Провадження № 11-сс/803/307/26 Справа № 203/511/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянки України, розлученої, маючої на утриманні малолітню дитину, перебуваючої на посаді начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 Кримінального кодексу України (далі-КК),-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком на 59 (п?ятдесят дев?ять) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 березня 2026 року включно.
Одночасно підозрюваній ОСОБА_8 встановлено заставу в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 832 000,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваною ОСОБА_8 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу (далі-КПК) на неї будуть покладені наступні обов?язки:
- прибувати за викликами слідчого, пресуокріника прокуратури або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, перебування;
?- утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину, та іншими особами, визначеними слідчим чи прокурором;
??- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Вказані обов?язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_8 строком до 22 березня 2026 року, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом в.о. директора Державної установи «центр пробації» Міністерства юстиції України №638/к від 27.07.2023 ОСОБА_8 призначена на посаду начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_8 зобов'язана дотримуватися вимог діючого законодавства.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про Пробацію» (далі - Закон) визначено, що орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації. Пробація - система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.
Згідно статті 6 Закону визначено, що завданнями пробації є: підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених; здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, особами, засудженими до покарання у виді пробаційного нагляду та за особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді пробаційного нагляду; виконання певних видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів; реалізація пробаційних програм стосовно осіб, засуджених до пробаційного нагляду, або осіб звільнених від відбування покарання з випробуванням; проведення соціально-виховної роботи із засудженими; здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення; реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.
Згідно статті 19 Закону визначено, що під час здійснення нагляду персонал органу пробації має право: перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це керівника або уповноваженої ним особи; відвідувати суб'єктів пробації за місцем їх проживання, роботи або навчання; викликати суб'єктів пробації до органу пробації та отримувати від них усні чи письмові пояснення; виносити постанову про стягнення із засудженого витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, яка є виконавчим документом.
Персоналу органу пробації безоплатно надається у встановлений ним строк інформація, необхідна для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог персоналу органу пробації тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» правоохоронними органами є органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, ОСОБА_8 перебуваючи на посаді начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області є працівником правоохоронного органу.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей; водночас, неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Окрім того, згідно ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Незважаючи на обізнаність про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, у ОСОБА_8 виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених військових службових осіб Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України, щодо проходження військовослужбовцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарської комісії, якою буде визнано останнього непридатним до військової служби, поєднаний із вимаганням такої вигоди.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_8 23.12.2025 року, перебуваючи на автодорозі поблизу м.Самар Дніпропетровської області, в напрямку бази відпочинку Осокори», у особистій розмові зі свідком ОСОБА_10 повідомила останньому про можливість у разі надання неправомірної вигоди у сумі 20000 доларів США, впливати на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених на точ час осіб, відповідальних за проведення військово-лікарських комісій, щодо визнання військовослужбовця, який звернувся до свідка ОСОБА_10 непридатним до військової служби. Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_8 щодо надання неправомірної вимоги, ОСОБА_10 від неї відмовився.
Далі, встановлений органом досудового розслідування військовослужбовець ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надав слідству копії документів на своє ім'я, а саме довідки про обставини травми, висновку ВЛК, тощо, та повідомив, що про розмову із невідомим йому пасажиром таксі, про бажання списатися із військової служби за станом здоров'я, які було вручено свідку ОСОБА_10 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, 08.01.2026, близько о 14.00 год. перебуваючи у невстановленому слідством місці в телефонному режимі висловила свідку ОСОБА_10 вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 21500 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених на точ час осіб, відповідальних за проведення військово-лікарських комісій, щодо визнання військовослужбовця, який звернувся до свідка ОСОБА_10 непридатним до військової служби.
Далі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, 10.01.2026, близько о 15.00 год. перебуваючи поблизу будинку №48 по вул.Гетьманській отримала від свідка ОСОБА_10 копії довідки про обставини травми, висновку ВЛК та інші документи на ім'я військовослужбовця ОСОБА_11 та повідомила, що за раніше обумовлену вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 21500 доларів США, ОСОБА_8 вчинить вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених військових службових осіб Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України, щодо проходження військовослужбовцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарської комісії, якою буде визнано останнього непридатним до військової служби.
У подальшому, 22.01.2026 ОСОБА_8 , приблизно о 14:38 год., перебуваючи у приміщенні закладу харчування «Піцерія Італьянець» за адресою: Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Микити Головко, 35А, зустрілась із ОСОБА_10 , де під час розмови отримала від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 21500 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 22.01.2026 складає 928 281 гривень, за вчинення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених військових службових осіб Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України, щодо організації проходження військовослужбовцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарської комісії, якою буде визнано останнього непридатним до військової служби, після чого ОСОБА_8 затримана співробітниками правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК, а саме у одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
01.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) за №62025170030026690 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.5 ст.426-1 КК.
22.01.2026 перекваліфіковано дії фігурантів у кримінальному провадженні №62025170030026690 від 01.12.2025 за ч.3 ст.368, ч.5 ст.426-1 КК на ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК.
22.01.2026 о 14:43 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК та 23.01.2026 їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв?язку незаконністю, необгрунтованістю та порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що приймаючи рішення про визначення підозрюваній ОСОБА_8 розміру застави слідчий суддя вийшла за межі клопотання сторони обвинувачення, яка просила визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що стало наслідком ухвалення незаконного та несправедливого рішення.
Зазначає, що на даній стадії сторона захисту не вдається до оцінки обгрунтованості підозри, так як з моменту її повідомлення пройшло менше доби та захист достатньо не володіє матеріалами справи через їх відсутність, однак не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_8 .
Стверджує, що ризики, на які посилався прокурор у своєму клопотанні, а в подальшому і слідчий суддя при постановленні своєї ухвали, являються необґрунтованими, оскільки ОСОБА_8 є особою, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштована та перебуває на посаді начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, має ряд позитивних характеристик за місцем мешкання та місцем роботи, міцні соціальні зв'язки, сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має проблеми зі здоров'ям та є дитиною з інвалідністю, а також має вагітність на ранніх термінах.
Крім того, свідки у кримінальному провадженні допитані та попереджені про кримінальну відповідальність, а за місцем мешкання, місцем роботи та в транспортному засобі підозрюваної вже були проведені обшуки та не було знайдено жодної речі, яка б мала відношення до інкримінованого їй правопорушення (документів, записів, тощо).
Також в апеляційній скарзі сторона захисту вважає, що слідчим суддею не обґрунтовано виключність випадку визначення підозрюваній застави у більшому розмірі, аніж було заявлено та не розкрито, чому менша застава не здатна забезпечувати процесуальну поведінку підозрюваної, враховуючи ті факти, які зазначалися стороною захисту та були документально підтверджені.
Поміж іншого вказує на недоведеність прокурором неможливості застосування до підозрюваної ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід, що не буду пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який та просив відмовити у її задоволенні, при цьому не заперечував проти зменшення розміру застави, оскільки слідчий суддя вийшов за межі поданого клопотання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч.3 ст.369-2 КК, за якою їй повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваної ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою в інкримінованому кримінальному правопорушенні, обізнаність підозрюваної про обставини вчинення кримінального правопорушення, особу свідка, інших осіб, які можуть бути причетними, але органом досудового розслідування ще не встановлені, а також можливість спотворення інших речей чи документів.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваної ОСОБА_8 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винуватою у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваної ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваної, майновий та сімейний стан, яка розлучена, має на утриманні дитину з інвалідністю, офіційно працевлаштована, має місце реєстрації та проживання, раніше не судима, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать її належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваної є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Крім того, доводи захисника ОСОБА_7 щодо її незгоди з правовою кваліфікацією дій підозрюваної ОСОБА_8 за вчинений злочин, суд апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження не розглядає, оскільки ці питання є предметом перевірки суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.
Разом з цим суд апеляційної інстанції констатує, що слідчий суддя, всупереч положенням п.18 ч.1 ст.3, ст.22, ч.3 ст.26 та ст. 182 КПК, вийшов за межі клопотання слідчого та встановив підозрюваній ОСОБА_8 розмір застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 832 000,00 грн, який значно перевищує зазначений слідчим у клопотанні розмір застави у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 66 560,00 грн, тобто слідчий суддя перебрав на себе не властиві йому функції сторони обвинувачення, тим самим вийшов за межі своєї компетенції та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК, є підставою для скасування судового рішення слідчого судді.
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року - скасувати в частині визначення розміру застави на підставі п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про визначення підозрюваній ОСОБА_8 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 66 560,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 - скасувати в частині визначення розміру застави.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваній ОСОБА_8 альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 66 560,00 грн.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4