Апеляційне провадження № 22-ц/824/3539/2026
Справа № 357/9752/25
Іменем України
10 лютого 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Бебешка М.М. в м. Біла Церква 19 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, просив зменшити розмір стягуваних по рішенню Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів з розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на розмір частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, відкликати виконавчий лист, виданий за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року про стягнення аліментів.
Заявлені вимоги мотивував тим, що перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року в справі № 357/10695/24 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини, в розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. При ухваленні рішення позивач не був присутній і не знав про розгляд справи, проте, дізнавшись про ухвалене рішення, не оскаржував його, оскільки не заперечував, щоб частина коштів з його заробітку перераховувалася на утримання сина. На той час він не підозрював, що у нього можуть виникнути обставини, коли він не зможе сплачувати аліменти на сина у визначеному судом розмірі.
03 серпня 2023 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_4 , від якої у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . З того часу він вже мав утримувати не лише себе і сина від попереднього шлюбу, а й нову сім'ю. З 28 травня 2025 року на підставі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, ОСОБА_2 став батьком ще двох дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також перебувають на його утриманні.
Вказував, що не відмовляється сплачувати аліменти на їхнього спільного з відповідачем сина ОСОБА_8 , проте на сьогодні, сплачуючи частину свого заробітку відповідачеві, ОСОБА_2 утискає своїх трьох інших малолітніх дітей. Його найменшому сину всього 4,5 роки, дружина ніде не працює, оскільки зайнята вихованням їхнього сина. Позивач з 04 квітня 2022 року перебуває на військовій службі, де кожного дня ризикує своїм життям. Він постійно за свої власні кошти купує засоби захисту та інші необхідні йому речі, без яких він може просто втратити життя. Заробітку, який йому залишається, просто не вистачає на утримання ще трьох дітей та його забезпечення.
Просив суд врахувати ті обставини, що позивач на даний час перебуває на військовій службі, має невідкладні витрати, пов'язані з проходженням військової служби, та має на утриманні ще трьох малолітніх дітей.
Вважав за доцільне просити суд визначити йому розмір аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Такий розрахунок ґрунтується на тому, що зазвичай суд стягує на одну дитину - , на двох , на трьох і більше частини від доходу. Якщо розділити частину на чотирьох дітей, то вийде кожному по .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року позов задоволено, зменшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів з розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на частину його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_1 не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд безпідставно дійшов висновку, що після ухвалення заочного рішення від 27 вересня 2024 року про стягнення аліментів у позивача настала істотна зміна сімейного та матеріального становища.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивач ще до травня 2025 року проживав однією сім'єю зі своєю дружиною та дітьми 2013 ті 2016 року народження. Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади про місце реєстрації дітей, ці витяги були видані на підставі заяви законного представника ОСОБА_9 (дружини позивача), що беззаперечно підтверджує, що сімейні відносини між позивачем, його дружиною та дітьми існували задовго до травня 2025 року, а сам позивач уже фактично утримував цих дітей, проживаючи з ними однією сім'єю, тобто сімейні обставини не змінилися після ухвалення рішення 2024 року. Отже, усиновлення дітей в травні 2025 року не створило нових істотних обставин, а лише юридично оформило вже існуючі відносини. Таким чином, висновок суду першої інстанції про зміну сімейного стану є помилковим і не відповідає матеріалам справи.
Вказувала, що жодних належних доказів того, що дохід позивача зменшився чи він перебуває в скрутному матеріальному становищі, до справи не надано. Згідно з довідкою ДПС України, позивач, як військовослужбовець, продовжує отримувати стабільний і високий дохід у військовій частині, його заробітна плата навіть з урахуванням відрахувань на аліменти дозволяє повноцінно утримувати дитину. Крім того, позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_9 , тобто має сукупний дохід з останньою, однак доказів про доходи дружини до матеріалів справи суду не надано.
Наголошувала, що лише зміна сімейного стану платника аліментів не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини, порівняно з іншими. Таким чином, підстави для зменшення розмірі аліментів відсутні, а зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частки доходу істотно зменшує матеріальне забезпечення сина та суперечить його інтересам, оскільки дитина проживає з матір'ю, яка несе основний тягар виховання і забезпечення потреб сина.
Вважала, що суд не дослідив усі істотні обставини справи та не врахував, що позивач не бере участі у вихованні їхнього спільного сина з 2019 року, не спілкується з ним і не несе жодних додаткових витрат, тобто фактично самоусунувся від виконання будь-яких обов'язків батька, усиновлення ним інших дітей не може відбуватись за рахунок зменшення утримання власної дитини; позивач не довів, що витрати, пов'язані зі службою у ЗСУ, впливають на його здатність виконувати аліментні зобов'язання.
Посилалася на правові висновки Верховного Суду в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 про те, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими; в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 565/1069/21 про те, що зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_3 (а. с.13).
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 червня 2019 року в справі № 699/441/19 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 43).
27 вересня 2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 357/10695/24 ухвалено рішення, яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів з розміру 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11, 44 - 45).
Заборгованість по сплаті аліментів у позивача перед відповідачем станом на 28 лютого 2025 року відсутня (а. с. 12).
03 серпня 2023 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 (а. с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_6 у позивача та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_3 (а. с.15).
29 травня 2025 року видані свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками у яких зазначено позивача та ОСОБА_9 (а. с.17, 19).
ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 зареєстровані за місцем проживання позивача з 30 жовтня 2024 року за заявою законного представника ОСОБА_9 (а. с. 16, 18, 20).
Позивач перебуває на військовій службі в ЗСУ з 04 квітня 2022 року (а. с. 21) та згідно відомостей про доходи з вересня 2024 року по червень 2025 року отримує заробітну плату у військовій частині та дохід у ТОВ «Нейтів АППС», розмір яких щомісяця не є сталим. Всього за період з вересня 2024 року по червень 2025 року ОСОБА_2 отримано доходи в розмірі 948 306,84 грн. (а. с. 65).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім'ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року в справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) та враховуються апеляційним судом.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування якого вказав, що 05 серпня 2020 року у нього від шлюбних відносин з іншою жінкою, з якою він в подальшому уклав шлюб, народився син ОСОБА_5 , а з 28 травня 2025 року на підставі рішення суду ОСОБА_2 став батьком ще двох дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також перебувають на його утриманні. Просив суд врахувати ті обставини, що позивач на даний час перебуває на військовій службі, має невідкладні витрати, пов'язані з проходженням військової служби, та має на утриманні ще трьох малолітніх дітей.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на даний час, крім утримання, за рішенням суду від 27 вересня 2024 року малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_2 має на утриманні трьох малолітніх дітей у новому шлюбі, а саме ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказане, на думку суду, свідчить про зміну як сімейного так і матеріального становища позивача, враховуючи те, що останній перебуває в ЗСУ та отримує заробітну плату, розмір якої щомісяця не є сталим.
Разом із тим, судом першої інстанції не було враховано, що народження другої дитини у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03 липня 2024 року в справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24), від 16 вересня 2024 року в справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24).
Апеляційний суд враховує також правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 552/2073/23 про те, що зменшення розміру аліментів в зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямована на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем, та суперечитиме її інтересам.
У постанові від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23 (провадження № 61-9384св24) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на час винесення наказу Приморським районним судом м. Одеси від 03 лютого 2021 року у справі у № 522/23943/20 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нього вже була спільна із ОСОБА_6 дитина - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, тому обставина народження дитини, на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, оскільки вона виникла раніше, ніж суд призначив аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір яких у цій справі оспорює позивач.
При цьому в зазначеній справі № 522/8836/23, звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що під час видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було враховано народження у нього ІНФОРМАЦІЯ_5 сина - ОСОБА_5 та те, що на його утриманні перебувають дружина і троє неповнолітніх дітей.
За даних обставин висновки суду першої інстанції, що оскільки позивач ОСОБА_2 не був присутнім під час розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, у якому 27 вересня 2024 року було ухвалено заочне рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 , відповідача у даній справі, тому повідомлені ним обставини слід вважати зміною сімейного і матеріального становища позивача, є передчасними та помилковими.
Крім того, апеляційний суд погоджується з доречними доводами апеляційної скарги, які повідомлялися відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, однак були залишені поза увагою суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується проживання позивача однією сім'єю зі своєю дружиною та її дітьми ще до травня 2025 року, коли було ухвалено рішення про усиновлення ним дітей дружини від нового шлюбу.
Дійсно, відповідно до витягів з реєстру територіальної громади про місце реєстрації дітей за місцем проживання позивача, ці витяги були видані 30 жовтня 2024 року на підставі заяви законного представника ОСОБА_9 (дружини позивача), що беззаперечно підтверджує, що сімейні відносини між позивачем, його дружиною та дітьми існували до травня 2025 року, а сам позивач уже фактично утримував цих дітей, проживаючи з ними однією сім'єю, тобто сімейні обставини не змінилися після ухвалення рішення 2024 року.
Отже, усиновлення позивачем дітей в травні 2025 року не створило нових істотних обставин, а лише юридично оформило вже існуючі відносини.
Спільна з ОСОБА_9 дитина позивача, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на необхідність утримання якого також посилається позивач, народився до ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про зміну сімейного стану є помилковим і не відповідає матеріалам справи.
При цьому належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану після визначення рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року в справі № 357/10695/24 розміру аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлені судом першої інстанції обставини, що дохід позивача ОСОБА_2 не є сталим, не свідчать про зміну його доходу.
Також суд першої інстанції не звернув уваги, що посилаючись на несення невідкладних витрат, пов'язаних з проходженням військової служби, позивач не надав на підтвердження даних обставин належних та допустимих доказів.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов ОСОБА_2 по суті, апеляційний суд виходить з того, що позивачем не доведено обставин, визначених ст. 192 СК України як підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, а саме зміни як матеріального, так і сімейного стану, який існував станом на час ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року про стягнення аліментів, і що зменшення розміру аліментів в зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дітей, які були ним усиновлені, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямованим на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем, та суперечитиме її інтересам.
За даних обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позов є недоведеним та необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн., вказані судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.