Провадження №2/760/9184/26
Справа №760/22485/16-ц
11 лютого 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, та просить суд, з врахуванням заяви про зміну предмету позову:
- визнати відсутність у відповідача ОСОБА_2 станом на 26 березня 2011 року та 26 червня 2014 року статутного права для участі у зборах уповноважених представників ГБК "Олімпійський" в якості уповноваженого представника інших членів кооперативу та для участі у голосуванні від імені інших членів кооперативу за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК "Олімпійський" не передавав і своїх повноважень на ці збори не делегував;
- визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_2 , що проявилися в участі у зборах уповноважених представників ГБК "Олімпійський" оформлених протоколами зборів уповноважених ГБК "Олімпійський " від 26 березня 2011 року та від 26 червня 2014 року в якості уповноваженого представника інших членів ГБК "Олімпійський" та в участі у голосуванні на цих зборах в якості уповноваженого представника за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК "Олімпійський" не передавав і своїх повноважень не делегував;
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в якості компенсації за завдану моральну (немайнову) шкоду яка виникла унаслідок протиправної поведінки, грошові кошти в розмірі 32770 грн.
В обґрунтування вимог посилається на те, що рішенням Солом?янського районного суду м.Києва від 21 квітня 2015 року скасовано за нововиявленою обставиною рішення Солом?янського районного суду м.Києва від 09 серпня 2011 року за позовом до ГБК "Олімпійський" в частині визнання недійсними протоколів та рішень загальних зборів (зборів уповноважених) від 26 березня 2011 року та ухвалене нове про відмову у позові.
Зазначив, що відповідачем по відношенню до позивача вчинено свідомі протиправні дії унаслідок чого оформлено протокол та реєстраційний список від 26 березня 2011 року з недостовірною інформацією, що у цей день в актовій залі НДІ цукрових буряків ніби-то відбулися збори 29 уповноважених та запрошених осіб ГБК "Олімпійський" на яких за участю відповідача прийнято рішення про виключення позивача з членів кооперативу .
Також зазначив, що станом на 26 березня 2011 року відповідач не була прийнята у члени кооперативу. Станом на 26.03.2011 рішення правомочних зборів про прийняття відповідача у члени кооперативу не існувало. Тому, відповідач не мала права свого ухвального голосу на зборах, як член кооперативу, в тому числі і на зборах по обранню уповноважених представників. Крім того, відповідач не мала права голосувати на зборах оформлених протоколом на 26 березня 2011 року, від імені інших 14 членів кооперативу оскільки вони їй такого права не передавали.
Вказав, що протоколів на підтвердження обрання відповідача з 6 травня 2009 року по 26 березня 2011 року у порядку визначеному законом та статутом уповноваженим представником ГБК не існує.
Також вказав, що відповідач не була присутня під час проведення зборів оформлених як, протокол зборів уповноважених та запрошених осіб від 26 березня 2011 року. На 26 березня 2011 року правлінням ГБК "Олімпійський" було скликано загальні збори усіх членів кооперативу, а не збори уповноважених, оскільки на цю дату в кооперативі не було обрано жодного уповноваженого відповідно з п. 7.3 Статуту, який набув чинності 06 травня 2009 року. Згідно даних протоколу за наслідками реєстрації на загальні збори членів ГБК "Олімпійський" прибуло 176 членів ГБК від загальної кількості 547. 26.03.2011 позивач був присутнім в актовій залі НДІ цукрових буряків і стверджує, що у цей день проводилася реєстрація виключно членів кооперативу для участі у загальних зборах. які не відбулися. Відповідач 26.03.2011 на загальні збори членів кооперативу не прибула, для участі у них не реєструвався.
Зазначив, що згідно з протоколом №1 та реєстраційним списком 26.06.2014 проведено збори 25 уповноважених ГБК "Олімпійський" на яких відповідач знову самовільно прийла участь у зборах та голосуванні від імені уповноваженого ГБК "Олімпійський" за рішення про виключення позивача з членів кооперативу. Також, згідно з протоколом та реєстраційним списком відповідач самовільно прийняла участь у зборах 37 уповноважених ГБК "Олімпійський" від 08.05.2009 та у голосуванні від імені уповноваженого ГБК "Олімпійський" за рішенням про призначення головою правління Зайцева В.Г.
Пояснив, що унаслідок протиправної поведінки відповідача позивача двічі 26.03.2011 та 26.06.2014 було позбавлено його майнових та немайнових корпоративних прав, якими він володів як член кооперативу. Факт виникнення душевних страждань позивача з приводу порушеного його немайнового права у незаконний спосіб не потребує додаткового доказування, оскільки у кожної людині, незалежно від її волі, у випадку порушення її законного права та інтересу, виникають негативні емоції. Глибина душевних страждань, які виникли у позивача від протиправної поведінки відповідача, наслідком якої стало порушення корпоративного немайнового права та права власності позивача посилювалася тим, що відповідач діяла навмисно, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, але вчиняла неправомірні дії спрямовані на досягнення поставленої мети неодноразово та впродовж тривалого часу.
Позивач оцінює завдану йому відповідачем моральну шкоду у розмірі 32770 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04.01.2017 залишено позовну заяву без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.02.2017 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
30.05.2017 до суду від відповідача надійшли заперечення проти позову, де зазначено, що позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідачем нібито вчинено протиправні дії, які полягали в участі у зборах уповноважених ГБК «Олімпійський» 08.05.2009, 26.03.2011 та 26.06.2014 та голосуванні на зазначених зборах. Однак такі твердження суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству України. Так, відповідача було обрано уповноваженою кооперативу «Олімпійський» відповідно до рішення загальних зборів ОГБК «Олімпійський» від 07.11.2008 та рішення правління ГБК «Олімпійський» від 19.12.2008. На виконання наданих їй, указаними рішеннями прав, відповідач брала участь у зазначених зборах уповноважених і голосував за рішення порядку денного відповідно до вимог чинного законодавства.
Також відповідачем зазначено, що позивач не є членом ГБК «Олімпійський» з 26.03.2011, правомірність виключення позивача зі складу членів кооперативу у зв'язку з несплатою ним членських внесків встановлено судом.
Пояснено, що позивачем подано значну кількість позовів до різних відповідачів, обґрунтованих нібито неправомірністю зборів уповноважених кооперативу від 08.05.2009. 26.03.2011 та 26.06.2014. Жодний з цих позовів не задоволений, а навпаки, судами встановлені обставини щодо правомірності проведення указаних зборів.
Також зазначено, що у справі №22-ц/796/7622/2015 підтверджено правомірність виключення позивача зі складу членів ОГБК «Олімпійський» з 26.03.2011. Відповідно, з зазначеної дати позивач не користується правами, наданими членам кооперативу чинним законодавством і Статутом ОГБК «Олімпійський». Відповідач брала участь у зборах уповноважених та голосувала за прийняття відповідних рішень порядку денного зборів, реалізовуючи надане їй Законом України «Про кооперацію» і рішеннями органів управління кооперативом право участі в управлінні ОГБК «Олімпійський». Участь відповідача у зборах уповноважених і її голос не були вирішальними для прийняття рішень зборами, а її власні дії самі по собі не породжують жодних юридично значущих наслідків для позивача. При цьому дії відповідача є невід?ємною складовою діяльності органу управління кооперативом - зборів уповноважених, порядок діяльності та межі компетенції якого встановлені чинним законодавством і Статутом ОГБК «Олімпійський».
Крім того, у позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок нібито протиправної поведінки відповідача він був позбавлений майнових і немайнових корпоративних прав, якими володів як член кооперативу. Відповідач звертає увагу суду, що позивач був позбавлений прав члена кооперативу внаслідок рішення зборів уповноважених як органу, до компетенції якого входить прийняття рішень про виключення осіб зі складу членів кооперативу, а не внаслідок дій відповідача. Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача є необґрунтованими та не відповідають визначеним законом способом захисту, оскільки всупереч положенням ЦК України та ЗУ «Про кооперацію» позивач намагається оскаржити дії окремих членів зборів уповноважених, а не органу управління кооперативу в цілому.
Відповідач зазначила, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача, наявність моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між такою шкодою та протиправними діяннями відповідача та вини останнього в її заподіянні. Вимоги позивача про стягнення компенсації за завдану йому моральну шкоду є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України.
У зв'язку з вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою суду від 31.05.2017 прийнято заяву позивача від 31.05.2017 про зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 31.05.2017 клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від Гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» належним чином засвідчені копії документів, а саме: заяви ОСОБА_2 про вступ до кооперативу, документу на підтвердження сплати ОСОБА_2 вступного внеску та паю, рішення правління про прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу, рішення загальних зборів членів ГБК «Олімпійський» про затвердження рішення правління ГБК про прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу.
18.10.2017 до суду від голови правління ОГБК «Олімпійський» Зайцева В.Г. надійшла відповідь на ухвалу від 31.05.2017 про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.10.2017 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії документів, а саме: документу на підтвердження сплати ним вступного внеску до ГБК "Олімпійський", документу на підтвердження сплати ним пайового внеску до ГБК "Олімпійський", посвідчення про членство в ГБК "Олімпійський", документу на підтвердження права володіння або користування гаражним боксом.
Ухвалою суду від 11.10.2018 позовну заяву позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11.10.2018 скасовано. справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11.02.2019 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, цивільну справу передано судді Усатовій І.А
Ухвалою суду від 27.11.2025 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Усатової І.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди - визнано необґрунтованою. Передано заяву про відвід на вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України для її подальшого вирішення.
Ухвалою суду від 02.12.2025 у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Усатової І.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
04.02.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо предмету позову.
У судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.
У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).
У даній справі, установлено, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо - участі та прийнятті рішень шляхом голосування на зборах ОСББ, у зв'язку відсутністю у відповідача ОСОБА_2 станом на 26 березня 2011 року та 26 червня 2014 року статутного права для участі у зборах уповноважених представників ГБК "Олімпійський" в якості уповноваженого представника інших членів кооперативу та для участі у голосуванні від імені інших членів кооперативу за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК "Олімпійський" не передавав і своїх повноважень на ці збори не делегував;
Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2011 відбулися загальні збори, за результатами яких вирішено виключити ОСОБА_1 з членів кооперативу у зв'язку з систематичним та усвідомленим невиконанням своїх статутних обов'язків, а саме - систематичною несплатою членських внесків протягом 2004-2010 років і відмовою їх сплачувати, що підтверджується протоколом загальних зборів уповноважених та запрошених членів ГБК «Олімпійський» від 26.03.2011 за підписом голови зборів Андрущенко В.М. та секретаря Андебура В.А.
Встановлено, що 26 червня 2014 року відбулися загальні збори уповноважених ОГБК «Олімпійський», на яких були присутні 25 уповноважених та запрошений адвокат Ващинець І.І.
Під час розгляду четвертого пункту порядку денного було заслухано питання про виключення з членів кооперативу та ухвалено рішення «про виключення з членів ОГБК «Олімпійський» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у зв'язку з невиконанням ними рішень Правління кооперативу, перешкоджанню досягнення поставленої кооперативом мети та несплатою обов'язкових внесків до кооперативу».
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду від 09 серпня 2011 року позов ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ОГБК «Олімпійський» про визнання недійсними протоколів та рішень загальних зборів членів ОГБК «Олімпійський» задоволено частково, а саме, серед іншого, визнано недійсним протокол та всі рішення, ухвалені 26 березня 2011 року загальними зборами (зборами уповноважених) членів ОГБК «Олімпійський».
Проте рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року було скасовано за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року та у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ОГБК «Олімпійський» про визнання недійсними протоколів та рішень загальних зборів членів ОГБК «Олімпійський» відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишено без змін.
Вбачається, що у період чинності рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2011 відповідачем були проведені збори уповноважених 26 червня 2014 року, і повторно вирішено питання про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.
У той же час, станом на день вирішення даної справи відновлено чинність рішень прийнятих на загальних зборах уповноважених кооперативу 26 березня 2011 року, а тому ОСОБА_1 вважається виключеним з числа членів кооперативу саме з вказаної дати та по причині несплати обов'язкових внесків до кооперативу.
Шляхом огляду Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про визнання недійсними рішень від 26.06.2014, визнання недостовірними даних обліку, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 залишено без змін.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» про визнання недійсними рішень загальних зборів від 26.06.2014, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2019 залишено без змін.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: про визнання відсутності у відповідача ОСОБА_2 станом на 26 березня 2011 року та 26 червня 2014 року статутного права для участі у зборах уповноважених представників ГБК "Олімпійський" в якості уповноваженого представника інших членів кооперативу та для участі у голосуванні від імені інших членів кооперативу за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК "Олімпійський" не передавав і своїх повноважень на ці збори не делегував та визнання протиправними дії відповідача ОСОБА_2 , що проявилися в участі у зборах уповноважених представників ГБК "Олімпійський" оформлених протоколами зборів уповноважених ГБК "Олімпійський " від 26 березня 2011 року та від 26 червня 2014 року в якості уповноваженого представника інших членів ГБК "Олімпійський" та в участі у голосуванні на цих зборах в якості уповноваженого представника за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК "Олімпійський" не передавав і своїх повноважень не делегував, не відповідають належному способу захисту у цій справі, оскільки задоволення таких вимог не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними.
Вказані вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки, навіть у разі задоволення, потребуватимуть додаткових заходів судового втручання, оскільки вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів (зборів уповноважених) ГБК позивачем не заявлялась.
Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту прав позивача було б звернення до суду з вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) від 26.03.2011 та 26.06.2014 де може встановлюватися факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу.
У даній справі, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивач не зазначив яким чином задоволення позовних вимог у цій справі призведе до поновлення його прав і законних інтересів.
Так, у задоволенні позову про визнання дій протиправними необхідно відмовити у зв'язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 296/3325/20 (провадження № 61-6408св21).
ОСОБА_1 посилаючись на норми статей 1166, 1167 ЦК України, вказував, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 32770,00 грн.
Однак позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача і моральною шкодою, а також наслідками.
Отже, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між стверджуваними душевними та психологічними стражданнями і протиправними діями відповідача.
Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для стягнення заявленої позивачем моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 11, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова