Справа № 372/1435/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3855/2025 Доповідач: ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що згідно вироку Обухівського районного суду Київської області від 29.05.2024 року у справі №372/1435/24, ОСОБА_7 26.01.2024 р., 04.02.2024 р., 06.02.2024 р. вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене повторно в умовах воєнного стану на загальну суму 9584,01 грн., що станом на момент вчинення крадіжок складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_7 дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, не розповсюджується.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов до висновку, що клопотання є необґрунтованим, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить переглянути всі його крадіжки, які не містять навіть 3000 грн. кожна. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що суддя порахував йому всі епізоди сумарно та відповідно відмовив в задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
У відповідності до ст.404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ці вимоги закону при постановленні ухвали щодо ОСОБА_7 , судом першої інстанції були дотримані не в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п.4-1 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ), яким було внесено зміни до ст.51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, згідно із ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно із ч.5 Підрозділу І Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з матеріалів справи, інкримінованим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням за ч. 4 ст. 185 КК України у 2024 році було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому в особі ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» розміром 1355,38 гривень (за епізодом від 06 лютого 2024 року о 08 годині 02 хвилин); потерпілому в особі ТОВ «АТБ-маркет» розміром 1969,76 гривні, 1232,30 гривні, 3069,65 гривні, 1956,92 гривні (за епізодами від 26 січня 2024 року о 08 годині 57 хвилин, 26 січня 2024 року о 09 годині 57 хвилини, 04 лютого 2024 року о 07 годині 33 хвилини, 04 лютого 2024 року о 08 годині 29 хвилини).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2024 року становить 3028 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1514 грн. на 2024 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ст. 51 ч.2 КУпАП) становить 3028 грн.
Тобто, з 09.08.2024 сума викраденого майна, яка не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Таким чином, з огляду на зміст положення Податкового кодексу України та Закону №3460-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив у 2024 році 3028 грн.
Таким чином, вартість викраденого ОСОБА_7 за різними епізодами від 06 лютого 2024 року о 08 годині 02 хвилин, 26 січня 2024 року о 08 годині 57 хвилин, 26 січня 2024 року о 09 годині 57 хвилини, 04 лютого 2024 року о 08 годині 29 хвилини, щодо різних потерпілих відповідно становила 1355,38 грн., 1969,76 грн. 1232,30 грн., 1956,92 грн, тобто, була меншою за розміром, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положення Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність.
Разом з тим, за епізодом від 04 лютого 2024 року о 07 годині 33 хвилини протиправними діями ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди ТОВ «АТБ-маркет» у розмірі 3069,65 гривні, що відповідно перевищує розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України у 2024 році.
Приймаючи рішення за клопотанням ОСОБА_7 щодо звільнення його від покарання, суд першої інстанції виходив з загальної суми викраденого майна за декількома злочинами по вироку та не здійснив необхідного розмежування епізодів, не надав належної оцінки клопотанню засудженого про застосування положень Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що допущені порушення кримінального процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції відповідно до ст.ст. 412, 415 КПК України, під час якого необхідно врахувати виявлені порушення кримінального процесуального закону та постановити законне й обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4