Апеляційне провадження № 22-ц/824/3837/2026
Справа № 753/9012/25
Іменем України
10 лютого 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Лужецької О.Р. в м. Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У травні 2025 року позивач ТОВ «Брайт Інвестмент» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» від 12 грудня 2014 року, яка становить 44809,61 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту 29350 грн., заборгованості за відсотками 15459,61 грн., покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Позов мотивував тим, що 24 березня 2023 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком і боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток № 1 до договору), зокрема за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 001/027252/14 від 12 грудня 2014 року, укладеного АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Відповідно до заяви-анкети, визначено умови обслуговування кредитної лінії. Зокрема, за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою-анкетою, тарифами банку та договором. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 3,3 % на місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.
12 грудня 2014 року відповідач звернувся до банку із вимогою відкриття рахунку з кредитною лінією, підписавши заяву-анкету про надання банківських послуг та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що договір разом із Правилами, Тарифами, Публічним договором є невід'ємною частиною та погоджується з ними та зобов'язується належно та неухильно їх виконувати. Положення заяви-анкети, заяви на особисту картку та приєднання до договору (що є складовою частиною заяви-анкети), Правил користування карткою, Тарифів банку є невід'ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток (особистих), що укладений згідно з вимогами чинного законодавства України, про що клієнта повідомлено та з умовами якого згідний. Шляхом підписання анкети клієнт підтверджує факт повної та вичерпної інформації про умови банківського обслуговування в банку та зобов'язується неухильно дотримуватись та виконувати положення договору. Підписанням анкети-заяви клієнт приєднується (акцепт) до договору, який є публічною пропозицією (офертою) банку у відповідності до норм чинного законодавства, та приймає усі його положення та умови як обов'язкові до виконання. Підписанням заяви-анкети клієнт погоджується із такою письмовою формою договору та підтверджує, що банк надав оригінальний примірник договору зі всіма додатками до нього.
Вказував, що станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості відповідача становить 44809,61 грн., а саме 29350 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15459,61 грн. заборгованості по відсотках. 19 березня 2025 року позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка не була отримана відповідачем, а повернута за закінченням терміну зберігання.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість у розмірі 44809,61 грн., з яких 29350 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15459,61 грн. заборгованості за відсотками, а також судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Брайт Інвестмент».
Апеляційну скаргу мотивував тим, що як вбачається зі змісту заяви-анкети, ОСОБА_1 звернувся до банку виключно з метою відкриття карткового рахунку, без будь-якої вимоги щодо надання йому кредиту. Вимоги про надання кредиту відсутні і в заяві на оформлення дебетної картки (із можливістю встановлення кредитної лінії) № 001/027252/14. Тобто метою звернення до банку є лише виключно відкриття карткового рахунку, а не отримання кредиту.
Наводив зміст ст. 1046, 1054 ЦК України, вказував, що визначальною ознакою укладання кредитного договору є встановлення та погодження у такому договорі розміру (суми грошових коштів (кредиту). Водночас судом першої інстанції проігноровано, що як вбачається із заяви на оформлення дебетної картки та заяви-анкети про надання банківських послуг, між банком та відповідачем не був взагалі погоджений розмір позики, що також підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не звертався до банку з вимогою надання йому кредиту.
Також суд першої інстанції проігнорував факт, що відповідно до інформації, яка міститься у виписці з рахунку, банком також не зазначена ні дата видачі кредиту, ні його сума, а у розділі «залишок на початок періоду» вказана сума -1777,06 грн., у розділі «ліміт розстрочки» 0,00, що підтверджує той факт, що відповідачу не було надано кредит.
Також суд першої інстанції проігнорував те, що інформація у виписці з рахунку відображається лише з 30 жовтня 2015 року, тоді як картковий рахунок було відкрито 11 грудня 2014 року, що підтверджує той факт, що відповідач не звертався до банку з метою видачу кредиту.
Як суд, так і позивач не вказують, коли саме, яка сума і у який спосіб було надано кредитні кошти.
Звертав увагу, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує ні факту надання кредиту, ні дати його надання, ні суми, а тому він не може використовуватися як доказ отримання відповідачем 29350 грн.
Вказував, що відомості, зазначені в розрахунку заборгованості, не співпадають із заявленими позовними вимогами, оскільки на останній сторінці розрахунку заборгованості зазначено, що всього використано коштів 127276,97 грн., нараховано відсотків 32988,74 грн., надходження коштів на рахунок 118603,10 грн. Тобто даний розрахунок взагалі не відповідає доводам позивача про те, що тіло кредиту складає 29350 грн., відсотки складають 15459,61 грн. Якщо брати інформацію з розрахунку заборгованості, то сума повинна становити 8673,87 грн. (127276,97 - 118603,10).
Посилався на правові висновки Верховного Суду у постановах від 26 травня 2021 року в справі № 204/2972/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20, від 23 березня 2023 року у справі № 910/3105/21 про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, і виписка по картковим рахункам може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Однак суд першої інстанції проігнорував факт, що надана позивачем виписка не містить ні дати видачі кредиту, ні суми, ні відсотків, залишок на початок періоду складає 1777,06 грн., а у графі «ліміт розстрочки» вказана сума 0,00. З доказів, наданих позивачем, немає можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості у відповідача, а також встановити її розмір. При цьому обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, є складовою змісту позову (фактично його обґрунтуванням, ілюстрацією арифметичних дій за результатами яких склалась сума, заявлена позивачем до стягнення), та є не доказом у справі.
Сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, такий документ повністю складено позивачем односторонньо та лише ілюструє обрахунки позивача. З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеним документом, який не було погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги відповідача.
Повідомляв про понесення ним витрат на правничу допомогу в зв'язку з розглядом апеляційної скарги в розмірі 22000 грн.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», відповідно до якої, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання нижчеперелічених банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі текстами договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання банківських послуг, та які розміщені на офіційній інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.otpbank.com.ua, бажає оформити на своє ім'я картковий рахунок (а. с. 15 зворот).
Також 12 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву на оформлення дебетної картки (із можливістю встановлення кредитної лінії) № 001/027252/14. В даній заяві відповідач просив відкрити картковий рахунок та видати йому пластикову платіжну картку типу MC Standard PayPass у гривні.
Також в заяві наведено умови обслуговування кредитної лінії, згідно яких за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку, та на дату укладення договору з держателем розмір процентної ставки становить 3,3 % в місяць. На дату укладення договору з держателем розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Просив підключити смс-інформування на вказаний номер телефону.
Проставленням підпису погодився, що положення даної заяви-анкети, заяви на особисту картку та приєднання до договору (що є складовою частиною заяви-анкети), Правил користування карткою, Тарифів банку є невід'ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (надалі разом «Договір з держателем»), що укладений згідно з вимогами чинного законодавства України, про що його повідомлено та з умовами якого він цілком згоден. Підтверджує факт отримання повної та вичерпної інформації про умови банківського обслуговування в банку та зобов'язується неухильно дотримуватись та виконувати усі положення договору з держателем. Підписанням заяви-анкети приєднується (акцепт) до договору з держателем, який є публічною пропозицією (офертою) банку у відповідності до норм чинного законодавства, та приймає усі його умови як обов'язкові до виконання. Підписанням заяви-анкети погоджується із такою письмовою формою договору з держателем та підтверджує, що банк надав йому оригінальний примірник договору з держателем з усіма додатками до нього (а. с. 15).
На а. с. 60 - 82 знаходиться виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 12 грудня 2014 року по 24 березня 2023 року із застереженням, що внутрішньобанківські операції за рахунком вказано з дати видачі кредитного договору. У виписці відображено рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , залишок на початок періоду -1777,06 грн., ліміт розстрочки - 0,00 грн. Зроблено підсумок по внутрішніх операціях: 48725,05 грн. (а. с. 72).
Згідно розрахунку заборгованості по договору № 001/027252/14 від 12 грудня 2014 року, станом на 24 березня 2023 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 44809,61 грн., яка утворена з використаних коштів 127276,97 грн., плати за обслуговування рахунку/смс-інформування 2547 грн., нарахування відсотків 32988,74 грн., штрафу 600 грн., та коштів, які надійшли на рахунок 118603,10 грн., власних коштів на кінець періоду 0,00 грн. (а. с. 18 - 59).
24 березня 2023 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а. с. 8 - 12).
Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23, на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» було відступлено в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором 001/027252/14 від 12 грудня 2014 року в загальному розмірі 44809,61 грн., що складається з суми боргу по тілу 29350 грн. та боргу по відсотках 15459,61 грн. (а. с. 13).
19 березня 2025 року на адресу відповідача було направлене повідомлення-вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 001/027252/14 від 12 грудня 2014 року (а. с. 83).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі № 488/3972/23 (провадження № 61-1680св25).
Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів.
Задовольняючи позов ТОВ «Брайт Інвестмент», суд першої інстанції виходив із того, що АТ «ОТП Банк» повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором щодо встановлення кредитної лінії, позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, яка складає 44809,61 грн., з яких: заборгованість за тілом кредитом 29 350 грн., заборгованість за відсотками 15 459,61 грн. Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору. Крім того вищевказана заборгованість підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Судом першої інстанції встановлено і сторонами не заперечується, що 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав підписав заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», відповідно до якої, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання нижчеперелічених банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі текстами договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання банківських послуг, та які розміщені на офіційній інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.otpbank.com.ua, бажає оформити на своє ім'я картковий рахунок (а. с. 15 зворот).
Також суд встановив, що 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву на оформлення дебетної картки (із можливістю встановлення кредитної лінії) № 001/027252/14. В даній заяві відповідач просив відкрити картковий рахунок та видати йому пластикову платіжну картку типу MC Standard PayPass у гривні. Дана заява містить умови обслуговування кредитної лінії, згідно яких за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку, та на дату укладення договору з держателем розмір процентної ставки становить 3,3 % в місяць. На дату укладення договору з держателем розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Крім того, суд першої інстанції дослідив виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , № 001/027252/14, та встановив, що зазначеною випискою підтверджується заборгованість ОСОБА_1 .
Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що у заяві на оформлення дебетної картки та у заяві-анкеті про надання банківських послуг від 11 грудня 2014 року розмір кредитної лінії не погоджено і у виписці з рахунку ОСОБА_1 також відсутня інформація про встановлення йому кредитного ліміту. Натомість, у розділі «залишок на початок періоду» вказана сума -1777,06 грн., а у розділі «ліміт розстрочки» 0,00, чим спростовуються доводи позивача про користування ОСОБА_1 кредитними коштами.
Крім того, відомості, зазначені в розрахунку заборгованості, не співпадають із заявленими позовними вимогами, оскільки на останній сторінці розрахунку заборгованості зазначено, що всього використано коштів 127276,97 грн., нараховано відсотків 32988,74 грн., надходження коштів на рахунок 118603,10 грн., тобто даний розрахунок не відповідає доводам позивача про те, що тіло кредиту складає 29350 грн., відсотки складають 15459,61 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що у позові ТОВ «Брайт Інвестмент» зазначено про розмір заборгованості 44809,61 грн., який складається лише з тіла кредиту 29350 грн. та відсотків 15459,61 грн. Натомість, у розрахунку заборгованості складові заборгованості містять також нарахування штрафу та плати за обслуговування рахунку (смс-інформування), вартість яких у заяві-анкеті про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та у заяві на оформлення дебетної картки від 11 грудня 2014 року сторонами не узгоджувалась.
Крім того, виписка з рахунку хронологічно починається 30 жовтня 2015 року (а. с. 60), в той час як розрахунок заборгованості - з 12 грудня 2014 року, із зазначення нульового балансу на рахунку, після цього продовжується 25 жовтня 2015 року із зазначенням нового балансу 6400,66 грн. використаних коштів (а. с. 18). Натомість, випискою з рахунку зазначені обставини не підтверджуються.
Відомості, заявлені у позові, про заявлений до стягнення розмір заборгованості 44809,61 грн. не узгоджуються з випискою з рахунку, у якій наведено суму по картці на кінець періоду -10138,72 грн., і по всіх картках -42324,39 грн. (а. с. 82), також цей розмір заборгованості не відповідає підсумковій сумі по внутрішніх операціях 48725,05 грн. (а. с. 72).
При цьому сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, оскільки такий документ повністю складено позивачем в односторонньому порядку та повністю залежить від його волі. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами.
Виходячи із наведеного, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є помилковими та передчасними, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов ТОВ «Брайт Інвестмент» по суті, апеляційний суд виходить із відсутності взаємної змістовної узгодженості доказів, наданих позивачем, щодо розміру заборгованості відповідача, заявленого до стягнення у позові, як умовам кредитного договору, так і розрахунку заборгованості, а також її складових, і з відсутності належних і допустимих доказів користування відповідачем кредитними коштами в розмірі 29350 грн., за користування якими первісний кредитор мав би право нараховувати відсотки.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не доведено наявності будь-яких сум заборгованості, які не викликають сумніву, позов підлягає залишенню без задоволення як недоведений та необґрунтований.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення із прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Оскільки відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн., понесені відповідачем судові витрати в зазначеному розмірі підлягають стягненню з позивача на користь відповідача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (м. Київ вул. Січових Стрільців 9 код ЄДРПОУ 43115064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.