Справа № 320/34469/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
10 лютого 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 19.06.2024 № 138 про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві № 169 о/с від 01.07.2024, відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1 , (НОМЕР_2) - інспектора роти №2 батальйону « Титан » №2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції, а саме на посаду інспектора роти № 2 батальйоні «Титан» № 2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема, тим, що висновки суду про правомірність спірного наказу та обґрунтоване звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» є безпідставними. Вказано на наявність підстав для скасування спірних наказів, які прийнято передчасно та на основі висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу вказано, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце несення служби, чим порушив вимоги Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, відтак вчинив діяння, несумісне зі службою в поліції.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 05.06.2024 № 102 призначено службове розслідування за відомостями, викладеними в рапорті заступника командира батальйону « Титан » № 2 підполковника поліції ОСОБА_2 щодо залишення місця несення служби інспектором роти № 2 батальйону « Титан » № 2 майором поліції ОСОБА_1 , що є грубим порушенням вимог п. 3 ст. 11 розділу 2 наказу № 577 МВС від 07.07.2017.
Під час проведення службового розслідування було встановлено таке: 01.06.2024 близько 12:00 підполковник поліції ОСОБА_2 отримав від заступника начальника Управління полковника поліції ОСОБА_9 вказівку виїхати на об'єкт, що охороняється - «Державна податкова служба України» (далі - ДПС) за адресою: м. Київ, площа Львівська, 8, на якому Управлінням відповідно до умов чинного договору від 01.01.2024 № 1-Д/2024 (копія наказу про укладення договору додається) надаються охоронні послуги, - з метою з'ясування обставин отриманої скарги на дії ОСОБА_1 .
У ході перевірки на об'єкті, що охороняється, у майора поліції ОСОБА_1 , який на той момент ніс службу у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, ОСОБА_2 було вилучено зброю. Останній, у свою чергу, повідомив чергову частину Управління про факт її вилучення.
З метою з'ясування обставин справи ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 прибули до Відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві), де від відповідального по відділу дізналися, що цього ж дня майор поліції ОСОБА_1 , у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, прибув до слідчого відділу зазначеного підрозділу поліції та без дозволу слідчого забрав свого двоюрідного брата.
ОСОБА_1 , не попередивши свого колегу - молодшого інспектора роти № 2 батальйону «Титан» № 2 сержанта поліції ОСОБА_3 (з яким ніс службу), а також старшого зміни - молодшого інспектора роти № 2 батальйону «Титан» № 2 сержанта поліції ОСОБА_4 , самовільно залишив місце несення служби, чим грубо порушив вимоги п. 3 ст. 11 розділу 2 наказу МВС від 07.07.2017 № 577:
«Поліцейському (працівнику поліції охорони) під час несення служби забороняється самовільно залишати місце несення служби».
Згодом ОСОБА_1 був доставлений до Управління. О 13:30 його табельна зброя була здана до кімнати зберігання зброї з відповідним записом у книзі «Добова відомість особового складу, задіяного на службу по охороні стаціонарних об'єктів, фізичних осіб, супроводженню цінних вантажів та грошових коштів, що перевозяться, а також співробітників, які знаходяться поза службою» (далі - книга) від 20.05.2024 (162 аркуші, прошита та опечатана), інв. № 1936.
Розслідуванням встановлено, що перед заступанням на чергування працівникам поліції проводяться відповідні інструктажі, під час яких доводиться оперативна інформація, надаються настанови та наголошується на безумовному дотриманні вимог наказів МВС України, Департаменту поліції охорони та Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві, що регламентують службову діяльність поліцейських. Про проведення інструктажу здійснюється запис у журналі цільових інструктажів «Реєстрація інструктажів про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю» (далі - журнал) під особистий підпис працівника.
Відповідний запис про проведений ОСОБА_1 інструктаж міститься у журналі від 13.05.2024 (152 аркуші, прошитий та опечатаний), інв. № 1933.
Зібрані матеріали підтверджують, що згідно з « Добовою відомістю особового складу, задіяного на службу...» за червень 2024 року, ОСОБА_1 01.06.2024 перебував на службі. Місце несення служби - ДПС (Державна податкова служба України).
Службовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги посадової інструкції інспектора роти № 2 батальйону «Титан» № 2 (ознайомлений під особистий підпис), а саме:
Відповідає за:
надійну охорону стаціонарних об'єктів;
боєздатність, здоров'я, безпеку членів наряду з охорони стаціонарних об'єктів (своїми діями наразив на небезпеку свого колегу - молодшого інспектора роти № 2 батальйону «Титан» № 2 сержанта поліції ОСОБА_3 , залишивши його одного на тривалий час);
виконання режимних вимог щодо охоронюваних об'єктів.
Зобов'язаний:
суворо дотримуватись законності та дисципліни, проявляти пильність і культуру в роботі;
зміцнювати законність і службову дисципліну серед працівників.
Несе персональну відповідальність за:
стан дисципліни та законності серед особового складу;
дотримання вимог типових інструкцій та нормативних документів, що регламентують службову діяльність.
Після зазначеної події ОСОБА_1 стало зле, у зв'язку з чим він перебував на лікарняному з 03.06.2024 по 18.06.2024.
Заступник командира батальйону «Титан» №2 майор поліції ОСОБА_6 охарактеризував ОСОБА_1 як середнього працівника. При вирішенні службових питань ОСОБА_1 не проявляв ініціативи. Він засвоїв вимоги нормативних документів та наказів, що регламентують діяльність Національної поліції України та поліції охорони, і використовував набуті знання в повсякденній роботі. Допускався до самостійного несення служби, у тому числі в складі спарених нарядів, постійно підвищуючи загальноосвітній та професійний рівень.
Серед колег був комунікабельним, хоча вибірковим у встановленні контактів. Не виявляв зацікавленості до суспільного життя колективу. Накази та розпорядження керівництва виконував неохоче, лише після тривалих пояснень. Фізично розвинений добре, службові заліки та заліки з вогневої підготовки складав на оцінку «добре». Володіє вогнепальною зброєю та спецзасобами, знає правила їх застосування. Зауваження на свою адресу сприймає, проте не завжди робить відповідні висновки.
17.06.2024 Управлінням було направлено запит (лист від 17.06.2024 №1449/43/46/01-2024) на ім'я начальника ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві з проханням надати фото- або відеоматеріали, на яких чітко зафіксовано, що 01.06.2024 ОСОБА_1 перебував на території ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, для об'єктивного підтвердження або спростування зазначеної події.
19.06.2024 до Управління надійшла відповідь (лист від 20.06.2024 №84817) з USB-флеш накопичувачем, що містив відеофайл із камер спостереження - відповідь на вказаний запит.
Відповідач, вивчивши відеоматеріали, встановив, що дисциплінарне порушення з боку ОСОБА_1 щодо залишення місця несення служби підтверджується. Із вказаного відеозапису вбачається, що 01.06.2024 об 11 год. 05 хв. ОСОБА_1 заходить до службового приміщення Відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУНП у м. Києві та протягом деякого часу вирішує там власні справи, внаслідок чого був відсутній на місці несення служби.
Відповідно до добової відомості, місцем несення служби ОСОБА_1 01.06.2024 була Державна податкова служба України (ДПС) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, 04053. Натомість Відділ поліції на станціях залізничного транспорту, де його було зафіксовано на відео, розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, що приблизно на 2,5 км далі.
У ході службового розслідування ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів.
Молодший інспектор роти №2 батальйону «Титан» №2 Управління сержант поліції ОСОБА_4 у своєму письмовому поясненні зазначив, що під час добового чергування 01.06.2024 старшим зміни на об'єкті «Державна податкова служба» йому не було відомо, що ОСОБА_1 покидав пост, оскільки останній про це не повідомляв. Напарник ОСОБА_1 - сержант поліції ОСОБА_3 - також не інформував його про відлучення ОСОБА_7 .
У своєму письмовому поясненні сержант поліції ОСОБА_3 повідомив, що приблизно об 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 сказав йому, що вийде на перекур, однак був відсутній приблизно годину. Конкретних пояснень щодо події ОСОБА_3 надати не зміг.
Командир роти №2 батальйону «Титан» №2 Управління лейтенант поліції ОСОБА_8 у письмовому поясненні зазначив, що 06.01.2024 під час телефонної розмови отримав інформацію від заступника командира батальйону підполковника поліції ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 знято з поста несення служби за грубе порушення дисципліни - самовільне залишення місця несення служби. При особистому опитуванні ОСОБА_8 конкретних обставин вказаної події не навів.
Водночас він зазначив, що регулярно проводить інструктажі з підлеглим особовим складом щодо порядку несення служби, правил поведінки під час чергування та в побуті, роз'яснює вимоги наказу МВС від 07.07.2017 №577, та постійно наголошує на їх дотриманні.
За результатами проведення службового розслідування 19.06.2024 року видано наказ №138 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві».
Цим наказом, за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні службової дисципліни шляхом неналежного виконання вимог підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 статті 11 розділу 2 наказу МВС від 07.07.2017 №577, а також пунктів 1, 2, 4, 6, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13, керуючись статтями 11, 12, 13, 19 вказаного Статуту, інспектору роти №2 батальйону «Титан» №2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві майору поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 01.07.2024 №1690/с його звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України - інспектора роти №2 батальйону «Титан» №2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 - з 01.07.2024 року.
Не погоджуючись із спірними наказами та вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів, з огляду на підтвердження факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в Управлінні поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої етапі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України "Про Національну поліцію".
Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою, другою статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами статей 59, 64 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут).
Відповідно до частини першої, другої статті 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з частиною третьою статті 1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Разом з тим, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Статуту).
Відповідно до статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
За приписами частини першої, четвертої статті 26 Статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що достатньою підставою звільнення позивача зі служби в поліції на підставі оскаржуваного наказу є висновки щодо порушення позивачем службової дисципліни, що виразились у самовільному залишенні ним місця несення служби.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може в повній мірі погодитися з огляду на наступне.
Статтею 19 Статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до положень розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, окрім іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поряд з цим, з матеріалів справи та пояснень сержанта поліції ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній за місцем несення служби близько години. Позивач перебував на чергуванні на охоронюваному об'єкті разом з іншими співробітниками поліції, а відтак неможливо стверджувати про залишення вказаного об'єкту без охорони.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, на який посилається відповідач та суд першої інстанції, а тому такий відеозапис не може бути належним доказом вчинення дисциплінарного порушення позивачем.
Зазначені обставини не спростовано відповідачем жодними доказами.
Колегія суддів при розгляді даної справи враховує, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку, зокрема, які наслідки настали в результаті такого діяння.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково погодився з відповідачем, що такими діями позивач грубо порушив вимоги законодавства, що є достатньою правовою підставою застосування найсуворішого заходу дисциплінарного впливу та звільнення зі служби в поліції.
Службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну під час воєнного стану на території України.
Водночас, констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд першої інстанції не встановив, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що несумісні з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського чи принижують авторитет Національної поліції.
Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
В адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18.
Колегія суддів наголошує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено наявності підстав, які є достатніми для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби.
Суд апеляційної інстанції вказує на відсутність в матеріалах справи доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку вказували на настання суспільно-небезпечних чи шкідливих наслідків, спричинених відсутністю позивача на місці несення служби у вказаний проміжок часу. Не вказано про настання таких наслідків і Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, якою встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема, відповідно до частини другої зазначеної статті Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відтак, враховуючи обставини справи, відсутність протиправних наслідків та того, що на момент проведення службового розслідування у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, обраний вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення є непропорційним, необґрунтованим, та таким, що обраний з порушенням положень статті 29 Статуту.
Такий правовий висновок викладено в судовому рішенні Верховного Суду від 17.04.2023 у справі № 560/8721/22.
З огляду на вказане, судова колегія погоджується з доводами ОСОБА_1 стосовно того, що відповідач безпідставно, з порушенням порядку поступового застосування дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого застосував до нього найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про обґрунтованість доводів позивача та передчасність висновків відповідача при звільненні ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що відповідачем під час службового розслідування належно не встановлено склад дисциплінарного проступку, його мотив, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку, ставлення до служби, це в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваних наказів відповідача та поновлення позивача на посаді.
Адміністративний суд в силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби.
Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 наголосив на тому, що будь-які фактори не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з'ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст. 2 КАС України).
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно виходити з принципу верховенства права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 19.06.2024 № 138 про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 , та № 169 о/с від 01.07.2024, відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1 , (НОМЕР_2) - інспектора роти №2 батальйону «Титан» №2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено або на рівнозначній посаді.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2018 у справі № 817/280/16, від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше його звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде його поновлення на посаді інспектора роти № 2 батальйону «Титан» № 2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві.
З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та того, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідач обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України належним чином не виконав.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві № 138 від 19.06.2024 про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві № 169 о/с від 01.07.2024, відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1 , (НОМЕР_2) - інспектора роти №2 батальйону « Титан » №2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді інспектора роти № 2 батальйону «Титан» № 2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві з 01 липня 2024 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко