Справа №760/30298/19Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3329/2026
05 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100090008207, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 16 лютого 2026 року.
В поданій апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції при розгляді даного провадження допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судом допущено до судового розгляду захисника ОСОБА_8 , який неналежно здійснював захист обвинуваченого, у зв'язку з чим ОСОБА_6 останньому було заявлено відвід.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду.
В судове засідання прокурор, будучи належним чином повідомленим про апеляційний розгляд, не з'явився. У зв'язку з цим суд, діючи відповідно до положень ст.422-1 КПК України, здійснює розгляд апеляційної скарги без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, на розгляді Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100090008207, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи це тим, що на даний час продовжують існувати заявлені раніше ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме ризик ухилення обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілих.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 16 лютого 2026 року.
Колегія суддів вважає, що таке рішення суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Відповідно до положень ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Оцінивши зазначені обставини в сукупності, врахувавши тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу винного та конкретні обставини провадження за висунутим обвинуваченням, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, наведених прокурором та передбачених статтею 177 КПК України, які свідчать про можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, враховуючи поведінку обвинуваченого в суді під час їх допиту.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування заявлених прокурором ризиків.
Апеляційні доводи про порушення ОСОБА_6 права на захист через відсутність в суді першої інстанції захисника ОСОБА_7 , не знаходять свого обґрунтованого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки під час продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції обвинувачений був забезпечений захисником ОСОБА_8 .
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 16 лютого 2026 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4