06 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/1445/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське"
про стягнення 4840397,52 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Марчук В.Р., адвокат;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Лисенко О.С.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 21.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське".
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 3400000,00 грн боргу за поставлений товар за договором поставки від 20.03.2025 №2003-2025ГГ-К, 69009,90 грн інфляційних втрат, 674452,93 грн 30% річних, 696934,69 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що належно виконав своє зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар. Відповідач неналежно виконав зобов'язання з оплати за поставлений товар у строк встановлений додатковою угодою від 26.03.2025 №1 до договору. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляційних втрат, 30 % річних та пені.
1.4. 24.11.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 12:00 18.12.2025.
1.5. 10.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 685384,01 грн пені, 663274,85 грн 30% річних, 55409,90 інфляційних втрат. (а.с. 74-75)
1.6. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач заперечив проти заявленого позивачем періоду прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем та проти розміру заявлених до стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат, оскільки строк виконання грошового зобов'язання не був визначений. Відповідач ствердив, що графік платежів є недостатньо конкретизованим, а отже не встановлює строків у розумінні статей 251, 252 та 530 Цивільного кодексу України. Відповідач вказав, що пунктом 2.1 договору передбачено, що сторони домовились, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в наступні строки: 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.05.2025; 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.06.2025; 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.07.2025; 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.08.2025. Отже, на думку відповідача, графік платежів прив'язаний до "певної партії товару". Для того, щоб визначити дату оплати, спочатку треба точно знати про яку саме партію товару йдеться в кожному пункті графіка платежів. Умовами договору визначено, що "партія" - це товар, поставлений за кожною окремою видатковою накладною. Фактично відбулося 12 (дванадцять) поставок окремих партій товару згідно з видатковими накладними. Однак, договір містить суперечність між фактичним порядком поставки та графіком платежів, оскільки у договорі не визначено, яка саме партія має бути оплачена до якої дати, та графік платежів не прив'язаний до конкретних видаткових накладних. Договір не дозволяє встановити яку суму мала включати "відповідна" частина платежу та коли саме настав строк її сплати. Графік платежів не пов'язує жодну календарну дату із конкретною видатковою накладною. Неможливо визначити, яка вартість "відповідної партії товару" є базою для сплати 25% від її вартості. У договорі відсутній механізм співвіднесення прострочення по кожній конкретній партії.
Відповідач ствердив, що у даному випадку має застосовуватися частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором. Таку вимогу відповідач отримав від позивача 06.11.2025. Відповідно датою початку виконання зобов'язання є 07.11.2025 (наступний день), а датою початку прострочення - 14.11.2025. Відповідач надав контррозрахунок пені, 30 % річних та інфляційних втрат, згідно з яким за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.11.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн розмір пені становить 11550,68 грн, 30 % річних - 11178,08 грн та інфляційних втрат - 36328,76 грн. (а.с.75)
1.7. 10.12.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти контррозрахунку відповідача, оскільки розрахунок пені, 30% річних та інфляційних втрат виконаний з урахуванням пункту 2.1 додаткової угоди, пунктів 4.7 та 4.8 договору та фактичного розміру заборгованості, враховуючи зміни розміру заборгованості та часткових оплат відповідача. (а.с. 78-79, 81)
1.8. 15.12.2025 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому ствердив, що у відповіді на відзив позивач вказав дату початку прострочення зобов'язання 02.06.2025, проте у позові іншу дату - 02.05.2025, а строк оплати 25 % від вартості відповідної партії товару - 01.05.2026. Отже, позивач, вказуючи щоразу інші дати і строки, не може визначитися з конкретними датами початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем. На думку відповідача, позивач фактично погоджується з твердженнями відповідача про те, що графік платежів є недостатньо конкретизованим, а отже не встановлює строків у розумінні статей 251, 252 та 530 Цивільного кодексу України. Позивач у відповіді на відзив не здійснив альтернативного перерахунку санкцій, який би враховував: дату отримання вимоги, семиденний строк за ст. 530 ЦК України та період прострочення з 14.11.2025 до 17.11.2025. Отже, позивач у відповіді на відзив не спростував доводи відповідача про невизначеність строку оплати, не довів правомірність застосування пені, 30% річних, інфляційних втрат, нарахованих за період, коли прострочення не існувало, а ґрунтується на припущеннях позивача, а не на нормах права та доказах. (а.с.86-87)
1.9. 17.12.2025 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 90)
1.10. 17.12.2025 позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що позивач визначився з конкретними датами початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем виходячи із письмових домовленостей, що склалися між сторонами. Проте, при формуванні відповіді на відзив позивач допустив описки, а саме: замість цифри "5" помилково зазначив цифру "6" та ствердив, що у відповіді на відзив необхідно вказати правильно: "Відповідно, отримавши 25 та 28 березня 2025 року товару на загальну суму 7815600,00 грн, покупець зобов'язався в строк 01.05.2025 сплатити 25% від вартості Товару, а саме - 1953900,00 грн. Не сплативши у визначений договором строк відповідної суми (1953900,00 грн), у відповідача, починаючи з 02.05.2025, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1953900,00 грн. Зазначені описки не впливають на розрахунок штрафних санкцій та пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивач використав коректні дані та дати. (а.с. 93-95)
Позивач ствердив, що відповідач для обґрунтування своєї правової позиції посилається на висновки Верховного суду, а саме: "В близьких за змістом правовідносинах Верховний Суд в постанові від 04 квітня 2023 року у справі №916/1349/21 дійшов правового висновку про те, що: "Не є погоджена умова й строком виконання зобов'язання, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України)".
Позивач вказав, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в справі №916/1349/21 не є подібним до відносин, що склалися між позивачем та відповідачем у справі №925/1445/25 та не може бути врахований судом.
1.11. 18.12.2025 у підготовчому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Марчук В.Р. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.
1.12. 18.12.2025 суд ухвалив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольнити, відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 12:40 06.01.2026.
1.13. 05.01.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на 30 днів з метою погашення боргу в розмірі 3400000,00 грн та подати до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. (а.с. 104)
1.14. 06.01.2026 у підготовчому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Марчук В.Р. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.
1.1. Представник позивача адвокат Марчук В.Р. у підготовчому засіданні заперечив проти задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи, оскільки відповідач доказів на підтвердження поважності причин такого відкладення не подав та не звертався до позивача щодо врегулювання спору, не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
1.15. 06.01.2026 суд ухвалив у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи відмовити. Зміст ухвали су виклав у протоколі судового засідання від 06.01.2026.
1.16. 06.01.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 10:00 03.02.2026.
1.17. 02.02.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 111)
1.18. 02.02.2026 позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що 30.01.2026 відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн,у підтвердження чого подав платіжну інструкцію від 30.01.2026 №842 на суму 100000,00 грн. (а.с. 114, 116)
1.19. 03.02.2026 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Марчук В.Р. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.20. 03.02.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 09:00 05.02.2026 у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги.
1.21. 05.02.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Марчук В.Р. та представник відповідача адвокат Холявчук А.І.
1.22. Представник позивача адвокат Марчук В.Р. у судовому засіданні просив у частині вимоги про стягнення 100000,00 грн закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, у решті вимог позов задовольнити повністю.
1.23. Представник відповідача Холявчук А.І. у судовому засіданні визнав позов в частині основного боргу в розмірі 3300000,00 грн, заперечив проти позову в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 30% річних та просив ухвалити рішення у справі на підставі контррозрахунку відповідача, оскільки позивач невірно визначив період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
1.24. 05.02.2026 суд завершив розгляд справи по суті. Суд ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 11:00 06.02.2026.
1.25. 05.02.2026 о 10:29 позивач подав до суду, а о 10:44 канцелярія суду зареєструвала додаткові пояснення, у яких позивач просив врахувати при розгляді справи по суті, що 04.02.2026 відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн. У результаті вказаної оплати заборгованість відповідача перед позивачем становить 3200000,00 грн.
1.26. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України).
1.27. Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
1.28. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України).
1.29. Оскільки позивач подав до суду додаткові пояснення після завершення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України додаткові пояснення позивача залишити без розгляду.
1.30. 06.02.2026 у судовому засіданні взяв участь Марчук В.Р. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.31. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 06.02.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1445/25.
Вислухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 30% річних.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати боргу за поставлений товар за договором.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки; виконання позивачем свого обов'язку у зобов'язанні та поставки відповідачу товару; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару; строк виконання грошового зобов'язання; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; підстави та порядок нарахування пені, інфляційних втрат та 30% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 20.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (покупець) уклали договір поставки №2003-2025ГГ-К, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити карбамід марки "б", надалі - товар, в кількості і за цінами відповідно до умов цього договору. (а.с. 29-31)
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п. 1.3 - кількість товару, найменування та вартість кожної окремої партії товару вказується у видаткових накладних, які видаються постачальником покупцю, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін (за наявності) і є невід'ємними частинами цього договору;
п. 2.1 - сторони домовились, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в наступні строки:
2.1.1 30% від вартості відповідної партії товару - до 01.05.2025;
2.1.2 35% від вартості відповідної партії товару - до 01.06.2025;
2.1.3 35% від вартості відповідної партії товару - до 01.07.2025;
п. 2.5 - ціна договору складається з вартості всіх поставлених партій товару згідно видаткових накладних, складених протягом строку дії цього договору;
п. 3.5 - зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту фактичної передачі (відпуску) товару в розпорядження покупця згідно накладних;
п. 3.6 - право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару (партії товару) вважається дата фактичної передачі товару покупцю/перевізнику покупця, яка зазначається у видаткових та/або товарно-транспортних накладних;
п. 4.7 - у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу;
п. 4.8 - також сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30,0% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України.
3.1.2. 26.03.2025 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, у якій виклали пункт 2.1 у новій редакції: "2.1 Сторони домовились, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в наступні строки:
2.1.1 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.05.2025;
2.1.2 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.06.2025;
2.1.3 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.07.2025;
2.1.4 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.08.2025" (а.с. 39)
3.1.3. На виконання умов договору 25.03.2025 та 28.03.2025 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі 12 (дванадцяти) видаткових накладних вартістю 7815600,00 грн: від 25.03.2025 №63 на суму 631800,00 грн, від 25.03.2025 №64 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №65 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №66 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №67 на суму 631800,00 грн, від 25.03.2025 №68 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №69 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №70 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №71 на суму 655200,00 грн, від 25.03.2025 №72 на суму 655200,00 грн, від 28.03.2025 №76 на суму 655200,00 грн, від 28.03.2025 №77 на суму 655200,00 грн. (а.с. 32-38)
3.1.4. 05.11.2025 позивач надіслав відповідачу претензію від 04.11.2025 №0412025-1, у якій просив негайно перерахувати 3400000,00 грн боргу за поставлений товар, 69009,90 грн інфляційних втрат, 635329,64 грн 30% річних та 656507,30 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 04.11.2025. (40-48)
3.1.5. 14.11.2025 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію №165, у якій повідомив, що перебуває у скрутному фінансовому становищі через поганий урожай у 2025 році. Відповідач просив позивача відтермінувати погашення боргу до 25.12.2025. (а.с.49)
3.1.6. Відповідач сплатив позивачу 4415600,00 грн за поставлений товар, зокрема: 19.06.2025 - 500000,00 грн, 01.07.2025 - 100000,00 грн, 03.07.2025 - 100000,00 грн, 12.08.2025 - 500000,00 грн, 15.08.2025 - 90000,00 грн, 19.08.2025 - 410000,00 грн, 20.08.2025 - 100000,00 грн, 25.08.2025 - 100000,00 грн, 26.08.2025 - 200000,00 грн, 27.08.2025 - 300000,00 грн, 01.09.2025 - 500000,00 грн, 05.09.2025 - 200000,00 грн, 10.09.2025 - 300000,00 грн, 12.09.2025 - 300000,00 грн, 26.09.2025 - 115600,00 грн. 29.09.2025 - 100000,00 грн, 30.10.2025 - 500000,00 грн, у підтвердження чого позивач подав виписку АТ"ОТП Банк" №і248318 від 17.11.2025 за період з 03.02.2025 до 16.11.2025. (а.с. 51)
3.1.7. За розрахунком позивача заборгованість відповідача на дату подання позову становить 3400000,00 грн (7815600,00 - 4415600,00) (а.с. 3).
3.1.8. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 69009,90 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 30.09.2025 (а.с. 3 на звороті - 16).
3.1.9. За розрахунком позивача розмір 30% річних на підставі пункту 4.8 договору становить 674452,93 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 (а.с. 3 на звороті - 17).
3.1.10. За розрахунком позивача розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 4.7 договору становить 696934,69 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 (а.с. 3 на звороті - 17).
3.1.11. Під час розгляду справи 30.01.2026 відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн, у підтвердження чого подав платіжну інструкцію від 30.01.2026 №842 на суму 100000,00 грн. (а.с. 116)
3.2. Відповідач позов визнав повністю у частині вимоги про стягнення 3200000,00 грн боргу, у решті позову на спростування доводів позивача подав докази, дослідивши які, суд встановив:
3.2.1. За контррозрахунком відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.11.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн розмір пені становить 11550,68 грн, розмір 30 % річних - 11178,08 грн та розмір інфляційних втрат - 36328,76 грн. (а.с.75)
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
3.9. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.2. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.3. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.4. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.5. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.6. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.7. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та визнає встановленими наступні обставини:
4.7.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору поставки;
4.7.2. позивач виконав своє зобов'язання та 25.03.2025, 28.03.2025 поставив відповідачу товар вартістю 7815600,00 грн на підставі видаткових накладних;
4.7.3. відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар виконав частково та у період з 19.06.2025 до 30.10.2025сплатив позивачу 4415600,00 грн;
4.7.4. строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар закінчився 01.05.2025, 01.06.2025, 01.07.2025, 01.08.2025;
4.7.5. під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн;
4.7.6. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 3200000,00 грн;
4.7.7. прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару розпочалося 02.05.2025, 02.06.2025, 02.07.2025 та 02.08.2025.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.2. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.3. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
5.4. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.5. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
5.6. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.7. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.8. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
5.9. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
5.10. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.11. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.12. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
5.13. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.14. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.15. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.16. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.17. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.18. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.19. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.
5.20. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.21. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.22. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.23. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та повернути отримати плату за поставлений товар з урахуванням інфляційних втрат, 30% річних та пені.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
6.5. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.6. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
6.7. 20.03.2025 сторони уклали договір поставки, у якому узгодили ціну, порядок розрахунків, строк поставки товару.
6.8. Відповідно до пункту 1.3 договору кількість товару, найменування та вартість кожної окремої партії товару вказується у видаткових накладних, які видаються постачальником покупцю, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін (за наявності) і є невід'ємними частинами цього договору.
6.9. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару (партії товару) вважається дата фактичної передачі товару покупцю/перевізнику покупця, яка зазначається у видаткових та/або товарно-транспортних накладних (пункт 3.6 договору).
6.10. На виконання умов договору 25.03.2025 та 28.03.2025 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі 12 (дванадцяти) видаткових накладних вартістю 7815600,00 грн.
6.11. У пункті 2.1 договору сторони домовились, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в наступні строки: 2.1.1 30% від вартості відповідної партії товару - до 01.05.2025; 2.1.2 35% від вартості відповідної партії товару - до 01.06.2025; 2.1.3 35% від вартості відповідної партії товару - до 01.07.2025.
6.12. У додатковій угоді від 26.03.2025 №1 до договору сторони виклали пункт 2.1 у новій редакції про те, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в наступні строки: 2.1.1 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.05.2025; 2.1.2 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.06.2025;2.1.3 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.07.2025; 2.1.4 25 % від вартості відповідної партії товару - до 01.08.2025.
6.13. Відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар виконав частково та сплатив позивачу 4415600,00 грн у період з 19.06.2025 до 30.10.2025.
6.14. Під час розгляду справи 30.01.2025 відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн.
6.15. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.16. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.17. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 3200000,00 грн.
6.18. Відповідач визнав позов в частині вимоги про стягнення 3200000,00 грн боргу.
6.19. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.20. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.21. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.22. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.23. Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі вимагати оплати за поставлений товар. Невиконання відповідачем обов'язку оплати порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.
6.24. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 3200000,00 грн боргу за поставлений товар суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.25. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.26. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.27. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.29. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
6.30. Відповідно до пункту 4.8 договору сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30,0% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України.
6.31. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 02.05.2025, 02.06.2025, 02.07.2025 та 02.08.2025.
6.32. Відповідач ствердив, що у даному випадку має застосовуватися частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором. Таку вимогу відповідач отримав від позивача 06.11.2025. Відповідно датою початку виконання зобов'язання є 07.11.2025 (наступний день), а датою початку прострочення - 14.11.2025.
6.33. Доводи відповідача, що період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару є з 14.11.2025 до 17.11.2025 суд відхиляє, як безпідставні, оскільки сторони уклали додаткову угоду від 26.03.2025 №1 і дійшли згоди щодо здійснення оплати за кожну партію поставленого товару у відповідному періоді та розмірі до відповідної дати.
6.34. Суд враховує умови, викладені у пункті 2.1 додаткової угоди від 26.03.2025 №1 до договору, відповідно до якої оплата за кожну партію поставленого товару 25.03.2025 та 28.03.2025 здійснюється відповідачем в наступні строки:
- 1953900,00 грн (25 % від вартості відповідної партії товару вартістю 7815600,00 грн) до 01.05.2025;
- 3907800,00 грн (50 % від вартості відповідної партії товару вартістю 7815600,00 грн) до 01.06.2025;
- 5861700,00 грн (75 % від вартості відповідної партії товару вартістю 7815600,00 грн) до 01.07.2025;
- 7815600,00 грн (100 % від вартості відповідної партії товару вартістю 7815600,00 грн) до 01.08.2025.
6.35. У період з 19.06.2025 до 30.10.2025 відповідач сплатив позивачу 4415600,00 грн за поставлений товар, зокрема: 19.06.2025 - 500000,00 грн, 01.07.2025 - 100000,00 грн, 03.07.2025 - 100000,00 грн, 12.08.2025 - 500000,00 грн, 15.08.2025 - 90000,00 грн, 19.08.2025 - 410000,00 грн, 20.08.2025 - 100000,00 грн, 25.08.2025 - 100000,00 грн, 26.08.2025 - 200000,00 грн, 27.08.2025 - 300000,00 грн, 01.09.2025 - 500000,00 грн, 05.09.2025 - 200000,00 грн, 10.09.2025 - 300000,00 грн, 12.09.2025 - 300000,00 грн, 26.09.2025 - 115600,00 грн. 29.09.2025 - 100000,00 грн, 30.10.2025 - 500000,00 грн, у підтвердження чого позивач подав виписку АТ"ОТП Банк" №і248318 від 17.11.2025 за період з 03.02.2025 до 16.11.2025.
6.36. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 69009,90 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 30.09.2025, зокрема 25400,70 грн за період з 02.05.2025 до 01.06.2025 від суми боргу 1953900,00 грн, 31262,40 грн за період з 02.06.2025 до 30.06.2025 від суми боргу 3907800,00 грн, 12346,80 грн за період з 02.09.2025 до 30.09.2025 від суми боргу 4115600,00 грн. (а.с. 3 на звороті - 16)
6.37. За контррозрахунком відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.11.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн розмір інфляційних втрат становить 36328,76 грн. (а.с.75)
6.38. Перевіривши контррозрахунок інфляційних втрат, здійснений відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні вказаного розрахунку не врахував умов пункту 2.1 додаткової угоди щодо визначення оплати за кожну партію поставленого товару у відповідному періоді та розмірі до відповідної дати, а отже, неправильно визначив період прострочення з 14.11.2025 до 17.11.2025, замість правильного з 02.05.2025 до 30.09.2025 як визначив позивач.
6.39. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а також врахування позивачем здійснених відповідачем оплат у розмірі 4415600,00 грн у період з 19.06.2025 до 30.10.2025, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.40. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 69009,90 грн інфляційних втрат за період з 02.05.2025 до 30.09.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.41. За розрахунком позивача розмір 30% річних на підставі пункту 4.8 договору становить 674452,93 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 (49784,30 грн за період з 02.05.2025 до 01.06.2025 від суми боргу 1953900,00 грн, 57814,03 грн за період з 02.06.2025 до 19.06.2025 від суми боргу 3907800,00 грн, 33611,18 грн за період з 20.06.2025 до 01.07.2025 від суми боргу 3407800,00 грн, 8649,37 грн за період з 02.07.2025 до 03.07.2025 від суми боргу 5261700,00 грн, 123032,30 грн за період з 04.07.2025 до 01.08.2025 від суми боргу 5161700,00 грн, 64332,82 грн за період з 02.08.2025 до 12.08.2025 від суми боргу 7115600,00 грн, 16312,44 грн за період з 13.08.2025 до 15.08.2025 від суми боргу 6615600,00 грн, 21454,03 грн за період з 16.08.2025 до 19.08.2025 від суми боргу 6525600,00 грн, 24721,64 грн за період з 21.08.2025 до 25.08.2025 від суми боргу 6015600,00 грн, 22252,89 грн за період з 28.08.2025 до 01.09.2025 від суми боргу 5415600,00 грн, 16160,88 грн за період з 02.09.2025 до 05.09.2025 від суми боргу 4915600,00 грн, 19379,18 грн за період з 06.09.2025 до 10.09.2025 від суми боргу 4715600,00 грн, 7258,52 грн за період з 11.09.2025 до 12.09.2025 від суми боргу 4415600,00 грн, 47357,59 грн за період з 13.09.2025 до 26.09.2025 від суми боргу 4115600,00 грн, 9863,01 грн за період з 27.09.2025 до 29.09.2025 від суми боргу 4000000,00 грн, 99369,86 грн за період з 30.09.2025 до 30.10.2025 від суми боргу 3900000,00 грн, 53095,89 грн за період з 30.10.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн. (а.с. 3 на звороті - 17)
6.42. За контррозрахунком відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.11.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн розмір 30 % річних - 11178,08 грн. (а.с.75)
6.43. Перевіривши контррозрахунок 30% річних, здійснений відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні вказаного розрахунку не врахував умов пункту 2.1 додаткової угоди щодо визначення оплати за кожну партію поставленого товару у відповідному періоді та розмірі до відповідної дати, а отже, неправильно визначив період прострочення з 14.11.2025 до 17.11.2025, замість правильного з 02.05.2025 до 17.11.2025 як визначив позивач.
6.44. Перевіривши розрахунок 30% річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а також врахування позивачем здійснених відповідачем оплат у розмірі 4415600,00 грн у період з 19.06.2025 до 30.10.2025, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.45. Проте суд встановив, що позивач невірно визначив суму 30% річних у розмірі 53095,89 грн за період з 30.10.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн, оскільки помилково врахував період з 30.10.2025 до 17.11.2025 замість правильного періоду з 31.10.2025 до 17.11.2025. Суд враховує, що 30.10.2025 відповідач сплатив позивачу 500000,00 грн боргу. Отже, позивач помилково включив до періоду прострочення 30.10.2025, а мав прав здійснювати розрахунок 30% річних за період з 31.10.2025 до 17.112025.
6.46. За розрахунком суду розмір 30% річних на підставі пункту 4.8 договору становить 671658,41 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 (49784,30 грн за період з 02.05.2025 до 01.06.2025 від суми боргу 1953900,00 грн, 57814,03 грн за період з 02.06.2025 до 19.06.2025 від суми боргу 3907800,00 грн, 33611,18 грн за період з 20.06.2025 до 01.07.2025 від суми боргу 3407800,00 грн, 8649,37 грн за період з 02.07.2025 до 03.07.2025 від суми боргу 5261700,00 грн, 123032,30 грн за період з 04.07.2025 до 01.08.2025 від суми боргу 5161700,00 грн, 64332,82 грн за період з 02.08.2025 до 12.08.2025 від суми боргу 7115600,00 грн, 16312,44 грн за період з 13.08.2025 до 15.08.2025 від суми боргу 6615600,00 грн, 21454,03 грн за період з 16.08.2025 до 19.08.2025 від суми боргу 6525600,00 грн, 24721,64 грн за період з 21.08.2025 до 25.08.2025 від суми боргу 6015600,00 грн, 22252,89 грн за період з 28.08.2025 до 01.09.2025 від суми боргу 5415600,00 грн, 16160,88 грн за період з 02.09.2025 до 05.09.2025 від суми боргу 4915600,00 грн, 19379,18 грн за період з 06.09.2025 до 10.09.2025 від суми боргу 4715600,00 грн, 7258,52 грн за період з 11.09.2025 до 12.09.2025 від суми боргу 4415600,00 грн, 47357,59 грн за період з 13.09.2025 до 26.09.2025 від суми боргу 4115600,00 грн, 9863,01 грн за період з 27.09.2025 до 29.09.2025 від суми боргу 4000000,00 грн, 99369,86 грн за період з 30.09.2025 до 30.10.2025 від суми боргу 3900000,00 грн, 50301,37 грн за період з 31.10.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн.
6.47. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
6.48. Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
6.49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
6.50. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
6.51. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом
Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
6.52. Принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені положеннями пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19.
6.53. Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору, а кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.
6.54. Проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, як і інші санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених статтею 551 Цивільного кодексу України.
6.55. Надаючи оцінку, розміру нарахованих позивачем 30% річних в сумі 674452,93 грн, а також застосування позивачем штрафних санкцій у виді пені, суд дійшов висновку, що їх розмір нарахованих позивачем є надмірним.
6.56. Нарахування такого значного розміру відсотків річних, з урахуванням тривалості прострочення, на переконання суду, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, яке б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
6.57. Керуючись статтею 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованих позивачем 30% річних до розміру 3%, що становить 67165,84 грн.
6.58. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 674452,93 грн 30% річних на підставі пункту 4.8 договору за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 суд визнає обґрунтованою частково у розмірі 671658,41 грн, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та з урахуванням зменшення розміру відсотків річних доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 67165,84 грн.
6.59. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
6.60. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
6.61. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
6.62. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
6.63. Відповідно до пункту 4.7 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
6.64. За розрахунком позивача розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі пункту 4.7 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 696934,69 грн за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 (51443,78 грн за період з 02.05.2025 до 01.06.2025 від суми боргу 1953900,00 грн, 59741,16 грн за період з 02.06.2025 до 19.06.2025 від суми боргу 3907800,00 грн, 34731,55 грн за період з 20.06.2025 до 01.07.2025 від суми боргу 3407800,00 грн, 8937,68 грн за період з 02.07.2025 до 03.07.2025 від суми боргу 5261700,00 грн, 127133,38 грн за період з 04.07.2025 до 01.08.2025 від суми боргу 5161700,00 грн, 66477,25 грн за період з 02.08.2025 до 12.08.2025 від суми боргу 7115600,00 грн, 16856,19 грн за період з 13.08.2025 до 15.08.2025 від суми боргу 6615600,00 грн, 22169,16 грн за період з 16.08.2025 до 19.08.2025 від суми боргу 6525600,00 грн, 25545,70 грн за період з 21.08.2025 до 25.08.2025 від суми боргу 6015600,00 грн, 22997,75 грн за період з 28.08.2025 до 01.09.2025 від суми боргу 5415600,00 грн, 16699,57 грн за період з 02.09.2025 до 05.09.2025 від суми боргу 4915600,00 грн, 20025,15 грн за період з 06.09.2025 до 10.09.2025 від суми боргу 4715600,00 грн, 7500,47 грн за період з 11.09.2025 до 12.09.2025 від суми боргу 4415600,00 грн, 48936,18 грн за період з 13.09.2025 до 26.09.2025 від суми боргу 4115600,00 грн, 10191,78 грн за період з 27.09.2025 до 29.09.2025 від суми боргу 4000000,00 грн, 102682,19 грн за період з 30.09.2025 до 30.10.2025 від суми боргу 3900000,00 грн, 54865,75 грн за період з 30.10.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн. (а.с. 3 на звороті - 17)
6.65. За контррозрахунком відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.11.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн розмір пені становить 11550,68 грн. (а.с.75)
6.66. Перевіривши контррозрахунок пені, здійснений відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні вказаного розрахунку не врахував умов пункту 2.1 додаткової угоди щодо визначення оплати за кожну партію поставленого товару у відповідному періоді та розмірі до відповідної дати, а отже, неправильно визначив період прострочення з 14.11.2025 до 17.11.2025, замість правильного з 02.05.2025 до 17.11.2025 як визначив позивач.
6.67. Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 4.7 договору та врахуванням позивачем здійснених відповідачем оплат у розмірі 4415600,00 грн у період з 19.06.2025 до 30.10.2025, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, проте суд встановив, що позивач невірно визначив суму пені у розмірі 54865,75 грн за період з 30.10.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн, оскільки помилково врахував період з 30.10.2025 до 17.11.2025 замість періоду з 31.10.2025 до 17.11.2025. Суд враховує, що 30.10.2025 відповідач сплатив позивачу 500000,00 грн боргу. Отже, позивач помилково включив до періоду прострочення 30.10.2025 - день сплати, а мав право здійснювати розрахунок пені за період з 31.10.2025 до 17.112025.
6.68. За розрахунком суду розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 4.7 договору становить 694047,02 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 (51443,78 грн за період з 02.05.2025 до 01.06.2025 від суми боргу 1953900,00 грн, 59741,16 грн за період з 02.06.2025 до 19.06.2025 від суми боргу 3907800,00 грн, 34731,55 грн за період з 20.06.2025 до 01.07.2025 від суми боргу 3407800,00 грн, 8937,68 грн за період з 02.07.2025 до 03.07.2025 від суми боргу 5261700,00 грн, 127133,38 грн за період з 04.07.2025 до 01.08.2025 від суми боргу 5161700,00 грн, 66477,25 грн за період з 02.08.2025 до 12.08.2025 від суми боргу 7115600,00 грн, 16856,19 грн за період з 13.08.2025 до 15.08.2025 від суми боргу 6615600,00 грн, 22169,16 грн за період з 16.08.2025 до 19.08.2025 від суми боргу 6525600,00 грн, 25545,70 грн за період з 21.08.2025 до 25.08.2025 від суми боргу 6015600,00 грн, 22997,75 грн за період з 28.08.2025 до 01.09.2025 від суми боргу 5415600,00 грн, 16699,57 грн за період з 02.09.2025 до 05.09.2025 від суми боргу 4915600,00 грн, 20025,15 грн за період з 06.09.2025 до 10.09.2025 від суми боргу 4715600,00 грн, 7500,47 грн за період з 11.09.2025 до 12.09.2025 від суми боргу 4415600,00 грн, 48936,18 грн за період з 13.09.2025 до 26.09.2025 від суми боргу 4115600,00 грн, 10191,78 грн за період з 27.09.2025 до 29.09.2025 від суми боргу 4000000,00 грн, 102682,19 грн за період з 30.09.2025 до 30.10.2025 від суми боргу 3900000,00 грн, 51978,08 грн за період з 31.10.2025 до 17.11.2025 від суми боргу 3400000,00 грн.
6.69. Прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення пені за порушення строків оплати товару за весь час прострочення.
6.70. Заяви про зменшення розміру пені відповідач суду не подав.
6.71. Сплата неустойки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
6.72. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 696934,69 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 4.7 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.05.2025 до 17.11.2025 суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 694047,02 грн.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які за розрахунком позивача у зв'язку із розглядом справи складають 58084,78 грн витрат зі сплати судового збору.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 58084,78 грн на підставі платіжної інструкції від 19.11.2025 №93 (4840397,52 х 1,5% х 0,8) (а. с. 19).
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, зменшивши розмір 30% річних, судовий збір у розмірі 58084,78 грн, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (ідентифікаційний код 32837429, адреса місцезнаходження: 20132, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Іваньки, вул. Соборна, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" (ідентифікаційний код 43543062, адреса місцезнаходження: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, 1, корп.2, оф.191, кім.4) 3300000,00 грн (три мільйони триста тисяч гривень 00 копійок) боргу, 69009,90 грн (шістдесят дев'ять тисяч дев'ять гривень 90 копійок) інфляційних втрат, 67165,84 грн (шістдесят сім тисяч сто шістдесят п'ять гривень 84 копійки) 3% річних, 694047,02 грн (шістсот дев'яносто чотири тисячі сорок сім гривень 02 копійки) пені, 58084,78 грн (п'ятдесят вісім тисяч вісімдесят чотири гривні 78 копійок) витрат зі по сплати судового збору.
У решті позову в частині вимоги про стягнення 2784,52 30% річних, 2887,67 грн пені відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 12.02.2026.
Суддя А.І. Гладун