09 січня 2026 рокуСправа № 495/9324/25
Номер провадження 3/495/112/2026
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. України, уродженця с. Красна Коса, Білгород-Дністровського р-н., Одеської обл., місце служби та посада: НОМЕР_1 прикордонний загін,Ю впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,
03.12.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380292 від 29.11.2025 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП).
З вказаного протоколу, складеного начальником відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) ОСОБА_2 , встановлено, що 11.11.2025 року інспектором прикордонної служби 3 категорії солдатом ОСОБА_3 було отримано наказ на охорону державного кордону України, а саме: з 09:00 11.11.2025 по 09:00 12.112025 в прикордонному наряді "Контрольний пост" з додатковою функцією перевірки документів та огляду транспортних засобів. В період несення служби близько 11:15 11.112025 не належним чином здійснив перевірку документів у особи, яка прямувала в автобусі, а саме без відповідних заходів перевірки пропустив особу на рейсовому автобусі на ділянці автодороги Одеса-Рені. Своїми діями порушив вимоги абзацу 6 п. 12 глави 5 розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ» затвердженої наказом МВС №1261, абзацу 2,3 п.п. 1.1 п. 1 «Алгоритму пропуску транспортних засобів на контрольному посту «Маяки» затвердженого наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ, абзаців 2, 5, 10, 11 п. 2 «Інструкції прикордонних нарядів, які залучаються до несення служби в МТНС» затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ та ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_1 , вчинив військове адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.172-15 КУпАП України, тобто недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що перебував на МТНС «Маяки» в п/н «КрП» з завданням перевірка документів. Під час несення служби на МТНС «Маяки» в п/н «КрП» приблизно о 11:15 до ОСОБА_1 звернувся водій автобуса номер 560 «Одеса-Білгород-Дністровський», номер автобуса « НОМЕР_2 » з проханням перезаписати кількість осіб, з його слів одну особу він не порахував, ОСОБА_1 здійснив запис автобуса і він продовжив рух в сторону с. Удобне. Особу яка сіла в автобус не перевірив, так як водій його не порахував.
Дослідивши матеріали долучені до адміністративного протоколу, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
В судовому засіданні було досліджено матеріали адміністративної справи, а саме протокол серії ПдРУ №380292 від 29.11.2025; висновок службового розслідування за фактом пропуску 11.11.2025 на МТНС " ІНФОРМАЦІЯ_3 " впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) без проведення відповідних заходів контролю на транзитну ділянку дороги Одеса-Рені навчального порушника; рапорт заступника начальника штабу-начальника відділу організації прикордонної служби штабу підполковника ОСОБА_4 ; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 від 11.11.2025; витягом з книги прикордонної служби впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б); копію робочого зошита; службову характеристику та інші матеріали справи.
Так в ході проведення службового розслідування було встановлено, що молодшим інспектором прикордонної служби 3 категорії четвертої групи інспекторів прикордонної служби віпс впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) солдатом ОСОБА_3 , внаслідок неналежного виконання службових обов?язків під час несення служби в складі прикордонного наряду в МТНС «Маяки» з завданням перевірки документів, а саме без проведення відповідних заходів перевірки було пропущено на ділянку автомобільної дороги Одеса-Рені в районі н.п. Паланка (Республіки Молдова) особу (навчального порушника державного кордону), яка слідувала на рейсовому автобусі, чим своїми діями останній порушив вимоги абзацу 6 пункту 12 глави 5 розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 №1261, зареєстрованої в Мінюсті України 06.11.2015 за №1391/27836.
Згідно службової характеристики за час проходження військової служби у відлілі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тин Б) солдат ОСОБА_1 , зарекомендував себе наступним чином.
Має задовільну професійну підготовку. Працює над підвищенням рівня своїх військових знань, умінь та навичок.
На задовільному рівні виконує свої службові обов?язки. Накази командирів та начальників виконує не завжди вчасно. Зброєю володіє на задовільному рівні.
Конституційному обов?язку та справі охорони Державного кордону України відданний. Вимоги статей Статутів Збройних сил України і керівних документів, що регламентують діяльність Державної прикордонної служби України знає та керується ними в службовій діяльності.
Систематично працює над поглибленням своїх професійних знань та вдосконаленням практичних навичок. Має достатні знання керівних документів і правильно їх застосовує.
Фізично розвинутий добре. Стан здоров?я добрий, здатний переносити фізичні навантаження та виконувати завдання у складних у мовах.
У розголошенні службової інформації помічний не був. Займаній посаді відповідає.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.
Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
17 березня 2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року в Україні розпочав діяти особливий період.
Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно ч. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ч. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов'язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов'язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них, їх не виконав.
Тобто, жодних доказів, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, матеріали справи не містять.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та аналізуючи докази по справі, суддя прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ірина БРАТКІВ