Провадження № 22-ц/803/2448/26 Справа № 205/10000/23 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
10 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Курбанова Н.М.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2023року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України з вимогою про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Папуша Катериною Миколаївною 31 липня 2022року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія EAP № 5690221, якою за ч.1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 340,00грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року у справі № 205/4950/22 скасовано зазначену постанову та закрито провадження у справі. Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприною П.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70715058 від 17 січня 2023року з виконання зазначеної вище постанови, а 19 січня 2023року винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження. Як вбачається з обставин даної справи, моральної шкоди ОСОБА_1 було завдано незаконними діями службової особи органу державної влади, у зв'язку з чим така шкода відшкодовується державою. Відповідно належним відповідачем у даній справі є Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції, незаконними діями службової особи якого задано шкоди, та Державної казначейської служби України, яка здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.
Позивач вважав, що винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31 липня 2022року серія EAP № 5690221 та зверненням її до виконання, незважаючи на те, що на момент звернення до виконання вона вже була скасована судовим рішенням, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у певних душевних стражданнях щодо незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та звернення до виконання скасованої судовим рішенням постанови. Позивач був змушений витрачати час та кошти на звернення до адвоката та до суду для скасування незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та державного виконавця для закриття виконавчого провадження з її виконання та переживати моральні страждання з цього приводу. Моральну шкоду позивач оцінив у 10 000,00грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року у задоволенні позову відмовлено.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами те, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому була заподіяна моральна шкода.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
24 листопада 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та просив позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що протиправність дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення підтверджено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року у справі № 205/4950/22, а тому закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025року витребувано з Новокодацького районного суду міста Дніпра цивільну справу, та 09 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року.
12 січня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11?? год 10 лютого 2026року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені судом першої інстанції в ході судового розгляду
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5690221 від 31 липня 2022року, винесеної інспектором поліції старшим лейтенантом 2 батальйону 2 роти УПП в Дніпропетровській області Папуша К.М., 31 липня 2022року о 13-47 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , по вул. Набережна Перемоги в м.Дніпрі, порушив вимоги дії знаку 3.21, чим порушив п.8.4.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року у справі № 205/4950/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області, інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Папуши К.М. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено. Скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Папуши К.М. від 31 липня 2022року серія ЕАР № 5690221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, закрито провадження у справі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 496,20грн, яке набрало законної сили 05 квітня 2023року.
17 січня 2023року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприною П.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70715058 при примусовому виконанні постанови ЕАР № 5690221 від 31 липня 2022року, що видана УПП в Дніпропетровській області ДПП щодо ОСОБА_3
19 січня 2023року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприною П.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 70715058, на підставі п.5 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що до відділу 19.01.2023року надійшла заява боржника та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року № 205/4950/22 про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Папуши К.М. від 31 липня 2022року серія ЕАР № 5690221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, закриття провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023року у справі № 205/4950/22 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У своїх висновках про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року у справі № 205/4950/22 не встановлено неправомірності у діях працівника патрульної поліції під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування моральної шкоди.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020року у справі № 752/17832/14-ц).
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020року в справі № 216/3521/16-ц).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023року у справі № 925/556/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019року у справі № 916/1423/17 зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Предметом спору у цій справі є стягнення моральної шкоди, спричиненої працівниками патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов'язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюють її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція № 1395).
Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, визначені у розділі Х Інструкції № 1395.
Особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року № 1103 (зі змінами).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015року № 1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до вимог пунктів 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
Велика Палата Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.
Складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22 січня 2025року у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
У разі невстановлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Як відомо з матеріалів справи, 31 липня 2022року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року у справі № 205/4950/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області, інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Папуши К.М. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено. Скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Папуши К.М. від 31 липня 2022року серія ЕАР № 5690221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, закрито провадження у справі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 496,20грн, яке набрало законної сили 05 квітня 2023року.
У зазначеному рішенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022року встановлено неправомірні дії працівників поліції стосовно ОСОБА_1 , а також невідповідність складеного протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону.
Отже, встановивши протиправність дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а також врахувавши закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу такого порушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Визначаючи розмір відшкодування, суд апеляційної інстанції з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , в сумі 1000,00грн.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на помилкове посилання позивачем до спірних правовідносин положень статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», але враховує те, що таке помилкове застосування до спірних правовідносин положень статті 1176 ЦК України та зазначеного Закону на правильність вирішення спору не вплинуло, а тому не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025року у справі № 201/7848/21 (провадження № 61-18305св23).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 000,00грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026року.
Судді: