8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
11 лютого 2026 року м. ХарківСправа № 922/4289/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича (вх.№2222 від 27.01.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829)
до Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача (стягувачскаржник) - не з'явився;
відповідача (заявник/боржник) - не з'явився;
приватного виконавця - не з'явився.
03.12.2024 Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича заборгованість за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808818396 від 01.02.2024 станом на 26.11.2024 включно в розмірі 82 832,00 грн. з яких: 70 832,69 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 14 583,17 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 56 249,52 грн., та 11 999,31 грн. суму простроченої заборгованості за комісією, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича про стягнення заборгованості задоволено.
Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за сумою (тілом) кредиту за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808818396 від 01.02.2024 у розмірі 70 832 (сімдесят тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 69 коп. та за комісією у розмірі 11 999 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 31 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
На виконання рішення суду видано наказ.
27.01.2026 до суду надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича (вх.№2222 від 27.01.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, в якій просить суд:
1. Визнати неправомірними дії приватного виконавця Кудряшова Дмитра В'ячеславовича щодо накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно з Постановою від 19.01.2026 року у ВП № 77848660.
2. Зобов'язати приватного виконавця Кудряшова Дмитра В'ячеславовича зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
3. Зобов'язати приватного виконавця Кудряшова Дмитра В'ячеславовича розглянути питання про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №77848660 на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з проходженням боржником військової служби.
В обґрунтування скарги заявник зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В'ячеславовича перебуває виконавче провадження №77848660 з примусового виконання судового наказу №922/4289/24.
10.09.2025 приватний виконавець виніс Постанову про зняття арешту з коштів у ВП №77848660. У тексті вказаної постанови виконавець офіційно встановив та документально підтвердив, що рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", використовується для зарахування заробітної плати (грошового забезпечення), та має спеціальний режим використання.
Керуючись п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зняв арешт із вказаного рахунку.
Незважаючи на встановлений факт спеціального призначення рахунку, 19.01.2026 приватний виконавець виніс нову Постанову про арешт коштів боржника у тому ж виконавчому провадженні, якою повторно наклав арешт на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 .
Також заяявник зазначає, що з 27.11.2025 заявник проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_3 ). Заблокований рахунок використовується ним для отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2026 прийнято скаргу Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича (вх.№2222 від 27.01.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця до розгляду, розгляд призначено на 04.02.2026 о 10:40.
30.01.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича надійшла заява про уточнення вимог скарги, в якій просить суд:
1. Визнати неправомірними дії приватного виконавця Кудряшова Д.В. щодо накладення арешту на кошти Постановою від 19.01.2026 у ВП №77848660 та щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження (викладеної у листі №9897 від 28.01.2026).
2. Скасувати Постанову приватного виконавця Кудряшова Д.В. про арешт коштів боржника від 19.01.2026 у ВП №77848660.
3. Зобов'язати приватного виконавця Кудряшова Д.В. зупинити вчинення виконавчих дій у ВП №77848660 на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення мною військової служби.
В обґрунтування вказаних уточнень заявник зазначає наступне.
У первісній редакції скарги (пункт 3 прохальної частини) Скаржник просив зобов'язати виконавця розглянути заяву про зупинення виконавчого провадження.
Після подання скарги до суду, скаржником було отримано лист приватного виконавця №9897 від 28.01.2026, у якому він відмовив у зупиненні виконавчого провадження та фактично проігнорував вимогу про зняття арешту із зарплатного рахунку.
Оскільки виконавець вже розглянув заяву та надав відмову, вимога про "зобов'язання розглянути" втратила актуальність. Натомість виникла необхідність оскаржити саму відмову та захистити мої права в умовах зміни способу виплати грошового забезпечення (перехід на обслуговування в АТ "Ощадбанк" у новій частині).
02.02.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича надійшла заява (вх.№2623 від 02.02.2026) про розгляд скарги за відсутності скаржника.
04.02.2026 до суду від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В'ячеславовича надійшов відзив на скаргу (вх.№2805 від 04.02.2026).
04.02.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича надійшла відповідь на відзив виконавця (вх.№2813 від 04.02.2026).
Судове засідання, призначене на 04.02.2026, відкладено на 11.02.2026 о 12:20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2026 повідомлено Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" та Фізичну особу-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича про дату та час наступного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2026 викликано приватного виконавця Кудряшова Дмитра В'ячеславовича (61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, оф. 7; код РНОКПП: НОМЕР_4 ) у судове засідання, призначене на 11.02.2026.
У судове засідання 11.02.2026 представник Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" не з'явився.
Фізична особа-підприємець Нізай (Соколенко) Андрій Ігорович у судове засідання 11.02.2026 не з'явився, явку представника у судове засідання не забезпечив.
Приватний виконавець Кудряшов Дмитро В'ячеславович у судове засідання не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, ухвалу про виклик від 04.02.2026 доставлено до електронного кабінету приватного виконавця Кудряшова Дмитра В'ячеславовича 05.02.2026.
Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича (вх.№2222 від 27.01.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, суд виходить з наступного.
У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі №18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті41, частини п'ятої статті124, пункту 9 частини третьої статті129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті1, частини другої статті2, абзацу шостого пункту 3.7 статті3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).
Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі №11-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Частиною статті 339-1 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини 2 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників зокрема на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини 3 статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 (провадження №12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
Стаття 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Відповідно до судової практики, що склалась в Україні, та згідно міжнародних нормативних актів, ратифікованих Україною, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, зазначив: «Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, у тому числі заробітної плати.
За приписами статті 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича про стягнення заборгованості задоволено.
Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за сумою (тілом) кредиту за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808818396 від 01.02.2024 у розмірі 70 832 (сімдесят тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 69 коп. та за комісією у розмірі 11 999 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 31 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
21.02.2025 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 видано відповідний наказ.
17.04.2025 на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 по справі №922/4289/24 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як зазначає виконавець, 18.06.2025 в рамках виконання виконавчого документу приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
10.09.2025 до приватного виконавця надійшла заява від боржника щодо зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк», на який зараховується заробітна плата боржника, яка є єдиним джерелом доходу та боржник зобов'язувався в рахунок погашення заборгованості сплачувати не менше 10 000,00 грн. щомісячно.
Постановою приватного виконавця від 10.09.2025 у виконавчому провадженні №77848660 з рахунку боржника НОМЕР_2 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк», знято арешт.
Як зазначає виконавець через систему обміну від банка наявна інформація про опрацювання вказаної постанови 11.09.2025 07:12 з повідомленням до стану: Арешт знято з одного рахунку.
19.01.2026 до приватного виконавця надійшла від АТ «Креді Агріколь Банк» форма повідомлення про відкриття/закриття рахунків фізичних осіб-боржників у банках України, таким чином, повідомивши про відкриття нового рахунку боржником - НОМЕР_5 .
19.01.2026 приватному виконавцю стало відомо про наявність у боржника нового відкритого рахунку НОМЕР_6 в АТ "АСВІО БАНК".
19.01.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку було направлено засобами поштового зв'язку до АТ «Креді Агріколь Банк» та АТ "АСВІО БАНК" в зв'язку з тим, що вказані банки не під'єднані до загальної системи документообігу в АСВП. Додатково приватний виконавець зазначає, що вказана постанова через загальний документообіг до інших банків не надсилалась.
Так, постановою приватного виконавця від 19.01.2026 у виконавчому провадженні №77848660 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих Реєстраційний номер виконавчого провадження: 77848660 рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
З вказаної постанови вбачається, що приватним виконавцем Кудряшовим Дмитром В'ячеславовичем в рамках виконавчого провадження №77848660 постановою від 19.01.2026 було накладено арешт на рахунки боржника Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича окрім рахунку, що має спеціальний режим використання, яким у свою чергу є рахунок боржника НОМЕР_2 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк».
З наведеного вбачається, що приватним виконавцем у даному виконавчому провадженні не було накладено арешт на рахунок боржника, що має спеціальний режим використання.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця Кудряшова Д.В. та скасування Постанови приватного виконавця Кудряшова Д.В. про арешт коштів боржника від 19.01.2026 у ВП №77848660.
Разом з тим, за приписами пункту 1 частини 1 статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1,4,6,8,11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2,3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
З аналізу наведеної правової норми випливає, що існує три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:
1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або
2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи
3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов'язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №120/875/230, провадження №К/990/15420/23).
Таким чином, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що при прийнятті рішення про зупинення вчинення виконавчих дій з підстави, передбаченої п.1 ч.1ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем має бути з'ясовано обставини та причини, які свідчать про те, що згідно з умовами служби боржника проведення виконавчих дій неможливе або наявне прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Отже, існування лише однієї умови проходження військової служби за призовом під час мобілізації для вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій не достатньо.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 06.12.2023 по справі №583/3097/23.
Судом встановлено, що боржник з 27.11.2025 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що у свою чергу підтверджується витягом із наказу командира військової частини №339 від 27.11.2025.
Проте скаржником будь-яких доводів та доказів про те, що виконавчі дії згідно з умовами військової служби боржника у виконавчому провадженні не можуть вчинятися, не наведено і таких доказів до суду не надано.
Разом з тим, твердження скаржника про проходження інтенсивної підготовки у складі бойових частин, залученість до максимально поглибленого курсу підготовки, який має на меті безпосереднє застосування набутих навичок у зоні бойових дій у найкоротші терміни, казармений режим, повну ізоляцію особового складу, відсутність вільного часу для вирішення особистих питань, постійну готовність до раптової зміни дислокації та вибуття в район виконання бойових завдань не є, на думку суду, безперечними умовами для зупинення виконавчого провадження та саме неможливості проведення виконавчих дій та разом з тим такі твердження скаржника не підтверджені доказами.
Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що умови його служби призводять до неможливості проведення виконавчих дій, а прохання про зупинення вчинення виконавчих дій не є безумовною підставою для винесення виконавцем відповідної постанови.
Аналогічна правова позиція стосовно подібних правовідносин, викладена Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №120/875/23.
За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №77848660 на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення проходження військової служби боржником.
Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази та надані учасниками справи правові позиції, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича (вх.№2222 від 27.01.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Керуючись ст.ст.232-235, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Нізая (Соколенко) Андрія Ігоровича (вх.№2222 від 27.01.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 12.02.2026.
СуддяТ.О. Пономаренко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.