Справа № 643/2224/26
Провадження № 1-кс/643/1466/26
12.02.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 та представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12025220000000554 від 19.04.2025,
10.02.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшло зазначене клопотання прокурора.
З клопотання та наданих до нього матеріалів слідує, що слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025220000000554 від 19.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Постановою заступника начальника слідчого управління ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_7 від 20.01.2026 про визначення слідчої групи у даному кримінальному провадженні, для проведення досудового розслідування, до слідчої групи включено слідчих СУ ГУНП в Харківській області.
Під час досудового розслідування встановлено, що службові особи Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , та пов'язані з вказаним підприємством особи, основним видом економічної діяльності якого, згідно з кодом КВЕД 85.32, зазначено: «Професійно-технічна освіта», яке зареєстроване в Єдиній ІНФОРМАЦІЯ_2 та має відповідне Свідоцтво про атестацію ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ліцензію на провадження освітньої діяльності з підготовки професії «Охоронник», код ІНФОРМАЦІЯ_4 , використовуючи службове становище, знаходячись на території м. Харкова, в невстановлений досудовим слідством період часу, але не пізніше 01.06.2024, розробили та реалізували злочинний план спрямований на ухилення від мобілізації особами чоловічої статі, мобілізаційного віку, під час дії воєнного стану на території України, шляхом їх офіційного працевлаштування за основним місцем роботи на посади викладачів (педагогічного працівника) закладу професійної (професійно-технічної) освіти, без необхідності виконувати свої професійні обов'язки, а саме до Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , зі ставкою не нижче 0,75, що в свою чергу, згідно п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, одержуючи за вказані протиправні дії неправомірну вигоду.
При цьому, працевлаштовані у такий спосіб особи, відповідно до вказаного злочинного плану, рахуючись діючими працівниками Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , трудові обов'язки викладачів не здійснюють, не перебувають на робочих місцях у даному закладі, оскільки справжньою метою працевлаштування є отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а не здійснення викладацької діяльності.
Крім того, встановлено, що службові особи Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , складали і підписували довідки про підтвердження офіційного працевлаштування на посади викладачів до вищевказаного закладу професійної (професійно-технічної) освіти осіб чоловічої статі, мобілізаційного віку, зі ставкою не менше як 0,75, які фактично трудові обов'язки викладачів не здійснюють, та інші необхідні документи, для подальшого направлення вказаних документів в органи ТЦК та СП для отримання відстрочки від призову по мобілізації згідно п.2 ч.3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вводячи в оману працівників ТЦК та СП щодо наявності правових підстав для надання відстрочки військовозобов'язаним.
Також, встановлено, що у період з 01.06.2024 по теперішній час до Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , у вищевказаний спосіб, працевлаштовано військовозобов'язаних громадян України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відносно яких до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де останні перебувають на обліку, направлені відповідні документи щодо їх працевлаштування на викладацьку посаду у вказаний заклад професійної (професійно-технічної) освіти, а також документи, які підтверджують право на відстрочку останніх від призову на військову службу під час мобілізації, внаслідок чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, згідно даних ІНФОРМАЦІЯ_6 на Підприємстві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , за період з липня 2024 року по теперішній час офіційно працевлаштовано близько 100 осіб чоловічої статі призовного віку на посади викладачів, які, згідно даних отриманих під час досудового розслідування даного кримінального провадження, фактично не виконують свої функціональні обов'язки та отримали відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в органах ТЦК та СП.
Таким чином, службові особи Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , та пов'язані з вказаним підприємством особи, перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 та інших регіонів України, пов'язаної з ухиленням від мобілізації осіб чоловічої статі призовного віку.
05.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.01.2026, у період часу з 09:33 год. по 13:17 год., проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено: Мобільний телефон «Samsung Galaxy», IMEI1 НОМЕР_2 ; Планшет марки «Lenovo» s/n HA180LPH (64); Грошові кошти в сумі 183 500 гривень, 12900 доларів США, 150 євро.
Також, під час обшуку за вказаною адресою виявлено автомобіль марки «Lada Largus», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова VIN: НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якому у вищевказаний період часу, на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.01.2026, проведено обшук, під час проведення якого виявлено та вилучено: Копія документа « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на імя ОСОБА_10 на 1 арк.; Заява на імя директора підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Ломоносова від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк.; Згода на обробку персональних даних від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк.
Сторона обвинувачення вважає, що зазначені предмети, документи та грошові кошти, що вилучені за вищевказаною адресою та в автомобілі марки «Lada Largus», д.н.з. НОМЕР_3 , належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , якому 05.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та останньому на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Також, сторона обвинувачення вважає, що вищевказані грошові кошти, вилучені за вказаною адресою, могли бути отримані підозрюваним ОСОБА_5 в результаті вчинення вищевказаної злочинної діяльності та належать останньому.
Таким чином, незастосування арешту на вищезазначене майно, може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Потреби досудового розслідування в отриманні майна, вилученого під час вищевказаної слідчої дії може бути використане під час досудового розслідування та судового розгляду для встановлення обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, а також збереження речових доказів, неможливо задовольнити без застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання з підстав зазначених у ньому. Також долучив до матеріалів справи копії постанови про визнання речовими доказами, ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 та повідомлення про підозру ОСОБА_12 .
Захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_6 , який також є представником ОСОБА_4 , у судовому засіданні зазначив, що проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон «Samsung Galaxy», IMEI1 НОМЕР_2 , копію документа «Резерв +» на імя ОСОБА_10 на 1 арк., заяву на ім'я директора підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Ломоносова від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк. та згоду на обробку персональних даних від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк. - не заперечує.
Щодо накладення арешту на планшет марки «Lenovo» s/n HA180LPH (64), адвокат зазначив, що не заперечує. Проте, цим планшетом користуються діти підозрюваного, які навчаються онлайн та на ньому не містилося логічного захисту, відтак просив встановити органу досудового розслідування розумний строк для проведення необхідних слідчий дій та повернути його власнику.
Щодо грошових коштів, адвокат вказав, що вони належать не підозрюваному ОСОБА_5 , а його дружині ОСОБА_4 , яка займається підприємницькою діяльністю та має відповідний дохід. Так, у 2024 році дохід ОСОБА_4 склав 5659500,00 грн, а за 2025 рік - 2405500,00 грн. На підтвердження цього, долучив відповідні виписки з реєстру та податкові декларації ФОП ОСОБА_4 за 2024 та 2025 роки. Вказав, що вилучені кошти, не здобуті злочинним шляхом, не належать ОСОБА_5 , оскільки вказані кошти отримані від здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність підстав для накладення арешту.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала позицію свого представника та вказала, що вилучені кошти були отримані внаслідок здійснення підприємницької діяльності.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також документи, долучені у судовому засідання, встановив таке.
Слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025220000000554 від 19.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
05.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.01.2026, у період часу з 09:33 год. по 13:17 год., проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон «Samsung Galaxy», IMEI1 НОМЕР_2 ;
2. Планшет марки «Lenovo» s/n HA180LPH (64);
3. Грошові кошти в сумі 183 500 гривень, 12900 доларів США, 150 євро.
Також, 05.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.01.2026, проведено обшук в автомобілі марки «Lada Largus», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова VIN: НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , під час проведення якого виявлено та вилучено:
1. Копія документа «Резерв +» на імя ОСОБА_10 на 1 арк.;
2. Заява на ім'я директора підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Ломоносова від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк.;
3. Згода на обробку персональних даних від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк.;
05.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Постановою слідчого від 07.02.2026 вилучені предмети та речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994 п. 42 та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п. 49 - 62, від 10.05.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. 69 і 73). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Вказані обставини стороною обвинувачення доведені.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Вивчаючи правову підставу для арешту майна слідчий суддя зауважує, що у даному випадку стороною обвинувачення доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, проведення обшуку та вилучення майна відповідало меті та обставинам події даного кримінального провадження, майно має статус тимчасово вилученого, визнано речовим доказом, а відповідна постанова не ставилась під сумнів заінтересованими особами.
Оцінивши наведені стороною обвинувачення докази слідчий суддя доходить переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло у собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення з таким майном слідчих дій.
Щодо заперечень про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя зазначає, що КПК України не вимагає, щоб на момент розгляду клопотання про арешт майна у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи. Адже, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про доцільність накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Натомість, вказане рішення не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею, клопотання про скасування арешту.
Крім цього, надані адвокатом податкові декларації лише свідчить про загальну суму доходу за звітний період. Проте, у вказаній декларації не відображено суму грошових коштів, які ОСОБА_4 використала для здійснення своєї підприємницької діяльності у звітний період, адже вказана декларація подана як ФОП.
На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя відхиляє доводи представника ОСОБА_4 з приводу того, що вилучені грошові кошти є лише її особистою власністю та отримані від підприємницької діяльності, оскільки арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Твердження адвоката про відсутність підстав для арешту майна на грошові кошти та про те, що арештоване майно не може бути речовим доказом та не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що майно може містити інформацію про походження, обіг та використання коштів, які можуть бути предметом злочину, а також підтверджувати зв'язок між причетною особою та фінансовими активами, здобутими злочинним шляхом, а отже арештоване майно відповідає ознакам, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою його збереження.
Майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Законність походження грошових коштів буде встановлено під час подальших етапів досудового розслідування.
Не знайшли свого підтвердження і твердження адвоката про неспівмірність обмеження прав ОСОБА_4 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання слідчого судді у цьому випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження та зважаючи на те, що на цей час вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на грошові кошти, є виправданим, з точки зору встановлення їх походження та вирішення інших процесуальних та слідчих дій щодо вказаних грошових коштів.
Майно та його походження повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна на грошові кошти, ані власником, ані представником не надано та слідчим суддею не встановлено. Покликання на необхідність використання цих коштів для сімейних та особистих потреб (харчування, одяг тощо), слідчим суддею відхиляються, оскільки, як встановлено раніше, ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, та має стабільний дохід, який значно перевищує мінімально визначені державою стандарти.
Відтак, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки є ризик втрати цих речових доказів, що унеможливить встановленню істини по справі. Арешт майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, негативні наслідки арешту майна, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна.
Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Відповідно до абз. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 114, ст. 132, ч. 4 ст. 173 КПК України, керуючись загальними засадами кримінального провадження, викладеними в ст. 7 КПК України, слідчий суддя, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, вважає необхідним зобов'язати слідчого, прокурора передати на відповідальне зберігання особі, у якої було вилучено або власнику майна вилучений планшет, після проведення відповідних експертиз, зняття виявленої інформації на електронних носіях експертами в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному пристрої, для залучення до матеріалів кримінального провадження до 12.03.2026 включно, та попередити таких осіб про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна. Відтак, слідчий суддя покладає на слідчого та прокурора обов'язок з 13.03.2026 повернути вказане майно його власнику, та у відповідності до цього визначити місце зберігання вказаного майна.
Керуючись ст. 98, 131, 132, 170 - 173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучене 05.02.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучене 05.02.2026 під час проведення обшуку автомобіля марки «Lada Largus», д.н.з. НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а саме:
- Мобільний телефон «Samsung Galaxy», IMEI1 НОМЕР_2 ;
- Планшет марки «Lenovo» s/n HA180LPH (64);
- Грошові кошти в сумі 183500 гривень, 12900 доларів США, 150 євро;
- Копія документа « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- Заява на імя директора підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Ломоносова від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк.;
- Згода на обробку персональних даних від ОСОБА_11 від 08.08.2025 на 1 арк.
Місцем зберігання планшету марки «Lenovo» s/n HA180LPH (64) визначити СУ ГУНП в Харківській області - до 12.03.2026 включно, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для проведення відповідних експертиз, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаних носіях, для залучення до матеріалів кримінального провадження, а також провести необхідні інші слідчі дії, а з 13.03.2026 - зобов'язати слідчого та прокурора передати на відповідальне зберігання вказане майно особам у яких таке майно було вилучене або власникам цього майна, та попередити таких осіб про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_13