судді судової палати з розгляду цивільних справ Чернівецького апеляційного суду Литвинюк І. М. щодо постанови апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у цивільній справі №716/1678/25 (провадження № 22-ц/822/158/26) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю
10 лютого 2026 року м. Чернівці
Справа № 716/1678/25
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у цивільній справі №716/1678/25 скасовано рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2025 року та частково задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення юридичного факту. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , який помер у ІНФОРМАЦІЯ_3, з 21 грудня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Задовольняючи частково заяву, апеляційний суд виходив з того, що у справі встановлено, що ОСОБА_1 є донькою загиблого ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Також наявні в матеріалах докази підтверджують ведення батьком і донькою спільного побуту, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, а також наявності взаємних прав та обов'язків, що є обов'язковими умовами для визнання їх членами однієї сім'ї.
З рішенням апеляційного суду не погоджуюся та відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України викладаю окрему думку.
У справі заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з батьком до смерті останнього.
Підставою звернення до суду послугувало те, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на засіданні від 20 червня 2025 року (витяг з протоколу №48/д) повернула на доопрацювання документи, подані ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки за цими документами неможливо встановити, що заявниця проживала разом зі своїм батьком, вела з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов'язки.
Отже, метою звернення ОСОБА_1 до суду є встановлення юридичного факту для забезпечення умов реалізації права на отримання одноразової грошової державної допомоги.
Так, у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (чинного на час смерті батька заявниці) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України.
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України)
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99).
Так, згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Верховного Суду від 23.05.2020 у справі №686/8440/16-ц, провадження №61-15699св19).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання); фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини.
Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини (Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2020 року у справі № 588/350/15).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що останньою доведено факт спільного проживання разом зі своїм батьком ОСОБА_2 однією сім'єю, ведення спільного господарства та те, що вони були пов'язані спільним побутом.
Так, звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту, на підтвердження заявлених вимог заявниця надала суду наступні докази: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; рішення № 41 виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 12 лютого 2025 року про надання дозволу заявниці здійснити перепоховання останків померлого ОСОБА_2 ; довідку КП Заставнівської міської ради «Благоустрій плюс» про те, що ОСОБА_2 дійсно був похований 15 лютого 2025 року у м. Заставна Чернівецької області; копію свідоцтва про право на спадщину за законом; витяг з будинкової книги; довідку Заставнівської міської ради від 24 липня 2025 року про те, що ОСОБА_1 проживала разом з батьком по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також в суді апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 до справи долучено Наказ № 11-К ТОВ «Форсервіс Юа Оперейшнз» від 20 червня 2025 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 , згідно з яким бухгалтерією виплачено ОСОБА_1 всі належні суми до виплати; Комерційні пропозиції №№ 12, 8156 від 12 листопада 2021 року, накладні № 171 від 16 листопада 2021 року та № 421 від 16 жовтня 2024 року; видаткові накладні від 25 лютого 2024 року, 05 вересня 2024 року, 02 квітня 2024 року; довідку від 17 листопада 2025 року № 152 Чернівецького обласного управління Державного ощадного банку України, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» відкрито вклад № 19519722625 від 02 жовтня 2019 року в сумі 30 000 грн терміном на 12 місяців; лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про те, що на заяву ОСОБА_1 відділ обслуговування громадян № 5 управління обслуговування громадян (сервісний центр) надав довідку про розмір пенсії ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.03.2022; виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 про безготівкове зарахування на її картковий рахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно зниклого військовослужбовця.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 89 ЦПК України).
В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Вважаю, що надані заявницею ОСОБА_1 докази у своїй сукупності не доводять факту її спільного проживання з батьком ОСОБА_2 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї та інших обставин, на підставі яких можливо було б встановити факт, що заявниця була членом сім'ї ОСОБА_2 .
Так, згідно з погосподарською книгою, заявниця і батько зареєстровані за різними адресами, а в наявній в матеріалах справи довідці виконавчого комітету Заставнівської міської ради від 24 липня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 проживає разом з батьком ОСОБА_2 під одним господарським номером по АДРЕСА_1 по день смерті останнього, з яким вели спільне господарство. Однак, як пояснила в судовому засіданні апелянт, в даному господарстві також проживала її мати, яка і є власником будинку.
У зв'язку з наведеним, вважаю необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції належним чином не врахував довідку виконавчого комітету Заставнівської міської ради № 715 від 24 липня 2025 року, оскільки зазначена довідка підтверджує факт спільного проживання (проживання за однією адресою), однак не підтверджує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні спільні сімейні права та обов'язки, притаманні членам сім'ї.
Так, ОСОБА_1 є донькою загиблого ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею за законом після смерті батька, однак доказів ведення ними спільного побуту, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, а також наявності взаємних прав та обов'язків, що є обов'язковими умовами для визнання їх членами однієї сім'ї, тобто підтвердження обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, матеріали справи не містять.
Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 липня 2025 року після смерті ОСОБА_2 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права на вклади та коштів, належних до виплати ОСОБА_2 на підставі відповіді № 2008, наданої командиром військової частини.
Одноразова грошова допомога, зокрема у разі загибелі військовослужбовця, за загальним правилом не є спадщиною і не входить до спадкової маси, оскільки це гарантована державою виплата, що належить членам сім'ї, а не померлому.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19) показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення спільного проживання однією сім'єю.
Показання свідків є особливим видом доказів, пов'язаним з ризиком суб'єктивного відношення до сторін, а щодо наявності сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - це є особистим сприйняттям свідками відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі такі показання не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі № 161/2205/23 (провадження № 61-18233св23).
Поняття сімейний бюджет означає заробіток коштів членами сім'ї, їх розподіл та витрати в інтересах сім'ї. Перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_1 не є доказом спільного бюджету. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15.
Надані заявницею докази у своїй сукупності не доводять факту спільного її проживання разом з батьком, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї та інших обставин, на підставі яких можливо було б встановити факт того, що ОСОБА_1 була членом сім'ї ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для встановлення факту, що ОСОБА_1 була членом сім'ї свого загиблого батька ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем та загинув у ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з недоведеністю, а тому апеляційну скаргу слід було залишити без задоволення, а рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області - без змін.
Суддя Чернівецького апеляційного суду І. М. Литвинюк