вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"12" лютого 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1487/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу
за позовом: фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "СТЕАТИТ", код ЄДРПОУ - 14313814, 89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Червоноармійська, буд. 33,
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників і скасування державної реєстрації
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "СТЕАТИТ", код ЄДРПОУ - 14313814, з позовними вимогами визнання недійсними всіх рішень, які були прийняті 03.01.2025 загальними зборами учасників Товариства, що оформлені протоколом №01/2025 загальних зборів учасників від 03.01.2025 в тому числі нову редакцію статуту Товариства, затверджену рішенням загальних зборів учасників Товариства та скасування державної реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Перечинський "СТЕАТИТ" "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 15.01.2025 10:59:46, 1003161070014000385, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна установчих документів".
Ухвалою суду від 23.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.02.2026 року.
Позивачем ОСОБА_1 подано до господарського суду 04.02.2026 заяву про відвід судді Пригузи П.Д. у справі № 907/1487/25 з підстави визначеної п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України з мотивів, які суддею Пригузою П.Д. визнано необґрунтованими та ухвалою від 06.02.2026 заява про відвід передана на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Суддею Худенком А.А. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пригузи П.Д. постановлено ухвалу від 09.02.2026 про відмову у задоволенні такої заяви. Суддя дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів, які би об'єктивно підтверджували упередженість судді Пригузи П.Д., безпосередньо та однозначно вказували на його упереджене ставлення або особисту прихильність до учасників справи чи іншим чином зумовлювали підстави для задоволення відводу судді, не наведено представником відповідача і жодних фактів, які могли би викликати сумніви щодо безсторонності судді Пригузи П.Д. при розгляді даної справи. В ухвалі від 09.02.2026, зокрема зазначено, що незгода сторони ( ОСОБА_1 ) з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, за положеннями ч. 4 ст. 35 ГПК України, не може бути підставою для відводу.
Як вбачається з постановленої ухвали судді Пригузи П.Д. стосовно розгляду заяви про відвід, суддя виключає наявність особистого суб'єктивного фактору щодо упередженості при розгляді цієї справи, а також в ухвалу судді Худенка А.А., суддя не виявив наявності об'єктивних обставин для сумнівів в упередженості судді. Ці висновки ґрунтуються на змісті тексту обгрунтування заяви ОСОБА_2 .
В той же час, звертає на себе увагу наполегливість і цілеспрямованість доводів заявника відводу, які торкаються більш глибоких мотивів для відводу, які є невидимими у самій заяві та висловлених аргументах ОСОБА_1 і його представника (адвоката), але апелюють до емоційного сприйняття ситуації з подачею позовної заяви до суду (подана 31.12.2025, 23.01.2026 - відкрито провадження, наявність ухвали про залишення заяви без руху та інші процесуальні дії судді тощо). Поведінка заявника і його представника та зміст заяви про відвід судді вказують на незгоду із самим фактом розподілу справи судді, який раніше розглядав справу ОСОБА_1 , в якій він був відповідачем, а тепер цей же суддя має розглянути справу ОСОБА_3 , де він є позивачем, але про це прямо не вказується у заяві.
У своїй заяві про відвід ОСОБА_1 наводить аргументацію з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, де ЄСПЛ зазначав, що для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду. "Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи" (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98). Слово "боятися" підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізі, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на перший погляд, вони викликають побоювання упередженості суду.
Сумніви можуть бути "будь-якими". Це відповідає на питання, чи потрібний для відводу судді сумнів "поза розумним сумнівом" чи 50/50. За практикою ЄСПЛ, достатньо мінімального - будь-якого - сумніву. ЄСІІЛ застосовує визначення "об'єктивні misgivings (найлегші почуття сумніву) щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача"
Це схоже на вимогу бездоганності в ст. 3 Кодексу суддівської етики в якій зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Учаснику справи достатньо сумнівів «на перший огляд», тоді як суд має довести свою
неупередженість «поза розумним сумнівом».
Розглянувши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання про самовідвід судді Пригузи П.Д. від розгляду справи №907/1487/25 з огляду на наступні підстави.
Суддя у цій справі усвідомлює, що сумніви ОСОБА_1 ґрунтуються не лише на фактах у цій справі, які ним описано в своїй заяві, та яким надано певну інтерпретацію на обґрунтування сумнівів у неупередженості судді. Такі сумніви є не "будь-якими", а мають реальний ґрунт, випливають із іншої справи, яку він ( ОСОБА_1 ) не називає у своїй заяві, але яка за його участю як сторони, вже була на розгляді судді Пригузи П.Д. Така справа була пов'язана також із подібним корпоративним спором між, фактично, тими ж сторонами та подібним предметом - недійсність рішень загальних зборів, визначення часток у статутному капіталі тощо, де ОСОБА_1 був представником відповідача - ТОВ "Перечинський "СТЕАТИТ", код ЄДРПОУ - 14313814, та також заявляв судді Пригузі П.Д. відводи.
Це справа №907/922/21, рішення у якій прийнято 11.03.2022 року та набрало законної сили. У цьому рішенні суд за головуванням судді Пригузи П.Д., погодився з твердженнями Позивача, які були підтримані іншими учасниками справи (відповідачами), зазначивши, що загальні збори, рішення яких оформлено Протоколом № 01/16 від 25.08.2016 були неправомочними, а прийняті на цих зборах рішення є незаконними та прийнятими з очевидними намірами, зокрема ОСОБА_1 , завдати шкоди іншим учасникам товариства, заволодіти правом управління товариством шляхом протиправного «розмивання» статутного капіталу та часток учасників товариства (шахрайські наміри діяти з метою завдати шкоди цивільним правам інших учасників, застосовуючи обман та зловживання правами). Зміст протоколу загальних зборів №02/16 від 12.09.2016, таким чином, є протиправним та свавільним, а записані в ньому відомості та рішення не відображають реальних і дійсних подій, обставин та висновків тощо.
З цими оцінками погодилися і суди вищих інстанцій, що переглядали та залишили в силі рішення у справі №907/922/21 від 11.03.2022 за скаргами ОСОБА_1 .
Для суду у цій справі немає сумнівів, що ОСОБА_1 , побачивши результати авторозподілу даної справи, усвідомив, що його справу буде розглядати суддя, який вже розглядав подібний спір у цих самих правовідносинах, інтуїтивно отримав привід "боятися", що цей суддя може бути небезстороннім, оскільки раніше розглядав його справу.
Висновки судді Пригузи П.Д. та його твердження про свою суб'єктивну безсторонність, а також висновок судді Худенка А.А. про відсутність об'єктивних фактів, що вказують на упередженість судді у справі, не зможуть насправді звільнити ОСОБА_1 від відчуття побоювання за долю своєї справи (цієї справи).
Отже, слідуючи практиці ЄСПЛ, вважаю, що для ОСОБА_1 цей "привід боятися" має бути виключеним. ОСОБА_4 має бути впевненим у безсторонності судді та об'єктивності правосуддя, яке здійснюється у його справі.
Для забезпечення існування такої неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини судді необхідно виключити будь-які сумніви щодо безсторонності суду - вийти із справи.
У статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ОСОБА_1 має беззаперечне право щоби його справа була розглянута незалежним і безстороннім судом, і він має бути максимально впевненим у цьому.
За приписами п. 5 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 1 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36, і 37 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, зокрема, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За приписами ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
У цій справі існують процесуальні рішення і висновки судді з якими заявник не згоден та розкриває їх зміст (інтерпретує) під страхом рішення і висновків судді у справі №907/922/21, які в їх сукупності усвідомлюється ним як упередження судді, яке можливо вплине на майбутній розгляд його справи.
Наведені обставини, як результат процесуальної поведінки позивача об'єктивно не можуть бути підставою для висновку про наявність упередженості чи заінтересованості складу суду. Проте, як видно з поведінки представника позивача та висловлених ним заяв, і Козичем Я.Л. і представником (адвокатом) висловлюється про недовіру складу суду з наведених та інших підстав. Відтак, суд враховує, що із суб'єктивної точки зору учасників справи (позивач та його представник) діючий склад суду при розгляді даного позову може вважатися не цілком безстороннім.
Зважаючи на наведені обставини як суддя у цій справі, доходжу висновку, що зазначена обставина для заявника є достатньою підставою побоюватися, що суддя буде діяти у цій справі під впливом обставин і оцінок стосовно позивача, що були зроблені при винесенні рішення у справі №907/922/21. Особисті переконання Козича Я.Л. належить врахувати (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").
Така ж сама думка про сумніви в неупередженості судді може виникнути і у стороннього спостерігача, який ознайомиться з рішенням у справі №907/922/21 від 11.03.2022 року.
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надає вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"). У цьому сенсі, як висновував ЄСПЛ, навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах "Делкурт проти Бельгії", "Пєрсак проти Бельгії" і "Де Куббер проти Бельгії", що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Переконаний, що цей самовідвід у цій справі буде схвалений і сторонніми спостерігачами (громадськістю), яка на практиці має відчувати довіру до судової влади.
Враховуючи викладене, а також для того, щоби за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи №907/1487/25, з метою уникнення будь - яких сумнівів з боку ОСОБА_1 у неупередженості судді, що буде приймати рішення по суті у цій справі, суддю Пригузу П.Д. від розгляду цієї справи належить відвести.
Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, якщо у заявника є обставини побоювання у неупередженості або об'єктивності судді, - обов'язок судді заявити самовідвід.
Враховуючи вищенаведене, справу №907/1487/25 належить направити на автоматичний перерозподіл у порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 35, 228, 234 - 237 ГПК України, суд -
1. Відвести суддю Пригузу П.Д. від розгляду справи №907/1487/25 за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "СТЕАТИТ", код ЄДРПОУ - 14313814 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників і скасування державної реєстрації.
2. Справу №907/1487/25 передати для подальшого проведення її автоматизованого розподілу між суддями в установленому порядку.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя П.Д. Пригуза