12.02.26
Справа № 635/527/25
Провадження № 2/635/2230/2026
12 лютого 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючої судді Березовської І.В.,
секретар судового засідання - Бурдюкова В.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,
представники позивача - Ткаченко Юлія Олегівна, ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просить стягнути з останньої суму заборгованості за Договором позики №75432512 від 10 червня 2021 року у розмірі 38763,90 гривень, з яких 12550,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26213,90 гривень - сума заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 гривень.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання з повідомленням сторін.
01 квітня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву.
12 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - Ґедзь О.В.
31 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку надала до суду клопотання, яким відповідач просить суд прийняти до уваги її перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України та зупинити провадження по даній справі. На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що на цей час вона проходить військову службу в лавах ЗС України.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, надала до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, відповідно до яких зазначила, що надана ОСОБА_2 довідка №1389 від 27 жовтня 2025 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 не містять інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій перебуває відповідач на військовій службі, не надано підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
На думку позивача належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Інші докази (довідки, листи з військової частини) є недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918св22).
Отже, матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки вона не надала наказ по особовому складу.
Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву Відповідача та відповідь на відзив Представника Позивача. З цього вбачається, що Відповідач скористалася своїм правом подати до суду заперечення проти позову, а відтак зупинення провадження у справі є недоречним.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, засобами поштового зв'язку надала довідку з військової частини НОМЕР_1 про перебування її у складі Збройних Сил України.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд висновує про необхідність зупинення провадження в справі, виходячи із такого.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України.
Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» по всій територій країни було введено воєнний стан, який продовжує діяти станом на сьогоднішній день.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до довідки, яка видана командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 №1389 від 27 жовтня 2025 року, солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 16 жовтня 2025 року по теперішній час.
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає її участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, який навпаки просить суд зупинити розгляд справи, суд відповідно пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Отже, після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто припинення проходження ОСОБА_2 служби у складі ЗС України у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_2 зобов'язана повідомити про це суд.
Доводи представника позивача про те, що оскільки відповідач скористалася своїм правом подати до суду заперечення проти позову, а відтак зупинення провадження у справі є недоречним, є безпідставними, оскільки реалізація права відповідача на подання відзиву не позбавляє суд обов'язку зупинити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 251, 253 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, зупинити до припинення проходження ОСОБА_2 служби у складі Збройних Сил України у період дії в Україні воєнного стану.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.В. Березовська