ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2026 року Справа № 906/771/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Павлюк І.Ю.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 21.10.2025 суддею Лозинською І.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 28.10.2025) у справі № 906/771/25
за позовом Виконавчого комітету Криворізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"
про стягнення 233612, 60 грн
Виконавчий комітет Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" 233612, 60 грн штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 61 від 06.02.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги комітет послався на не отримання товару у встановлений в укладеному сторонами договорі термін, у зв'язку із чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 233612, 60 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.10.2025 у даній справі позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 233612, 60 грн пені та 3504, 19 грн судового збору.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Товариство вважає оскаржуване рішення таким, що не ґрунтується на положеннях закону та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вказує на те, що оскільки виконання зобов'язання відповідача із позивачем фінансується за рахунок Державного бюджету України, до правовідносин між сторонами належить застосовувати ч. 2 ст. 231 ГК України. Відповідно апелянт вважає розрахунок штрафних санкцій таким, що не відповідає вимогам закону.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.10.2025 у справі № 906/771/25; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Матеріалами справи стверджується, що 06.02.2025 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 61, згідно п. 1.1 предметом якого є товари на виконання заходів територіальної оборони: "34710000-7, Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (квадрокоптер)". Згідно п. 1.2 у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар відповідно до специфікації (додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти і здійснити оплату за цей товар на умовах даного договору. Кількість, асортимент та вартість товару визначено у специфікації (додаток №1). яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3 договору). Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 8090000 грн без ПДВ. Згідно п. 3.2 договору, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. Згідно п. 4.1 договору, розрахунки між сторонами за цим договором здійснюється шляхом переказу замовником оплати в розмірі суми поставленого товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки здійснюються замовником у безготівковій формі, відповідно до чинного законодавства за реквізитами постачальника, зазначеними цим договором (п. 4.2 договору). Згідно п. 4.3 договору, замовник бере бюджетні зобов'язання та здійснює платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, узятих на облік органами казначейства України з урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України. Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору місце та строки поставки товару: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, до 10.03.2025. Товар повинен бути переданий постачальником замовнику за попередньою домовленістю сторін згідно з видатковою накладною. При постачанні товару в видатковій накладній або в додатку до видаткової накладної повинні бути вказані серійні номери поставленого товару. Замовник зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною, своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар (п. 6.1 договору). Відповідно п. 6.2.4 договору, замовник має право вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання зобов'язань постачальником повідомивши його про це у строк 10 календарних днів до дати розірвання, уклавши з постачальником додаткову угоду про розірвання. Пунктом 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором (п. 6.3.1 договору), забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього договору (п. 6.3.2 договору). Згідно п. 7.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і договором. За порушення сторонами умов даного договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції від вартості невиконаних зобов'язань (п. 7.2 договору). Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1 договору). У специфікації до договору (додаток №1) сторони погодили найменування товару у кількості 50 штук, ціну за одиницю товару 161800 грн, загальну вартість товару на суму 8090000 грн.
У зв'язку із невиконанням постачальником взятих зобов'язань в частині дотримання строків поставки товару та неповідомленням замовника про неможливість своєчасного виконання договору, позивачем було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та електронною поштою лист від 12.03.2025 № 20/26/1603 про необхідність повідомлення про причини невиконання умов договору в частині строків поставки товару, а також про наявність підстав для внесення змін або розірвання укладеного договору.
13.03.2025 від відповідача на адресу позивача надійшов лист від 10.03.2025, яким товариство визнало факт не поставки товару з обґрунтуванням порушення договірних зобов'язань логістичними обмеженнями і проханням продовжити термін постачання товарів до 15.04.2005.
Враховуючи несвоєчасність вжиття постачальником заходів для продовження терміну поставки товару, неналежність підтвердження припинення виробництва товару та необґрунтованість визначення терміну продовження строку поставки товару до 15.04.2025, акцентуючи увагу на нагальній потребі у квадрокоптерах кінцевих отримувачів товарів на виконання заходів територіальної оборони, позивач дійшов висновку про неможливість продовження строку поставки товару.
Враховуючи положення п. 6.2.4 договору щодо умов дострокового розірвання договору, позивачем було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та електронною поштою повідомлення про розірвання договору від 18.03.2025 № 17/26/1724 та проект відповідної додаткової угоди.
Судами встановлено, що 14.04.2025 сторони підписали додаткову угоду № 1 про розірвання договору № 61 від 06.02.2025, згідно п. 3 якої остання набирає чинності з моменту її підписання.
З огляду на не отримання товару у встановлений у договорі термін, позивач направив відповідачу претензію від 15.04.2025 з вимогою щодо сплати штрафних санкцій в сумі 233612, 60 грн на розрахунковий рахунок підприємства за неналежне виконання умов договору, однак, остання залишена товариством без відповіді та задоволення.
Відтак, міська рада звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 233612, 60 грн пені, який рішенням Господарським судом Житомирської області від 21.10.2025 задоволено у повному обсязі.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вже встановлено судами, 06.02.2025 сторонами даного господарського спору було укладено договір поставки № 61, предметом якого є товари на виконання заходів територіальної оборони: "34710000-7, Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (квадрокоптер)".
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Приписами статтей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. ст. 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначено вище, пунктами 7.1, 7.2 укладеного договору сторони обумовили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. За порушення сторонами умов даного договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період , за який сплачуються штрафні санкції від вартості невиконаних зобов'язань.
Як слідує із розрахунку позивача, останнім нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 233612, 60 грн.
Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції пені, колегія суддів погоджується з висновком про її обґрунтованість у заявленій міською радою сумі 233612, 60 грн.
Колегією суддів констатується, що у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання по своєчасній поставці товару за договором, доводи позивача відповідачем не спростовано ані у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів скаржника про те, що оскільки виконання зобов'язання із позивачем фінансується за рахунок Державного бюджету України, до даних правовідносин між сторонами належить застосовувати ч. 2 ст. 231 ГК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
Поряд з цим, як зазначено вище, за змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Частинами першою - третьою статті 231 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Зазначене стосується і зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі.
Так, пунктами 7.1, 7.2 укладеного договору сторонами погоджено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. За порушення сторонами умов даного договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період , за який сплачуються штрафні санкції від вартості невиконаних зобов'язань.
При цьому, положення частин другої статті 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.
Відповідно до статті 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір - це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що договір № 61 від 06.02.2025 сторонами укладено в добровільному порядку, при цьому, скаржник не оспорював умови цього договору в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді жодних зауважень щодо них також не наводив.
Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
Отже, оскільки у пункті 7.2 договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що за порушення сторонами умов даного договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період , за який сплачуються штрафні санкції від вартості невиконаних зобов'язань, доводи відповідача про застосування до даних правовідносин ч. 2 ст. 231 ГК України, не приймаються апеляційним господарським судом.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
В силу приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог міської ради про стягнення з ТзОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" 233612, 60 грн штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 61 від 06.02.2025.
Зважаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 21.10.2025 у справі № 906/771/25 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги товариства, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнє в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 21.10.2025 у справі № 906/771/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 906/771/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Павлюк І.Ю.