вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/2945/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомпані»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД»
про стягнення 93 850,10 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомпані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД» про стягнення 93 850,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2945/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Скомпані» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД» 93 850,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив та надав докази, що рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/714/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомпані» 902 400,00 грн. заборгованості та 10 828,80 грн. судового збору. Рішення суду набрало законної сили 04.08.2025.
Розглядаючи справу № 911/714/25 суд встановив обставини, які в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказуванню, зокрема, встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скомпані» (позивач) являється оператором акредитованого електронного майданчика ЕТС «Prozorro.Продажі».
28.11.2024 ТОВ «ІЛД» надіслало на адресу ТОВ «Скомпані» лист № 28/01-24, відповідно до якого висловило бажання взяти участь в електронному аукціоні SPE001-UA-20241113-59489 з продажу об'єкта малої приватизації, а саме - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Науково-дослідного інституту «Буран», за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1/32.
Окрім того, листом від 28.11.2024 № 28/03-24 ТОВ «ІЛД» повідомило, що надає згоду щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу об'єкта малої приватизації відповідно до аукціону SPE001-UA-20241113-59489.
Згідно платіжної інструкції № 160 від 26.11.2024 відповідач сплатив 82 600,00 грн. гарантійного внеску для участі в аукціоні SPE001-UA-20241113-59489.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 06.12.2024 № 1303 було затверджено протокол № 1303 від 06.12.2024 про результати електронного аукціону SPE001-UA-20241113-59489, згідно якого переможцем відповідного електронного аукціону було визнано ТОВ «ІЛД», з ціною продажу лота 59 400 000,00 грн. Оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію переможцем електронного аукціону, згідно вказаного протоколу є ТОВ «Скомпані».
27.01.2025 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «ІЛД» був укладений договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Науково-дослідного інституту «Буран» за результатами електронного аукціону.
Також, 27.01.2025 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «ІЛД» був підписаний акт приймання-передачі малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «Науково-дослідного інституту «Буран».
Враховуючи, що оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію переможцем електронного аукціону, згідно протоколу № 1303 від 06.12.2024 про результати електронного аукціону SPE001-UA-20241113-59489 є ТОВ «Скомпані», то ТОВ «ІЛД» мало сплатити ТОВ «Скомпані» плату за участь в електронному аукціоні за вирахуванням гарантійного внеску у розмірі 1 402 400,00 грн. ((59400000,00 грн. х 2,5%) - 82 600,00 грн.).
В процесі розгляду справи № 911/714/25 відповідач сплатив частину заборгованості в розмірі 500 000 грн., що підтверджується квитанцією від 18.03.2025 №100, у зв'язку з чим сума позовних вимог була зменшена до 902 400 грн. (1402400,00 грн. - 500 000 грн.), яка і була задоволена судом.
Механізм проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації (далі - об'єкти приватизації) з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень закону визначені положеннями Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок).
Пунктом 28 Порядку визначено, що особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.
У відповідності до п. 113 Порядку плата за участь в електронному аукціоні вираховується оператором з гарантійного внеску, сплаченого переможцем електронного аукціону, в розмірі, визначеному пунктом 114 цього Порядку, протягом п'яти робочих днів з дня опублікування протоколу про результати електронного аукціону.
Якщо розмір плати за участь в електронному аукціоні перевищує розмір гарантійного внеску, переможець електронного аукціону зобов'язаний провести повний розрахунок шляхом здійснення доплати в межах строку для оплати ціни продажу об'єкта приватизації. Переможець електронного аукціону здійснює таку доплату шляхом внесення коштів на банківський рахунок оператора електронного майданчика, на який ним сплачено гарантійний та реєстраційний внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» переможець електронного аукціону сплачує на відповідний поточний рахунок органу приватизації ціну продажу об'єкта малої приватизації не пізніше ніж протягом 20 робочих днів, ціну продажу об'єкта великої приватизації - не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.
Як вбачається з протоколу про результати електронного аукціону SPE001-UA-20241113-59489, він сформований 29.11.2024, відповідно, останній день для здійснення повного розрахунку з позивачем, як оператором електронного майданчика, припадає на 27.12.2024.
Отже, з 28.12.2024 ТОВ «ІЛД» мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Скомпані» у розмірі 1 402 400,00 грн.
Враховуючи, що у справі Господарського суду Київської області № 911/714/25 рішенням суду від 02.06.2025 встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 1 402 400,00 грн. плати за участь в електронному аукціоні, з яких з простроченням платежу сплачено 500 000,00 грн., відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, що є підставою для застосування визначеної законом відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку».
Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 402 400,00 грн. плати за участь в електронному аукціоні, з яких з простроченням платежу сплачено 500 000,00 грн., встановлений судовим рішенням у справі № 911/714/25, тому згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують додаткового доказування.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Таким чином, враховуючи простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати за участь в електронному аукціоні на суму 1 402 400,00 грн. з 28.12.2024, яка була частково сплачена у сумі 500 000,00 грн. 18.03.2025, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення у позові 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані за період фактичного прострочення (з врахуванням часткової сплати).
За період з 28.12.2024 по 17.03.2025 позивачем нараховано 49 641,37 грн. інфляційних та 9 220,00 грн. 3 % річних на всю суму заборгованості 1 402 400,00 грн.
За період з 18.03.2025 (після сплати 500 000,00 грн.) на решту заборгованості 902 400,00 грн., яка була погашена 11.09.2025 в ході примусового виконання рішення суду, позивачем нараховано по 10.09.2025 інфляційні в сумі 21 786,49 грн. та 13 202,24 грн. 3 % річних.
Всього позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 22 422,24 грн. 3 % річних та 71 427,86 грн. інфляційних.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Відповідно до 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 22 422,24 грн. 3 % річних та 71 427,86 грн. інфляційних за період фактичного прострочення встановленого рішенням суду у справі № 911/714/25 грошового зобов'язання з оплати за участь в електронному аукціоні. Відповідні позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77-79, 123, 126, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Залізнична, будинок 5, код ЄДРПОУ 45558615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКОМПАНІ» (03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 154, офіс 5, код ЄДРПОУ 39580061) 22 422,24 грн. 3 % річних, 71 427,86 грн. інфляційних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін