Справа № 405/1060/25
провадження № 1-кс/405/381/26
03.02.2026 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000112 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, -
до Подільського районного суду міста Кропивницького від старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_7 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі не продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою або в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 підтримав за обставин, які зазначені в клопотанні та додав, що при визначенні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначити її у максимальному розмірі тобто 80 прожитковим мінімумів для працездатних осіб.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому заперечив щодо задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що:
-підозра про яку повідомлено ОСОБА_4 є необґрунтованою;
-відсутність ризиків, які заявлені слідчим та прокурором;
-з приводу обставин, які зазначені повідомленні про підозру ОСОБА_4 не проводилось службове розслідування.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому заперечила щодо задоволення клопотання та просила відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що:
-підозра про яку повідомлено ОСОБА_4 є необґрунтованою;
-відсутній склад злочину в діях ОСОБА_4 .
Підозрюваний підтримав позицію захисників та додав, що з 01.04.2022 проходить службу в СЗУ, на теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , у званні солдат, на посаді водія де отримує заробітну плату у розмірі 20 тис. грн. на місяць, на даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні у Кіровоградській обласній психіатричній лікарні, має на утриманні малолітню доньку 2018 року народження.
Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисників, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000112 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
27.01.2026, в порядку передбаченому 277 КПК України, слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, відповідно до якої: згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
У подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
Згідно з ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Громадяни України чоловічої статті, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Військова служба у Збройних Силах України, утворених відповідно до Законів України є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються Законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу №96 від 24.05.2023 командира військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, приступив до виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватися вимог статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов'язані, зокрема, свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Крім того, відповідно до статей 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до бойових розпоряджень командира ВЧ НОМЕР_2 №88 від 08.07.2023, останній мав приступити до виконання даного бойового розпорядження та зосередити основні зусилля на виконання бойових завдань у складі угрупування військ (сил) в районні виконання завдань Куп'янськ ОУВ «Харків» оперативного підпорядкування командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
У подальшому відповідно бойових розпоряджень був направлений для виконання бойових завдань у східній частині Слобожанського оперативного району Харківської області у складі угрупування військ ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативного підпорядкування командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 01.08.2023 по 09.08.2023; у складі угрупування військ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативного підпорядкування командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - 10.08.2023; у складі угрупування військ ТГр «Куп?янськ» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативного підпорядкування командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 11.08.2023 по 31.08.2023 - з 01.08.2023 по 28.08.2023 (БН ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №?БН 164т/ОУВ від 01.07.2023, БР командира в/ч НОМЕР_2 від 02.07.2023 №?34, БР ОУВ «Харків від 08.08.2023 №3754/ОУВ, БР командира в/ч НОМЕР_2 від 09.08.2023 №?500/1, БР ТГр «Куп?янськ» від 10.08.2023 №?1 т/ТГр БР командира в/ч НОМЕР_2 від 10.08.2023 №?504/1).
В подальшому повинен був приймати участь у виконанні бойових завдань, а саме охорона, оборона та всебічне забезпечення розгорнутих пунктів управління та їх елементів у складі угрупування військ ОТУ «Луганськ» оперативного підпорядкування командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 01.07.2024 по 17.07.2024 та з інтенсивної підготовки до ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини, включених до складу резерву Головнокомандувача ЗСУ, у складі угрупування військ (сил) ОТУ «Сіверськ» - з 17.07.2024 по 31.07.2024 (БН ОТУ «Луганськ» від 02.04.2024 №?43т, БР командира в/ч НОМЕР_2 від 01.07.2024 № 6680, БР ГК ЗСУ від 05.07.2024 №?10547, БР командира в/ч НОМЕР_2 №?6982 від 15.07.2024; БР ОТУ «Сіверськ» від 18.07.2024 №БР-386т/оту); виконанні бойових завдань, а саме інтенсивна підготовка до ведення воєнних (бойових) дій у складі резерву Головнокомандувача ЗСУ, у складі угрупування військ (сил ) ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 01.08.2024 по 31.08.2024 (БР ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 18.07.2024 №?БР-386т/оту; БР командира в/ч НОМЕР_2 від 01.08.2024 №?7120); у виконанні бойових завдань, а саме інтенсивна підготовка для ведення воєнних (бойових) дій у складі резерву Головнокомандувача ЗСУ та у складі угрупування військ (сил ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 01.09.2024 та охорона, оборона та всебічне забезпечення Функціонування системи зв'язку, експлуатаційного-технічного забезпечення функціонування системи зв?язку, експлуатаційно-технічного обслуговування логістичного, медичного забезпечення, підтримки), у складі угрупування військ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 01.09.2024 по 30.09.2024 (БР ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 18.07.2024 №БР-386т/оту; БР командира в/ч НОМЕР_2 від 01.09.2024 №?7504, від 02.09.2024 №?7534; БР Головнокомандувача ЗСУ від 02.09.2024 №?15863).; у виконанні бойових завдань, а саме охорона, оборона та всебічне забезпечення розгорнутих пунктів управління та їх елементів у складі угрупування військ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - з 01.10.2024 по 31.10.2024 (БР Головнокомандувача ЗСУ від 02.09.2024 №?15863, від 03.09.2024 №?15878, від 16.09.2024 N?17224; БР командира в/ч НОМЕР_2 від 01.10.2024 №?8015; БР Головнокомандувача ЗСУ від 15.10.2024 №?20546, БР ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 16.10.2024 №БР-374т/ДПУ)
Водночас, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем на посаді оператора - топогеодезиста (04тр) радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки (з 07.06.2023) та такелажника (02 тр) такелажного відділення взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону (з 30.08.2023) військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат» в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 56, 57, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, у період з 07.06.2023 по 29.08.2023 обіймаючи посаду оператора - топогеодезиста (04тр) радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки та з 30.08.2023 по 01.03.2025, обіймаючи посаду такелажника (02 тр) такелажного відділення взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону, перебуваючи на території м. Кропивницького, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, у власних цілях, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та шляхом обману командування військової частини НОМЕР_2 , який полягав у створенні умов для фіктивного обліку його перебування на службі та фіктивного проходження військової служби і виконання обов'язків за посадою, в період з 07.06.2023 по 01.03.2025, більш точний час встановити не надалось можливим, в умовах воєнного стану ухилявся від військової служби.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол огляду предмета без дати, січень 2026, протоколами допиту свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 02.12.2025, 04.12.2025, 12.12.2025, висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 28.11.2025 №499/25-27, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
-щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільгового інституту призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для ОСОБА_4 переховуватися від суду.
Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;
-щодо ризику передбаченого п. 3 - підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на інших підозрюваних у формі погроз, переконань, умовлянь, тощо та схилити їх до протидії досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні шляхом надання завідомо неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
Окрім цього, протоколи допиту свідків, разом з їх анкетними даними та місцем їх проживання, які дають викривальні свідчення відносно підозрюваного відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідка. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.
Обґрунтування, які наведені слідчим та прокурором щодо наявності ризиків, які передбачені п.п, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є не переконливими та не дають слідчому судді допустити потенційну можливість підозрюваною вчинити такі дії.
Доводи захисту щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України спростовується наведеними вище обґрунтуванням.
Одночасно з цим, в ході розгляду клопотання стороною захисту надано виписки із медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_4 з 26.12.2024 по 06.01.2025, з 25.11.2024 по 25.11.2024, з 08.01.2025 по 06.03.2025, проходив стаціонарне лікування. Крім цього, відповідно до наданої довідки про безпосередню участю ОСОБА_4 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 01.03.2025, яка видана командиром в/ч НОМЕР_2 , ОСОБА_4 в період з 07.07.2023 по 30.08.2023, 31.04.2024 по 08.04.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024, з 25.08.2024 по 11.11.2024 брав участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Наведене свідчить, що досудове розслідування проведено не у повному обсязі, не надано оцінки цим доказам, і як наслідок, орган досудового розслідування має усунути суперечності у доказах, які були предметом дослідження слідчим суддею, що були надані сторонами кримінального провадження.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік підозрюваного, його майновий стан та сімейний стан, наявність утриманців.
Слідчим суддею також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_14 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак в ході розгляду клопотання прокурором не доведено, що до підозрюваного слід застосувати виключно тримання під вартою.
При вирішенні питання про запобіжний захід, який буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, слідчим суддею також враховується:
-наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а саме: має на утриманні неповнолітню доньку, має постійне місце проживання;
-наявність позитивної характеристики за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
-наявність документально підтверджених хвороб;
-обґрунтованість підозри у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 409 КК України та існування заявлених стороною обвинувачення, а саме п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
У силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
В ході розгляду клопотання сторона обвинувачення мотивувала означений розмір застави, тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн., виключно сумою заданих збитків, які зазначені у відповідному висновку експерта. Будь-яких відомостей щодо матеріального стану, статків підозрюваного, стороною обвинувачення не надано.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.
В ході розгляду справи встановлено, що підозрюваний проходить службу у військовій частині, дохід останнього зі слів підозрюваного становить 20 тис. грн. на місяць, про існування іншого доходу підозрюваного сторонами не зазначалось і доказів цього не надано.
За наведених обставин, слідчий суддя визначає розмір застави виключно в межах тих доказів, які надані сторонами кримінального провадження.
Враховуючи відсутність у підозрюваного значних статків (банківських вкладів, рухомого та нерухомого майна, тощо) , наявність доходу виключно лише за офіційним місцем роботи (проходження військової служби у складі ЗСУ), існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що застава у визначених законом межах, а саме у у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240 грн., з урахуванням усіх обставин справи, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.
В ході розгляду справи встановлено, що підозрюваний проходить військову службу, вказав лише його особистий дохід, суму доходу інших членів родини підозрюваним не названо і доказів не надано.
За наведених обставин, слідчий суддя визначає розмір застави виключно в межах тих доказів, які надані сторонами кримінального провадження.
Враховуючи відсутність у підозрюваного значних статків (банківських вкладів, рухомого та нерухомого майна, тощо) , наявність доходу виключно лише з за неофіційним місцем роботи, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри за ч. 4 ст. 240 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що застава у визначених законом межах, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням усіх обставин справи, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, установлення, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_14 , ОСОБА_15 зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за винятком їх спільної участі в судовому засіданні в слідчих, процесуальних діях та в суді;
4) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.
За наведених обставин, слідчий суддя вбачає наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131 -132, 176-178, 182-183, 194, 196 - 197, 309, 369-372 КПК України, -
клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 03.02.2026 по справі № 12025120000000112 від 17.02.2025.
Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 26.03.2026 включно наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_14 , ОСОБА_15 зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за винятком їх спільної участі в судовому засіданні в слідчих, процесуальних діях та в суді;
4) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання слідчого - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захисникам негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_16