Справа № 156/88/26
Провадження № 3/156/97/26
Рядок статзвіту 307
11 лютого 2026 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., дослідивши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомив,
за ч.2 ст.173-2 та ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
23.01.2026 року близько 23:00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство відносно своєї співмешканки, а саме вчинив сварку та словесно погрожував, чим спричинив шкоду психологічному та фізичному здоров'ю.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №206743 від 24.01.2026 року зазначено, що 23.01.2026 року близько 23:00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство відносно своєї співмешканки в присутності малолітньої дитини, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі положень ст.36 КУпАП матеріали у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження.
ІІ. Пояснення учасників справи
В судове засідання 11.02.2026 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі статтею 173-2 КУпАП розглядаються протягом доби (ч.2 ст.277 КУпАП).
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП не є обов'язковою.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративних протоколів, і що відносно нього будуть слухатися справи в Іваничівському районному суді Волинської області 11.02.2026 року, однак не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого з метою своєчасності розгляду справи.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - передбачає адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч.1 ст.39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується:
- протоколом серії ВБА № 206742 від 24.01.2026 року у якому викладено обставини вчинення ОСОБА_1 , та зміст правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП;
- електронним рапортом ЄО № 893 від 24.01.2026 року, в якому зазначено, що на лінію «102» надійшло повідомлення від неповнолітнього ОСОБА_2 , що за адресою с.Будятичі, провулок Березовий його вітчим, в сталі алкогольного сп'яніння, вчиняє фізичне насильство щодо матері заявника. При прибутті наряду ГРПП було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_3 в присутності її малолітнього сина;
- копією письмової заяви ОСОБА_3 до начальника ВП №1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення ним домашнього насильства фізичного та психологічного характеру;
- копією письмового пояснення від 24.01.2026 року ОСОБА_3 в якому вона зазначила, що 23.01.2026 року близько 23:00 год. ОСОБА_1 поводив себе агресивно, принижував, а також вчиняв бійку в присутності її малолітнього сина;
- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника від 24.01.2026 року складеного на ОСОБА_1 строком на 10 діб;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 24.01.2026 року стосовно дій ОСОБА_1 ;
- характеристикою ОСОБА_4 - ДОП СП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, схильний до зловживання алкогольних напоїв, має сумнівне коло спілкування.
Проаналізовані документи, відповідно до ст.251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративні правопорушення, і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і його винуватість.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
На підставі досліджених доказів суддя дійшов висновку про те, що в діянні ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, котрі були повно та всебічно досліджені.
З огляду на те, що в силу вказаної норми статті 39-1 КУпАП направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом, є правом суду, при вирішенні вказаного питання суд, враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, дійшов висновку про відсутність підстав для направлення ОСОБА_1 на проходження відповідної програми.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП України з огляду на наступне.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У частині 2 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
У фабулі протоколу серії ВБА №206743 від 24.01.2026 року зазначено, що 23.01.2026 року близько 23:00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство відносно своєї співмешканки в присутності малолітньої дитини, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство відносно своєї співмешканки в присутності малолітньої дитини, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю. Тобто зафіксовано факт вчинення домашнього насильства не відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , як того вимагає диспозиція ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази чи посилання на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також суд звертає увагу на зміст фабули протоколу серії ВБА №206743 від 24.01.2026 року в якій зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, однак не зазначено якого характеру (економічного, психологічного, сексуального та фізичного), якщо на думку працівників поліції, було вчинено домашнє насильство.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП у протоколі серії ВБА №206743 від 24.01.2026 року відображено не коректно.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
V. Накладення адміністративного стягнення
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, за скоєне діяння, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП судом не встановлено.
При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суддею враховано також характер вчиненого правопорушення, дані про особу (не працює), не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень.
VІ. Судові витрати
Також відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Керуючись ч.ч.1, 2 ст.173-2 ст.ст. 247, 251, 252, 280, 283, 285 КУпАП, суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 коп.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу - 15 днів з дня вручення йому цієї постанови. Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Волинські області/с.Поромів/21081100; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA548999980313050106000003468.
У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови із ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Строк пред'явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя М.О. Федечко