Провадження № 11-сс/803/224/26 Справа № 202/866/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю :
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 05 січня 2026 року про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, -
Ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 6 ст. 191 КК України.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 відповідає вимогам Закону, оскільки містить усі відомості, передбачені п. 1-8 ч. 1 ст. 277 КПК України. Також, у повідомленні про підозру міститься достатній виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано підозру із зазначенням дій, які були вчинені підозрюваним, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Зазначив, що ОСОБА_7 може бути причетним до складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах.
Вказав, що недоліки експертизи можуть бути усунуті шляхом проведення додаткової експертизи, у тому числі за ініціативою сторони захисту, або оцінені судом шляхом визнання первинного експертного висновку недостовірним, що є предметом судового розгляду та вирішується по суті з урахуванням усієї сукупності доказів. Натомість, на стадії досудового розслідування, передчасним є оцінка такого джерела доказу як висновок експерта.
Також зазначив, що у цій справі відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 42024040000000431 від 26.09.2024 року та досудове розслідування здійснюють слідчі СУ ГУНП в Дніпропетровській області, уповноважені на це прокурором. У межах цього кримінального провадження, старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснив повідомлення про підозру ОСОБА_7 . З указаного вище вбачається, що на момент повідомлення ОСОБА_7 про підозру кримінальне провадження перебувало та перебуває у провадженні слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області. Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий, який діє в межах своїх повноважень, є уповноваженою особою, а тому процесуальні дії, вчинені ним у межах компетенції, є законними. Посилання на те, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК належить до підслідності детективів БЕБ, не може бути підставою для визнання повідомлення про підозру незаконним. Визначення та зміна підслідності належить виключно до компетенції прокурора, який може змінити підслідність у будь-який момент досудового розслідування.
Також вказав, що орган досудового розслідування вжив можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що порушено процедуру повідомлення про підозру, яке датоване 17.09.2025 року, однак було вручено та отримано ОСОБА_7 лише 22.09.2025 року. Слідчим не конкретизовано ступінь спорідненості та не наведено доказів, які б дозволили перевірити належність ОСОБА_9 до кола “близьких родичів та членів сім'ї». 22.09.2025 року ОСОБА_7 самостійно прибув до органу досудового розслідування для вручення підозри.
Вказує, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, у ньому відсутнє чітке й зрозуміле викладення фактичних обставин.
Також зазначає, що у цьому провадженні матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, за своєю суттю стосуються господарсько-правових взаємовідносин і не містять сукупність даних, які б підтверджували саме кримінально-правовий механізм заволодіння/розтрати, а також суб'єктивну сторону (прямий умисел, корисливий мотив/мету).
Також вказує, що наявна різниця шкоди зазначена в судово-економічній експеритзі від 15.08.2025 року (2 948 820.94) та сумою зазначеною в повідомленні про підозру (2 429 913.90). З огляду на суму 2 948 820,94 грн. кримінальне провадження за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України підлягає віднесенню до підслідності детективів БЕБ України, а прокурор був зобов»язаний визначити іншу підслідність. Підозра була складена та вручена неуповноваженою особою.
Зазначає, що додаткові угоди до договору постачання електричної енергії не визнані недійсними у судовому порядку, а отже діє презумпція правомірності правочину.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.
Згідно вимог ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Слідчий суддя, на думку колегії апеляційного суду, не прийняв до уваги зазначених вимог .
Так, апеляційним судом встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 42024040000000431 від 26.09.2024 року.
В рамках здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні 19.09.2025 року ОСОБА_7 оголошено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 КПК України.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вищевказаних процесуальних норм.
Відповідно до ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Як визначено у ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 216 КПК України, детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених: статтями 191 (якщо предметом кримінального правопорушення є бюджетне відшкодування), 206-2, 210, 211 Кримінального кодексу України, у разі якщо досудове розслідування таких кримінальних правопорушень не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України; статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п'яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Так, з повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , заволоділи чужим майно, а саме грошовими коштами на загальну суму 2 429 913,9 грн., та його дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
При цьому, відповідно до висновку експерта № 01/08/2025 від 15.08.2025 року, який був наявний у органів досудового розслідування до повідомлення про підозру ОСОБА_7 , встановлено, шо різниця між сумою сплачених коштів та вартістю поставленої електроенергії за Договором “ Про постачання електричної енергії споживачу» від 05.01.2022 № 15.12.21-1Е, укладеним між Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в особі начальника ОСОБА_11 та ТОВ “Газенергоальянс» в особі директора ОСОБА_12 , без урахування збільшення ціни на електричну енергію, за Додатковою угодою № 4 від 31.01.2022 до Договору від 05.01.2022 № 15.12.21-1Е, складає 2 948 820,94 грн. з ПДВ.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент вчинення даних кримінальних правопорушень (2022 рік) становив 2481 грн., що з врахуванням висновку експерта вказує на те, що розмір завданої злочинами шкоди є більшою ніж 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов'язаний протягом п'яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності.
Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності.
Отже, з аналізу наведеної норми слідує обов'язок прокурора передати наявні у нього матеріали відповідному органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності.
З моменту отримання висновку експерта № 01/08/2025 від 15.08.2025 року органу досудового розслідування стало відомо, що дане кримінальне провадження підслідне детективам органів Бюро економічної безпеки України.
При цьому, в судовому засідання встановлено, що сторона захисту також зверталась з відповідними клопотанням про зміну підслідності.
В свою чергу, прокурором не було прийнято постанови про визначення підслідності у визначений законом строк, що свідчить про те, що станом на час повідомлення про підозру СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у даному кримінальному провадження з порушенням правил підслідності.
Відповідно до постанови прокурора, наданої суду апеляційної інстанції, лише 21 січня 2026 року останнім було прийнято рішення про визначення підслідності та доручення здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження детективам Другого відділу детективів Підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Бюро економічної бепеки України, тобто з порушенням строків, передбачених ст. 218 КПК України.
Встановлені вище обставини вказують на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено не уповноваженою на те особою.
Порушення правил підслідності під час збирання доказів, проведення досудового розслідування неуповноваженими на те особами, визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими про що неодноразово вказував Верховний Суд.
Так, у постанові Верховного суду у справі № 627/927/19 від 25.11.2020 року міститься правовий висновок про те, що порушення порядку повідомлення про підозру призвело до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру. Правовим наслідком повідомлення про підозру неуповноваженою на те особою, є не притягнення її до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. Тобто ОСОБА_1 не було притягнуто до кримінальної відповідальності та вона не набула статусу підозрюваної в кримінальному провадженні через нездійснення (нереалізації) органом досудового розслідування в кримінальному провадженні етапу (стадії) притягнення до кримінальної відповідальності.
Здійснення повідомлення про підозру всупереч вимогам статей 480, 481 КПК неповноважним на те суб'єктом є недотриманням належної правової процедури, порушенням форми і змісту кримінального провадження як однієї з вагомих гарантій його законності. Здійснення кримінального провадження всупереч його загальним засадам означає його невідповідність тим завданням і цілям, що визначені у ст. 2 цього Кодексу.
З аналізу викладеного слідує, що оскільки повідомлення про підозру здійснено не уповноваженою на те особою, що є порушенням процесуальних норм, то така підозра підлягає скасуванню.
Крім того, обставини та інформація, викладені у повідомленні про підозру суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а саме щодо визначення розміру спричиненої шкоди, оскільки, як зазначалось раніше, зазначена в повідомленні про підозру шкода є меншої ніж та, що зазначена у висновку експерта.
Апеляційний суд зазначає, що повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Виходячи з аналізу змісту повідомлення про підозру та наявних в матеріалах справи доказів, твердження сторони обвинувачення ґрунтується на суб'єктивних припущеннях щодо розміру завданої шкоди, що, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про відсутність підстав вважати повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, обґрунтованим.
Зазначена обставина також є підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Системний аналіз положень ст.ст. 276-278 КПК України вказує на те, що при розгляді скарги на рішення слідчого про підозру слідчий суддя має з'ясувати виконання слідчим положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри особи.
Закон не містить однозначних вказівок на те, на якому саме етапі кримінального провадження має бути повідомлено про підозру, орієнтуючи слідчого чи прокурора на фактичні обставини справи - тоді, коли буде достатньо доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які прямо вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині.
За таких обставин, скарга захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, в межах кримінального провадження № 42024040000000431 від 26.09.2024 року, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 303-309, 395 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 05 січня 2026 року про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу захисника ОСОБА_13 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 17 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024040000000431 від 26.09.2024 року - задовольнити.
Скасувати повідомлення про підозру від 17 вересня 2025 року, пред'явлену ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42024040000000431 від 26.09.2024 року.
Зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024040000000431 від 26.09.2024 року року виключити з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань інформацію про повідомлення про підозру від 17 вересня 2025 року ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4