Справа № 600/5908/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
11 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № 25531-56 від 22 квітня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною вимогою позивачу нарахована сума боргу по єдиному внеску як фізичній особі-підприємцю. Позивач не погоджується з вказаними вимогами, оскільки його діяльність, як фізичної особи-підприємця, фактично припинена. Позивач на даний час працює та є застрахованою особою, а нарахування і сплата єдиного внеску здійснюється роботодавцем за місцем його роботи. Позивач вважає вимогу безпідставною і протиправною та просить її скасувати.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено:
-визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № 25531-56 від 22 квітня 2024 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем 03.08.2007 р. та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податків та платник ЄСВ.
Згідно з обліковою податковою карткою позивача станом на 31.12.2024 за ним обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн.
22.04.2024 р. відповідачем прийнято вимогу №Ф-25531-56 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 37788,74 грн.
Матеріали справи містять копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , в якій містяться записи про роботу з 15.06.2007 р. по 20.01.2021 р., відповідно до змісту яких позивач у вказаний період працював та працює у Чернівецькій обласній державній телерадіокомпанії (з урахуванням перейменувань).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) позивач з червня 2007 року працює в Чернівецькій обласній державній телерадіокомпанії (з урахуванням перейменувань) по момент звернення до суду.
02.12.2024 р. Другим відділом державної виконавчої служби м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника.
Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).
Так, п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктами 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Так, відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.
Пункт 1 розділу VI Інструкції №449 передбачає, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до п.2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п.3 розділу VI Інструкції №449 Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.
Відповідно до матеріалів справи заборгованість з єдиного внеску згідно вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 22.04.2024 р. №Ф-25531-56 в розмірі 37788,74 грн утворилась за період:
- за 2017 р. в сумі 8448,00 грн (704 грн х 12);
- за 2018 р. в сумі 9828,72 грн (819,06 грн х12);
- за 2019 р. в сумі 11016,72 грн (918,06 грн х12);
- за 2020 р. в сумі 8495,30 грн (1039,06 грн х 5, 1100 грн х 3).
Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період 2017 - 2020 р.р. включно (період нарахування ЄСВ) позивач перебував у трудових відносинах з філією акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Чернівецька регіональна дирекція", як найманий працівник, та не здійснював підприємницьку діяльність. У вказаний період, обов'язок щодо сплати за позивача єдиного внеску було покладено на його роботодавця.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464 є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р., нараховував та сплачував страхувальник філія акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Чернівецька регіональна дирекція", що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що здійснює підприємницьку діяльність.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов'язку зі сплати єдиного внеску самозайнятою особою, яка одночасно є найманим працівником, висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 р. (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 04.12.2019 р. (справа №440/2149/19), постанові від 23.01.2020 р. (справа №480/4656/18), від 07.03.2023 (справа №320/2325/19), від 31.03.2023 (справа № 600/2686/21-а).
Враховуючи встановлені обставини нарахування податковим органом позивачу єдиного внеску за період роботи у філії акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Чернівецька регіональна дирекція" в сумі 37788,74 грн, а саме:
- за 2017 р. в сумі 8448,00 грн (704 грн х 12);
- за 2018 р. в сумі 9828,72 грн (819,06 грн х12);
- за 2019 р. в сумі 11016,72 грн (918,06 грн х12);
- за 2020 р. в сумі 8495,30 грн (1039,06 грн х 5, 1100 грн х 3) та вжиття заходів з його стягнення є неправомірним.
Отже, матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за спірний період, у зв'язку з чим є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність формування відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.