42. У цьому Договорі терміном "відновлювальна кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини кредитодавець здійснює подальше кредитування позичальника у межах її ліміту.
43. У цьому Договорі терміном "кредит" позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані позичальнику згідно з цим Договором і не повернені кредитодавцю.
44. Пунктами 1.2-1.5 Договору передбачено, що ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) складає: 40 000 000,00 грн. Процентна ставка за цим Договором є фіксованою. Розмір процентів за користування кредитом складає 30,0 % річних. Строк дії кредитної лінії закінчується 08.04.2016. Кредит надається для поповнення оборотних коштів позичальника і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України.
45. За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору належне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим Договором. Засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачені п.2.1 цього Договору, крім зазначеного у пп.а) п.2.1 цього Договору, оформлюються окремими документами, що укладаються (складаються) одночасно з цим Договором або після його укладення та іменуються "Документи забезпечення".
46. Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору у день укладення цього Договору кредитодавець відкриває позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок для обліку кредиту.
47. Кредитодавець надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між позичальником і кредитодавцем, у строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити, зокрема, розмір траншу, строк/термін його повернення та реквізити для його повернення.
48. Видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Євробанк" позичальника з позичкового рахунку в межах ліміту кредитування, що діє на дату надання траншу, для подальшого використання за цільовим призначенням.
49. Відповідно до п.4.3 цієї угоди протягом строку дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з п.4.2 цього Договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
50. Пунктом 9.1 Договору передбачено, що позичальник повинен повернути кредитодавцю кредит шляхом повернення кожного траншу не пізніше останнього дня строку дії кредитної лінії, зазначеного у п.4.1 цього Договору. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.
51. Згідно з пунктами 11.1, 11.2 Договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення. Для розрахунку пені застосовується облікова ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
52. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю такі штрафи:
- за кожний випадок невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якої з умов цього Договору - у розмірі 5% від ліміту кредитної лінії, зазначеного у п.1.2 цього Договору;
- за кожний випадок нецільового використання позичальником кредиту або будь-якої його частини - у розмірі 25% від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням.
53. Відповідно до п.12.3 Договору останній вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за цим Договором.
54. До вказаного Договору, враховуючи, зокрема, відповідні рішення кредитного комітету ПАТ "Євробанк", оформлені протоколами №485, №495, №654, №784, №843, №1046, №1213, №1251, №1369, №1377/1, №1380, №1388/1, №1391, №1421, №1422, №1460, №1486, №1488, №1538, №1574, №1575, №1581, №1589, №1602, №1622, №1645, №1666, №1667, №1668, №1669, №1681, №1724, №1748, №1780, №1807 (у 2015 році), №03, №16, №17, №56, №95, №96, №97, №98, №107, №131, №160, №180, №209, №225, №230, №239, №257, №265, №291, №395, №396, №397, №398, №399, №400, №402, №404, №414, №467, №477, №525, №621, №681, №704 (у 2016 році), неодноразово вносилися зміни.
55. У договорі від 08.04.2016 про внесення змін №5 до Договору кредитодавець та позичальник погодили внесення змін до п.1.4 Договору та домовилися, що строк дії кредитної лінії закінчується 05.04.2017.
56. У додатковій угоді від 04.09.2015 №7 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди №1, №2, №3, №4, №5, №7, №8, №9) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 2 000 000,00 грн зі строком повернення до 05.04.2017 включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 04.09.2015 складає 2 000 000,00 грн.
57. У додатковій угоді від 11.09.2015 №8 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди №1, №2, №3, №4, №5, №7, №8, №9) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн зі строком повернення до 05.04.2017 включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 11.09.2015 складає 3 000 000,00 грн.
58. У додатковій угоді від 12.10.2015 №10 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди №1, №2, №3, №4, №6, №7) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн зі строком повернення до 05.04.2017 включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 12.10.2015 складає 5 920 000,00 грн.
59. У додатковій угоді від 13.11.2015 №14 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди №1, №2, №3, №5, №6) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн зі строком повернення до 05.04.2017 включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 13.11.2015 складає 5 000 000,00 грн.
60. У додатковій угоді від 09.03.2016 №32 до Договору (з урахуванням договору про внесення змін до цієї додаткової угоди від 08.04.2016 №1) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн зі строком повернення до 05.04.2017 включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 09.03.2016 складає 19 000 000,00 грн.
61. У додатковій угоді від 11.03.2016 №33 до Договору (з урахуванням договору про внесення змін до цієї додаткової угоди від 08.04.2016 №1) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 500 000,00 грн зі строком повернення до 05.04.2017 включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 11.03.2016 складає 19 500 000,00 грн.
62. У додатковій угоді від 25.05.2016 №38 до Договору його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн зі строком повернення до 24.08.2016 включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 25.05.2016 складає 7 500 000,00 грн.
63. У додатковій угоді від 07.06.2016 №39 до Договору його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 2 500 000,00 грн зі строком повернення до 05.09.2016 включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 06.06.2016 складає 10 000 000,00 грн.
64. У додатковій угоді від 10.06.2016 №40 до Договору його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 3 000 000,00 грн зі строком повернення до 10.08.2016 включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,0% річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за основним договором станом на 10.06.2016 складає 13 000 000,00 грн.
65. Факт видачі ПАТ "Євробанк" ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" кредитних коштів за Договором (окремих траншів за вищенаведеними додатковими угодами) підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку позичальника за період з 01.01.2015 по 22.07.2019.
66. Згідно з документами фінансової звітності ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за 2015 рік та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на початок періоду (2015 року) основні засоби підприємства позичальника були відсутні, інші необоротні активи - 0 грн. Усі активи підприємства складалися з іншої поточної дебіторської заборгованості у розмірі 424 112,7 тис. грн, тоді як витрати на виплату заробітної плати становили 0 грн; доходи від реалізації товарів, робіт, послуг за основним видом діяльності - відсутні, грошові кошти на банківських рахунках - 0 грн тощо.
67. Статутний капітал ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" встановлений у розмірі 100 грн (дата закінчення формування статутного капіталу - 26.08.2015), на час прийняття кредитним комітетом рішення від 09.04.2015 та на час укладення Договору статутний капітал позичальника не був фактично сформований (не сплачені частки учасниками юридичної особи).
68. На час укладення Договору ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" було зареєстроване у квартирі багатоквартирного житлового будинку за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 69/1, квартира 104.
69. Відповідно до укладеного 16.02.2015 між ТОВ "Планета Комфорт" та ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстрованого у реєстрі за №200) позичальник (ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") набув у власність нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 53-55, 57, 58, 61, 62а, 68-70, 85-87, 89-92, 94-96, 96а, 96б, 97, 97а, 98, 98а загальною площею 475,2 кв.м. в літері "А-10", розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 123.
70. Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень продаж нерухомого майна вчиняється за 2 460 000,00 грн без ПДВ.
71. Зобов'язання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за Договором не були забезпечені заставою вказаного майна, тоді як належні позичальнику нежитлові приміщення 29.03.2016 були передані в іпотеку ПАТ "Євробанк" за договором іпотеки від 29.03.2016 №590 в забезпечення виконання зобов'язань перед цим банком іншої особи за іншим договором, а саме: ТОВ "Аскан Трейд" за договором купівлі-продажу цінних паперів від 29.03.2016 №ДД-10/2016.
72. Наведена нерухомість була відчужена ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на користь ТОВ "Релайт Нерухомість" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.09.2016 за ціною 295 000,00 грн.
73. Правління НБУ прийняло постанову від 23.04.2015 №267/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ЄВРОБАНК" та призначення куратора" (зі змінами), якою запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ "Євробанк" до 16.10.2016.
74. У зв'язку зі здійсненням ПАТ "Євробанк" ризикової діяльності в частині використання фінансових інструментів, що призвело до викривлення його звітності в червні 2016 року, ПАТ "Євробанк" віднесено до категорії проблемних згідно з рішенням правління НБУ від 15.06.2016 №70-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ЄВРОБАНК" до категорії проблемних".
75. 17.06.2016 правління НБУ прийняло рішення №73-рш "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних".
76. Того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочала процедуру виведення ПАТ "Євробанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, та призначила уповноважену особу Фонду.
77. Рішенням від 16.08.2016 №215-рш правління НБУ відкликало банківську ліцензію та вирішило ліквідувати ПАТ "Євробанк".
78. 16.08.2016 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" та запровадила процедуру ліквідації ПАТ "Євробанк" строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно.
79. Строк ліквідаційної процедури та повноважень уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Євробанк" продовжувався, зокрема, до 16.08.2020 включно, відповідно до рішень виконавчої дирекції Фонду від 23.07.2018 №2054 та від 16.08.2019 №1185.
80. Рішенням від 24.11.2016 №2546 виконавча дирекція Фонду затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Євробанк", за яким загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019 №2863) склала 598 199 806,08 грн.
81. Рішенням від 19.01.2017 №163 виконавча дирекція Фонду затвердила акт формування ліквідаційної маси ПАТ "Євробанк", згідно з яким станом на 01.11.2016 (з урахуванням змін, внесених рішенням від 11.07.2019 №1740) балансова вартість ліквідаційної маси ПАТ "Євробанк" становить 999 783 047,96 грн та ринкова вартість - 260 407 411,01 грн. Оціночна вартість майна Банку, що є предметом застави, становить 1 194 020,96 грн.
82. Всупереч умовам Договору ТОВ "Юніон Трейдінг Гру" належним чином не виконало взяті на себе обов'язки з повернення на користь ПАТ "Євробанк" кредиту та нарахованих процентів. Наведені обставини не заперечувалися учасниками справи під час її розгляду.
83. 22.07.2019 під час ліквідаційної процедури ПАТ "Євробанк" проведено відкриті торги (аукціон) з продажу активів ПАТ "Євробанк" за лотом №EPCU072019, до складу якого увійшли права вимоги за Договором (номер і дата рішення Фонду про затвердження умов продажу активів - №1467 від 07.06.2019). За результатами проведення електронних торгів за лотом №EPCU072019 переможцем цих торгів оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП".
84. 09.09.2019 ПАТ "Євробанк" (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" уклали договір про відступлення права вимоги №010/ЮЛ-2019, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у Додатку №1 до цього Договору.
85. Згідно з п.15 Додатку №1 до Договору №010/ЮЛ-2019 до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, включено укладений між первісним кредитором (ПАТ "Євробанк") та ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" Договір із зазначенням розміру прав вимоги - 25 267 040,99 грн.
86. З довідки уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Євробанк" від 23.12.2019 №06/1095 вбачається, що ціна за відступлення прав вимоги за Договором склала 153 971,33 грн, а списана у збиток сума за результатами продажу прав вимоги за Договором становила 25 113 069,66 грн (25 267 040,99 грн - 153 971,33 грн).
87. Фонд звернувся до відповідачів (членів кредитного комітету, які приймали рішення про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн строком на 12 місяців, оформлене протоколом кредитного комітету №447) з вимогою від 10.01.2020 №46-345/20 про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 25 113 069,66 грн на підставі ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
88. Зазначена вимога була залишена відповідачами без задоволення.
Короткий зміст позовних вимог
89. 17.01.2020 Фонд звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів про солідарне стягнення 25 113 069,66 грн.
90. Позовні вимоги обґрунтовані заподіянням відповідачами ПАТ "Євробанк" та його кредиторам шкоди в сумі 25 113 069,66 грн. Фонд з посиланням на приписи ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент пред'явлення позову), вказував на покладення на відповідачів обов'язку з відшкодування завданої Банку шкоди внаслідок прийняття ними (як членами кредитного комітету Банку) невиправдано ризикового рішення щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" без будь-якого забезпечення та неповернення позичальником кредиту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
91. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, позов задовольнив частково; стягнув солідарно з відповідачів на користь Фонду заподіяну ПАТ "Євробанк" шкоду в розмірі 14 883 361,58 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
92. Рішення судів мотивовані, зокрема, таким:
- спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є деліктними; при вирішенні спору про відшкодування шкоди, встановленню за загальним правилом підлягає наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення;
- до правовідносин, в яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", що були чинними на момент вчинення Фондом відповідних дій (станом на час подання Фондом позову - січень 2020 року);
- спірні правовідносини (рішення кредитного комітету щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") виникли у квітні 2015 року, а отже ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, повинні застосовуватися у редакціях, що були чинними станом на 2015 рік;
- недостатність майна Банку для покриття вимог кредиторів склала 338 986 416,03 грн (598 199 806,08 грн - (260 407 411,01 грн - 1 194 020,96 грн));
- на час ухвалення рішення від 09.04.2015 про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії, оформленого протоколом №447, до складу кредитного комітету входили відповідачі у справі; зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами та не заперечувалися відповідачами під час її розгляду; у розумінні норм законодавства, на момент прийняття у квітні 2015 року рішення кредитного комітету, відповідачі діяли як пов'язані з банком особи (керівники - відповідач-1 (голова), відповідач-2 (заступник голови) та члени - відповідач-3, відповідач-4, відповідач-5 кредитного комітету); при прийнятті наведеного рішення про кредитування всі члени кредитного комітету (відповідачі у справі) одноголосно голосували "за";
- кредитний комітет на час прийняття рішення, оформленого протоколом від 09.04.2015 №447, був колегіальним органом, створеним для управління кредитною та інвестиційною діяльністю Банку та мав право приймати самостійні рішення у межах своїх повноважень та компетенції, а члени кредитного комітету, зокрема, відповідно до п.1.3 гл.І розд.VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні належали до управлінського персоналу банку;
- відповідачі на момент голосування та одноголосного прийняття рішення, оформленого протоколом від 09.04.2015 №447, входили до переліку осіб, на яких може бути покладена заявлена у позові відповідальність у вигляді відшкодування шкоди в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; доказів на спростування вказаних обставин відповідачами не надано;
- посилання ОСОБА_5 на те, що його було призначено членом кредитного комітету спостережною радою без його згоди жодним чином не спростовують факту перебування відповідача у складі кредитного комітету банку при прийнятті рішення від 09.04.2015 №447 та не свідчать про наявність підстав для звільнення його від відповідальності, у тому числі з огляду на результати одноголосного прийняття такого рішення та не накладення останнім на таке рішення "вето";
- положення законодавства, зокрема ст.92, 1166 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.89 Господарського кодексу України, ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону "Про банки і банківську діяльність", ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва; неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності; зазначене спростовує посилання відповідачів на відсутність правових підстав для притягнення їх до солідарної відповідальності;
- до обов'язків органів банку віднесено додержання основних принципів кредитування, оцінки ризиків, формування резервів та оптимальної структури активів; основні (мінімальні) критерії щодо визначення вимог до кредитних операцій закріплюються у внутрішніх нормативних документах банку, а контроль за їх дотриманням покладається на кредитний комітет, правління банку та спостережну раду;
- під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, а також найманими консультантами; однак, ця можливість не звільняє керівників від їх відповідальності за прийняття незалежних рішень;
- кредитним комітетом (у складі відповідачів) було прийнято рішення про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн строком на 12 місяців без реального забезпечення повернення такого кредиту; факт видачі кредитним комітетом позичальнику (ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") бланкового кредиту в значному розмірі відповідачами у справі не заперечувався;
- матеріали справи не містять належних доказів прийняття кредитним комітетом рішення від 09.04.2015 №447 на підставі належним чином підготовлених матеріалів, з урахуванням аналізу кредитоспроможності позичальника, що повинні були бути підготовлені відповідною кредитною адміністрацією (структурними підрозділами) банку; матеріали справи не містять і відповідних кредитних заявок та належних доказів періодичного проведення банком оцінки фінансового стану боржника; Фонд у позовній заяві не стверджував про те, що дії відповідачів призвели до неплатоспроможності ПАТ "Євробанк", а посилався саме на завдання діями відповідачів шкоди Банку ризикованою кредитною діяльністю;
- банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів, зокрема, за відсутності ризикової діяльності, яка загрожує інтересам банку та його кредиторам; однак, з встановлених обставин вбачається недотримання відповідачами основних принципів кредитування, тоді як позовна заява Фонду взагалі не містить посилань на порушення відповідачами саме економічних нормативів; наданий відповідачами 1 та 2 витяг з аудиторського висновку не підтверджує та не спростовує жодних доводів сторін, оскільки не може у встановленому законом порядку підтвердити факти, що входять до безпосереднього предмета доказування у даній справі;
- ПАТ "Євробанк" був позбавлений можливості задовольнити свої грошові вимоги до позичальника за рахунок нерухомості, яка, до того ж, у подальшому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.09.2016 була відчужена ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на користь ТОВ "Релайт Нерухомість" за ціною 295 000,00 грн (у 8 разів нижчою від вартості придбання позичальником цього нерухомого майна);
- у даній категорії спорів позивач не зобов'язаний доводити фіктивність контрагента банку; позивачу достатньо лише довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами (як членами кредитного комітету банку) при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов'язків відповідачів перед банком), рішення відповідачів про кредитування зазначеного позичальника (ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") було невиправдано ризикованим, абсурдним, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам Банку, його вкладників та кредиторів;
- відповідачі не спростували тверджень Фонду та не надали жодних доказів, які б свідчили про економічну обґрунтованість прийнятого ними 09.04.2015 рішення; у матеріалах справи відсутні докази, що під час прийняття рішення про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на значну суму коштів було проведено належний фінансовий моніторинг вказаного позичальника;
- деліктна відповідальність застосовується самостійно, за наявності в особи, яка її заподіяла, складу цивільного правопорушення і стягнення шкоди з особи, яка її завдала, можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності;
- достатньо обґрунтованим є висновок про те, що прийняте відповідачами рішення, оформлене протоколом від 09.04.2015 №447 щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", мало вплив на змогу Банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами; при цьому, неможливість Банку розрахуватися із всіма кредиторськими вимогами фактично стала підставою для прийняття НБУ рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних;
- фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв'язок між рішенням відповідачів та збитками, нанесеними як самому банку, так і його кредиторам;
- відповідачі не довели відсутність своєї вини та не підтвердили жодними належними доказами обґрунтовану необхідність та доцільність прийняття ними рішення щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на значну суму без відповідного забезпечення;
- реалізація Фондом права на стягнення заборгованості виходить за межі предмета доказування у спорі про завдання шкоди банку на момент завдання такої шкоди та не впливає на наявність у відповідачів обов'язку відшкодувати шкоду чи обсяг їх відповідальності; право вимоги про стягнення саме кредиторської заборгованості (а не збитків) станом на січень 2020 року вже перейшло до іншої особи;
- будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ), неналежне виконання куратором банку своїх посадових обов'язків не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку, адже саме вони, а не регулятор, ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку;
- сума збитків, завданих банку внаслідок збиткової операції з кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", розрахована позивачем наступним чином: 25 267 040,99 грн - сума неповерненого кредиту та несплачених відсотків - 153 971,33 грн надходжень від продажу = 25 113 069,66 грн збитки; з наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника за кредитом становить 12 999 999,67 грн, а заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 267 041,32 грн;
- необґрунтованим є нарахування процентів у сумі 10 229 708,08 грн на підставі ст.1048 Цивільного кодексу України після закінчення строку кредитування. Грошові вимоги, обґрунтовані положеннями ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, Фондом не заявлялися; обґрунтованою є заборгованість за Договором у загальному розмірі 15 037 332,91 грн (у тому числі 12 999 999,67 грн - заборгованість за кредитом; 2 037 333,24 грн - заборгованість за процентами); дійсний розмір збитків, стягнення яких є предметом спору, становить 14 883 361,58 грн (15 037 332,91 грн - 153 971,33 грн (сума продажу прав вимоги за Договором));
- рішенням від 24.11.2016 №2546 виконавча дирекція Фонду затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів, за яким загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019 №2863) склала 598 199 806,08 грн; ліквідаційну масу затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.01.2017 №163 (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення від 11.07.2019 №1740); можливість виявлення недостатності майна виникла у Фонду 19.01.2017; перебіг три річної позовної давності розпочався 20.01.2017 та закінчився 20.01.2020; Фонд звернувся з позовом 17.01.2020, тобто в межах позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи
(І) касаційна скарга ОСОБА_3.
93. 14.03.2025 ОСОБА_3. (згідно відмітки Верховного Суду "Скриня") звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, в якій просить їх скасувати в частині, якою задоволено позовні вимоги, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
94. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287, пунктами 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", статті 256, 257, 258, ст.261, ч.4 ст.267, ст.1048 Цивільного кодексу України.
95. У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
- не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2024 у справі №910/15260/18, щодо необхідності оцінки дій керівників банку в такій категорій справ зa правилом ділового рішення (business judgment rule);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості кваліфікацій кредитної операції банку як ризикової та притягнення керівників до відповідальності за умови, що на момент запровадження тимчасової адміністрації погашення відбувалось відповідно до умов кредитного договору та прострочена заборгованість за кредитом була нульова;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо початку обчислення перебігу позовної давності у справах за позовом Фонду; зокрема, ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 передано подібну справу №910/18526/21 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду; питання правомірності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування позовної давності у контексті позиції, викладеної у справі №910/18526/21, залишається не вирішеним;
- не досліджено надані відповідачами розрахунки відсутності заборгованості за кредитом на момент запровадження тимчасової адміністрації (п.1 ч.3 ст.310 ГПК);
- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у ТОВ "Кредіт Інвестмент груп" копії кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії №ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 (п.3 ч.3 ст.310 ГПК).
96. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
(ІІ) касаційна скарга Фонду
97. 20.03.2025 Фонд через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, в якій просить їх скасувати в частині, якою відмовлено в задоволенні позову, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
98. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
99. У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
- суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/7511/20, стосовно визначення розміру шкоди, зокрема, упущеної вигоди;
- суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20 (пункти 319-326), стосовно порядку обрахунку розміру шкоди у справах за позовами Фонду до пов'язаних осіб неплатоспроможних банків (як в цій справі, коли шкоду завдано "окремими діями відповідачів", а не доведенням банку до неплатоспроможності) шляхом визначення різниці між балансовою вартістю активу та ціною його продажу в процедурі ліквідації, тобто фактичною вартістю активу; аналогічний порядок оцінки розміру завданої шкоди (збитків) кредиторам банку від неправомірних дій пов'язаних із банком осіб було застосовано в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 (пункти 136-140), від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 (пункти 163-165), від 05.02.2024 у cправі №910/4149/21 (п.6.83).
100. Також зазначає, що апеляційний суд не застосував вищевказаних висновків Верховного Суду при визначенні розміру шкоди від неправомірних дій відповідачів та не навів підстави незастосування цих висновків; натомість суди попередніх інстанцій застосували висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 щодо визначення розміру кредитної заборгованості, які, на переконання скаржника, не можуть застосовуватись до деліктних правовідносин, в тому числі за аналогією; деліктні правовідносини, які були предметом дослідження в цій справі, не регулюються статтями 1048, 1050, 1054 або 625 Цивільного кодексу України (відповідно, і вся наведена судами практика щодо кредитних правовідносин не стосується суті справи), натомість спірні правовідносини регулюються ст.22, ч.4 ст.92 та ст.1166 Цивільного кодексу України.
101. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
102. 18.06.2025 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про передання справи №910/680/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
103. Верховний Суд ухвалами від 07.04.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/680/20 за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 30.04.2025.
104. Верховний Суд ухвалою від 30.04.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 07.05.2025, ухвалою від 07.05.2025 - до 18.06.2025, ухвалою від 18.06.2025 - до 25.06.2025, а ухвалою від 25.06.2025 - до 16.07.2025.
105. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.07.2025 справу за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 передав на розгляд палати для розгляду щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
106. Палата для розгляду щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 12.11.2025 повернула справу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
107. Верховний Суд ухвалою від 18.12.2025 прийняв справу за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 до провадження, призначив її до розгляду на 21.01.2026 у відкритому судовому засіданні.
108. Судове засідання, призначене на 21.01.2026, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Кібенко О.Р. на лікарняному. Верховний Суд ухвалою від 26.01.2026 повідомив учасників справи, що її розгляд відбудеться 02.02.2026.
Щодо клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
109. Верховний Суд ухвалою від 16.07.2025 відмовив у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_3 з тих мотивів, що прийшов до висновку про необхідність передачі справи саме на розгляд палати для розгляду щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду.
110. Разом з тим, оскільки палата для розгляду щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду повернула справу колегії судді для розгляду, остання вважає за необхідне розглянути клопотання ОСОБА_3 по суті.
111. Відповідне клопотання заявник мотивує необхідністю відступу від висновку про застосування ст.1048 ЦК щодо нарахування процентів за користування коштами, викладеного у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
112. Верховний Суд відхиляє клопотання ОСОБА_3 з таких мотивів.
113. Відповідно до ч.4 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
114. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
115. У справі №910/4518/16 Акціонерне товариство "Сбербанк" та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулись до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" із заявами про визнання грошових вимог до боржника; вимоги кредиторів ґрунтувалися на положеннях договорів про відкриття кредитних ліній (кредитних договорів).
116. Враховуючи, що у справі №910/4518/16 не розглядався позов Фонду про стягнення суми збитків (шкоди) з колишніх посадових осіб банку, правовідносини у справі №910/4518/16 за змістовим критерієм не є подібними до справи, що переглядається.
117. Зазначене, у свою чергу, виключає можливість застосування ч.4 ст.302 ГПК, норма якої передбачає передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступити від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
(І) касаційна скарга ОСОБА_3.
Щодо застосування правила ділового рішення
118. У касаційній скарзі ОСОБА_3. зазначає, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2024 у справі №910/15260/18, щодо необхідності оцінки дій керівників банку в такій категорій справ зa правилом ділового рішення (business judgment rule).
119. Верховний Суд вказаний довід відхиляє з таких мотивів.
120. Так, Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі №910/15260/18, зокрема, зазначив:
"117. У наведених положеннях законодавства закріплені обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов'язки).
118. У доктрині господарського та корпоративного права зазначається, що тлумачення фідуціарних обов'язків здійснюється через призму дублюючого контролю: 1) регулювання ex-ante - шляхом надання вказівок щодо дій посадових осіб у гнучко визначених фідуціарних обов'язках; 2) регулювання ex-post - дозволяє судам надавати справедливу оцінку щоразу, коли обов'язки потенційно не були виконані належним чином.
119. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов'язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували свої повноваження.
120. Згідно зі ст.92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
121. Подібні висновки щодо застосування ст.92 ЦК викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, на які посилається скаржник.
122. При застосуванні ст.92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
123. У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства.
124. Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов'язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності. Таке правило пояснюється тим, що судді переважно не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим (це - невід'ємна риса підприємницької діяльності), а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформації станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним.
125. Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.
126. Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами. Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства.
127. Варто зауважити, що правило ділового рішення включене у новий підпринцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю".
128. Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень.
129. ОЄСР виокремлює принаймні чотири ризики перегляду судами ділових рішень (The business judgement rule: A comparative analysis. 2023 OECD-Latin America Roundtable on Corporate Governance. Background note):
- директори можуть не бажати брати на себе потенційну відповідальність за прийняття рішення про інвестування в проєкт, який, попри високу очікувану прибутковість, скориговану на ризик, має певні шанси на невдачу, що часто трапляється з інноваційними проектами. Якщо директори не матимуть стимулів для прийняття такого рішення, здатність компаній розвивати нові технології буде поставлена під загрозу, а отже розвиток економіки в цілому також може зазнати перешкод;
- створюватимуться перешкоди для залучення (та утримання) кваліфікованих фахівців на посадах у радах директорів через страх бути притягнутим до необмеженої та повторюваної персональної відповідальності;
- якщо управлінські рішення постійно переоцінюються та, відповідно, стають сумнівними, довіра до компаній з боку бізнес-партнерів, працівників, інших зацікавлених сторін та акціонерів буде підірвана;
- систематичне звернення до адміністративних та судових органів для перегляду господарських рішень призведе до перевантаження цих органів, що заважатиме їм вирішувати інші важливі корпоративні спори.
130. Отже, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).
131. Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов'язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов'язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.
132. У теорії виділяють три складових для того, щоб застосувати правило ділового рішення:
(1) посадова особа має зібрати та проаналізувати всю необхідну для ухвалення рішення інформацію;
(2) не має бути конфлікту інтересів;
(3) ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації (тобто рішення має бути раціональним, мати сенс)".
121. Також Верховний Суд, з посиланням на висновки, викладені у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, зазначив, що вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла у найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином. Разом із тим спростування позивачем відповідної презумпції за одним із критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв у інтересах товариства (пункти 138, 139).
122. На ці ж самі висновки послався суд апеляційної інстанції та погодився з судом першої інстанції, що відповідачі, які володіли спеціальними знаннями та досвідом як посадові особи банку, не могли не розуміти значення та наслідки своїх дій по виведенню значної суми грошових коштів з банку шляхом надання кредиту без відповідного забезпечення та без належної перевірки фінансового стану позичальника, що відповідно впливало на ліквідність банку та призвело до знецінення його активів.
123. Апеляційний господарський суд, зокрема, зазначив, що скаржники, зважаючи на необхідність детального аналізу позичальника з урахуванням оцінки його фінансового стану, жодним чином не мотивували своєї поведінки щодо прийняття рішення про незабезпечене кредитування на суму 40 000 000,00 грн, яка явно відрізняється від рекомендованої практики та свідчить про порушення відповідачами своїх фідуціарних обов'язків; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо вчинення відповідачами дій, які свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" обов'язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам.
124. Із зазначеного вбачається, що суди у цій справі надали оцінку діям керівників банку зa правилом ділового рішення, за наслідком чого обґрунтовано оцінили кредитну операцію як ризикову, нетипову, чого відповідачі, в свою чергу, не спростували.
125. У зв'язку із зазначеним, доводи скаржника про неврахування відповідних висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.
Щодо відсутності простроченої заборгованості на момент запровадження тимчасової адміністрації
126. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості кваліфікацій кредитної операції банку як ризикової та притягнення керівників до відповідальності за умови, що на момент запровадження тимчасової адміністрації погашення відбувалось відповідно до умов кредитного договору та прострочена заборгованість за кредитом була нульова.
127. Також скаржник, посилаючись на п.1 ч.3 ст.310 ГПК, вказує, що суд не дослідив надані відповідачами розрахунки відсутності заборгованості за кредитом на момент запровадження тимчасової адміністрації.
128. Наведені доводи скаржника є необґрунтованими з таких мотивів.
129. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 вказала, що невчинення Фондом дій щодо віднесення правочинів до нікчемних і незвернення з позовом до продавців облігацій про повернення коштів, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності.
130. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, зокрема, зазначив:
"6.96. За змістом частини другої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.
6.97. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.
6.98. Отже станом на 24.06.2019 було підтверджено неліквідність Банку, факт недостатності майна Банку у сумі 154 699 660,00 грн, що відповідає залишку незадоволених вимог кредиторів.
6.99. Відтак, установлення указаних обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з частиною п'ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред'явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.
6.100. Водночас питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить у предмету доказування у цьому спорі, оскільки недостатність майна Банку у сумі, яка значно перевищує розмір заподіяної останньому шкоди, презюмується станом на 24.06.2019.
…
6.103. З огляду на вказаний предмет доказування у цій категорії спорів, у справі №910/4149/21 заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2015 році недобросовісного рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітента ТОВ "Торгімпорт" з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фідуціарних обов'язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини. Водночас, посилання відповідачів на порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність у процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку, не повинні враховуватися при вирішенні цього спору, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов'язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку.
6.104. Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об'єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов'язані з протиправними діями особи, до якої пред'явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів.
6.105. Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови постанов Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).
6.106. Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2015 році щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.
6.107. Саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин.
6.108. Такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов'язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов'язують покладення такої відповідальності із необхідністю з'ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення.
6.109. Відтак, до предмету доказування у справі №910/4149/21 належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році. Водночас обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі".
131. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду відступив від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов'язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов'язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо).
132. Отже, необґрунтованими є доводи скаржника у цій частині, зокрема й твердження про те, що нестача майна банку для погашення вимог кредиторів обумовлена неефективними (економічно не обґрунтованими) діями Фонду та що відповідні обставини спростовують вину відповідачів та входять до предмету доказування у справі.
133. Натомість та обставина, що на момент запровадження тимчасової адміністрації погашення відбувалось відповідно до умов кредитного договору та прострочена заборгованість була відсутня, не впливає на кваліфікацію кредитної операції банку як надмірно ризикової, не доводить, зокрема, відсутності такого елементу складу правопорушення як вина відповідачів та, відповідно, не має значення для вирішення справи.
134. Більше того, припинення погашення кредиту та відсотків за ним після запровадження тимчасової адміністрації у банку може свідчити про таку обставину як пов'язаність боржника з колишніми керівниками банку.
135. Оскільки доводи скаржника про неправильне застосування норм права за відсутності висновку Верховного Суду є необґрунтованими, то відхиляються також і посилання на не дослідження розрахунків відсутності заборгованості за кредитом на момент запровадження тимчасової адміністрації з посиланням на п.1 ч.3 ст.310 ГПК, оскільки вказана норма передбачає, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
Щодо позовної давності
136. Скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо початку обчислення перебігу позовної давності у справах за позовом Фонду; зокрема, ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 передано подібну справу №910/18526/21 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду; питання правомірності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування позовної давності у контексті позиції, викладеної у справі №910/18526/21, залишається не вирішеним.
137. Оцінюючи вказані доводи Верховний Суд зазначає таке.
138. У постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, на яку послався суд апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо визначення позовної давності (аналогічні містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18 (п.5.9), від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.85)):
8.3.Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.4. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
8.5.Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
8.6.Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.
8.7.Так, за положеннями статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ "АБ "Укоопспілка" до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
8.8.Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
8.9. Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.
8.10.Відповідно до статті 48 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.
8.11.Установлений статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).
8.12.Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна).
8.13. Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів".
139. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуженням майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (п.7.60).
140. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку (п.7.61).
141. Також, у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду навів правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
142. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у вказаній постанові зазначив, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.
143. Тобто палата визначила, з якого моменту в цьому випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме - з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
144. Враховуючи, що відповідно до ст.29 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд та вкладники банку набувають статусу кредитора банку на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, палата вказала, що розмір шкоди (збитків), завданий кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов'язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
145. Отже, доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо початку обчислення перебігу позовної давності у подібних правовідносинах (випадки, коли шкоду завдано конкретними діями (правочинами)) не знайшли свого підтвердження.
146. Суд апеляційної інстанції зазначив, що "рішенням від 24.11.2016 №2546 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ КБ "Євробанк", за яким загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019 №2863) склала 598 199 806,08 грн. Ліквідаційну масу ПАТ КБ "Євробанк" затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017 №163 (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення від 11.07.2019 №1740). Отже, можливість виявлення недостатності майна третьої особи виникла у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017. Відтак, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 20.01.2017 та закінчився 20.01.2020".
147. Отже, висновки судів попередніх інстанцій в контексті питання позовної давності відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.
Щодо клопотання про витребування копій кредитних заявок
148. Скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у ТОВ "Кредіт Інвестмент груп" копії кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії №ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015.
149. Верховний Суд зазначений довід відхиляє з огляду на таке.
150. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
151. Враховуючи правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
152. Відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл.7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов'язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.
153. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що 20.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 20.09.2023 про долучення до матеріалів справи копій посвідчених НБУ 70 протоколів засідання кредитного комітету Банку щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп"; 30.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання НБУ від 26.10.2023 №18-0006/79386/БТ про долучення до матеріалів справи витребуваних документів, у тому числі оригіналу протоколу кредитного комітету від 09.04.2015 №447 щодо видачі кредиту ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" без будь-яких додаткових умов кредитування.
154. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з документами фінансової звітності ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за 2015 рік та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на початок періоду (2015 року) основні засоби підприємства позичальника були відсутні, інші необоротні активи - 0 грн. Усі активи підприємства складалися з іншої поточної дебіторської заборгованості у розмірі 424 112,70 тис. грн, тоді як витрати на виплату заробітної плати становили 0 грн; доходи від реалізації товарів, робіт, послуг за основним видом діяльності - відсутні, грошові кошти на банківських рахунках - 0 грн; статутний капітал ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" встановлений у розмірі 100 грн (дата закінчення формування статутного капіталу - 26.08.2015), проте на час прийняття кредитним комітетом Банку рішення від 09.04.2015 та на час укладення договору статутний капітал позичальника не був фактично сформований.
155. Також, матеріали справи не містять, а відповідачі не надали ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів прийняття кредитним комітетом банку рішення від 09.04.2015 №447 про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на підставі належним чином підготовлених матеріалів, з урахуванням аналізу кредитоспроможності позичальника, що повинні були бути підготовлені відповідною кредитною адміністрацією (структурними підрозділами) банку. Матеріали справи також не містять і відповідних кредитних заявок та належних доказів періодичного проведення банком оцінки фінансового стану боржника.
156. Період між вчиненням дій/прийняттям рішень (2015-2016 роки) та зверненням до суду у 2020 році не був надзвичайно тривалим для того, щоб встановити факти, що входять до предмета доказування. Таким чином, у судів попередніх інстанцій не виникло труднощів зі встановленням фактів у цій справі, зокрема фактів ухвалення відповідачами відповідних рішень та факту підписання договорів та додаткових угод до них.
157. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, від 18.03.2024 у справі №910/12955/20.
158. Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 вказав:
"246. Посилання відповідачів на неможливість ознайомлення з кредитними справами, рішеннями кредитних та інших комітетів та підрозділів банку через перебіг значного періоду часу відхиляються Верховним Судом.
247. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що операції, внаслідок яких банк поручився перед іншим банком своїм вкладом у 30 млн грн за кредитними зобов'язаннями іншої юридичної особи, позбавлені будь-якого економічного сенсу, і були надзвичайно ризикованими.
250. …Важко уявити, щоб керівники банку зовсім не пам'ятали обставин цієї справи і не могли пояснити суду причин укладення відповідних правочинів. Ризиковість та збитковість здійснених операцій є очевидною навіть для осіб, що не володіють спеціальними знаннями".
159. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку ст.86 ГПК. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
160. Виходячи з власної оцінки зібраних у справі доказів, зокрема, оригіналів та/або посвідчених НБУ копій протоколів засідання кредитного комітету Банку щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" (в тому числі від 09.04.2015 №447), суди дійшли висновку, що позивач довів всі необхідні складові цивільного правопорушення, наявність яких є необхідною для настання такої міри відповідальності як стягнення збитків.
161. Як вже згадувалося, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що відповідачі, які володіли спеціальними знаннями та досвідом як посадові особи банку, не могли не розуміти значення та наслідки своїх дій по виведенню значної суми грошових коштів з банку шляхом надання кредиту без відповідного забезпечення та без належної перевірки фінансового стану позичальника, що відповідно впливало на ліквідність банку та призвело до знецінення його активів. При цьому відповідачі не мотивували своєї поведінки щодо прийняття відповідного управлінського рішення.
162. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності обставин, які входять до предмету доказування, зокрема, в частині прийняття відповідачами спірних рішень та укладання на підставі таких рішень угод/додаткових угод, що, в свою чергу, відповідало або не відповідало обґрунтованому рівню ризику та/або загрожувало інтересам банку або його кредиторів.
(ІІ) касаційна скарга Фонду
Щодо визначення розміру шкоди
163. Фонд зазначає, що суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/7511/20, стосовно визначення розміру шкоди, зокрема, упущеної вигоди.
164. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
165. Верховний Суд звертає увагу на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
166. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підставі касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.
167. Оскільки Фонд, наводячи свої обґрунтування, послався на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, то він має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.
168. Тобто, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржники мають навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
169. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
170. Так, у справі №910/7511/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" звернулося до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення збитків в розмірі 6 449 446 грн, з яких: витрати за видачу банківської гарантії по лоту №1 в сумі 2 042,89 грн та по лоту №3 в сумі 1 340,36 грн; витрати за участь у тендері у сумі 11 700 грн; витрати за підготовку документів щодо участі у тендері - 150 000 грн; упущена вигода (недоотриманий дохід) по банківському вкладу в разі розміщення коштів у сумі 126 769,85 грн; упущена вигода (недотриманий дохід) від послуг з охорони стаціонарних об'єктів та автопатруля в сумі 6 157 593 грн.
171. Перед Верховним Судом у справі №910/7511/20 постало питання обґрунтованості відмови у задоволенні позову про стягнення збитків, зумовлених неукладенням відповідачем договорів за результатами електронного аукціону за лотами №№ 1, 3 закупівлі робіт та послуг: 79710000-4 Охоронні послуги (Послуги з охорони за об'єктами Акціонерного товариства "Укргазвидобування") із позивачем як учасником з найнижчою запропонованою ціною.
172. Враховуючи, що у справі №910/7511/20 не розглядався позов Фонду про стягнення суми збитків (шкоди) з колишніх посадових осіб банку, правовідносини у справі №910/7511/20 за змістовим критерієм не є подібними до справи, що переглядається.
173. Таким чином, скаржник належним чином, із посиланням на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, як того вимагає положення п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не довів обґрунтованість своїх доводів та, відповідно, не спростував правильність рішень судів попередніх інстанцій. Доводи скаржника у цій частині зводяться до висловлення ними незгоди зі встановленими судами обставинами справи, їх правовою оцінкою та викладення власного довільного тлумачення щодо питання застосування правових норм.
Щодо порядку обрахунку шкоди, яку завдано окремими діями відповідачів
174. Також, на думку Фонду, суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20 (пункти 319-326), стосовно порядку обрахунку розміру шкоди у справах за позовами Фонду до пов'язаних осіб неплатоспроможних банків (як в цій справі, коли шкоду завдано "окремими діями відповідачів", а не доведенням банку до неплатоспроможності) шляхом визначення різниці між балансовою вартістю активу та ціною його продажу в процедурі ліквідації, тобто фактичною вартістю активу; аналогічний порядок оцінки розміру завданої шкоди (збитків) кредиторам банку від неправомірних дій пов'язаних із банком осіб було застосовано в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 (пункти 136-140), від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 (пункти 163-165), від 05.02.2024 у cправі №910/4149/21 (п.6.83).
175. Також зазначає, що апеляційний суд не застосував вищевказаних висновків Верховного Суду при визначенні розміру шкоди від неправомірних дій відповідачів та не навів підстави незастосування цих висновків; натомість суди попередніх інстанцій застосували висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 щодо визначення розміру кредитної заборгованості, які, на переконання скаржника, не можуть застосовуватись до деліктних правовідносин, в тому числі за аналогією; деліктні правовідносини, які були предметом дослідження в цій справі, не регулюються статтями 1048, 1050, 1054 або 625 Цивільного кодексу України (відповідно, і вся наведена судами практика щодо кредитних правовідносин не стосується суті справи), натомість спірні правовідносини регулюються ст.22, ч.4 ст.92 та ст.1166 Цивільного кодексу України.
176. Верховний Суд не погоджується із зазначеними доводами скаржника з таких мотивів.
177. Зі встановлених обставин вбачається, що 22.07.2019 під час ліквідаційної процедури на відкритих торгах (аукціоні) було продано активи Банку, зокрема, права вимоги за кредитним договором (в розмірі 25 267 040,99 грн), а 09.09.2019 укладено відповідний договір про відступлення прав вимоги. Ціна за відступлення прав вимоги за кредитним договором склала 153 971,33 грн, відповідно списана у збиток сума становила 25 113 069,66 грн (25 267 040,99 грн - 153 971,33 грн).
178. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що ціна за відступлення прав вимоги за договором склала 153 971,33 грн, а списана у збиток сума за результатами продажу прав вимоги за договором становить 25 113 069,66 грн; з наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника за кредитом становить 12 999 999,67 грн, а заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 267 041,32 грн.
179. Апеляційний господарський суд критично оцінив твердження скаржника (позивача), що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість нарахування процентів у сумі 10 229 708,08 грн на підставі ст.1048 ЦК після закінчення строку кредитування (15.08.2016), та погодився з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 15 037 332,91 грн (у тому числі 12 999 999,67 грн - заборгованість за кредитом; 2 037 333,24 грн - заборгованість за процентами).
180. Тобто фактично суди у цій справі переглянули розмір прав вимоги за договором відступлення (25 267 040,99 грн) в частині заборгованості за процентами за користування кредитом (12 267 041,32 грн), визнавши обґрунтованими заборгованість за процентами у розмірі лише 2 037 333,24 грн.
181. Верховний Суд у постанові від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, на яку посилається скаржник, зазначив:
"319. Позивач стверджує, що на підтвердження розміру завданої відповідачами шкоди (збитків) до матеріалів справи було надано Довідку про суми, списані у збиток за результатами продажу активів (права вимоги по кредитним договорам) ПАТ "Платинум Банк". Така Довідка є фактично балансовою довідкою юридичної особи, яка підписана уповноваженою особою Фонду як керівником Банку та засвідчує юридичний факт наявності та балансовий розмір грошових зобов'язань позичальників перед Банком за 7 кредитними договорами, що є прямими збитками від кредитних операцій.
320. 01.08.2022 разом із Заявою від 01.08.2022 №46-7095/22 про виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва позивач надав суду копію Договору №351К з Додатком 1 до нього, де зазначено перелік активів, право вимоги за якими перейшло до нового кредитора, та дані балансової вартості за цими активами. У Додатку 1 чітко зазначена загальна балансова заборгованість за кожним кредитним договором на дату купівлі-продажу майнових прав (балансова заборгованість за кредитами), що відступається новому кредитору.
321. Підхід щодо порядку обчислення балансової вартості активу регулюється абз.2 п.11 розд.VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 №388 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за №606/28736 (далі - Положення №388), відповідно до якого реалізація активів (майна) може здійснюватися у такому порядку: початкова ціна активів (майна) встановлюється на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках (для прав вимоги за кредитними договорами - на рівні заборгованості за такими договорами (заборгованість за основним боргом, нарахованими відсотками, а також сума заборгованості, що обліковується на рахунках клієнтів банку)) станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб'єктами оціночної діяльності.
322. Фонд зазначає, що обставини про балансову вартість активів є загальновідомими, оскільки відповідно до абз.27 п.1 розд.II та абз.1 п.1 розд.V Положення №388 інформація щодо активів (майна) банків, що ліквідуються, зокрема балансової заборгованості за кредитами та її складових, розміщується у формі публічного паспорта активу (майна), який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду. Відповідно, будь-хто з відповідачів мав можливість ознайомитись з цими даними ще до ініціювання Фондом позову у цій справі та оскаржити встановлений на підставі нормативних документів балансовий розмір заборгованості позичальників перед Банком. Однак ніхто з відповідачів таким правом не скористався.
323. Також, відповідно до копії Акту приймання-передачі документів від 05.03.2019, укладеного між Банком та новим кредитором на виконання умов Договору №351К, в колонці 430 зазначено, що новому кредитору передано інформацію по рахунках на електронному носієві, і ця інформація підтверджує суму балансової заборгованості, придбаної новим кредитором за 7-ми кредитними договорами. Договір №351К з Додатком 1 до нього підтверджує як наявність балансової заборгованості за 7-ми кредитними договорами, так і її розмір.
324. Позивач звертає увагу на те, що у Додатку 17 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 26.11.2018 №3149 в стовпці "Заборгованість (01.10.2018)", колонки з 1 по 7, вказано балансову заборгованість за кредитними зобов'язаннями 7-ми позичальників-юридичних осіб та її розмір; у Пропозиції від 30.10.2018 №190 в таблицях наявний стовпець "Балансова вартість (остаточна на 01.10.2018), грн.", що є балансовою заборгованістю за кредитними зобов'язаннями 7-ми позичальників-юридичних осіб.
325. Також, 01.08.2022 позивач подав до Господарського суду міста Києва Заяву від 01.08.2022 №46-7095/22 про виконання вимог ухвали суду, до якої додав копію Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Платинум Банк" з додатками. Зазначений звіт ліквідатора був затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.03.2021 №288. У звіті ліквідатора вказано, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.11.2018 №3149 (зі змінами згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 10.12.2018 №3288) погоджено продаж пулу активів банків у рамках пілотного проекту згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04.06.2018 №1568, що складається з права вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання, зокрема, №20131223.ЛТ, 20140205.КІ, 20131223.СІ, 20131223.ТП, 20131227.ТП, 20131223.РІ, 20140205.0, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту (№лоту F170GL38061):
- на перших відкритих торгах (аукціоні): початкова (стартова) ціна 343 701,20 тис. грн., мінімальна ціна - 68 740,24 тис. грн., балансовою вартістю - 1 740 830,86 тис, грн. (відсоток зниження - 80%);
- на других відкритих торгах (аукціоні): початкова (стартова) ціна 68 740,24 тис. грн., мінімальна ціна - 13 748,05 тис. грн., балансовою вартістю - 1 740 830,86 тис.грн. (відсоток зниження - 80%);
за результатами проведення 24.01.2019 других відкритих торгів (аукціону), продано пул активів, що складається з права вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання №20131223.ЛТ, 20140205.КІ, 20131223.СІ, 20131223.ТП, 20131227.ТП, 20131223.РІ, 20140205.0, 101/11/11,138/12/12, 81/03/11, 18/01/08, 72/09/10, за ціною 13 748,05 тис.грн., (покупець - ТОВ "ЕйПіЕс Україна", кошти надійшли - 21.02.2019).
326. Верховний Суд погоджується із доводами Фонду щодо доведеності балансового розміру грошових зобов'язань позичальників перед Банком та, відповідно, розміру завданої відповідачами шкоди (збитків). Обчислення балансової вартості активів проводилося на підставі нормативних актів і у Суду відсутні підстави ставити під сумнів таке обчислення".
182. У постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 зазначено:
"136. …суди не врахували, що у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розмежувала випадки, коли шкоду завдано конкретними діями (правочинами), і коли - доведенням банку до неплатоспроможності.
137. Так, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуженням майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (п.7.60).
138. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку (п.7.61).
139. У справі, що переглядається, суди для розрахунку шкоди взяли до уваги наданий Фондом розрахунок втрат майна Банку та його кредиторів, завданих конкретними господарськими операціями, правочинами, тобто конкретними діями. Так, суд першої інстанції вказав, що Фондом заявлено вимогу про стягнення шкоди, заподіяної окремими діями відповідачів, тому суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок шкоди:
29 720 529,82 грн (сума заборгованості) + 256 989,62 грн (сума заборгованості по процентах) - 2 373,52 грн (вартість продажу активу) = 29 975 145,92 грн (двадцять дев'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто сорок п'ять гривень 92 копійки)".
183. У постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Верховний Суд вказав таке:
"163. При цьому, суди встановили, що в ході ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк" згідно протоколу електронного аукціону UA-EA-2019-02-18-000018-b від 07.03.2019 та договору про відступлення права вимоги від 26.03.2019 №63, укладеного з фізичною особою - ОСОБА_2 , АТ "Фінростбанк" реалізовано дані активи (право вимоги за договором) за ціною: ТОВ "Приватконсалтінг" 3 841,04 грн, ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології" - 2 809 грн., ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" - 959,49 грн.
164. Суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується шкода, заподіяна окремими діями відповідача, тому є обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок шкоди в розмірі 95 997 097,30 грн, що складається з сум депозитних коштів (94 000 000 грн = 47 000 000 грн + 35 000 000,00 грн + 12 000 000 грн) і процентів за договорами міжбанківського вкладу (2 004 698,62 грн = 1 512 369,86 грн + 373 972,61 грн + 118 356,15 грн), списаних з АТ "Фінростбанк" за договорами застави, із вирахуванням вартості отриманих від продажу на аукціоні прав вимоги за трьома активами 7 601,32 грн (3 841,04 грн + 2 800,79 грн + 959,49 грн).
165. З огляду на наведене, Корпоративна палата погоджується з висновком судів першої і апеляційної інстанцій про законність та обґрунтованість заявлених вимог позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95 997 097,30 грн".
184. Корпоративна палата у постанові від 05.02.2024 у cправі №910/4149/21 за-зазначила:
"6.83.Посилаючись на вказані обставини та відповідні докази, позивач зазначав, що збитки (без врахування дисконту) від утримання на балансі банку портфелю цінних паперів - облігацій ТОВ "Торгімпорт" складають 15 938 891,02 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку АТ "Артем-Банк" за 17.08.2016.
Натомість відповідачами у судах попередніх інстанцій не було долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження ліквідності цінних паперів, як і не представлено оцінки вартості пакету цінних паперів, станом на час їх придбання банком".
185. Разом з тим, у жодній з наведених справ Верховний Суд не досліджував питання щодо обґрунтованості перегляду судами попередніх інстанцій розміру прав вимоги за договором відступлення (зокрема, в частині заборгованості за процентами за користування кредитом).
186. Для прикладу, у справі №910/12955/20 Верховний Суд зробив вищенаведені висновки в контексті дослідження питання щодо законності ненадання Фондом документації Банку, а саме - кредитних справ, а не в контексті дослідження законності перегляду судами попередніх інстанцій розміру прав вимоги за договором відступлення як у справі, що переглядається.
187. Отже, доводи Фонду у цій частині не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
188. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
189. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
190. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційних скарг ОСОБА_3 та Фонду без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
191. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу справи №910/680/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційні скарги ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №910/680/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Баранець