СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 158/894/25
пр. № 2/759/1255/26
11 лютого 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.
представника заявника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту постійного проживання осіб,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач звернулася до суду з вимогою встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини, за адресою: АДРЕСА_1 у період з 29.09.2020 по 25.02.2022. Позивач вказує, що вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, мали спільний побут, бюджет та надавали взаємну допомогу. Встановлення даного факту необхідно позивачу для отримання статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та отримання частки одноразової грошової допомоги.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва справу за підсудністю передано до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року закрито підготовче провадження.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у заяві.
Відповідач (Міністерство оборони України) подав відзив, у якому проти позову заперечив, посилаючись на неналежність відповідача, відсутність доказів порушення прав позивача з боку Міноборони, порушення правил юрисдикції та недоведеність самого факту проживання однією сім'єю.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Збройних Силах України.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 3748 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Яковлівка, Бахмутського району, Донецької області. Причина смерті вибухова травма, несумісна з життям.
Позивач стверджує, що з кінця серпня 2020 року вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження цього надано довідку ТОВ «Астек-Сервіс» № 18 від 06.03.2023, згідно з якою ОСОБА_2 проживав за вказаною адресою з 29.09.2020 по 25.02.2022.
Позивачем долучено фотознімки та банківські виписки, згідно з яких неможливо встановити факт ведення спільного господарства, сімейні стосунки та спільний бюджет.
Також позивачем надано довідки з місця роботи та медичні виписки про спільне захворювання на COVID-2019 у листопаді 2021 року.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За вимогами пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Разом із тим згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Позивач стверджує, що спільне проживання у м. Києві розпочалося з 29.08.2020. Водночас, надана довідка ТОВ «Астек-Сервіс» № 18 підтверджує факт проживання лише з 29.09.2020. Така розбіжність у датах створює сумнів щодо точності встановлених обставин.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї є наявність спільного бюджету та спільних витрат.
Матеріали справи не містят відомстей про оренлу житла та відсутні відмості про спільний побут та витрати.
З долучених фотографій неможливо встановити осіб та наявність спільного проживання.
Стаття 21 СК України чітко визначає, що проживання однією сім'єю без шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Виняток становить стаття 74 СК України щодо майна, проте у даній справі спір про розподіл спільно нажитого майна відсутній.
Надані позивачем докази у своїй сукупності не дозволяють суду прийти до висновку про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усталених відносин, які за своїм змістом повністю відповідають ознакам сім'ї (спільний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов'язки) протягом всього заявленого періоду, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 3,21, 36, 74 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту постійного проживання осіб - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко