Справа №377/1018/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1665/2026
05 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111150001336, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без місця реєстрації, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року,
Вироком Славутицького міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів призначено, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану та незаконно заволодів документом (паспортом).
За встановлених судом обставин ОСОБА_7 у травні 2023 року, у вечірній час, більш точний час не встановлено, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у належному родині Моргунових будинку за адресою Єреванський квартал будинок АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, повторно, шляхом вільного доступу, в одній з кімнат, яка розташована на другому поверсі вказаного будинку, таємно викрав мобільний телефон «TEHNO POP 5» вартістю 2 729 грн. 60 коп. з стартовим пакетом вартістю 575 гривень, що належали ОСОБА_9 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3 304 гривні 60 копійок.
Крім цього, в зазначеному місці та час ОСОБА_7 з рюкзака, який знаходився в одній із кімнат, розташованих на першому поверсі вищевказаного будинку, викрав паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 13 квітня 2018 року органом 3218 на ім'я ОСОБА_9 .
В поданій апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить вирок суду скасувати, вважаючи його незаконним, через допущенні судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено його особу, а його анкетні дані, що зазначені в оскаржуваному вироку, не відповідають дійсності. Зазначає, що в дійсності він ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Луганськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Зазначає, що суд першої інстанції не вірно виклав показання допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та надав їм невірну оцінку. Звертає увагу суду на те, що заяви свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_15 про добровільну видачу паспорта та телефону підроблені, а тому доцільно провести почеркознавчу експертизу у даному кримінальному провадженні.
Звертає увагу колегії суддів на те, що у висновку товарознавчої експертизи відсутній підпис експерта про попередження його про кримінальну відповідальність. Крім цього, дана експертиза проводилась без дослідження телефону, а тому даний доказ є недопустимим.
Також обвинувачений вважає, що стартовий пакет із сім-картою не може вважатися речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Також, за твердженням апелянта, на стадії досудового розслідування всі слідчі дії проводились без залучення понятих, а тому відомості, здобуті в результаті їх проведення, є також недопустимими доказами.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, яка вважала вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому можливість виступити з останнім словом, від якого він відмовився, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, наряду з іншими питаннями, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтував наведеними у вироку доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що в травні 2023 року він пристав на пропозицією свого колишнього співробітника ОСОБА_16 , купили пиво та пішли відпочивати у ліс біля м.Славутича. Разом із ними також були ОСОБА_17 обвинувачений, якого раніше не знав та який назвався ОСОБА_18 . У лісі вони всі разом вживали пиво та спиртні напої. Потім на пропозицію ОСОБА_19 пішли до будинку, де в кімнаті на першому поверсі продовжили відпочивати. У нього при собі був телефон марки «TEHNO POP 5» та невеликий рюкзак, в якому знаходились ключі та його паспорт громадянина України у вигляді ІD-картки. Коли ОСОБА_20 вирішила йти відпочивати, вони піднялися на другий поверх до кімнати ОСОБА_21 та продовжили свій відпочинок вже там. Він із собою взяв телефон і поставив його на зарядку на другому поверсі у кімнаті ОСОБА_21 , де далі продовжували відпочивати і вживати спиртні напої. З ним був ОСОБА_22 та обвинувачений. Потім він поклав рюкзак з ключами та паспортом на крісло на першому поверсі. Коли вони виходили курити на вулицю, обвинувачений також виходив, проте відлучався. Опівночі вони закінчили відпочином, він піднявся на другий поверх, щоб забрати телефон, але телефонуна місці не було, ОСОБА_22 теж не міг пояснити, де дівся телефон, а чоловік, який назвався ОСОБА_18 , тобто обвинувачений, на велосипеді вже кудись поїхав. Він здогадався, що телефон міг забрати ОСОБА_18 , але коли вийшов на вулицю, то ні велосипеда, ні ОСОБА_18 вже не було. Він вирішив перевірити, чи на місці ключі, та виявив, що у нього також зник паспорт громадянина України, який лежав у його рюкзаку поряд з ключами. Наступного дня він знову повернувся до будинку,але ні паспорта, ні телефону не знайшов. У подальшому він звернувся до поліції. Через деякий час йому зателефонував слідчий та запитав, чи не пропадав у нього телефон. Він назвав його марку, а коли йому показали телефон працівники поліції, він його упізнав;
- показаннями свідка ОСОБА_23 , який показав, що в травні 2023 року, точної дати не пам'ятає, він зустрів на вулиці чоловіка, який на даний час є обвинуваченим. Останній запропонував випити, показав пляшку горілки, тому він запросив його до хати, де вони разом із його дружиною та цим чоловіком повечеряли. Чоловік назвався ОСОБА_24 . Коли цей чоловік зібрався їхати, то хотів подарувати їм мобільний телефон, але дружина відповіла, що він нам не потрібен. Проте, цей чоловік усе-таки залишив мобільний телефон у них. Де він взяв цей телефон, він їм не повідомляв. Наступного дня цей чоловік знову приїжджав та залишив ще і свою сумку і пакет та сказав, що наступного дня буде їхати і забере свої речі (телефон і сумку), але більше не появлявся. Через три дні в нього та дружини виник сумніви, що це був саме ОСОБА_25 , Його дружина зателефонувала до своїх родичів і з'ясувала, що це була інша особа, яка назвалась іменем ОСОБА_25 . 18 лютого 2024 року ОСОБА_25 загинув на війні та похоронений. Усі речі, які залишив у них цей чоловік, вони віддали працівникам поліції. Також по фотознімках, які надавались йому слідчим для впізнання,він впізнав особу чоловіка, який назвалася ОСОБА_24 та присутній в судовому засіданні, як обвинувачений;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка показала, що в травні 2023 рокуна вулиці вона зустріла чоловіка, який назвався ОСОБА_26 , та присутній у залі суду,як обвинувачений. В той час у неї вдома робили ремонт, він приходив до них до дому протягом трьох днів, пропонував свою допомогу по господарству. На третій день перебування він залишив у неї свою барсеткуна збереження. Після того, як ОСОБА_26 поїхав, вона виявила, що у неї пропали кошти, але в поліцію вона не зверталася, бо писати заяву боялася. Через декілька днів від односельчан вона почула, що цього чоловіка затримали. Подивившись вміст барсетки, виявила, що там був паспорт громадянина України та якась картка. Вона чекала, що він забере свою барсетку, але він її так і не забрав. Чий це був паспорт, їй невідомо, проте на фото була інша особа чоловічої статі, а не обвинувачений. Потім цей паспорт і карточку вона добровільно видала працівникам поліції. По фотознімках, які їй надавались слідчим для впізнання, вона впізнала ОСОБА_26 , який в даний час присутній у залі суду як обвинувачений;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який показав, щонавесні 2023 року близько 21 години до нього додому прийшли його знайомий ОСОБА_27 , його сестра ОСОБА_17 та з ними був чоловік, який і є обвинуваченим та який назвався ОСОБА_18 . Пізніше також приїхав ОСОБА_28 . Всі разом вони сиділи у кімнаті сестри, яка знаходиться на першому поверсі будинку та спілкувалися. Він бачив, що в кімнаті ОСОБА_17 на першому поверсі, там де вони відпочивали, стояв на зарядці телефон ОСОБА_29 . Приблизно через годину ОСОБА_17 з ОСОБА_30 залишились відпочивати у своїй кімнаті на першому поверсі, а вони втрьох: він, ОСОБА_31 та ОСОБА_18 вийшли на вулицю покурити, а потім піднялися на другий поверх будинку, де продовжили спілкувалися та вживати алкогольні напої. Телефон ОСОБА_29 в той час залишався на першому поверсі. Вони вживали алкоголь, періодично виходили на вулицю курити. Бачив, що ОСОБА_27 поставив свій телефон на зарядку на другому поверсі. Близько четвертої години ранку вони стали розходитись. Пам'ятає, що ОСОБА_18 поїхав на велосипеді. В цей же день від ОСОБА_29 дізнався, що в останнього пропав телефон і паспорт;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка показала, що в травні - червні 2023 року, точної дати вона вже не пам'ятає, вона зі своїм чоловіком ОСОБА_30 вирішили піти до лісу, щоб попити пива. По дорозі до них приєднався обвинувачений, якого раніше не знали та який назвався ОСОБА_18 . Потім до них приєднався ще ОСОБА_27 і вони вчотирьох відпочивали у лісі, де вживали спиртні напої. Потім всі разом пішли до неї додому. Вдома до них ще приєднався її брат ОСОБА_22 . Спочатку вони сиділи на першому поверсі будинку в її кімнаті, а потім вона та її чоловік пішли відпочивати. У ОСОБА_29 був із собою мобільний телефон, він ставив його на зарядку спочатку в її кімнаті, а потім, коли вони відпочивати, забрав його із собою. ОСОБА_27 зранку постукав у вікно та повідомив, що в нього пропав телефон і паспорт. Намагалися зателефонувати ОСОБА_18 , але він слухавку не брав;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , який суду надав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_12 ;
- даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14 липня 2023 року про те, що від ОСОБА_9 надійшла заява про те, що в кінці травня 2023 року невідома особа в АДРЕСА_4 здійснила крадіжку його мобільного телефону марки «TEHNO POP 5» та ID- картки на ім'я ОСОБА_9 (том 2 а.с. 194);
- даними заяви свідка ОСОБА_23 про те, що він добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Техно Поп 5» та стартовий пакет «Лайффселл» ( том 5 а.с.26);
- даними заяви свідка ОСОБА_11 про те, що вона добровільно видала працівникам поліції паспорт ( ІD-карту) на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( том 5 а.с.27);
- даними, які містяться у протоколі огляду речей та документів від 20 липня 2023 року, відповідно до якого оглянуто коробку до мобільного телефону «TEHNO POP 5», надану ОСОБА_9 15.07.2023; мобільного телефону «TEHNO POP 5», конверту до стартового пакету «lifecell», виданих ОСОБА_23 , та паспорта громадянина України № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , виданого ОСОБА_11 ( том 2 а.с. 213-215);
- даними висновку експерта судової товарознавчої експертизи № 2155-2157/23/24 від 19 липня 2023 року, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки «TEHNO POP 5», об'ємом вбудованої пам'яті 32 Gb, об'ємом оперативної пам'яті 2Gb, з урахуванням зносу, станом на травень 2023 року склала 2729,60 гривень. Середня ринкова вартість стартового пакету оператора мобільного зв'язку «vodafon», з тарифним планом «Vodafon 4 G Smart S+» - безлімітний, станом на травень 2023 року складала 575 гривень (том 2 а.с. 220-222);
- даними протоколу слідчого експерименту від 30 листопада 2023 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , який перед проведенням слідчого експерименту назвався ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомив, що у травні 2023 року він приїхав у місто Славутич, де неподалік лісу зустрів знайому ОСОБА_33 та її чоловіка. Придбав спиртні напої, вони пішли до лісу, де вживали їх. До них також доєднався ОСОБА_27 . Потім вони продовжили відпочивати в будинку АДРЕСА_2 . Зайшовши до будинку, ОСОБА_7 показав та розповів, де саме вони вживали спиртні напої на першому поверсі. Потім піднявся на другий поверх та показав кімнату, де ОСОБА_27 поставив на зарядку свій мобільний телефон, який він потів таємно викрав. Також ОСОБА_7 повідомив, що, спустившись на перший поверх будинку, він узяв із рюкзака чи то сумки ОСОБА_29 його паспорт, оскільки думав, що зможе на нього оформити для себе кредит. Пізніше, вкрадений мобільний телефон він залишив у селі Карховка у сім'ї ОСОБА_15 , а паспорт залишив у селі Антоновичі у ОСОБА_34 (том 2 а.с. 224-227).
Оцінивши всі ці докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд обґрунтовано, вмотивовано та на законних підставах визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України.
Надаючи оцінку показанням потерпілого та свідків, суд обґрунтовано визнав їх належними та достовірними доказами, які узгоджуються між собою та з іншими доказами, якими підтверджується те, що обвинувачений ОСОБА_7 за встановлених судом обставин вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану та незаконно заволодів паспортом.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи обвинуваченого про те, що суд надав показанням потерпілого та свідків невірну оцінку, заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_23 про добровільну видачу паспорта та телефону підроблені, та виключає необхідність в проведенні почеркознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні.
Що стосується доводів апелянта про проведення слідчих дій без залучення понятих, то зазначені доводи були предметом належної перевірки в суді першої інстанції.
При цьому, оскільки за висновками суду першої інстанції, за змістом протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 серпня 2023 року та від 21 серпня 2023 року (том 2 а.с. 195-212) підтверджується, що усупереч вимогам частини 7 статті 223 КПК України, слідча дія - пред'явлення особи для впізнання від 16 серпня 2023 року за участю свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_11 та 21 серпня 2023 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , без понятих, суд обґрунтовано визнав дані цих протоколів недопустимими доказами.
Разом із цим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що визнання даних, що містяться в протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 серпня 2023 року та від 21 серпня 2023 року, недопустимими доказами не впливає на переконливість інших доказів у провадженні щодо доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 367/7368/15-к).
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений також посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено його особу, а його анкетні дані, що вказані в оскаржуваному вироку, не відповідають дійсності. Зазначає, що в дійсності він ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Луганськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом із цим, такі доводи обвинуваченого не знаходять свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються наданими прокурором в судовому засіданні рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, де предметом розгляду було, в тому числі, встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_7 . Зокрема, вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року, ухвалою Київського апеляційного суду від 24.03.2025 року та постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03.11.2025 року встановлювалась особа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема на підставі копії актового запису про народження №6 від 25 серпня 1986 року, вчиненого Горностаївською сільською радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області та копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Горностаївці Ріпкинського району Чернігівської області.
Згідно листа Чернігівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області від 28.12.2023 № 66099/33.22/11/23 підтверджується відсутність в архівах актових записів про шлюб, розірвання шлюбу та зміну імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи обвинуваченого про недопустимість висновку товарознавчої експертизи, в тому числі через відсутність у ньому підпису експерта щодо попередження його про кримінальну відповідальність, не заслуговують на увагу, оскільки експертиза була проведена належною експертною установою, кваліфікованим експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, про що міститься підпис експерта на другому аркуші експертного висновку у відповідній графі (т.2 а.с.220-221).
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновків, що представленими стороною обвинувачення доказами поза розумним сумнівом доводиться те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану та незаконно заволодів паспортом, а його дії правильно кваліфіковані по ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України.
Положеннями статті 321 КПК України визначено, що головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Згідно статті 364 КПК України у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.
В судовому засіданні, яке відбулось 05 лютого 2026 року в суді апеляційної інстанції, колегія суддів, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, перейшла до стадії судових дебатів. В судових дебатах виступили прокурор та захисник ОСОБА_8 . Обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на відеоконференцзвязку з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», від виступу в судових дебатах та в подальшому, з останнім словом, відмовився.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання по ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнано вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням як за кожен злочин окремо, так і за сукупністю злочинів, оскільки таке покарання за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд. Колегія суддів вважає, що за результатами апеляційного перегляду не встановлено та обвинуваченим в поданій апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для скасування даного вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Вирок Славутицького міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
________________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4