09 лютого 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 760/33458/24
номер провадження 22-ц/824/683/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Бережної Наталії Миколаївни
на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року /суддя Усатова І.А./
за заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пелех Зоряна Богданівна про визнання договору дарування квартири недійсним, -
Позивач АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пелех Зоряна Богданівна про визнання договору дарування квартири недійсним та просить суд:
- визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2226066380000), укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пелех З. Б. та зареєстрований у реєстрі за № 323.
24.02.2025 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2226066380000), що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року у задоволенні заяви відмовлено./а.с. 26-27 виділених матеріалів/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру задовольнити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірної нерухомості, що унеможливить ефективний захист прав позивача. Апелянт зазначає, що забезпеченням позову є вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання рішення (ч. 1 ст. 149 ЦПК України). Підставою забезпечення є обґрунтоване припущення про утруднення або унеможливлення виконання рішення (ч. 2 ст. 149 ЦПК України). Позов забезпечується накладенням арешту на майно (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Посилаючись на постанову Великої Палати ВС від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, апелянт стверджує, що арешт на майно, відчужене за оспорюваним правочином, є співмірним вимогам про визнання договору недійсним, оскільки подальше відчуження перешкоджатиме поновленню прав позивача. Також апелянт посилається на постанову ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 про співмірність заходів, де негативні наслідки від арешту менші, ніж від невжиття заходів, з урахуванням ч. 1 ст. 317 ЦК України (складові права власності: володіння, користування, розпорядження), оскільки арешт обмежує лише розпорядження, не зачіпаючи володіння та користування. Апелянт вказує, що відповідачі вчинили фіктивний правочин для уникнення стягнення за кредитними зобов'язаннями, тому арешт забезпечить баланс інтересів. Порушено норми процесуального права, оскільки суд не врахував необхідність запобігання утрудненню виконання рішення, як роз'яснено в п. 1, 4 постанови Пленуму ВС України № 9 від 22.12.2006.
Сторони в судове засідання не з'явились, апелянт в режимі відеоконференції на зв'язок не вийшов, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з вжиттям заходів забезпечення позову, на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивач АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2226066380000), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Пелех З. Б. та зареєстрованого за № 323. 24.02.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, що належить ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви вказано, що невжиття заходів може призвести до подальшого відчуження нерухомості, що нівелює судовий захист, та забезпечить баланс інтересів, оскільки обмежить лише розпорядження майном.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 149 ЦПК України про те, що суд має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення; ст. 150 ЦПК України про те, що позов забезпечується накладенням арешту на майно; ст. 153 ЦПК України про те, що заява розглядається без повідомлення учасників справи не пізніше двох днів.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що відсутні правові підстави для забезпечення позову, оскільки вимоги позивача носять немайновий характер, рішення не підлягає примусовому виконанню, а арешт є неадекватним заходом забезпечення позову і не відповідає позовним вимогам, порушуючи баланс інтересів.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд може вжити заходів забезпечення позову на всіх стадіях розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» спрямовані на визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_1 (дарувальницею) та ОСОБА_2 (обдарованою). Спірна квартира на момент подання позову та заяви про забезпечення позову зареєстрована за ОСОБА_2 . Позивач обґрунтовано вказує, що спірний договір дарування укладено з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника ( ОСОБА_1 ) за кредитними зобов'язаннями перед банком, що підтверджується наявністю судових рішень про стягнення заборгованості за кредитними договорами, виконавчого провадження.
Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру може призвести до її відчуження третім особам, що унеможливить реальне виконання рішення суду про визнання договору дарування недійсним та повернення квартири у власність ОСОБА_1 з подальшим зверненням стягнення на неї в порядку примусового виконання. Таке припущення є обґрунтованим, оскільки відповідачі вже вчинили правочин щодо відчуження майна (дарування), що свідчить про можливу несумлінну поведінку та намір унеможливити виконання майбутнього рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачу. Накладення арешту на спірну квартиру є співмірним та адекватним заходом, оскільки він обмежує лише право розпорядження майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), не впливаючи на право володіння та користування квартирою.
Отже, накладення арешту на нерухоме майно, відчужене за оспорюваним правочином, в даному випадку за договором дарування, є співмірним заходом забезпечення позову про визнання такого правочину недійсним, оскільки подальше відчуження майна третім особам унеможливить ефективне поновлення порушених прав позивача та реальне виконання рішення суду.
Суд першої інстанції помилково вважав, що позовні вимоги мають немайновий характер і не підлягають примусовому виконанню, оскільки вимога про визнання договору дарування недійсним є майновою за своєю суттю, оскільки її задоволення тягне за собою повернення майна у власність боржника з подальшим можливим зверненням стягнення на нього (ст. 216 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому арешт є адекватним і необхідним заходом.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову не відповідає обставинам справи та суперечить ч. 2 ст. 149 ЦПК України, що є підставою для скасування ухвали відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України за невідповідністю висновків обставинам справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а заява про забезпечення позову - задоволенню шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, яка програла справу. На користь апелянта з відповідачів в рівних частинах підлягають стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн (по 1514 грн з кожного), понесений в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Бережної Наталії Миколаївни на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року - скасувати.
Заяву акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2226066380000), що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1514 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1514 гривень.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: